Постанова
Іменем України
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/19644/15
провадження № 61-9395св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, на рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 червня 2018 року в складі судді Сенаторова В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в складі колегії суддів Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивувала тим, що з 11 листопада 2003 року по 01 квітня 2014 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та набули у власність спільне майно.
Указувала, що судовими рішеннями в цивільних справах № 640/3435/15-ц та № 640/11668/15-ц встановлено факт спільного набуття сторонами майна та визначено частки кожного з подружжя (по Ѕ) в спільній власності.
Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо поділу майна в натурі, ОСОБА_1 із урахуванням уточнених позовних вимог та висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНІІСЕ ім. М. С. Бокаріуса №4846/23712-23727 від 30 листопада 2017 року просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на:
- об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта 38413813) двоповерховий котедж корпус № 19 літ. «А4» з двома терасами, готовність якого складає 80%, на земельній ділянці № 1/13 площею 0,0565 га, кадастровий номер 8536300000:58:002:0004, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру № 54 (будівельний номер квартири 48 , який відповідає номеру 1-ВТ-1 квартири за проєктом), розташовану на 8 поверсі IV черги будівництва багатофункціонального комплекса будівель житлового і нежитлового призначення - багатоквартирного житлового будинку літ. «В-10» загальною площею 56,4 м?, житловою - 52,1 м?, адреса: АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_5 );
- трикімнатну квартиру загальною площею 119,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № № 13-1-:-13-5, 13-2а, 13-7 загальною площею 122,6 м? в літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 33-1-:-33-4 загальною площею 59,2 м? в літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ;
- гараж №6 загальною площею 21,0 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
припинивши право власності ОСОБА_2 на Ѕ частку в праві спільної часткової власності на вказане майно, та визнавши за ОСОБА_2 право власності на:
- земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0111946800:01:003:0187, реєстраційний номер 010602100073, яка розташована на території Гурзуфської селищної Ради в АДРЕСА_8 ;
- об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296532585000) - двоповерховий котедж корпусу № 31 літ. «А16» з двома терасами, готовність якого складає 80%, на земельній ділянці № 1/10 площею 0,0476 га, кадастровий номер 8536300000:58:002:0004, розташований за адресою: АДРЕСА_9 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 0111900000:01:014:0141 площею 0,0525 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ;
- 11/25 частин квартири АДРЕСА_11 ;
- шестикімнатну квартиру загальною площею 192,8 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 ;
- п`ятикімнатну квартиру загальною площею 173,6 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_13 ;
- семикімнатну квартиру, загальною площею 207,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 , квартира №7 ;
- 47/100 частин семикімнатної квартири № 8 , що складається з приміщень № 3,4, 5, АДРЕСА_17 , квартира №8 ;
- 28/200 частин квартири № 8 , що складається з приміщення № 8 житловою площею 17,5 м?, з відповідною частиною місць спільного користування, розташованої за адресою: АДРЕСА_18 ;
- гараж № НОМЕР_1 загальною площею 17,0 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
- гараж НОМЕР_2 загальною площею 19,3 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
припинивши право власності ОСОБА_1 на Ѕ частку в праві спільної часткової власності на вказане майно, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 113 111 грн у зв`язку з відхиленням від розміру ідеальних часток.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 06 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив із варіанту поділу майна, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4846/23712-23727 від 30 листопада 2017 року, однак із урахуванням пояснень та вимог позивачки вважав за доцільне визнати право власності на 47/100 частин семикімнатної квартири № 8 , що складається з приміщень № 3, 4 , 5 , II, III житловою площею 60,7 м?, та 28/200 частин квартири № 8 , що складається з приміщення № 8 житловою площею 17,5 м?, із відповідними частинами місць спільного користування, що розташовані за адресою: АДРЕСА_18 , саме за ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , стягнувши при цьому з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію в розмірі 1 113 111 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 червня 2018 року змінено та викладено його резолютивну частину в редакції, за якої позовна заява ОСОБА_1 задоволена частково, право власності на 47/100 частин семикімнатної квартири № 8 , що складається з приміщень № 3, 4 , 5 , АДРЕСА_21 , визнано за ОСОБА_1 із припиненням права власності ОСОБА_3 на Ѕ частку в праві спільної часткової власності на вказане майно, а розмір грошової компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, зменшено до 83 917 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначений судом першої інстанції варіант поділу спільного майна подружжя передбачає стягнення з ОСОБА_2 компенсації в значному розмірі (1 113 111 грн), проти сплати якої відповідач заперечує, чим порушено засади розумності та справедливості.
Суд апеляційної інстанції вважав прийнятним варіант поділу спільного майна подружжя, запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4846/23712-23727 від 30 листопада 2017 року, за якого забезпечується максимальне дотримання рівності часток сторін у спільній частковій власності, а розмір компенсації становить 83 917 грн.
Аргументи учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником, на вказані судові рішеннята просив їх скасуватияк такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що обов`язковою передумовою поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває в спільній частковій власності, є технічна можливість його поділу відповідно до часток співвласників. При цьому, суди не встановлювали можливість поділу в натурі кожного об`єкта нерухомого майна окремо, на чому наголошував відповідач у судах першої та апеляційної інстанції. Уважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про неподільність спірного майна як самостійних об`єктів нерухомості.
Зазначає, що суди помилково застосували положення статті 365 ЦК України в частині припинення права власності відповідача на частки в праві спільної часткової власності на об`єкти нерухомості, оскільки частка відповідача в спільній частковій власності є значною, більшість об`єктів нерухомого майна є подільними, спільне користування майном співвласниками є можливим, а позбавлення відповідача права власності завдасть йому істотної шкоди.
Вказує, що суд не мотивував підстави стягнення з нього компенсації на користь позивачки, а її розмір є надмірним, оскільки не відповідає рівню доходів відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 13 липня 1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали 11 листопада 2003 року.
Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім`єю, вести спільне господарство та придбавати спільне майно.
За період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторони придбали наступне майно:
- об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта 38413813) двоповерховий котедж корпус № 19 літ. «А4» з двома терасами, готовність якого складає 80%, на земельній ділянці № 1/13 площею 0,0565 га, кадастровий номер 8536300000:58:002:0004, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру № 54 (будівельний номер квартири 48 , який відповідає номеру 1-ВТ-1 квартири за проєктом), розташовану на 8 поверсі IV черги будівництва багатофункціонального комплекса будівель житлового і нежитлового призначення - багатоквартирного житлового будинку літ. «В-10» загальною площею 56,4 м?, житловою - 52,1 м?, адреса: АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_5 );
- трикімнатну квартиру загальною площею 119,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № № 13-1-:-13-5, 13-2а, 13-7 загальною площею 122,6 м? в літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 33-1-:-33-4 загальною площею 59,2 м? в літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ;
- гараж №6 загальною площею 21,0 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0111946800:01:003:0187, реєстраційний номер 010602100073, яка розташована на території Гурзуфської селищної Ради в АДРЕСА_8 ;
- об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296532585000) - двоповерховий котедж корпусу № 31 літ. «А16» з двома терасами, готовність якого складає 80%, на земельній ділянці № 1/10 площею 0,0476 га, кадастровий номер 8536300000:58:002:0004, розташований за адресою: АДРЕСА_9 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 0111900000:01:014:0141 площею 0,0525 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ;
- 11/25 частин квартири № 11 загальною площею 258,1 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_10 ;
- шестикімнатну квартиру загальною площею 192,8 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 ;
- п`ятикімнатну квартиру загальною площею 173,6 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_13 ;
- семикімнатну квартиру, загальною площею 207,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 , квартира №7 ;
- 47/100 частин семикімнатної квартири № 8 , що складається з приміщень № 3,4, 5, II , III, житловою площею 60,7 м?, з відповідною частиною місць спільного користування, розташованої за адресою: АДРЕСА_14 , квартира №8 ;
- 28/200 частин квартири № 8 , що складається з приміщення № 8 житловою площею 17,5 м?, з відповідною частиною місць спільного користування, розташованої за адресою: АДРЕСА_18 ;
- гараж № НОМЕР_1 загальною площею 17,0 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
- гараж НОМЕР_2 загальною площею 19,3 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2015 року в справі № 640/3435/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 11 листопада 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт спільного набуття майна сторонами; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку в праві спільної власності на вказане нерухоме майно (крім гаражів).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2015 року в справі № 640/11668/15-ц визнано за ОСОБА_1 право на Ѕ частку в праві спільної власності подружжя на гаражі № № 5 , 6 , АДРЕСА_25 .
У висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНІІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса №4846/23712-23727 від 30 листопада 2017 року запропоновано варіант поділу об`єктів нерухомого майна, загальна вартість яких складає 69 588 186 грн, за якого першому співвласнику Ѕ частки в праві спільної часткової власності пропонується виділити майно на загальну суму 34 878 010 грн, а саме:
- об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта 38413813) двоповерховий котедж корпус № 19 літ. «А4» з двома терасами, готовність якого складає 80%, на земельній ділянці № 1/13 площею 0,0565 га, кадастровий номер 8536300000:58:002:0004, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 47/100 частин семикімнатної квартири № 8 , що складається з приміщень № 3,4, 5, II, III , житловою площею 60,7 м?, з відповідною частиною місць спільного користування, розташованої за адресою: АДРЕСА_14 , квартира №8 ;
- 28/200 частин квартири № 8 , що складається з приміщення № 8 житловою площею 17,5 м?, з відповідною частиною місць спільного користування, розташованої за адресою: АДРЕСА_14 , квартира №8 ;
- квартиру № 54 (будівельний номер квартири 48 , який відповідає номеру 1-ВТ-1 квартири за проєктом), розташовану на 8 поверсі IV черги будівництва багатофункціонального комплекса будівель житлового і нежитлового призначення - багатоквартирного житлового будинку літ. «В-10» загальною площею 56,4 м?, житловою - 52,1 м?, адреса: АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_5 );
- трикімнатну квартиру загальною площею 119,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № № 13-1-:-13-5, 13-2а, 13-7 загальною площею 122,6 м? в літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 33-1-:-33-4 загальною площею 59,2 м? в літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ;
- гараж №6 загальною площею 21,0 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
а другому співвласнику Ѕ частки в праві спільної часткової власності запропоновано виділити нерухоме майно на загальну суму 34 710 176 грн, а саме:
- земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0111946800:01:003:0187, реєстраційний номер 010602100073, яка розташована на території Гурзуфської селищної Ради в АДРЕСА_8 ;
- об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296532585000) - двоповерховий котедж корпусу № 31 літ. «А16» з двома терасами, готовність якого складає 80%, на земельній ділянці № 1/10 площею 0,0476 га, кадастровий номер 8536300000:58:002:0004, розташований за адресою: АДРЕСА_9 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 0111900000:01:014:0141 площею 0,0525 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ;
- 11/25 частин квартири № 11 загальною площею 258,1 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_10 ;
- шестикімнатну квартиру загальною площею 192,8 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 ;
- п`ятикімнатну квартиру загальною площею 173,6 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_13 ;
- семикімнатну квартиру, загальною площею 207,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_27 ;
- гараж № НОМЕР_1 загальною площею 17,0 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
- гараж НОМЕР_2 загальною площею 19,3 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_7 ;
при цьому компенсація на користь другого співвласника за незначне відхилення від рівності часток у праві спільної часткової власності становить 83 917 грн.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Із урахуванням установлених судами в справах № 640/3435/15-ц та № 640/11668/15-ц обставин щодо визначення часток ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у праві спільної власності суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про зміну правового режиму майна, набутого сторонами, зі спільної сумісної на спільну часткову власність.
Згідно зі статтею 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».
У справі, що переглядається, суди встановили, що сторонам на праві спільної часткової власності належить 17 окремих об`єктів нерухомого майна загальною вартістю 69 588 186 грн.
Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили наявності або відсутності технічної можливості реального поділу кожного об`єкта нерухомого майна окремо, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (висновок, викладений упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року в справі № 442/7505/14-ц, провадження № 61-4536св18).
Установлення технічної можливості поділу майна відповідно до часток співвласників є обов`язковим у випадку множинності суб`єктів здійснення права власності на один об`єкт нерухомого майна, оскільки при відсутності технічної можливості реального поділу конкретного об`єкта нерухомого майна права іншого співвласника підлягають захисту шляхом сплати йому грошової компенсації вартості його частки у праві спільної часткової власності.
Разом з тим, у разі наявності як множинності суб`єктів здійснення права власності, так і множинності об`єктів нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності, за умови їх рівнозначності та можливості забезпечення дотримання прав співвласників шляхом компенсації вартості їх частки за рахунок іншого об`єкта нерухомого майна, здійснення судом поділу майна в натурі шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на окремі об`єкти нерухомого майна, сукупна вартість яких відповідає розміру частки в спільній частковій власності, не є порушенням приписів статті 367 ЦК України.
Здійснюючи поділ спільного майна між сторонами, апеляційний суд зазначив, що вважає найбільш прийнятним варіант, запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи 4846/23712-23727 від 30 листопада 2017 року, за якого першому співвласнику пропонувалось виділити майно на загальну суму 34 878 010 грн, а другому - 34 710 176 грн з виплатою йому грошової компенсації в розмірі 83 917 грн.
Разом з тим, у резолютивній частині оскарженої постанови апеляційний суд відійшов від запропонованого експертом варіанту поділу майна між сторонами, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 28/200 частин квартири АДРЕСА_28 , які експертом пропонувалися до виділу іншому співвласнику, у зв`язку з чим зменшив вартість майна, яке підлягає виділу позивачці, до 34 614 948 грн та збільшив вартість майна, яке підлягає виділу відповідачу, до 34 973 238 грн, не обрахувавши та не змінивши при цьому розмір компенсації, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року в справі № 748/2803/16-ц (провадження № 61-41895св18) вказано, що тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Таким чином суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Апеляційний суд, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток у праві спільної часткової власності, не перевірив, чи спроможний відповідач виплатити таку компенсацію та чи не становитиме вона для нього надмірний тягар, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Крім того, припиняючи право власності кожної зі сторін на частку в праві спільної часткової власності, апеляційний суд послався на положення статті 365 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що предметом позову в справі, що переглядається, є поділ майна в натурі в порядку статті 367 ЦК України, частина друга якої передбачає автоматичне припинення права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна, в разі їх поділу між співвласниками, а не припинення права власності на частку в спільному майні з виплатою компенсації як це передбачено в статті 365 ЦК України.
Застосувавши положення статті 365 ЦК України та встановивши обставини, які є передумовою для припинення права в спільній частковій власності на підставі вказаної норми (неістотність частки, неможливість спільного користування об`єктом нерухомого майна та його неподільність), апеляційний суд вийшов за межі пред`явлених позивачкою вимог, чим порушив вимоги статті 367 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню в порядку статті 411 ЦПК України як така, що ухвалена без установлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов
