У х в а л а
23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 233/4365/18
Провадження № 14-96цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» (далі - позивач) до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 за участю прокурора Військової прокуратури об`єднаних сил і третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного концерну «Укроборонпром» (далі - третя особа) - про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведені електронні торги
за касаційною скаргою третьої особи на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 4 липня 2019 року і
в с т а н о в и л а :
22 серпня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними: проведені 28 листопада 2017 року електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення готелю площею 52,3 м. кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення готелю); протокол проведення електронних торгів від 28 листопада 2017 року № 299985 (далі - протокол) та акт про проведені електронні торги від 12 грудня 2017 року (далі - акт про проведені електронні торги). Мотивував позов так:
- 2 серпня 2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шмаков Роман Сергійович (далі - державний виконавець) виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) позивача: скла оглядового кварцового, вставок склокерамічних необроблених, обладнання для виробництва пластикових вікон, приміщення готелю;
- 28 листопада 2017 року ДП «Сетам» без відома позивача провело електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення готелю, яке є державною власністю та належить позивачу на праві господарського відання. Про це того ж дня складений протокол, а 12 грудня 2017 року - акт про проведені електронні торги;
- згідно з протоколом ОСОБА_1 є переможцем електронних торгів;
- позивач є вузько спеціалізованим підприємством з виготовлення виробів військового призначення. Згідно з пунктом 1.1 статуту позивача, затвердженого наказом Генерального директора третьої особи від 18 квітня 2017 року № 156 (далі - Статут), позивач є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, переданій в управління третьої особи;
- майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 4.1 Статуту); відчуження позивачем майнових об`єктів, що належать до основних фондів, здійснюється виключно за погодженням з третьою особою (пункти 4.5, 8 Статуту); нерухоме майно позивача не може бути відчужене, вилучене або передане до статутного капіталу господарських організацій, щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути його відчуження (пункт 4.9 Статуту);
- третя особа висловлювала незгоду стосовно реалізації (відчуження) майна позивача у листах «Щодо оцінки майна позивача» від 2 жовтня 2017 року № UOP 3.01-9116 та «Щодо реалізації майна позивача» від 11 вересня 2017 року № UOP1.012-8385;
- державний виконавець занизив стартову ціну приміщення готелю, визначивши її в розмірі 87 278,80 грн, тоді як згідно з висновком експертної оцінки вартість приміщення готелю становить 124 684,00 грн;
- державний виконавець першочергово міг виставити на продаж не приміщення готелю, а готову продукцію (товари) - скло оглядове кварцове, вставки склокерамічні необроблені;
- всупереч приписам закону позивач не отримував повідомлень про дату, час, місце проведення електронних торгів і про стартову ціну, за якою описане та арештоване майно пропонується до продажу (див. також постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-143цс14 та від 2 вересня 2015 року у справі № 6-813цс15);
- оскільки процедура реалізації майна на публічних електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу до покупця-учасника публічних електронних торгів права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, то, враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення публічних електронних торгів, складення за результатами їх проведення відповідного акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних електронних торгах, тобто є правочином;
- торги слід визнати недійсними через недодержання під час їх проведення вимог, визначених частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- на момент продажу приміщення готелю на електронних торгах воно було у власності держави. Тому не відповідає дійсності наведена в акті про проведені прилюдні торги інформація про те, що приміщення готелю належить позивачеві;
- 19 червня 2018 року Господарський суд Донецької області постановив ухвалу, згідно з якою закрив провадження у справі № 905/795/18 за позовом позивача до ДП «Сетам» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації приміщення готелю, оскільки вважав, що спір не можна розглядати за правилами господарського судочинства. Господарський суд виснував, що, оскільки переможцем торгів є фізична особа, то спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц.
18 квітня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції мотивував рішення так:
- Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) не вимагав отримання згоди третьої особи на примусову реалізацію майна позивача. Тому доводи останнього стосовно застосування до спірних правовідносин Законів України «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) та «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» є неприйнятними;
- перелік майна, на яке згідно із законом не можна звернути стягнення за виконавчими документами, визначений Переліком, що є додатком до Закону № 1404-VIII, і спірне приміщення до цього переліку не належить;
- вартість майна, виставленого на електронні торги, зменшувалась у точній відповідності з приписами частини п`ятої статті 61 Закону № 1404-VIII. Тому безпідставними є доводи про заниження стартової ціни приміщення готелю;
- дії державного виконавця з визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів. Ці дії не стосуються правил проведення прилюдних торгів і мають самостійний спосіб та строки оскарження. Тому вчинення таких дій не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо суд не визнав їх незаконними у зазначений спосіб (див. також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 травня 2018 року у справі № 910/10136/17);
- оскільки право власності на приміщення готелю зареєстроване у передбаченому законом порядку, у державного виконавця не було підстав для звернення до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на вказане приміщення у порядку статті 50 Закону № 1404-VIII;
- приміщення готелю не є предметом іпотеки. Тому безпідставними є доводи позивача про неповідомлення його про дату та час проведення електронних торгів.
4 липня 2019 року Донецький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2019 року без змін. Мотивував постанову так:
- вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, суди мають встановити: чи порушені вимоги порядку реалізації арештованого майна та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів (див. постанову Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16);
- суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність порушення під час проведення електронних торгів приписів Закону № 1404-VIII, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), й інших нормативно-правових актів;
- оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його вчинення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 травня 2018 року у справі № 910/10136/17);
- доводи апеляційної скарги про порушення державним виконавцем шестимісячного строку, визначеного Законом № 1404-VIII для виконання рішень судів, а також про порушення черговості реалізації майна позивача є необґрунтованими. Ці обставини могли бути підставою для оскарження дій державного виконавця у порядку, встановленому законом, і не стосуються порядку проведення торгів;
- мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств і господарських товариств розповсюджується на майно, що забезпечує ведення виробничої діяльності відповідного підприємства. Позивач не довів, яким чином приміщення готелю забезпечує його виробничу діяльність;
- доводи апеляційної скарги про застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі № 320/4812/15-ц, є безпідставними, оскільки у тій справі спірні правовідносини стосувалися реалізації майна державного підприємства у процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, а не у процесі виконання судового рішення.
5 серпня 2019 року третя особа подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Мотивувала касаційну скаргу так:
- Закон № 185-V імперативно визначив, що нерухоме майно об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, є майном, обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності і відповідно належати суб`єктам державної форми власності, тобто не може належати суб`єктам інших форм власності за винятком випадків, передбачених абзацом другим частини дев`ятої статті 11 вказаного Закону;
- Закон № 185-V встановлює заборону звернення стягнення не тільки на майно, визначене у Переліку, що є додатком до цього Закону, але й на те майно, відчуження якого заборонене іншими законами України (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15);
- суди помилково вважали, що стаття 11 Закону № 185-V застосовується у процесі управління та розпорядження об`єктами державної власності, а не у процесі примусового виконання судових рішень;
- за змістом статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі - Закон № 2864-III) мораторій не поширюється на відчуження рухомого й іншого майна підприємства, що не забезпечує ведення виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (пункт 3.3 рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2003 року у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону № 2864-III (справа про мораторій на примусову реалізацію майна));
- фактичне використання чи невикористання нерухомого майна у господарській діяльності підприємства за Законом № 2864-III не має визначального значення;
- безпідставними є висновки судів першої й апеляційної інстанцій про те, що виконавчі дії були вчинені у зведеному виконавчому провадженні для погашення заборгованості із заробітної плати;
- суд апеляційної інстанції порушив приписи Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), бо не повідомив прокурора Військової прокуратури об`єднаних сил, який вступив у справу за власною ініціативою, про її розгляд, призначений на 4 липня 2019 року, коли суд прийняв оскаржену постанову. Апеляційний суд не надіслав цьому учаснику справи процесуальні документи (копії апеляційної скарги, ухвали про відкриття апеляційного провадження, постанови, прийнятої за результатами апеляційного розгляду);
- до відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу ДП «Сетам» і державний виконавець додали документи, засвідчені з порушенням пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55 ДСТУ 4163-2003, тобто без вказівки дати засвідчення.
8 серпня 2019 року прокурор Військової прокуратури об`єднаних сил подав відзив на касаційну скаргу, в якому визнав її обґрунтованість.
14 серпня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
2 вересня 2019 року ДП «Сетам» подало відзив на касаційну скаргу, який мотивувало так:
- електронні торги з реалізації приміщення готелю відбулися відповідно до приписів Порядку № 2831/5. Перевірку змісту заявки державного виконавця на реалізацію арештованого майна на відповідність вимогам законодавства організатор не здійснював. За відповідність документів, на підставі яких внесена інформація до центральної бази даних системи електронних торгів, а також за достовірність інформації, зазначеної у вказаній заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби;
- дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. (аналогічні висновки сформулював Верховний Суд України у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15);
- участь в електронних торгах лише одного учасника та придбання майна за стартовою ціною не є підставою для визнання торгів недійсними;
- вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, суд має встановити: чи порушені вимоги Порядку № 2831/5 під час їх проведення; чи вплинули такі порушення на результат торгів; чи порушені права та законні інтереси особи, яка їх оскаржує.
9 вересня 2019 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав її доводи.
7 жовтня 2019 року Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подав відзив на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Мотивував відзив так:
- для оцінки дій державної виконавчої служби Закон № 1404-VIII є спеціальним щодо інших нормативних актів;
- приписи Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону № 185-V застосовуються у процесі управління та розпорядження об`єктами державної власності, а не у процесі примусового виконання судових рішень;
- третя особа помилково вважає обмежено оборотоздатним майном приміщення готелю, яке позивач не використовує у виробничому процесі, розташоване за окремою адресою у житловому будинку та передане позивачеві виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради;
- безпідставними є доводи третьої особи, обґрунтовані висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованими у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15. Обставини у тій справі та у справі № 233/4365/18 не є подібними;
- позивач не пояснив, як приміщення готелю забезпечує його виробничу діяльність. Тому необґрунтованими є його доводи про поширення мораторію, передбаченого Законом № 2864-III, на застосування примусової реалізації приміщення готелю;
- кошти від реалізації приміщення готелю були спрямовані на погашення заборгованості позивача із заробітної плати. Для такого випадку встановлений Законом № 2864-III мораторій не застосовується;
- обставини винесення процесуальних документів у виконавчому провадженні № 48941595, приєднаному до зведеного виконавчого провадження № 48373143, не є підставою для визнання недійсними електронних торгів, оскільки не стосуються порядку їх проведення і не доводять порушення прав позивача. Такі обставини можуть бути підставою для оскарження дій державного виконавця.
20 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, за якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
19 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 і від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19, щодо неможливості відчуження об`єкта державної власності, який не підлягає приватизації.
У справі № 910/26146/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відчужене на аукціоні майно є державним, перебуває на балансі державного підприємства та віднесене до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з положеннями Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Зважаючи на припис частини дев`ятої статті 11 Закону № 185-V, касаційний суд підтримав висновки суду апеляційної інстанції про визнання торгів недійсними.
У справі № 910/14680/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що саме по собі включення Акціонерного товариства «Перший Київський машинобудівний завод» до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, є достатнім для висновку про поширення на майно цього товариства припису частини дев`ятої статті 11 Закону № 185-V щодо заборони відчуження такого майно та про наявність підстав для визнання торгів недійсними через реалізацію на них майна, щодо якого встановлена ця заборона.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 і від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19, на користь таких:
- для визнання торгів недійсними необхідними є наявність для цього підстав (порушення правил проведення торгів), а також встановлення того, чи порушується, не визнається або оспорюється суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду;
- заборона, передбачена у частині дев`ятій статті 11 Закону № 185-V у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не стосується примусового відчуження відповідного майна, а тільки добровільного.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування частини дев`ятої статті 11 Закону № 185-V, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» до Державного підприємства «Сетам», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 за участю прокурора Військової прокуратури об`єднаних сил та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного концерну «Укроборонпром» - про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведені електронні торги за касаційною скаргою Державного концерну «Укроборонпром» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 4 липня 2019 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 31 серпня 2021 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді: Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовК. М. Пільков М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаВ. В. Пророк О. С. ЗолотніковЛ. І. Рогач Л. Й. КатеринчукО. М. Ситнік В. С. КнязєвВ. М. Сімоненко І. В. Ткач
