ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2021 р. Справа №914/1804/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.
Матущака О.І.
секретар судового засідання Кострик К.,
явка учасників справи:
від позивача - Ліскевич І.Я.
від відповідача - Балаєв Ф.Д.
від третьої особи - Цімко І.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 23.07.2021
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2021, головуючий суддя Козак І.Б., м. Львів, повний текст рішення складено - 01.07.2021
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків
до відповідача приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Львів
про визнання недійсною знеособлену публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Компанія Ензим" від 10.01.2018
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
27.09.2018 в Господарський суд Львівської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «Компанія Ензим» про визнання недійсною знеособлену публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" від 10.01.2018.
Позивач стверджує, що його не було належним чином повідомлено про викуп акцій товариства-відповідача. Зокрема, ні копії вимоги, ні будь-яких інших документів у встановлені строки на адресу позивача (ні у м. Львів, ні у м. Харків) направлено не було, що в свою чергу свідчить про порушення процедури обов`язкового продажу акціонерами простих акцій та тягне за собою визнання вимоги недійсною. Також позивач зазначає, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" є неправомірним, здійсненим з порушенням норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод.
Відповідач не направляв акціонерам жодного договору про викуп акцій, жодні загальні збори зі скликанням усіх акціонерів не проводилися, що свідчить про недійсність вимоги. Відсутня легітимна мета та справедлива ціна акцій відповідача, недотримано критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах, неправомірне втручання у право власності на такі акції.
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 25, 32, 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 3, 204 ЦК України, ст. 41 Конституції України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 12.01.2021 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019, справу передано на новий розгляд.
За наслідками нового розгляду прийнято рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2021 про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказане рішення мотивоване тим, що підстави, порядок та умови примусового відчуження акцій визначені статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», яким передбачений обов`язок попереднього та повного відшкодування вартості акцій, а тому процедура сквіз-аут не порушує право власності міноритарних акціонерів та принцип законності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що:
1)суд першої інстанції не звернув уваги, що всупереч ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства» позивач не направляв жодного проекту про викуп акцій, а тому акціонери у яких відбувся викуп не мали можливості надати свої зауваження;
2)місцевий господарський суд залишив поза увагою, що позивачем надано докази надсилання акціонерам проекту про викуп акцій, який не відповідає вимогам п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку
3)висновок суду про наявність легітимної мети при проведенні примусового викупу акцій не відповідає фактичним обставинам справи;
4)суд порушив норми процесуального права, оскільки позивач неналежним чином був повідомлений про час, дату та місце засідання в якому було проголошено оскаржуване рішення по справі.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача та третьої особи.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа погодились з висновками місцевого господарського суду, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзивів на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.
В судове засідання 12.10.2021 з`явився представники учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Приватне акціонерне товариство "Компанія Ензим", відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00383320, місцезнаходження: м. Львів, вул. Личаківська, буд. 232.
Згідно з інформацією, вказаною у сертифікаті іменних акцій серія UA1300251006 від 03.09.2001 ОСОБА_1 є власником 3033 простих акцій, емітента Закритого акціонерного товариства "Ензим", код ЄДРПОУ 00383320, м. Львів вул. Личаківська, 232.
27.12.2017 ОСОБА_2 звернулася листом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" у якому зазначила, що вона як акціонер разом із афілійованими особами станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VІ були та станом на 26.12.2017 є власниками 352802 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", що складає 95,64% від загальної кількості простих іменних акцій Товариства, і відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" є домінуючим контрольним пакетом акцій. Також у даному листі повідомлено про намір скористатись правом щодо обов`язкового продажу простих акцій акціонерами відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" (а.с.25, 26-27, т.І).
До даного листа від 27.12.2017 долучено повідомлення від 27.12.2017 про намір скористатися правами передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно із яким зокрема, визначено дату набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства-12.04.2016.
Повідомлення про намір скористатись правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" розміщено (опубліковано) на інтернет сайті https://smida.gov.ua 28.12.2017.
11.01.2018 викладено (опубліковано) на інтернет сайті https://smida.gov.ua публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", код за ЄДРПОУ - 00383320, місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 232.(а.с.28-30, т.І).
Приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" отримано від Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" Реєстр власників іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" вих.№147734зв від 16.01.2018. (а.с.99-100, т.І).
Згідно із даними вказаного реєстру власників іменних цінних паперів місцезнаходженням (місцем проживання) акціонера ОСОБА_1 визначено - АДРЕСА_1 ; загальна кількість цінних паперів - 3033; відсоток у статутному капіталі - 0,822189, загальна номінальна вартість 10463,85 грн.
На вказану в реєстрі власників іменних цінних паперів адресу 18.01.2018 приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" надіслано позивачу копію публічної безвідкличної вимоги, що підтверджується описом вкладення в цінний лист №7901411620525 від 18.01.2018, фіскальним чеком від 18.01.2018. (а.с.101-102, т.ІІ). Відповідач зазначив, що конверт від позивача повернувся за закінченням терміну зберігання. Додатково повідомив, що за адресою у м.Львові мешкає дружина позивача; повідомлення нової адреси місця проживання є обов`язком позивача, якого він не виконав.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у даній справі зазначено, що у спірних правовідносинах суд має надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір.
Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст. 316 ГПК України).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.
Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
14.06.1994 було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.
21.03.2014 підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.
Додатком XXXIV до глави 13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
Згідно із частиною 3 статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах, таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України.
Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств, усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку. Оскільки ця Директива встановлює лише мінімальні стандарти в цій сфері, то держави можуть поширити її дію і на інші товариства.
Згідно із частиною 2 статті 15 Директиви про поглинання держави-члени повинні забезпечити, щоб оферент був спроможний вимагати від усіх власників решти цінних паперів продати йому/їй ці папери за справедливою ціною. Держави-члени можуть запровадити таке право у наступних ситуаціях: (а) у разі, якщо оферент володіє акціями, що складають не менше, ніж 90 % капіталу, що дає право голосу та 90 % голосів у компанії-адресата оферти, або (b) у разі, якщо, після прийняття пропозиції, оферент придбав або остаточно зобов`язався придбати цінні папери, що представляють не менше 90 % капіталу адресата оферти, що забезпечує право голосу та 90 % голосів, що були предметом оферти. У випадку, передбаченому пунктом (а), держави-члени можуть встановити вищий поріг, котрий, однак, не може бути вищим, ніж 95 % капіталу, що дає право голосу.
Україна виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out). Таке запровадження має більш широкий характер, аніж це передбачено мінімальними стандартами Директиви про поглинання: ці інститути були запроваджені щодо всіх акціонерних товариств, а не тільки тих, акції яких знаходяться в обігу на регульованому ринку; вони були запроваджені не лише у зв`язку із пропозицією про поглинання і після його завершення та стосувалися всіх акціонерних товариств, які на дату набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" мали серед акціонерів власника домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства. Водночас Україна застосувала вищий відсоток володіння акціями (95 %), який надає акціонеру право на сквіз-аут, порівняно з мінімально дозволеним Директивою (90 %).
Відповідно до положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.
Виконуючи міжнародні зобов`язання України за Угодою, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", яким доповнено Закон України "Про акціонерні товариства" статтею 65-2.
Відповідно до частини 4 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
Відповідно до частини 9 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції.
Зазначеними нормами Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.
Запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов`язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов`язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.
Отже, забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.
Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.
Проаналізувавши норми, закріплені у статтях 65-1 - 65-3 Закону України «Про акціонерні товариства», суд зазначає таке.
Стаття 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон) визначає процедуру викупу акцій акціонерного товариства у міноритарних акціонерів за пропозицією власника контрольного пакета акцій (50% і більше) або значного контрольного пакета акцій (75% і більше), в якій останній пропонує міноритарним акціонерам продати йому їх акції у добровільному порядку (так звана процедура добровільного викупу).
Стаття 65-2 Закону визначає процедуру викупу акцій акціонерного товариства у міноритарних акціонерів за вимогою власника домінуючого пакета акцій (95% і більше), в якій останній вимагає від міноритарних акціонерів продати йому їх акції у примусовому порядку (так звана процедура примусового викупу, процедура сквіз-ауту).
В даному випадку ОСОБА_2 разом з афілійованими членами є власниками 352802 штук простих іменних акцій ПрАТ «Компанія «Ензим», що складає 95,64% від загальної кількості простих іменних акцій товариства.
У процедурі примусового викупу акцій (squezze-out, що має місце в даній справі) власник домінуючого пакета акцій вимагає від міноритарних акціонерів продажу йому акцій шляхом виставлення та надсилання до товариства публічної безвідкличної вимоги (абзац 1 частини 4 статті 65-2 Закону). Тобто ця процедура оформлюється публічною безвідкличною вимогою.
Згідно із частиною 5 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних: 1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття; 2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи; 3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій, та відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності (такий висновок викладено в пункті 7.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).
Частиною 9 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац 2 частини 13 статті 65-2 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац 1 частини 14 статті 65-2 цього Закону).
Тобто процедура примусового викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.
Запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі (такий висновок викладено в пункті 7.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).
Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) визначений у частині п`ятій статті 65-2 Закону, відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша, що зазначено вище.
Аналіз наведених норм Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про те, що встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей процедури сквіз-ауту передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цих нормах варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій.
Одним із таких передбачених зазначеними нормами варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
При цьому, системний аналіз положень, закріплених у статті 8, в абзаці 2 частини третьої, пункті 3 частини п`ятої статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про те, що ринкова вартість акцій товариства у процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) для цілей визначення ціни обов`язкового продажу акцій (ціни придбання акцій), визначається саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Досліджуючи ціну продажу акцій, суд зазначає, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати.
Критерій пропорційності вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Дотримання вказаного критерію передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумного балансу між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Одним із важливих елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.
А тому апеляційний суд, на виконання вказівок Верховного Суду і аналізує дані обставини по справі для перевірки дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ умови компенсації примусового відчуження активів, згідно з положеннями національного законодавства, є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на особу (власника).
У пункті 39 рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» Суд указав, що передання права власності від однієї особи до іншої без сплати суми, яка більш-менш відповідає вартості майна, звичайно становить непропорційне втручання, яке не можна вважати виправданим у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням викладеного вище, перевіряючи доводи позивача щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у спірних правовідносинах, суд першої інстанцій установив, що процедура обов`язкового продажу акцій, передбачена статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», містить чіткий та прозорий порядок визначення ціни акцій, оскільки норма статті 652 Закону України «Про акціонерні товариства» не визначено спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.
За обставинами справи, відповідно до графи 3 «відомості про ціну придбання акцій із зазначенням, що оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі, а також порядок визначення такої ціни» публічної безвідкличної вимоги (а.с.28-30, т.І) зазначено, що найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та його афілійовані особи придбавали акції Товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття склала 300,00 грн. Ринкова ціна однієї акції визначена на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, склала 427,30 грн. Ціна придбання акцій складає 427,30 грн. Оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі.
Згідно з інформацією, вказаною у сертифікаті іменних акцій серія UA1300251006 від 03.09.2001 ОСОБА_1 є власником 3033 простих акцій.
Поряд із цим позивач не наводить будь яких інших доказів на спростовування оцінки курсу акцій на час їх примусового продажу.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ціна придбання акції в розмірі 427,30 грн. була визначена правомірно, прозоро, відповідала вимогам чинного на час визначення ціни законодавства та ринковим умовам. За результатами сквіз-ауту позивач міг отримати значну суму компенсації, враховуючи загальну кількість акцій, власником яких він є.
Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац другий частини тринадцятої статті 65-2 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац перший частини чотирнадцятої статті 65-2 цього Закону).
Відповідно до ч.2 п.7 Вимоги центральний депозитарій цінних паперів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України протягом трьох робочих днів з дати отримання від емітента копії вимоги складає перелік акціонерів станом на дату отримання вимоги, та надсилає його Емітенту.
Відповідно до приписів ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» товариство протягом п`яти робочих днів з дня отримання від Центрального депозитарію цінних паперів переліку акціонерів зобов`язане, зокрема, надіслати кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копію публічної безвідкличної вимоги.
Товариство зобов`язане надати акціонеру на його вимогу засвідчену товариством копію надісланої публічної безвідкличної вимоги, а також реквізити банківської установи, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), та реквізити такого рахунка. Зазначене положення також міститься у Вимозі.
Щодо порядку повідомлення ОСОБА_1 про безвідкличну вимогу (надіслано вимогу не на адресу фактичного проживання позивача), суд враховує аргументи відповідача, третьої особи та зазначає таке.
У позові ОСОБА_1 зазначив, що на сайті відповідача розміщено публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» (далі- Вимога). Вимога датована 10.01.2018. У вимозі зазначено, що дата відправлення товариством копії цієї вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою до Центрального депозитарію цінних паперів є 11.01.2018.
Позивачем долучено до матеріалів справи ксерокопію паспорта громадянина України (а.с.19-23, т.І), з даних якого вбачається, що з 22.08.2000 місцем проживання ОСОБА_1 була адреса: АДРЕСА_2 (сторінка паспорта № 11 ).
05.10.2017 Департаментом реєстрації Харківської міської ради знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та зазначено нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (сторінка паспорта №12, а.с.23).
Отже, з 05.10.2017 року місцем проживання ОСОБА_1 є місце за адресою: АДРЕСА_3 , що ним і не заперечується.
Спірна безвідклична вимога датована 10.01.2018 (тобто, після зміни місця проживання позивача), що теж не заперечується учасниками процесу.
Відповідно до п.10 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» протягом наступного робочого дня з дня отримання товариством публічної безвідкличної вимоги засвідчена товариством копія такої вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), надсилається товариством до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Центрального депозитарію цінних паперів. Центральний депозитарій цінних паперів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України:
1) наступного робочого дня з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги: встановлює обмеження на здійснення операцій у системі депозитарного обліку з акціями товариства; надає депозитарним установам, на рахунках яких обліковуються акції цього товариства, копію публічної безвідкличної вимоги разом із засвідченою копією договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу); розміщує публічну безвідкличну вимогу на своєму веб-сайті;
2) протягом трьох робочих днів з дати отримання від товариства засвідченої товариством копії публічної безвідкличної вимоги складає перелік акціонерів товариства та надсилає його товариству.
Товариство протягом п`яти робочих днів з дня отримання від Центрального депозитарію цінних паперів переліку акціонерів зобов`язане:
1) надіслати кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копію публічної безвідкличної вимоги. Товариство зобов`язане надати акціонеру на його вимогу засвідчену товариством копію надісланої публічної безвідкличної вимоги, а також реквізити банківської установи, в якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), та реквізити такого рахунка;
2) скласти список осіб, у яких придбаваються акції, із зазначенням суми коштів, що підлягають сплаті заявником вимоги на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються, а також надати такий список банківській установі, в якій відповідно до частини дев`ятої цієї статті відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу). Зазначений список складається товариством на підставі переліку акціонерів, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів відповідно до цієї частини.
Товариство протягом двох робочих днів з дня надсилання кожному акціонеру, акції якого придбаваються, копії публічної безвідкличної вимоги повідомляє про це заявника вимоги із зазначенням кількості акцій, що належать акціонерам і придбаватимуться.
Копія публічної безвідкличної вимоги також подається заявником вимоги до депозитарної установи, в якій відкрито її рахунок у цінних паперах.
Відповідачем на виконання вимог Закону «Про акціонерне товариства» 16.01.2018 отримано перелік акціонерів (реєстр власників іменних цінних паперів) Товариства та 18.01.2018 кожному акціонеру, акції якого придбаваються надіслано копію публічної безвідкличної вимоги.
Згідно з даними реєстру власників іменних цінних паперів ПрАТ «Компанія Ензим» (а.с.99, т.І), наданому Товариству Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» з вих.№ 147734 від 16 січня 2018 року місцезнаходження (місце проживання) акціонера ОСОБА_1 визначено як - АДРЕСА_4 .
Саме на цю адресу 18.01.2018 Товариством було надіслано позивачу копію публічної безвідкличної вимоги.
02.02.2018 Товариству було повернуто надісланий позивачу лист у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.
Окрім того, на виконання вимог Закону Товариством також було розміщено повідомлення акціонера та публічну безвідкличну вимогу на своєму корпоративному сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів НКЦПФР.
Щодо адреси надсилання відповідачем позивачу спірної безвідкличної вимоги, то варто зауважити, що таке надсилання здійснювалося товариством на адресу, зазначену в Реєстрі власників іменних цінних паперів ПрАТ «Компанія Ензим» (а.с.99, т.І), наданому Товариству Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України».
Відповідно до Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 N 1000 «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» Система реєстру власників іменних цінних паперів - сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім`я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.
Реєстр власників іменних цінних паперів в Україні ведеться Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України», однією з функції реєстроутримувача є (але не виключно) облік осіб, зареєстрованих у системі реєстру; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; унесення змін щодо емітента, зареєстрованих осіб, уповноважених ними осіб (розділ ІІ згаданого вище Порядку ведення реєстрів власників іменних цінних паперів).
Це Порядок таж визначає інформацію про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру. Так, для кожного з власників іменних цінних паперів - фізичних осіб указуються: номер особового рахунку; прізвище, ім`я, по батькові (для нерезидентів - за наявності); громадянство (підданство); місце проживання; адреса для поштових повідомлень; дані документа, що посвідчує особу (вид документа, серія, номер, дата видачі, орган, що видав документ); ідентифікаційний номер платника податків (для резидентів). Якщо фізична особа-резидент, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, то ідентифікаційний номер платника податків не зазначається; (Абзац дев`ятий підпункту 5.4 пункту 5 розділу III в редакції Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 546 ( z0585-08 ) від 27.05.2008 ); місце та дата народження; кількість та номінальна вартість належних особі цінних паперів кожного коду, за якими складено реєстр; частка належних особі цінних паперів, за якими складено реєстр, у статутному капіталі емітента (указується для акцій); кількість належних особі цінних паперів, за якими складено реєстрі, щодо яких у системі реєстру зареєстровано обтяження зобов`язаннями або блокування.
Доказів звернення позивача до Національного депозитарія з відповідною заявою про внесення змін до особистих даних в Реєстрі в частині зміни поштової адреси після зміни місця проживання (з 05.10.2017) не було позивачем подано.
Отже, ПрАТ «Компанія «Ензим» правомірно надіслано безвідкличну спірну вимогу на адресу місце проживання акціонера ОСОБА_1 , яка зазначена у Реєстрі власників іменних цінних паперів ПрАТ «Компанія Ензим»: 79035, м. Львів, вул. Раковського, 23, кв.7 , бо іншої поштової адреси там не зазначено.
Враховуючи наведене, доводи апелянта про неналежне надіслання відповідачем позивачу безвідкличної вимоги відхиляються апеляційним господарським судом. Тому, відповідачем дотримано порядок передбачений ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» в частині оформлення та повідомлення позивача про безвідкличну вимогу про придбання акцій.
Апелянт стверджує, що докази надсилання акціонерам проекту про викуп акцій не відповідає вимогам п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки у квитанції про оплату послуг поштового зв`язку відсутній номер поштового відправлення 7901411620525, який міститься на описів вкладення.
Однак апеляційний господарський суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки не враховано п. 67, 68, 81 цих Правил, за змістом яких список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові. На внутрішніх згрупованих рекомендованих поштових відправленнях також можуть наноситися відмітки, які свідчать про те, що оплату проведено в повному обсязі ("Плату стягнено"). Такі відмітки наносяться на зазначені поштові відправлення поряд із штриховим кодовим ідентифікатором за умови нанесення дати приймання.
Перевіряючи доводи апелянта з приводу наявності/відсутності легітимної мети при проведенні процедури squezze-out, суд зазначає таке.
Дійсно, позивач зауважив відсутність державного інтересу при проведенні процедури squezze-out. Одночасно, судом першої інстанції правильно враховано пояснення відповідача та третьої особи з цього приводу, викладені у поясненні (вх.№6907/21 від 22.03.2021, а.с.4-8, т.ІІІ).
Як стверджує третя особа та не заперечив позивач, він не брав жодної участі в діяльності Товариства з моменту його звільнення з підприємства у 2005 році .Так, для майбутнього бізнес-розвитку Товариство розпочало аналіз можливості будівництва нового виробничого майданчику з виробництва дріжджових екстрактів. З метою залучення інвестиційних коштів 26.02.2018 року Товариство уклало контракт із провідною світовою компанією у сфері інженерії на послуги з розробки технічної документації по створенню нової технологічної лінії для виробництва дріжджових екстрактів.
В результаті отриманих даних, Товариством було розпочато будівництво нового заводу, що підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт від 22.04.2020 № ЛВ 112201130869. До фінансування цього проекту було залучено Європейський банк з реконструкції та розвитку. Так, 03 грудня 2020 року з Банком укладено Кредитний договір на фінансування проекту, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи акціонерами та кінцевими бенефіціарними власниками Товариства, за вимогою Банку виступили особистими поручителями за зобов`язаннями Товариства. Реалізація оскаржуваної процедури squezze-out надала можливість залучити фінансування для будівництва нового заводу та створити єдине в Україні високотехнолоічне і науковоємке виробництво, а реалізація цього проекту, в свою чергу, матиме суттєвий вплив на суспільство - дозволить працевлаштувати та регулярно донаповнювати бюджети різних рівнів податками, що виникатимуть в процесі діяльності Товариства.
Враховуючи пояснення третьої особи та відповідача, суд вважає їх цілком обгрунтованими та приймає їх до уваги.
Оцінюючи дотримання критерію пропорційності втручання у право власності через призму справедливості визначення ціни викупу акцій, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про справедливе і прозоре визначення ціни викупу акцій позивача за ринковою ціною у спосіб, встановлений законодавством, тому принцип пропорційності втручання у право власності позивача не був порушеним.
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Підсумовуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо проведення процедури squezze-out, а тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки позивач неналежним чином був повідомлений про час, дату та місце засідання в якому було проголошено оскаржуване рішення по справі, оскільки ці твердження спростовуються протоколом судового засідання від 08.06.2021 (а.с.96-97,т.1) в якому відображено, що у зв`язку з технічними проблемами у системі відеоконференцзв`язку зі сторони позивача його представника повідомлено про дату, час та місце слухання справи засобами телефонного зв`язку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заперечення відповідача та третьої особи, які викладені у відзиві, відповідають фактичним обставинам по справі, а тому судом враховує їх як обґрунтовані.
Натомість апелянтом не доведено обґрунтованості аргументів, які заявлені в апеляційній скарзі, щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то 2643,00 грн., які сплачені позивачем за подання апеляційної скарги покладаються на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 23.07.2021 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 у справі №914/1804/18 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 2643,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
О.І. Матущак
Повний текст постанови складено 26.10.2021.
