УХВАЛА
20 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1804/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя - Козак І.Б.)
від 22.06.2021
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бойко С.М., судді - Бонк Т.Б., Матущак О.І.)
від 19.10.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про визнання недійсною знеособлену публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Компанія Ензим" від 10.01.2018
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" про визнання недійсною знеособленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" від 10.01.2018.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача не було належним чином повідомлено про викуп акцій товариства. Зокрема, ні копії вимоги, ні будь-яких інших документів у встановлені строки на адресу позивача (ні у м. Львів, ні у м. Харків) направлено не було, що в свою чергу свідчить про порушення процедури обов`язкового продажу акціонерами простих акцій та тягне за собою визнання вимоги недійсною. Також позивач зазначав, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" є неправомірним, здійсненим з порушенням норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод.
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що підстави, порядок та умови примусового відчуження акцій визначені статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", яким передбачений обов`язок попереднього та повного відшкодування вартості акцій, а тому процедура squezze-out не порушує право власності міноритарних акціонерів та принцип законності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
6. 19.10.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо проведення процедури squezze-out, а тому у задоволенні позовних вимог відмовлено правильно.
8. 15.11.2021 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення попередніх судових інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
10. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
15. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
16. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
17. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
18. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
19. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
20. Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).
21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, прийнятими із грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Суди не надали оцінки положенням статей 8, 36, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", неправильно витлумачили Конституцію України, не застосували норми Цивільного кодексу України, Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не оцінив доводи, викладені в апеляційній скарзі.
22. При цьому, скаржник чітко не зазначає, які саме норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та не визначає підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень щодо застосування/незастосування цих норм матеріального права, а також щодо порушення норм процесуального права, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України та не наводить відповідного обґрунтування.
23. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
24. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник зазначає дату оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 12.10.2021, проте, в Єдиному державному реєстрі судових рішень такий процесуальний документ відсутній, водночас наявна постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 щодо перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 у цій справі.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288 пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 21-22 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова
