ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5314/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних грошових вимог) (повний текст ухвали складено 28.12.2020, суддя Соловйова А.Є.) у справі
за заявою акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ
до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім.М.С.Грушевського", м.Дніпро
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 у даній справі визнано додаткові конкурсні грошові вимоги акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім.М.С. Грушевського" в сумі: 133 180 000,00 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, вносяться до реєстру окремо; 4 204, 00 грн - витрати по сплаті судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів); 191 876 358,25 грн - заборгованість за кредитом, проценти, борг за оренду приміщення, інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір у справах №904/388/18, №904/387/18 (4 черга задоволення вимог кредиторів), 702,89 грн - пеня (6 черга задоволення вимог кредиторів). Додаткові конкурсні грошові вимоги акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" в сумі 542 522 277,78 грн відхилено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що винагорода за користування кредитом за формулою, яка містяться в кредитних договорах та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки. Крім того, зазначена в договорах формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту. Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України. У даному випадку, формула, по якій нарахована винагорода, передбачає її розрахунок з урахуванням і процентів, і різниці між сплаченими і несплаченими коштами. До того ж, сума винагороди за користування кредитом значна та договором не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки. Отже, нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов`язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами. Окрім того, з розрахунку заявника вбачається, що сума нарахованої винагороди за кредитним договором №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 перевищує більш ніж у 2 рази заборгованість за тілом кредиту. При цьому кредитором до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів з яких можна було б визначити порядок нарахування та розрахунку вказаної суми. Відсутність належних доказів розрахунку винагороди за кредитним договором, що також підтверджується копією висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №26139 від 26.10.2020 за матеріалами господарської справи №904/3898/18.
ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення оскаржуваного розміру грошових вимог, просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відхилення грошових вимог в розмірі 530 961 023,55 грн (заборгованість за винагородою згідно п.4.7 кредитних договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/с від 26.12.2011) та ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" з заборгованості за винагородою згідно п.4.7 кредитних договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 в розмірі 530 961 023,55 грн.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що вимоги щодо заборгованості з винагороди в загальній сумі 530 961 023,55 грн були відхилені господарським судом безпідставно.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що боржник є юридичною особою, отже, у правовідносинах з ним не підлягають застосуванню п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168 (які втратили чинність на підставі постанови НБУ №49 від 08.06.2017).
Сторонами при укладенні кредитних договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 не було порушено ст.1056-1 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю правовою природою спірна винагорода не є процентною ставкою за користування кредитом, а є забезпечувальним зобов`язанням, яке застосовується лише за умови позитивного значення винагороди під час розрахунку. Отже, винагорода не може бути процентами за користування кредитом, які підлягають нарахуванню й оплаті позичальником за користування кредитом протягом всього строку кредитування.
Умови кредитних договорів щодо винагороди не суперечать вимогам закону та встановленим п.6 ст.3 Цивільного кодексу України засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність.
Щодо доказів розрахунку винагороди за кредитними договорами, скаржник посилається на те, що АТ КБ "Приватбанк" було додано в матеріали справи деталізовані розрахунки винагороди, здійснені кредитором відповідно до п.4.7 кредитних договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 в редакції договорів про внесення змін від 25.07.2016. Зазначені розрахунки були надані до суду разом з додатковими судовими поясненнями у справі від 21.12.2020 № 21/12-1.
Таким чином, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів розрахунку винагороди за кредитними договорами зроблений судом необґрунтовано та спростовується матеріалами справи.
Також, в оскаржуваній ухвалі, відхиляючи вимоги АТ КБ "Приватбанк" з винагороди за кредитними договорами №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 суд першої інстанції посилався на надану боржником копію висновку експерта №26139 по справі №904/3898/18.
Однак, за твердженням скаржника, зазначена копія висновку експерта №26139 по справі №904/3898/18, текст якої є нечитабельним, відповідно до ст.ст.73,76-79 Господарського процесуального кодексу України не має доказового значення по даній справі.
Крім того, у цій копії висновку наведено висновок, що за даними експертного дослідження розмір винагороди за кредитом, що підлягає сплаті ТОВ "Істейтглобал" відповідно до договору, додаткових угод до нього, за умови, що в формулі наявний знак дробу, підтверджується в сумі 315 560 546,57 грн.
При цьому, скаржник наголошує, що розташування коефіцієнтів формули один над одним, як числівник та знаменник дробу - виключає можливість застосування будь-яких інших математичних знаків у формулі, ніж ділення.
Оскільки у актах чинного цивільного законодавства відсутні норми, що забороняють встановлювати в кредитних договорах винагороду за користування кредитом, зокрема, таку, що розраховується за формулою з декількома складовими, то погодження сторонами умов щодо винагороди є цілком правомірним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Ані п.4.7 кредитним договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011, ані зазначені кредитні договори в цілому не були оскаржені чи визнані недійсними, отже, підлягають неухильному виконанню сторонами у повному обсязі.
2.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Лукашук Л.С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
Щодо відмови у визнанні заборгованості за винагородою, розпорядник майна зазначає, що беручи до уваги існуючу судову практику та зміст оскаржуваного рішення у цій частині можна дійти висновку, що доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки винагорода банку є складовою доходу банку від ведення діяльності. Окрім того поняття "винагороди" відсутнє у законодавстві, а посилання апелянта на наявність такого пункту у договорі і обов`язковість його виконання не має законодавчого підґрунтя.
Розпорядник майна вважає, що господарським судом в оскаржуваній ухвалі вірно враховано положення ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто принцип свободи договору не є безумовним, межі дії принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.
Судом першої інстанції було в повній мірі досліджено обставини та докази, на які кредитор спирався при заявлені кредиторських вимог та вірно зроблено висновок про відмову у задоволенні заяви про визнання грошових вимог у цій частині. Фактично суд встановив, що боржник був позбавлений можливості передбачати обов`язок сплати додаткової винагороди за вказаними кредитними договорами, оскільки даний обов`язок було покладено на боржника додатковими угодами до основних кредитних договорів та які були укладені через певний час після укладення кредитних договорів. Так, в момент укладення кредитного договору боржник не знав та не міг знати про можливі додаткові зобов`язання, які кредитор в майбутньому збирається покласти на боржника. Таким чином, кредитором було порушено принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Щодо доказів розрахунку винагороди за кредитними договорами, розпорядник майна вказує, що у судовому засіданні представник АТ КБ "Приватбанк" підтвердила, що у формулі розрахунку винагороди була арифметична помилка, яка не дозволила правильно розрахувати суму винагороди, та було надано копію висновку експерта №26139 по справі №904/3898/18 як підтвердження можливості здійснити розрахунок за вказаною формулою.
В рамках даної справи не було проведено експертизу, а висновок наданий кредитором стосується іншої справи з іншими учасниками, іншими доказами та іншими обставинами. Відтак, на думку арбітражного керуючого, незастосування господарським судом висновку експерта по справі, яка не стосується банкрутства ТОВ "Товариство освіти ім.М.С.Грушевського" є правильним та законним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" у наданих поясненнях просить відхилити апеляційну скаргу.
Надані пояснення аргументовані заявником посиланням на те, що банком не надавалось жодних доказів на підтвердження факту інформування клієнта про розмір нарахованої винагороди. Наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок винагороди не відповідає умовам кредитного договору в редакції договору про внесення змін до кредитного договору через відсутність необхідних математичних умов у формулі винагороди. Апелянт не надав доказів нарахування винагороди саме за формулою, яка була погоджена сторонами в останній редакції. При цьому, в наданих кредитором розрахунках застосовуються математичні знаки, які відсутні у погодженій редакції формули, зокрема, знаки "ділення", дужки, тощо. Оскільки наведена п.4.7 кредитного договору формула наведена з математичними величинами, які є змінними, то неточне їх застосування повністю змінює погоджений алгоритм розрахунку, що є також неприпустимим, оскільки математика належить до точних наук.
Таким чином, на думку заявника, АТ КБ "Приватбанк" не доведено належними та допустимими доказами заявлені ним грошові вимоги у розмірі 542 522 277,78 грн.
Щодо сумнівної природи виникнення такої винагороди банку, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" зазначає, що нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов`язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами. Окрім того, сума нарахованої винагороди за кредитним договором перевищує більш ніж у два рази заборгованість за тілом кредиту. При цьому кредитором до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів з яких можна було б визначити порядок нарахування та розрахунку вказаної суми. Таким чином, нарахування винагороди банком фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом, при цьому розмір винагороди (комісії) значно перевищує розмір отриманих кредитів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" вважає безпідставними твердження апелянта про відповідність положення про виплату грошової винагороди засадам розумності та справедливості, оскільки свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів, що не вбачається з оспорюваної редакції формули винагороди, яка не містить зазначення послуги, за яку вона нараховується, та не надає можливості визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту.
ІІІ. Апеляційне провадження
3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.02.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
На виконання ухвали суду від 15.02.2021, скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника суду від 25.02.2021 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кузнецова В.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.02.2021 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021 поновлено акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.03.2021 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Кузнецова В.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.03.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 31.03.2021 апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних грошових вимог) прийнято до свого провадження; призначено справу до розгляду на 11.05.2021 на 11 годин 30 хвилин.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.05.2021 розгляд справи відкладено до 15.06.2021 на 11:00 годин.
15.06.2021 у судове засідання з`явилися представники АТ КБ "Приватбанк", розпорядника майна, ТОВ "Агро Комплект", ТОВ "Ебоуд Файненс", ТОВ з іноземними інвестиціями "Новофарм", які надали відповідні пояснення.
Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.
Представником приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ-АГРО" подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на її участь в іншому судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч.11-13 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.
Приймаючи до уваги, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів перед іншими, тому викладені у клопотанні причини неявки представника у судове засідання, є неповажними, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишається без задоволення.
При цьому колегія суддів зазначає, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
15.06.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 за заявою акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім.М.С. Грушевського"; визнано грошові вимоги акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 18 679 814,88 грн, з яких: 21 020,00 (судовий збір ) та 45 000,00 грн (авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення; 15 815 290,46 грн(основна заборгованість) - 4 черга задоволення, 2 864 524,42 грн (штраф) - 6 черга задоволення; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 10.04.2021; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лукашук Любов Сергіївну; встановлено розмір грошової винагороди розпоряднику майна; зобов`язано учасників справи вчинити певні дії.
20.10.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення за №65371 про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського".
23.11.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих.№17/11-3 від 17.11.2020 акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання додаткових конкурсних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" в загальній сумі 867 579 338,92 грн, а також судового збору за подання заяви з вимогами до боржника у розмірі 4204,00 грн.
Заявлені додаткові грошові вимоги обґрунтовані, зокрема посиланням на те, що 26.02.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського"(позичальник) та ПАТ КБ Приватбанк (правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк), як банком укладено кредитний договір №DNHSLNI05182.
Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 кредитного договору (в редакції договорів про внесення змін від 01.07.2015 та від 30.09.2015) АТ КБ Приватбанк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 57 270 488,50 грн на поповнення обігових коштів (реконструкцію будівлі експериментальної бази, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 9) та сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Згідно з п.п. 1.2., А.3. кредитного договору термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту 05.02.2034.
При цьому, в п. А.3. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) сторони визначили, що згідно з ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Через наявність у боржника заборгованості за процентами за кредитним договором АТ КБ Приватбанк скористався своїм правом, передбаченим п. А.3. кредитного договору, й направив позичальнику листи від 11.04.2018 №Э.Upr 1/3-212463 та №Э.Upr 1/3-212462, якими повідомив Позичальника про зміну умов договорів та встановлення 25.04.2018, як термін повернення кредиту.
Відповідно до п.п.А.6., А.7., 4.1., 4.2. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) за користування кредитом ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних (ст.1048 Цивільного кодексу України), а у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань також у розмірі 12,00 % річних (ст. 625 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.А.8. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2015) датою сплати процентів є 05-е червня та 05-е грудня кожного поточного року, починаючи з 2016 року. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.
Відповідно до п.4.7. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016) позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної цим пунктом договору формули.
Згідно зп. 5.8 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 грн + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до п. 5.4. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане позичальником.
Згідно з п.5.7. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені та штрафів за кредитним договором встановлені сторонами тривалістю 15 років.
Як підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_1 , на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014 АТ КБ Приватбанк надав ТОВ "Товариство освіти ім.М.С.Грушевського" кредит у загальному розмірі 55 516 906,49 грн, однак, ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування не виконало належним чином, і заборгованість за кредитним договором за період з 14.04.2014 по 19.10.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство) складає 108 269 533,02 грн: 47 246 381,58 грн - заборгованість за кредитом, 25 115 396,05 грн - заборгованість по процентам, 33 043 230,97 грн - заборгованість з винагороди за п. 4.7. кредитного договору, 2 864 524,42 грн - штраф за п. 5.8 кредитного договору (57 270 488,50 грн (встановлений п.А.2 кредитного договору кредитний ліміт)*5%= 2 863 524,43 грн).
Через невиконання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взятих на себе зобов`язань з оплати процентів за користування кредитом за кредитним договором АТ КБ Приватбанк був вимушений звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до суду. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 по справі №904/8227/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019, стягнуто з ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість з процентів з 14.04.2014 по 03.08.2017 та штраф за п.5.8 кредитного договору: 15 575 377, 40 грн - заборгованість по процентам, 2 864 524, 42 грн - штраф ( п. 5.8 кредитного договору), 239 913, 06 грн - витрати по сплаті судового збору.
Таким чином, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 по даній справі вже було визнано грошові вимоги АТ КБ Приватбанк до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014 на суму 18 679 814, 88 грн (15 575 377, 40 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 239 913, 06 грн - витрати по сплаті судового збору по справі №904/8227/17, 2 864 524,42 грн - штраф (п. 5.8 кредитного договору), то додаткові конкурсні грошові вимоги, заявлені АТ КБ ПриватБанк за цим кредитним договором складають 89 829 631,20 грн: 47 246 381,58 грн - заборгованість за кредитом, 9 540 018,65 грн - заборгованість по процентам (25 115 396,05 грн - 15 575 377,40 грн = 9 540 018,65 грн), 33 043 230,97 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. кредитного договору).
18.10.2013 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", як позичальником, та ПАТ КБ Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк), як банком укладено договір №DNHSLK104342.
Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 договору АТ КБ Приватбанк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 133 180 000,00 грн на придбання цінних паперів ТОВ ФК ГАМБИТ, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Згідно з п.п. 1.2., А.3 договору термін повернення кредиту - 17.10.2018.
Відповідно до п. п. А.6., А.7., 4.1., 4.2. договору за користування кредитом ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00% річних (ст.1048 Цивільного кодексу України), а у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань - також у розмірі 12,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (ст. 625 Цивільного кодексу України).
За умовами п. А.8. договору датою сплати процентів є 25-е число кожного місяця, починаючи з 25.05.2018.
Пунктом 4.7. договору (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016) передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної цим пунктом договору формули.
У пункті 5.7. договору терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені та штрафів за кредитним договором встановлені сторонами тривалістю 15 років.
Як підтверджується виписками за рахунками, на яких обліковується заборгованість за договором №DNHSLKI04342 від 18.10.2013, надавши боржнику кредит, АТ КБ "Приватбанк" належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, однак, ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, винагороди не виконало належним чином, і заборгованість за цим договором за період з 26.05.2018 по 19.10.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство) складає 595 750 523, 72 грн: 133 180 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 88 197 632,33 грн - заборгованість по процентам, 74 372 891,39 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. договору).
Відповідно до п.А.5 договору №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 зобов`язання позичальника забезпечуються: договором застави (майнових прав на цінні папери) №DNHSLKI04342/DZ від 18.10.2013.
Згідно з п. 1 вказаного договору застави предметом цього договору є надання заставодавцем (ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського") в заставу майнових прав по договору №491 -ДД купівлі-продажу пайових цінних паперів від 15.10.2013, укладеному між заставодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "ФК ГАМБИТ", юридична адреса якого: 49094. Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 38. код в ЄДРПОУ 30458125; на отримання акцій ПАТ НАФТОВА КОМПАНІЯ ОЙЛ СІТІ (ЄДРПОУ 32043600; ISIN UA4000130538), у кількості 221 983 (двісті двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) штуки на загальну суму 121 278 933,42 (сто двадцять один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 42 копійки та акцій ПАТ ФІНАНСГРУП-ЕКНЕ (ЄДРПОУ 33718714; ISIN UA4000101281), у кількості 101 131 (сто одна тисяча сто тридцять одна) штука на загальну суму 11 901 066,58 (одинадцять мільйонів дев`ятсот одна тисяча шістдесят шість) гривень 58 копійок у компанії ТОВ ФК ГАМБИТ (далі - Цінні папери), а після отримання заставодавцем Цінних паперів - вони стають предметом застави (опис зазначений в п. 6 цього договору), в забезпечення виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем (АТ КБ Приватбанк), в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Відповідно до п.2 договору застави за цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань заставодавцем, що випливають з договору №DNHSLKI04342 від 18.10.2013, з: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12 (дванадцять) % річних; сплати процентів у випадку порушення заставодавцем будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту; сплати пені; штрафу; сплати винагороди за користування кредитом, розмір якої розраховується згідно з формулою, наведеної у п 4.7. кредитного договору тощо.
Згідно з п. 6 договору застави предметом застави є: належні заставодавцю на праві власності, що підтверджується господарським договором, на отримання акцій ПАТ Нафтова компанія Ойл Сіті (ЄДРПОУ 32043600; ISIN UA4000130538), у кількості 221 983 (двісті двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) штуки на загальну суму 121 278 933,42 (сто двадцять один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 42 копійки та акцій ПАТ ФІНАНСГРУП-ЕКНЕ (ЄДРПОУ 33718714; ISIN UA4000101281), у кількості 101 131 (сто одна тисяча сто тридцять одна) штука на загальну суму 11 901 066,58 (одинадцять мільйонів дев`ятсот одна тисяча шістдесят шість) гривень 58 копійок у компанії ТОВ ФК ГАМБИТ. Застава за цим договором поширюється на страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмету застави або будь-яке інше відшкодування, отримане заставодавцем унаслідок вилучення або втрати предмету застави. Після отримання цінних паперів за господарським договором ці цінні папери стають предметом застави.
Відповідно до п.8 договору застави сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 133 180 000,00 грн.
Обтяження предмету застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Таким чином, грошові вимоги, заявлені АТ КБ Приватбанк за договором №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 в загальному розмірі 595 750 523, 72 грн є: 133 180 000,00 грн - заборгованість за кредитом - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, 88 197 632,33 грн - заборгованість по процентам, 374 372 891,39 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. договору).
26.12.2011 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", як позичальником, та ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк"), як банком укладено кредитний договір №О030Г/С.
Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 цього кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №2 від 24.11.2014) АТ КБ Приватбанк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 48 276 832, 24 грн на поповнення обігових коштів, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Згідно з п.п. 1.2., А.3. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 2 від 24.11.2014) термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту - 05.10.2018.
Відповідно до п. п. А.6., А.7., 4.1., 4.2. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 2 від 24.11.2014) за користування кредитом ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних (ст.1048 Цивільного кодексу України), а у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань також у розмірі 12,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (ст. 625 Цивільного кодексу України).
У пункті А.8. договору встановлено, що датою сплати процентів є 05.10.2018.
Відповідно до п. 4.7. договору (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016) Позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної цим пунктом договору формули.
За умовами п. 5.7. договору терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені та штрафів за кредитним договором встановлені сторонами тривалістю 15 років.
Як підтверджується виписками за рахунками, на яких обліковується заборгованість за кредитним договором №О030Г/С від 26.12.2011, надавши боржнику кредит, АТ КБ "Приватбанк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, однак, ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, винагороди не виконало належним чином, і заборгованість за цим Кредитним договором за період 26.04.2018 по 19.10.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство), яка заявлена АТ КБ "Приватбанк", складає 170 429 056,18 грн: 24 343 041,64 грн - заборгованість за кредитом, 22 541 113,35 грн - заборгованість по процентам, 123 544 901,19 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. договору).
Вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" за кредитним договором №О030Г/С від 26.12.2011 не забезпечені заставою майна боржника.
3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду в частині відхилення грошових вимог у загальному розмірі 530 961 023,55 грн - заборгованості по винагороді за кредитними договорами №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011,
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
Приписами ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.(ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять присічного строку для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника, їх розгляд проводиться судом в порядку черговості їх надходження до суду. При цьому кредитори, вимоги яких заявлені після завершення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, не втрачають статус конкурсного кредитора, але позбавляються права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Колегія суддів враховує, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №910/20378/16).
У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 924/628/17).
Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові вимоги виникли з кредитних договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема є, договори та інші правочини.
За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною другою статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню к цей строк (термін).
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов`язання у відповідності до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За вимогами частини першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що між кредитором та боржником укладено кредитний договір №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, пунктом 4.7 якого сторони узгодили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної цим пунктом формули.
В подальшому, 25.07.2016 між сторонами підписано додаткову угоду до договору №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, якою, зокрема, сторони змінили формулу розрахунку винагороди, передбаченої п.4.7 договору.
18.10.2013 між кредитором та боржником укладено кредитний договір №DNHSLKI04342, за умовами п.4.7 якого позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної цим пунктом формули.
У додатковій угоді від 25.07.2016 до кредитного договору №DNHSLKI04342 від 18.10.2013, зокрема, сторони змінили формулу розрахунку винагороди, передбаченої п.4.7 договору.
У п.4.7 кредитного договору №О030Г/С від 26.12.2011, укладеному між кредитором та боржником сторони узгодили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно визначеної цим пунктом формули.
Додатковою угодою від 25.07.2016 до кредитного договору №О030Г/С від 26.12.2011 сторони, зокрема, сторони змінили формулу розрахунку винагороди, передбаченої п.4.7 договору.
Боржник заперечень щодо викладених у п.4.7 вказаних кредитних договорів умов оплати за встановленою формулою ні під час укладення договорі, ні під час підписання додаткових угод від 25.07.2016, якими змінювалася формула розрахунку винагороди, не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Тобто боржнику була зрозуміла формула розрахунку винагороди як під час укладення кредитних договорів так і під час укладення додаткових угод від 25.07.2016.
Кредитні договори №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 та додаткові угоди до цих договорів є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (стаття 204 Цивільного кодексу України - презумпція правомірності правочину).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що умови кредитних договорів, за якими позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (п.4.7 договору) є чинними, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відхилення грошових вимог кредитора за кредитними договорами №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 у загальному розмірі 530 961 023,55 грн.
При цьому, нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання.
Підписавши кредитні договори та додаткові угоди до них, позичальник надав свою згоду на оплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.
АТ КБ "Приватбанк" було надано в матеріали справи деталізовані розрахунки винагороди, здійснені кредитором відповідно до п.4.7 кредитних договорів (в редакції додаткових угод від 25.07.2016).
Здійснений кредитором розрахунок винагороди не викликає у апеляційного господарського суду сумніву.
При цьому, боржник не надав власних контррозрахунків заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом за узгодженою між сторонами формулою.
Судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги висновок експерта №26139 по справі №904/3898/18, оскільки не допускається використання висновків судової експертизи, проведеної в іншій судовій справі. Однак якщо в іншій судовій справі судовою експертизою доведені певні обставини, які встановлені в рішенні суду, то ці обставини можуть мати преюдиціальне значення і не підлягають доказуванню відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає помилковим посилання місцевим господарським судом на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредитку, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, оскільки спірні кредитні договори за своїм змістом не є договорами споживчого кредиту, а боржник не є споживачем за кредитними договорами у розумінні положень Закону України "Про захист прав споживачів".
В решті ухвала господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.
3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, встановивши невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та зміну ухвали господарського суду в оскаржуваній частині.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується, оскільки розгляд справи про банкрутство не завершено.
Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних грошових вимог) у справі №904/5314/20 змінити, виклавши у наступній редакції: «Визнати додаткові конкурсні грошові вимоги акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім.М.С. Грушевського" в сумі:
- 133 180 000,00 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника - вносяться до реєстру окремо;
- 4 204,00 грн (витрати по сплаті судового збору) 1 черга задоволення вимог кредиторів;
- 722 837 381,80 грн, з яких: 191 876 358,25 грн (заборгованість за кредитом, проценти, борг за оренду приміщення, інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір у справах №904/388/18, №904/387/18); 33 043 230,97 грн (заборгованість по винагороді за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014); 374 372 891,39 грн (заборгованість по винагороді за кредитним договором №DNHSLKI04342 від 18.10.2013); 123 544 901,19 грн (заборгованість за винагородою за кредитним договором №О030Г/С від 26.12.2011) - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- 702,89 грн (пеня) 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Додаткові конкурсні грошові вимоги акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім.М.С. Грушевського" в сумі 11 561 254,23 грн відхилити».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку
Постанова складена у повному обсязі 25.06.2021
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді Л.А.Коваль
А.Є.Чередко
