Ухвала
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 233/4365/18
провадження № 61-15067св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит»,
відповідачі: державне підприємство «СЕТАМ», відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 ,
третя особа - державний концерн «Укроборонпром»,
за участю прокурора військової прокуратури об`єднаних сил,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2019 року у складі судді Бєлостоцької О. В., та постанову Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року
у складі колегії суддів: Санікової О. С., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» (далі - КДНВП «Кварсит») звернулося з позовом до державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ
у Донецькій області), ОСОБА_1 , третя особа - Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»), про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту про проведення електронних торгів.
Позов мотивований тим, що 02 серпня 2017 року державний виконавець прийняв постанову про опис та арешт майна підприємства, не задіяного у виробничому процесі, а саме: скла оглядового, вставок ситалокерамічних, обладнання для виробництва пластикових вікон, приміщення готелю, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
28 листопада 2017 року ДП «СЕТАМ» відповідно до протоколу № 299985 без відома позивача було проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - зазначеного приміщення готелю. Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 . За результатами проведення електронних торгів 12 грудня
2017 року державний виконавець склав відповідний акт.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» КДНВП «Кварсит» як правонаступник всіх майнових та немайнових прав і обов`язків перетвореного Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства «Кварсит» включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Згідно частиною дев`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Тому, на переконання позивача, нерухоме майно КДНВП «Кварсит» не могло бути реалізоване на електронних торгах, оскільки це прямо заборонено законодавством України.
Електронні торги з реалізації приміщення готелю були проведені відповідачем із порушенням норм законодавства, які полягали в тому, що ДП «СЕТАМ» безпідставно занижено стартову ціну приміщення готелю. Згідно з висновком експертної оцінки стартова ціна нерухомого майна визначена у розмірі - 124 684,00 грн, а в протоколі проведення електронних торгів від 28 листопада 2017 року № 299985 стартова ціна приміщення готелю складає 87 278,80 грн, що є грубим порушенням чинного законодавства; порушено передбачену частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» черговість реалізації арештованого майна боржника на електронних торгах, які відбулись 28 листопада 2017 року, оскільки у першу чергу необхідно було виставити на реалізацію рухоме майно, яке було описано та арештовано постановою державного виконавця від 02 серпня 2017 року, а не нерухоме майно - приміщення готелю; жодних повідомлень про дату, час, місце проведення електронних торгів та про стартову ціну, за якою описане та арештоване майно пропонується до реалізації, позивач не отримував.
Таким чином, підставою для визнання проведених 28 листопада 2017 року електронних торгів недійсними позивач вказував порушення відповідачем законодавства під час проведення електронних торгів із реалізації приміщення готелю, яке є державним майном, а також недотримання встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна.
КДНВП «Кварсит» просило визнати:
недійсними проведені 28 листопада 2017 року електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення готелю;
недійсним протокол проведення електронних торгів від 28 листопада 2017 року № 299985;
недійсним акт про проведення електронних торгів від 12 грудня 2017 року.
У листопаді 2018 року заступник військового прокурора об`єднаних сил звернувся до суду із заявою про вступ прокурора у справу. Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до статті 4 Закону України Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» ДК «Укроборонпром» є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. КДНВП «Кварсит» є підприємством, заснованим на державній власності та учасником ДК «Укроборонпром». Таким чином, будь-які дії спрямовані на порушення майнових прав державних підприємств, може завдати економічної шкоди не лише КДНВП «Кварсит» та ДК «Укроборонпром», а також й державі Україна, оскільки підприємство бере безпосередню участь у виконанні державних оборонних замовлень на виготовлення продукції, яка застосовується у заходах пов`язаних із захистом та обороною державного суверенітету та відсічі збройної агресії.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня
2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року, у задоволенні позову КДНВП «Кварсит» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави стверджувати, що при проведенні електронних торгів 28 листопада 2017 року мали місце такі порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, які вплинули на результати торгів; доказів на підтвердження існування таких обставин позивач не надав; доводи про порушення в процесі проведення електронних торгів, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог (зокрема, безпідставне заниження стартової ціни майна, порушення черговості реалізації майна, неповідомлення про проведення електронних торгів), підтвердження в ході судового розгляду не знайшли.
Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» вбачається, що мораторій на примусову реалізацію майна не розповсюджується на випадки примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами. Електронні торги відбулись в рамках зведеного виконавчого провадження № 48373143 від 17 березня 2015 року, до якого входять 49 виконавчих проваджень, в тому числі, і про стягнення із КДНВП «Кварсит» на користь працівників заборгованості по заробітній платі, а отримані грошові кошти від продажу приміщення готелю в розмірі 82 914,86 грн були розпорядженням № 53533262 (а. с.136) спрямовані саме на погашення заборгованості по заробітній платі КДНВП «Кварсит» перед працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач в позовній заяві зазначає, що скло оглядове, вставки ситалокерамічні, обладнання для виробництва пластикових вікон та приміщення готелю, опис та арешт яких було здійснено державним виконавцем
02 серпня 2017 року є майном, яке не задіяне у виробничому процесі. Проте скло оглядове, вставки ситалокерамічні, обладнання для виробництва пластикових вікон та приміщення готелю, опис та арешт яких було здійснено державним виконавцем
02 серпня 2017 року є майном, яке не задіяне у виробничому процесі. До того ж, як встановлено з досліджених доказів, на електронні торги окрім приміщення готелю, було виставлено обладнання для виготовлення пластикових вікон, яке не було реалізовано у зв`язку з відсутністю купівельного попиту.
Суд першої інстанції вказав, що законом, який регулює правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням судових рішень є Закон України «Про виконавче провадження», отримання згоди Концерну на примусову реалізацію майна, належного, як встановлено з досліджених доказів, саме КДНВП «Кварсит», в процесі виконання судового рішення не передбачено, а тому посилання позивача на Закон України «Про управління об`єктами державної власності», Закон України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» в даному випадку є неспроможним. Частиною 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» дійсно передбачені обмеження та заборони стосовно відчуження, вилучення, передання до статутного капіталу господарських організацій, вчинення інших дій, наслідком яких може бути відчуження нерухомого майна об`єктів державної власності, але на переконання суду, і це вбачається із назви самої статті, зазначені обмеження застосовуються саме в процесі управління та розпорядження об`єктами державної власності, а не в процесі примусового виконання судових рішень, яке врегульовано спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження».
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів. Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при проведенні електронних торгів не було допущено порушення Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна та інших норм законодавства.
Доводи апеляційної скарги про порушення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» з огляду на те, що згідно розпорядження щодо розподілу грошових коштів від 05 грудня 2017 року кошти від продажу майна спрямовувались не тільки на погашення вимог по заробітній платі, а і на погашення вимог зі сплати виконавчого збору і витрат виконавчого провадження не є підставою для визнання недійсними електронних торгів, оскільки ці дії державного виконавця також не стосуються порядку проведення торгів, необґрунтовані. Як встановлено матеріалами справи, кошти від реалізації майна позивача були спрямовані на погашення заборгованості по заробітній платі, а сплата виконавчого збору і витрат виконавчого провадження не може вважатися спрямуванням коштів на погашення інших заборгованостей, оскільки ці виплати є обов`язковими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». зі змісту ст. 2 зазначеного Закону вбачається, що мораторій розповсюджується на майно, що забезпечує ведення виробничої діяльності. Проте доводами апеляційної скарги не доведено, яким чином приміщення готелю забезпечує виробничу діяльність підприємства.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ДК «Укроборонпром» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», статей 1, 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та статті 48 України «Про виконавче провадження». Тому дійшли помилкового висновку про можливість реалізації арештованого майна КДНВП «Кварсит» - а саме приміщення готелю, оскільки цей об`єкт є обмежено оборотноздатним.
ДК «Укроборонпром» посилався на висновки викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 та у пункті 3.3 рішення Конституційний Суд України від 10 червня 2003 року у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (справа про мораторій на примусову реалізацію майна).
У вересні 2019 року від прокурора військової прокуратури об`єднаних сил надійшов відзив на касаційну скаргу ДК «Укроборонпром», в якому вказано про обґрунтованість доводів касаційної скарги. Прокурор вказує, що підтримує касаційну скаргу у повному обсязі.
У вересні 2019 року від ДП «СЕТАМ» надійшов відзив на касаційну скаргу ДК «Укроборонпром». У відзиві підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, тому підстав для її задоволення немає.
У вересні 2019 року від КДНВП «Кварсит» надійшов відзив на касаційну скаргу ДК «Укроборонпром». Просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. КДНВП «Кварсит» вказує, що спірне майно реалізовано на електронних торгах з порушенням законодавства України.
У жовтні 2019 року відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області подав відзив на касаційну скаргу ДК «Укроборонпром». Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Норми Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про управління об`єктами державної власності» застосовуються в процесі управління та розпорядження об`єктами державної власності, а не у процесі примусового виконання судових рішень.
ДК «Укроборонпром» помилково вважає обмежено оборотоздатним майном - приміщення готелю, передане КДНВП «Кварсит» виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради, яке розташоване за окремою адресою у цивільному житловому будинку, та яке не використовується боржником у виробничому процесі. Тому, на переконання відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області, володіння, користування та розпорядження приміщенням готелю не має якихось обмежень, не вимагає спеціального статусу, дозволів тощо.
Відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій розповсюджується на майно, що забезпечує ведення виробничої діяльності. Крім того, мораторій не застосовується у разі виконання рішень щодо виплати заробітної плати. Проте позивач не довів яким чином приміщення готелю забезпечує виробничу діяльність підприємства. Кошти від реалізації спірного майна спрямовано на погашення заборгованості КДНВП «Кварсит» із заробітної плати.
Посилання ДК «Укроборонпром» на висновки, викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 безпідставні, оскільки обставини у цій справі та справі, яка переглядається, не є подібними.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини
Суди встановили, що постановою державного виконавця від 17 березня 2015 року виконавчі провадження про стягнення із боржника - КДНВП «Кварсит» заборгованості на користь стягувачів об`єднано у зведене виконавче провадження № 48373143.
02 серпня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р. С., під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження від 17 березня 2015 року № 48373143 здійснено опис та арешт майна, яке належить боржнику - КДНВП «Кварсит», а саме: скла оглядового кварцового; вставок ситалокерамічних необроблених; устаткування для виробництва пластикових вікон; приміщення готелю, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області від 09 серпня 2017 року № 4053 ДК «Укроборонпром» повідомлено про складення 02 серпня 2018 року постанови про опис та арешт вказаного майна КДНВП «Кварсит». Крім того, зазначено, що це майно у терміни, передбачені законодавством, буде передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ».
Постановою державного виконавця від 16 серпня 2017 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Промексперт» з метою визначення вартості описаного майна: устаткування для виробництва пластикових вікон та приміщення готелю. Копію цієї постанови разом із супровідним листом від 16 серпня 2017 року № 4218 направлено на адресу КДНВП «Кварсит».
Відповідно до висновків ТОВ «Промексперт» від 28 серпня 2017 року вартість готелю, розташованого за адресою: адресою: АДРЕСА_1 станом на 21 серпня 2017 року становить 124 684,00 грн; устаткування для виробництва пластикових вікон - 348 800,00 грн.
Листом від 04 вересня 2017 року № 4536 відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області повідомив, в тому числі і КДНВП «Кварсит», про те, що 02 серпня 2017 року в рамках зведеного виконавчого провадження № 48373143 було здійснено опис та арешт майна боржника, не задіяного у виробничому процесі: скла оглядового, вставок ситалокерамічних, обладнання для виробництва пластикових вікон, приміщення готелю. Одночасно повідомлено про визначення експертної вартості майна. Представник позивача визнав, що лист від 04 вересня 2017 року № 4536 був отриманий КДНВП «Кварсит».
Листом від 04 вересня 2017 року № 4551 відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області повідомив ДК «Укроборонпром» про вартість описаного постановою від 02 серпня 2017 року майна КДНВП «Кварсит».
Листами від 11 вересня 2017 року № 1.012-8385, від 02 жовтня 2017 року № 3.01-9116 ДК «Укроборонпром» з посиланням на частину дев`яту статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частину першу статті 1, статтю 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», висловив заперечення проти примусової реалізації будь-якого майна КДНВП «Кварсит».
Листом від 26 вересня 2017 року № 1-618 КДНВП «Кварсит» з посиланням на Статут підприємства повідомило відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області про неможливість відчуження нерухомого майна підприємства та неможливість вчинення відносно такого майна дій, наслідком яких може бути його відчуження.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року у справі № 233/4567/17 скаргу КДНВП «Кварсит» щодо оскарження результатів визначення вартості чи оцінки описаного та арештованого майна визнано неподаною та повернуто.
Дії державного виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження від 17 березня 2015 року № 48373143, в тому числі, і щодо опису, арешту та оцінки майна, зокрема, приміщення готелю у передбаченому законом порядку не оскаржувались.
Відповідно до протоколів проведення електронних торгів від 17 жовтня 2017 року № 291112, № 291118 електронні торги щодо приміщення готелю вартістю 124 684,00 грн та устаткування для виробництва пластикових вікон вартістю 348 800 грн не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Відповідно до протоколів проведення електронних торгів від 07 листопада 2017 року № 295600, № 295601 електронні торги щодо приміщення готелю вартістю 105 981,40 грн та устаткування для виробництва пластикових вікон вартістю 261 600,00 грн не відбулись через відсутність допущених учасників торгів, у зв`язку з чим організатором електронних торгів 08 листопада 2017 року майно виставлено на повторні електронні торги за ціною, що становить 50 % та 70 % його вартості відповідно, що підтверджується копією листа Дніпропетровської філії ДП «СЕТАМ» від 08 листопада 2017 року № 2736/23/09-17.
Згідно з протоколом від 28 листопада 2017 року № 299908 електронні торги щодо устаткування для виробництва пластикових вікон вартістю 174 400,00 грн не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Відповідно до протоколу № 299985 проведення електронних торгів 28 листопада 2017 року в період часу з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв відбулись електронні торги (№ лоту 248195) з реалізації приміщення готелю, стартова ціна якого визначена в розмірі 87 278,80 грн. Переможцем торгів визначено ОСОБА_1 , який запропонував найвищу цінову пропозицію - 87 278,00 грн.
12 грудня 2017 року затверджено акт про проведені 28 листопада 2017 року електронні торги.
05 грудня 2017 року грошові кошти в сумі 82 914,86 грн, які надійшли 04 грудня 2017 року у межах примусового виконання зведеного виконавчого провадження від 17 березня 2015 року № 48373143 від реалізації арештованого майна - приміщення готелю, були спрямовані на погашення заборгованості із заробітної плати КДНВП «Кварсит» перед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Для цілей цього закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Конституційний Суд України у пункті 3.3 рішення від 10 червня 2003 року у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) підкреслив, що за змістом ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що «при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів».
У касаційній скарзі ДК «Укроборонпром» вказує на неможливість відчуження майна КДНВП «Кварсит», оскільки це прямо заборонено законами України. Недійсність електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведення електронних торгів з підстав порушення процедури їх проведення особа, яка подала касаційну скаргу, у касаційному суді не оспорювала. При цьому ДК «Укроборонпром» посилається на висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15.
У статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
У пункті 8 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» передбачено, що у процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн, зокрема, надає згоду на відчуження та списання об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну.
ДК «Укроборонпром» як уповноважений суб`єкт господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі висловив заперечення щодо реалізації (відчуження) будь-якого майна КДНВП «Кварсит».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1.
У цьому додатку, серед інших, вказано Казенне науково-виробниче підприємство «Кварсит», яке знаходиться за адресою: 342000, місто Костянтинівка, вулиця Шмідта, 20, код ЄДРПОУ 25604710.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ «25604710» відображаються дві юридичні особи: Костянтинівське казенне науково-виробниче підприємство «Кварсит», яке припинене 28 листопада 2012 року на підставі рішення щодо реорганізації, номер запису: 12691120021000361, та Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит», що утворене 28 листопада 2012 року шляхом перетворення, номер запису 12691450000003001. При цьому у Реєстрі зазначено, що Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» є правонаступником Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства «Кварсит».
У частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що
нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження;
зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об`єктів соціальної сфери, гуртожитків та об`єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.
Системне тлумачення вказаних норм дозволяє стверджувати, що:
заборона у частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не стосується відчуження як родової категорії, а поширюється тільки на добровільне відчуження. Про це свідчить, як назва статті «особливості управління та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності», так і зміст частини дев`ятої статті 11 (зокрема, вживання формулювань «рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу»);
у частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено заборону на відчуження, яка поширюється тільки на процес управління такими об`єктами, тобто не стосується примусового відчуження. Про обґрунтованість такого висновку свідчить і те, що існує окремий Закон України від 29 листопада
2001 року «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», частиною першою статті встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Саме цим законом встановлена тимчасова заборона (мораторій) на примусову реалізацію майна державних підприємств, до числа яких відноситься і Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит»;
сама по собі наявність заборони не свідчить, про наявність порушення прав та інтересів, встановлення яких є необхідним для визнання недійсними електронних торгів.
Аналіз практики Верховного Суду свідчить, що в практиці існує протилежний підхід щодо тлумачення та застосування частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». Зокрема:
(1) у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 зазначено, що:
«як встановлено судами, проведення спірних торгів відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вони проведені всупереч встановленого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію державного майна» мораторію на примусову реалізацію нерухомого майна державного підприємства та без дотримання положень Закону України «Про управління об`єктами державної власності». Зокрема, відчужене на аукціоні майно є державним майном, перебуває на балансі Державного підприємства та віднесено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з положеннями Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». А частиною дев`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зважаючи на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірних торгів недійсними
з огляду на норми, передбачені статтями 203, 215 ЦК України».
(2) у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19 вказано, що:
«за доводами скаржника, апеляційним судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення частини 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", без з`ясування питання, до якого з перелічених у частині 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктів управління державної власності відноситься майно AT "Перший київський машинобудівний завод", а висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній. Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства. Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника про те, що встановлена частиною
9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» заборона стосується відчуження майна, перелік якого міститься у частині 1 статті 3 вказаного Закону, адже вирішальною обставиною, в силу якої зазначена заборона набирає чинності, є включення такого майна до об`єктів, які не можуть бути приватизовані. За таких обставин, сама по собі обставина включення Акціонерного товариства «Перший Київський машинобудівний завод» до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, є достатньою для висновків про поширення на майно цього товариства приписів частини 9 статті
11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» щодо заборони його відчуження, та, відповідно, про наявність підстав для визнання спірних торгів недійсними у зв`язку з реалізацією на них майна, щодо якого встановлено вказану заборону».
Тому колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 та постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19) та вказати, що:
для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду;
заборона у частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не стосується відчуження як родової категорії, а поширюється тільки на добровільне відчуження. У частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено заборону на відчуження, яка поширюється тільки на процес управління такими об`єктами, тобто не стосується примусового відчуження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Передати справу № 233/4365/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов
