Ухвала
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 760/10552/17
провадження № 61-12534св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Горщар Сергій Васильович,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник відповідача - адвокат Сокуренко Наталія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів шляхом спонукання до виконання договору, в якому просила суд:
- визнати неправомірними дії відповідача в частині одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором від 09 липня
2007 № K3V3GK15006364 відповідно до листів від 31 грудня 2008 року
№ 20.1.3.2/6-51403 та від 03 жовтня 2008 року № 20.1.3.2/6-22855/5653;
- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок одержаних періодичних платежів, що були сплачені нею за кредитним договором
від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364 за весь строк його дії, та зарахувати різницю між належними до сплати щомісячними платежами
за процентною ставкою 10,08 % та надмірно сплаченими у сумі
3 414,18 дол. США в рахунок майбутніх платежів за кредитним договором від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364;
- визнати недійсною з 09 липня 2007 року умову пункту 7.1 кредитного договору від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364, укладеного між сторонами у частині щодо обов`язку позичальника сплачувати на користь банку винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одержаних періодичних платежів, що були сплачені нею за кредитним договором від 09 липня
2007 року № K3V3GK15006364 за весь строк його дії та зарахувати сплачену винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту у сумі 4 788,00 дол. США у рахунок майбутніх платежів за кредитним договором від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» в частині одностороннього підвищення ОСОБА_1 відсоткової ставки за кредитним договором
від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364 відповідно до листів
від 31 грудня 2008 року № 20.1.3.2/6-51403 та від 03 жовтня 2008 року
№ 20.1.3.2/6-22855/5653.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок одержаних періодичних платежів, що були сплачені ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364, за весь строк його дії, та зарахувати різницю між належними до сплати щомісячними платежами за процентною ставкою 10,08 % та надмірно сплаченими у сумі 3 414,18 дол. США в рахунок майбутніх платежів за кредитним договором від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364.
Визнано недійсними з 09 липня 2007 року умову пункту 7.1 кредитного договору від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», у частині щодо обов`язку позичальника сплачувати на користь банку винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок одержаних періодичних платежів, що були сплачені ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 липня 2007 року № K3V3GK15006364 за весь строк його дії та зарахувати сплачену винагороду за надання фінансового інструменту
у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту у сумі 4 788,00 дол. США
в рахунок майбутніх платежів за кредитним договором від 09 липня
2007 року № K3V3GK15006364.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення пункту 2.3.1 кредитного договору, банк не повідомив позивача протягом 7 календарних днів з дати вступу в дію зміненої процентної ставки, а лише через 7 років, після неодноразових звернень позивача, що підтверджується наявними
в матеріалах справи доказами, тому позовні вимоги ОСОБА_1
в частині одностороннього підвищення ОСОБА_1 відсоткової ставки за кредитним договором від 09 липня 2007 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також суд вважав обґрунтованими і вимоги позивача про визнання недійсною з 09 липня 2007 року умови пункту 7.1 спірного кредитного договору у частині щодо обов`язку позичальника сплачувати на користь банку винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одержаних періодичних платежів, що були сплачені позивачем за цим кредитним договором за весь строк його дії, та зарахувати сплачену винагороду за надання фінансового інструменту
у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту у сумі 4 788,00 дол. США
в рахунок майбутніх платежів за спірним кредитним договором, оскільки оплата таких послуг суперечить частині четвертій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення заяви сторони відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки,
під час судового розгляду встановлено, що позивач дізналася про порушення своїх прав відповідачем у липні 2015 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належних доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсними умов пункту 7.1 кредитного договору від 09 липня 2007 року
№ K3V3GK15006364 підлягають задоволенню, оскільки такі умови
є несправедливими та суперечать положенням частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містять умови про зміни у витратах, у зв`язку із чим підлягають визнанню недійсними.
Також апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції відмовляючи
у застосуванні наслідків пропуску позовної давності, про які заявив відповідач у заяві від 25 лютого 2019 року, правильно вважав, що строк позовної давності не пропущений, оскільки ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав відповідачем у липні 2015 року, з цим позовом звернулася до суду у червні 2017 року.
При цьому апеляційний суд зазначив, що визнання судом першої інстанції кредитного договору в оспореній частині недійсним, а не нікчемним, не
є підставою для скасування чи зміни рішення в цій частині з одних лише формальних підстав.
Як установлено судом, позивач була обізнана про умови кредитного договору, зокрема оспорюваної умови у абзаці другому пункту 7.1 договору, з моменту укладення кредитного договору - 09 липня 2007 року. Проте апеляційний суд вважав, що за наявності підстав для визнання правочину нікчемним, строк позовної давності застосовується лише щодо вимог про застосування наслідків виконаного за нікчемним правочином. Однак АТ КБ «ПриватБанк» рішення суду в частині застосування наслідків нікчемного правочину в апеляційному порядку не оскаржив.
Апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною з 09 липня 2007 року умови пункту 7.1 кредитного договору від 09 липня 2007 року
№ K3V3GK15006364, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»,
у частині щодо обов`язку позичальника сплачувати на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду,
АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише
в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зазначає, що спірний кредитний договір укладений 09 липня 2007 року, відсоткова ставка за кредитним договором змінена у січні 2009 року.
Вказує, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосована позовна давність до позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач була ознайомлена з умовами кредитного договору, у тому числі
з пунктом 2.3.1 (зміна відсоткової ставки), закладеної з моменту укладення кредитного договору, а тому доводи позивача про те, що вона дізналася про порушення її прав у 2015 році, не відповідають обставинам справи.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-1341цс15, у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 200/19766/16-ц (провадження № 61-4313св19).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 рокупередано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 363/1834/17 (провадження
№ 14-53цс21) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» (далі - АТ КБ «Надра») про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення кредитної заборгованості, визнання недійсним кредитного договору
в частині вирішення питань дійсності/оспорюваності/нікчемності встановлення комісії.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що
у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також
з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту
14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду
в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 760/10552/17 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів шляхом спонукання до виконання договору, за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року (провадження № 61-12534св20) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
