ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2021 справа № 914/1804/18
За позовом: ОСОБА_1 , м. Харків;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Компанія «Ензим», м. Львів;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м.Львів,
про: визнання недійсною знеособленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Компанія «Ензим» від 10.01.2018
Суддя І. Б. Козак
При секретарі Ю.-М. В. Пришляк
Представники сторін:
Від позивача: не зявився,
Від відповідача: Ф. Д. Балаєв - представник,
Від третьої особи: П.О.Цімко - представник.
Судове засідання не проводилося в режимі відеоконференції.
І. Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" про визнання недійсною знеособлену публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" від 10.01.2018р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2019р., залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р., у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 12.01.2021р. скасовано рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2019р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р., справу передано на новий розгляд.
23.02.2021р. проведено автоматизований розподіл і справу №914/1804/18 передано для розгляду судді Козак І.Б.
Ухвалою суду від 26.02.2021 справу прийнято до розгляду, підготовче судове засідання призначено на 23.03.2021. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі.Ухвалою суду від 25.05.2021 закрито підготовче провадження, призначено на 08.06.2021. У судовому засіданні 08.06.2021 оголошувалася перерва до 22.06.2021.
ІІ. Описова частина.
Правова позиція позивача.
У судове засідання 22.06.2021р. представник позивача не з`явився. У попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги полягають в наступному. ОСОБА_1 стверджує, що його не було належним чином повідомлено про викуп акцій товариства-відповідача. Зокрема, ні копії вимоги, ні будь-яких інших документів у встановлені строки на адресу позивача (ні у м. Львів, ні у м. Харків) направлено не було, що в свою чергу свідчить про порушення процедури обов`язкового продажу акціонерами простих акцій та тягне за собою визнання вимоги недійсною. Також позивач зазначає, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" є неправомірним, здійсненим з порушенням норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод. У письмових поясненнях (вх.№6066/21 від 16.03.2021),з врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 12.01.2021 зазначив, щодо порушення права власності позивача, то в даному випадку наявне порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, що прямо є підставою для визнання недійсною вимоги. Щодо проведення процедури з викупу акцій, то відповідачем жодного договору про викуп акцій не направлялося акціонерам, жодні загальні збори зі скликанням усіх акціонерів не проводилися, що також свідчить про недійсність вимоги. Звернув увагу суду на відсутність легітимної мети та справедливої ціни акцій відповідача, недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах, неправомірне втручання у право власності на такі акції.
Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить:
- 1762,00 грн - сума сплаченого судового збору.
Правова позиція відповідача .
Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2021 повністю заперечив проти заявлених позовних вимог, виклавши свою позицію у поясненні (вх.№6795/21 від 19.03.2021). Так, виконуючи вказівки касаційної інстанції, відповідач повідомив таке:
- щодо проведення процедури викупу акцій відповідно до закону, то така процедура була чітко проведена в межах ст.65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства». Доводи позивача про те, що відсутні докази направлення йому копії публічної безвідкличної вимоги у встановлені строки на адресу позивача (ані у м. Львів, ані у м.Харків) спростовуються описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком, реєстром поштових відправлень, а також реєстром згрупованих поштових відправлень, який наданий відділенням поштового зв`язку ?Укрпошта? (копії вказаних документів наявні у матеріалах справи, а їх оригінали були оглянуті судами).
- щодо легітимності мети такого викупу, то такий викуп був проведений з метою зростання інвестиційної привабливості акціонерного товариства, зменшення корпоративних конфліктів, рейдерства тощо, вдосконалення рівня корпоративного управління господарською діяльністю товариства та мінімізації пов`язаних із цим витрат, які необхідні зокрема для підтримання інфраструктури, пов`язаної із скликанням загальних зборів акціонерного товариства. Наявність великої кількості міноритарних акціонерів негативно позначається на впровадження нових інвестиційних проектів, пов`язаних із розвитком господарської діяльності товариства, оскільки зберігається імовірність використання акцій міноритарних акціонерів для здійснення рейдерства для перешкоджання у їх реалізації.
- щодо дотримання критерію пропорційності при викупі акцій, справедливої ціни на акції, то звертаючись до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсною знеособленої публічної безвідкличної вимога про придбання акцій усіх власників акцій ПрАТ ?Компанія Ензим? від 10.01.2018 року, позивач стверджував про те, що всупереч встановленому порядку ані копію вимоги, ані будь-яких інших документів у встановлені строки на його адресу ані у м. Львів, ані у м. Харків направлено не було, що в свою чергу, на його думку, свідчить про порушення процедури обов`язкового продажу. Крім цього, позивач покликався на те, що норма ст. 65-2 Закону України ?Про акціонерні товариства? є порушенням приписів ст. 41 Конституції України, тобто є неконституційною. Разом з тим, питання конституцій пості вказаної норми було предметом розгляду Конституційного Суду України, і 10.10.2019 року ухвалою Великої Палати № 45-у/2019 (справа №1-195/2019(4549/19)) було відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційносгі) положень ст. 65-2 Закону України ?Про акціонерні товариства? від 17.09.2008 року № 514-УІ зі змінами та п. 2 розділу II ?Прикінцеві та перехідні положення? Закону України ?Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах? від 23.03.2017 року № 1983-УІІІ зі змінами на підставі п. 2, 3 ст. 62 Закону України ?Про Конституційний Суд України? у зв`язку із неналежністю до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційному поданні та невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом. Інших підстав позовних вимог ОСОБА_1 не заявляв, зокрема не оспорював справедливості запропонованої міноритарними акціонерами вартості викупу його акцій.
Правова позиція третьої особи.
Представник третьої особи у судовому засіданні 22.06.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог повністю, письмову позицію виклавши у поясненні (вх.№6907/21 від 22.03.2021). Зазначив, що всі етапи процедури регламентованої ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» були виконані у передбачені терміни, у відповідності до умов встановлених цією нормою, що підтверджується наявними у справі матеріалами. Приймаючи рішення про початок процедури squezze-out ОСОБА_2 та інші афілійовані особи, будучи власниками домінуючого контрольного пакета акцій, керувались виключно легітимною метою та мотивами, що відповідають суспільним інтересам. із залученням кредитних коштів.
Товариство розпочало аналіз можливості будівництва нового виробничого майданчику з виробництва дріжджових екстрактів. На момент прийняття відповідного рішення ОСОБА_2 , будучи Генеральним директором, постійно вела перемовини із різними банками щодо фінансування тих чи інших проектів і розуміла, що будь-якій фінансовій установі завжди спокійніше і безпечніше працювати із малим складом засновників. Більше того, надаючи фінансування дуже часто у нас запитували можливість надання особистих гарантій, як власників.
Разом з тим, інші акціонери Товариства практично не брали участь у загальних зборах акціонерів, не подавали жодних пропозицій по суті функціонування підприємства та, очевидно, не готові були брати на себе жодних зобов`язань. Що стосується позивача, то він не брав жодної участі у діяльності Товариства з моменту його звільнення з підприємства у 2005 році. Так, ОСОБА_1 не брав участі у загальних зборах акціонерів Товариства як особисто, так і через представників, ані у 2017 році, у якому розпочалась оскаржувана процедура, ані у попередні роки.
Після завершення процедури squezze-out у січні 2018 року було продовжено аналіз перспектив розширення спектру продукції, що виготовляється Товариством на інші дріжджепохідні продукти. 26.02.2018 року Товариство уклало контракт із провідною світовою компанією у сфері інженерії на послуги з розробки технічної документації по створенню нової технологічної лінії для виробництва дріжджових екстрактів. Найменування контрагента та зміст контракту не розкривається, зважаючи на умови конфіденційності, погоджені сторонами та беручи до уваги той факт, що Позивач тривалий час був керівником та має тісні ділові відносини із ТзОВ «Компанія Балекс» (код за ЄДРПОУ 00383343, до моменту перетворення ПрАТ «Харківський дріжджовий завод»), яке є прямим конкурентом ПрАТ «Компанія Ензим». У разі необхідності, докази укладення такого контракту можуть бути представлені Товариством суду особисто. В результаті отриманих даних, Товариством було розпочато будівництво нового заводу, що підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт від 22.04.2020р. № ЛВ 112201130869. До фінансування цього проекту було залучено Європейський банк з реконструкції та розвитку. Так, в результаті тривалих переговорів 03 грудня 2020 року з Банком укладено Кредитний договір на фінансування проекту, а ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_3 , будучи акціонерами та кінцевими бенефіціарними власниками Товариства, за вимогою Банку виступили особистими поручителями за зобов`язаннями Товариства.
Зважаючи на все вищезазначене, вважаю, що реалізація оскаржуваної процедури squezze-out надала можливість залучити фінансування для будівництва нового заводу та створити єдине в Україні високотехнолоічне та науковоємке виробництво, а реалізація цього проекту, в свою чергу, матиме суттєвий вплив на суспільство - дозволить працевлаштувати щонайменше 50 осіб та регулярно донаповнювати бюджети різних рівнів податками, що виникатимуть в процесі діяльності Товариства.
Водночас, вважає, що дії Позивача щодо ініціювання цього позову були спрямовані на дестабілізацію роботи підприємства, оскільки до 01.03.2021р. Позивач перебував керівником конкуруючого підприємства - ТзОВ «Компанія Балекс». Більше того, вважаю, що такі дії є небезпечними для суспільства, оскільки містять загрозу зриву фінансування діючих інвестиційних проектів Товариства, а як наслідок, скорочення робочих місць та зниження рівня сплачуваних Товариством податків. Також повідомив, що після викупу всі акціонери отримали свої гроші та не заперечували проти процедури викупу, крім ОСОБА_1 .
Підсумовуючи все наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
ІІІ. Мотивувальна частина.
Обставини справи.
Приватне акціонерне товариство "Компанія Ензим", відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00383320, місцезнаходження: м. Львів, вул. Личаківська, буд. 232.
Згідно з інформацією, вказаною у сертифікаті іменних акцій серія UA1300251006 від 03.09.2001 ОСОБА_1 є власником 3033 простих акцій, емітента Закритого акціонерного товариства "Ензим", код ЄДРПОУ 00383320, м. Львів вул. Личаківська, 232.
27.12.2017 ОСОБА_2 звернулася листом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" у якому зазначила, що вона як акціонер разом із афілійованими особами станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VІ були та станом на 26.12.2017 є власниками 352802 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", що складає 95,64% від загальної кількості простих іменних акцій Товариства, і відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" є домінуючим контрольним пакетом акцій. Також у даному листі повідомлено про намір скористатись правом щодо обов`язкового продажу простих акцій акціонерами відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" (а.с.25, 26-27, т.І).
До даного листа від 27.12.2017 долучено повідомлення від 27.12.2017 про намір скористатися правами передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно із яким зокрема, визначено дату набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства-12.04.2016.
Повідомлення про намір скористатись правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" розміщено (опубліковано) на інтернет сайті https://smida.gov.ua 28.12.2017.
11.01.2018 викладено (опубліковано) на інтернет сайті https://smida.gov.ua публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", код за ЄДРПОУ - 00383320, місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 232.(а.с.28-30, т.І).
Приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" отримано від Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" Реєстр власників іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" вих.№147734зв від 16.01.2018. (а.с.99-100, т.І). Згідно із даними вказаного реєстру власників іменних цінних паперів місцезнаходженням (місцем проживання) акціонера ОСОБА_1 визначено - АДРЕСА_1 ; загальна кількість ЦП - 3033; відсоток у СК - 0,822189, загальна номінальна вартість 10463,85 грн. На вказану в реєстрі власників іменних цінних паперів адресу 18.01.2018 Приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" надіслано позивачу копію публічної безвідкличної вимоги, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 18.01.2018 №7901411620525, фіскальним чеком від 18.01.2018. (а.с.101-102, т.ІІ). Відповідач зазначив, що конверт від позивача повернувся за закінченням терміну зберігання. Додатково повідомив, що за адресою у м.Львові мешкає дружина позивача; повідомлення нової адреси місцяпроживання є обов`язком позивача, якого він не виконав.
Оцінка суду.
Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст. 316 ГПК України).
У постанові ВС у складі КГС від 12.01.2021 зазначено, зокрема, але не виключно, таке: «….Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів (такий висновок викладено в пункті 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).
...перевіряючи доводи позивача щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у спірних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій мали б установити, чи містить процедура обов`язкового продажу акцій, передбачена статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", чіткий та прозорий порядок визначення ціни акцій, та чи містять положення Закону України "Про акціонерні товариства" запобіжники проти можливої недобросовісної поведінки власників товариств, які мають можливість занизити вартість акцій під час їх викупу, і, як наслідок, чи здатні встановлені у наведеній нормі умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів, гарантувати повне відшкодування вартості майна (акцій). Наведене надасть можливість зробити висновок, чи може вважатися визначеною справедливо зазначена у публічній вимозі ціна акцій, за умови, що міноритарний акціонер законом не наділений правом впливати на визначення ціни викупу у нього акцій.
За вказаних обставин, враховуючи, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або Комісії за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, свідчить про те, що у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір (аналогічний висновок викладено в пункті 7.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).
Разом з тим, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не встановлювали зазначених вище обставини, а відтак не з`ясували наявності легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності в спірних правовідносинах, у зв`язку із чим Суд вважає передчасними висновки судів про відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції під час проведення процедури обов`язкового продажу акцій, та відповідно про не доведення позивачем факту порушення прав за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши після відкриття апеляційного провадження, що рішення суду першої інстанції стосується прав і обов`язків ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2019 у цій справі прийнято, зокрема, з дотриманням норм процесуального права».
ОСОБА_2 була залучена до участі у справі ухвалою суду від 05.05.2021 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
14.06.1994 було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.
21.03.2014 підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.
Додатком XXXIV до глави 13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
Згідно із частиною 3 статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах , таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України.
Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств, усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку. Оскільки ця Директива встановлює лише мінімальні стандарти в цій сфері, то держави можуть поширити її дію і на інші товариства.
Згідно із частиною 2 статті 15 Директиви про поглинання держави-члени повинні забезпечити, щоб оферент був спроможний вимагати від усіх власників решти цінних паперів продати йому/їй ці папери за справедливою ціною. Держави-члени можуть запровадити таке право у наступних ситуаціях: (а) у разі, якщо оферент володіє акціями, що складають не менше, ніж 90 % капіталу, що дає право голосу та 90 % голосів у компанії-адресата оферти, або (b) у разі, якщо, після прийняття пропозиції, оферент придбав або остаточно зобов`язався придбати цінні папери, що представляють не менше 90 % капіталу адресата оферти, що забезпечує право голосу та 90 % голосів, що були предметом оферти. У випадку, передбаченому пунктом (а), держави-члени можуть встановити вищий поріг, котрий, однак, не може бути вищим, ніж 95 % капіталу, що дає право голосу.
Україна виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out). Таке запровадження має більш широкий характер, аніж це передбачено мінімальними стандартами Директиви про поглинання: ці інститути були запроваджені щодо всіх акціонерних товариств, а не тільки тих, акції яких знаходяться в обігу на регульованому ринку; вони були запроваджені не лише у зв`язку із пропозицією про поглинання і після його завершення та стосувалися всіх акціонерних товариств, які на дату набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" мали серед акціонерів власника домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства. Водночас Україна застосувала вищий відсоток володіння акціями (95 %), який надає акціонеру право на сквіз-аут, порівняно з мінімально дозволеним Директивою (90 %).
Відповідно до положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.
Виконуючи міжнародні зобов`язання України за Угодою, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", яким доповнено Закон України "Про акціонерні товариства" статтею 65-2.
Відповідно до частини 4 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
Відповідно до частини 9 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції.
Зазначеними нормами Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.
Запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов`язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов`язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.
Отже, забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.
Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.
Проаналізувавши норми, закріплені у статтях 65-1 - 65-3 Закону України «Про акціонерні товариства», суд зазначає таке.
Стаття 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон) визначає процедуру викупу акцій акціонерного товариства у міноритарних акціонерів за пропозицією власника контрольного пакета акцій (50% і більше) або значного контрольного пакета акцій (75% і більше), в якій останній пропонує міноритарним акціонерам продати йому їх акції у добровільному порядку (так звана процедура добровільного викупу).
Стаття 65-2 Закону визначає процедуру викупу акцій акціонерного товариства у міноритарних акціонерів за вимогою власника домінуючого пакета акцій (95% і більше), в якій останній вимагає від міноритарних акціонерів продати йому їх акції у примусовому порядку (так звана процедура примусового викупу, процедура сквіз-ауту).
В даному випадку ОСОБА_2 разом з афілійованими членами є власниками 352802 штук простих іменних акцій ПрАТ «Компанія «Ензим», що складає 95,64% від загальної кількості простих іменних акцій товариства.
У процедурі примусового викупу акцій (squezze-out, що має місце в даній справі) власник домінуючого пакета акцій вимагає від міноритарних акціонерів продажу йому акцій шляхом виставлення та надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги (абзац 1 частини 4 статті 65-2 Закону). Тобто ця процедура оформлюється публічною безвідкличною вимогою.
Згідно із частиною 5 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних: 1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття; 2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи; 3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій, та відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності (такий висновок викладено в пункті 7.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).
Частиною 9 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац 2 частини 13 статті 65-2 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац 1 частини 14 статті 65-2 цього Закону).
Тобто процедура примусового викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.
Запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі (такий висновок викладено в пункті 7.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).
Водночас зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами Цивільного кодексу України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) визначений у частині п`ятій статті 65-2 Закону, відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Аналіз наведених норм Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про те, що встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей процедури сквіз-ауту передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цих нормах варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій.
Одним із таких передбачених зазначеними нормами варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
При цьому, системний аналіз положень, закріплених у статті 8, в абзаці 2 частини третьої, пункті 3 частини п`ятої статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про те, що ринкова вартість акцій товариства у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) для цілей визначення ціни обов`язкового продажу акцій (ціни придбання акцій), визначається саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Досліджуючи ціну продажу акцій, суд зазначає, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати.
Однак, несправедливість визначення ціни викупу акцій не була аргументом ОСОБА_1 у позовній заяві, на правомірність та прозорість її визначення звернув увагу касаційний суд.
Відповідно до графи 3 «відомості про ціну придбання акцій із зазначенням, що оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі, а також порядок визначення такої ціни» публічної безвідкличної вимоги (а.с.28-30, т.І) зазначено, що найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та його афілійовані особи придбавали акції Товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття склала 300,00 грн. Ринкова ціна однієї акції визначена на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, склала 427,30 грн. Ціна придбання акцій складає 427,30 грн. Оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі.
Згідно з інформацією, вказаною у сертифікаті іменних акцій серія UA1300251006 від 03.09.2001 ОСОБА_1 є власником 3033 простих акцій.
Відповідач у судовому засіданні 22.06.2021 підтвердив, що всі акціонери отримали кошти за викуплені акції та не мали зауважень, крім ОСОБА_1 .
Суд констатує, що ціна придбання акції в розмірі 427,30 грн була визначена правомірно, прозоро, відповідала вимогам чинного на час визначення ціни законодавства та ринковим умовам. За результатами сквіз-ауту позивач міг отримати значну суму компенсації, враховуючи загальну кількість акцій, власником яких він є.
Щодо порядку повідомлення ОСОБА_1 про безвідкличну вимогу (надіслано вимогу не на адресу проживання позивача), суд враховує аргументи відповідача, третьої особи та зазначає таке.
У позові ОСОБА_1 зазначив що на сайті відповідача розміщено публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» (далі- Вимога). Вимога датована 10.01.2018. У вимозі зазначено, що дата відправлення товариством копії цієї вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою до Центрального депозитарію цінних паперів є 11.01.2018
Відповідно до ч.2 п.7 Вимоги центральний депозитарій цінних паперів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України протягом трьох робочих днів з дати отримання від емітент копії вимоги складає перелік акціонерів станом на дату отримання вимоги, та надсилає його Емітенту.
Відповідно до приписів ст..65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» товариство протягом п`яти робочих днів з дня отримання від Центрального депозитарію цінних паперів переліку акціонерів зобов`язане, зокрема, надіслати кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копію публічної безвідкличної вимоги.
Товариство зобов`язане надати акціонеру на його вимогу засвідчену товариством копію надісланої публічної безвідкличної вимоги, а також реквізити банківської установи, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), та реквізити такого рахунка. Зазначене положення також міститься у Вимозі.
Позивачем долучено до матеріалів справи кольорову ксерокопію паспорта громадянина України (а.с.19-23, т.І), з даних якого вбачається, що з 22.08.2000 місцем проживання ОСОБА_1 була адреса: АДРЕСА_2 (сторінка паспорта №11).
05.10.2017 Департаментом реєстрації Харківської міської ради знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та зазначено нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (сторінка паспорта №12, а.с.23).
Отже, з 05.10.2017 року місцем проживання ОСОБА_1 є місце за адресою: АДРЕСА_3 , що ним і не заперечується.
Спірна безвідклична вимога датована 10.01.2018 (тобто, після зміни місця проживання позивача), що теж не заперечується учасниками процесу.
Відповідно до п.10 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» протягом наступного робочого дня з дня отримання товариством публічної безвідкличної вимоги засвідчена товариством копія такої вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), надсилається товариством до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Центрального депозитарію цінних паперів. Центральний депозитарій цінних паперів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України:
1) наступного робочого дня з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги: встановлює обмеження на здійснення операцій у системі депозитарного обліку з акціями товариства; надає депозитарним установам, на рахунках яких обліковуються акції цього товариства, копію публічної безвідкличної вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу); розміщує публічну безвідкличну вимогу на своєму веб-сайті;
2) протягом трьох робочих днів з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги складає перелік акціонерів товариства та надсилає його товариству.
Товариство протягом п`яти робочих днів з дня отримання від Центрального депозитарію цінних паперів переліку акціонерів зобов`язане:
1) надіслати кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копію публічної безвідкличної вимоги. Товариство зобов`язане надати акціонеру на його вимогу засвідчену товариством копію надісланої публічної безвідкличної вимоги, а також реквізити банківської установи, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), та реквізити такого рахунка;
2) скласти список осіб, у яких придбаваються акції, із зазначенням суми коштів, що підлягають сплаті заявником вимоги на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються, а також надати такий список банківській установі, в якій відповідно до частини дев`ятої цієї статті відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу). Зазначений список складається товариством на підставі переліку акціонерів, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів відповідно до цієї частини.
Товариство протягом двох робочих днів з дня надсилання кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копії публічної безвідкличної вимоги повідомляє про це заявника вимоги із зазначенням кількості акцій, що належать акціонерам і придбаватимуться.
Копія публічної безвідкличної вимоги також подається заявником вимоги до депозитарної установи, в якій відкрито її рахунок у цінних паперах.
Відповідачем на виконання вимог Закону «Про акціонерне товариства» 16.01.2018р. отримано перелік акціонерів (реєстр власників іменних цінних паперів) Товариства та 18.01.2018р. кожному акціонеру, акції якого придбаваються надіслано копію публічної безвідкличної вимоги.
Згідно з даними реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ «Компанія Ензим» (а.с.99, т.І), наданому Товариству Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» з вих.№ 147734 від 16 січня 2018 року місцезнаходження (місце проживання) акціонера ОСОБА_1 визначено як - АДРЕСА_1 .
Саме на цю адресу 18.01.2018р.Товариством було надіслано позивачу копію публічної безвідкличної вимоги.
02.02.2018р. Товариству було повернуто надісланий позивачу лист у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.
Окрім того, на виконання вимог Закону Товариством також було розміщено повідомлення акціонера та публічну безвідкличну вимогу на своєму корпоративному сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів НКЦПФР.
Щодо адреси надсилання відповідачем позивачу спірної безвідкличної вимоги, то варто зауважити, що таке надсилання здійснювалося товариством на адресу, зазначену в Реєстрі власників іменних цінних паперів ПрАТ «Компанія Ензим» (а.с.99, т.І), наданому Товариству Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України».
Відповідно до Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 N 1000 «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» Система реєстру власників іменних цінних паперів - сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім`я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних
паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.
Реєстр власників іменних цінних паперів в Україні ведеться Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України», однією з функції реєстроутримувача є (але не виключно) облік осіб, зареєстрованих у системі реєстру; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; унесення змін щодо емітента, зареєстрованих осіб, уповноважених ними осіб (розділ ІІ згаданого вище Порядку ведення реєстрів власників іменних цінних паперів).
Це Порядок таж визначає інформацію про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру. Так, для кожного з власників іменних цінних паперів - фізичних осіб указуються: номер особового рахунку; прізвище, ім`я, по батькові (для нерезидентів - за наявності); громадянство (підданство); місце проживання; адреса для поштових повідомлень; дані документа, що посвідчує особу (вид документа, серія, номер, дата видачі, орган, що видав документ); ідентифікаційний номер платника податків (для резидентів). Якщо фізична особа-резидент, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, то ідентифікаційний номер платника податків не зазначається; (Абзац дев`ятий підпункту 5.4 пункту 5 розділу III в редакції Рішення Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку N 546 ( z0585-08 ) від 27.05.2008 ); місце та дата народження; кількість та номінальна вартість належних особі цінних паперів кожного коду, за якими складено реєстр; частка належних особі цінних паперів, за якими складено реєстр, у статутному капіталі емітента (указується для акцій); кількість належних особі цінних паперів, за якими складено реєстрі, щодо яких у системі реєстру зареєстровано обтяження зобов`язаннями або блокування.
Доказів звернення позивача до Національного депозитарія з відповідною заявою про внесення змін до особистих даних в Реєстрі в частині зміни поштової адреси після зміни місця проживання (з 05.10.2017) не було подано. Отже, ПрАТ «Компанія «Ензим» правомірно надіслано безвідкличну спірну вимогу на адресу місцепроживання акціонера ОСОБА_1 , яка зазначена у Реєстрі власників іменних цінних паперів ПрАТ «Компанія Ензим»: АДРЕСА_1 , бо іншої поштової адреси там не було зазначено.
Враховуючи наведене, аргумент позивача про неналежне надіслання відповідачем позивачу безвідкличної вимоги судом до уваги не береться. Тому, відповідачем дотримано порядку ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» в частині оформлення та повідомлення акціонерів про безвідкличну вимогу про придбання акцій.
Досліджуючи наявність/відсутність легітимної мети при проведенні процедури squezze-out, суд зазначає таке.
Дійсно, позивач зауважив відсутність державного інтересу при проведенні процедури squezze-out. Одночасно, суд враховує пояснення відповідача та третьої особи з цього приводу, викладені у поясненні (вх.№6907/21 від 22.03.2021, а.с.4-8, т.ІІІ).
Як стверджує третя особа та не заперечив позивач, ОСОБА_1 не брав жодної участі у діяльності Товариства з моменту його звільнення з підприємства у 2005 році (не брав участі у загальних зборах акціонерів Товариства як особисто, так і через представників, ані у 2017 році, у якому розпочалась процедура squezze-out, ані у попередні роки). Так, для майбутнього бізнес-розвитку Товариство розпочало аналіз можливості будівництва нового виробничого майданчику з виробництва дріжджових екстрактів. З метою залічення інвестиційних коштів 26.02.2018 року Товариство уклало контракт із провідною світовою компанією у сфері інженерії на послуги з розробки технічної документації по створенню нової технологічної лінії для виробництва дріжджових екстрактів. ОСОБА_2 , будучи Генеральним директором, постійно вела перемовини із різними банками щодо фінансування тих чи інших проектів і розуміла, що будь-якій фінансовій установі завжди спокійніше і безпечніше працювати із малим складом засновників. Більше того, надаючи фінансування, у заявників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) дуже часто запитували можливість надання особистих гарантій, як власників. Позивач тривалий час був керівником та має тісні ділові відносини із ТзОВ «Компанія Балекс» (код за ЄДРПОУ 00383343, до моменту перетворення ПрАТ «Харківський дріжджовий завод»), яке є прямим конкурентом ПрАТ «Компанія Ензим». В результаті отриманих даних, Товариством було розпочато будівництво нового заводу, що підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт від 22.04.2020р. № ЛВ 112201130869. До фінансування цього проекту було залучено Європейський банк з реконструкції та розвитку. Так, в результаті тривалих переговорів 03 грудня 2020 року з Банком укладено Кредитний договір на фінансування проекту, а ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_3 , будучи акціонерами та кінцевими бенефіціарними власниками Товариства, за вимогою Банку виступили особистими поручителями за зобов`язаннями Товариства. Реалізація оскаржуваної процедури squezze-out надала можливість залучити фінансування для будівництва нового заводу та створити єдине в Україні високотехнолоічне і науковоємке виробництво, а реалізація цього проекту, в свою чергу, матиме суттєвий вплив на суспільство - дозволить працевлаштувати щонайменше 50 осіб та регулярно донаповнювати бюджети різних рівнів податками, що виникатимуть в процесі діяльності Товариства.
Враховуючи пояснення третьої особи та відповідача, суд вважає їх цілком обгрунтованими та приймає їх до уваги.
Оцінюючи дотримання критерію пропорційності втручання у право власності через призму справедливості визначення ціни викупу акцій, суд зазначає, що вже констатовано вище справедливо і прозоро визначену ціну викупу акцій позивача за ринковою ціною у спосіб, встановлений законодавством, тому принцип пропорційності втручання у право власності позивача не був порушеним.
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Додатково суд враховує і суспільний інтерес при проведенні оскаржуваної процедури; мається на увазі будівництво нового виробничого майданчику - високотехнолоічного та науковоємкого виробництва дріжджових екстрактів, для фінансування якого третьою особою залучено міжнародних інвесторів.
Підсумовуючи наведене, позивачем не доведено порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо проведення процедури squezze-out, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України залишається за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2021.
Суддя І.Б. Козак
