22-ц/804/1260/21
265/5735/20
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„15 червня 2021 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 265/5735/20
Номер провадження 22-ц/804/1260/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Мальцевої Є.Є., Пономарьової О.М.
за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.
учасники справи :
позивач ОСОБА_1
відповідач ТОВ «Тревел Профешнл Груп»
третя особа ТОВ «Спутнік»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2021 року головуючого судді Копилової Л.В. зі складанням повного тексту судового рішення 01 березня 2021 року по цивільній справі про визнання недійсним, розірвання договору про надання туристичних послуг та стягнення матеріальних збитків,-
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», (далі ТОВ «Тревел Профешнл Груп»), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Спутнік», (далі ТОВ «Спутнік», про визнання недійсним, розірвання договору про надання туристичних послуг та стягнення матеріальних збитків.
Позов мотивований тим, що 18 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем, інтереси якого представляв директор ТОВ «Спутнік» ОСОБА_2 (турагентом) було укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) № LK 05040042.
Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Спутнік», як турагент, взяло на себе зобов`язання на підставі підтвердженої (акцептованої) туроператором заяви, забезпечити надання заявнику, сформованого туроператором турпродукту / турпослуги, на умовах, визначених цим договором та додатком 1 до нього «Перелік замовних послуг», а замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість турпродукту / турпослуги, згідно з цим договором.
Відповідач зобов`язаний був здійснити бронювання туру до Шри-Ланки з 05 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 року, а саме: бронювання квитків, розміщення у готелі для позивача та члена його сім`ї, трансфер аеропорт готель - аеропорт. Вартість турпродукту за цим договором, з урахуванням послуг турагента склала 41 480 грн, що є еквівалентом 1 631 доларів США, згідно з офіційним курсом туроператора станом на 18 лютого 2020 року -25,65 грн.
На виконання умов договору, 18 та 19 лютого 2020 року в офісі ТОВ «Спутнік» позивачем на рахунок останнього було сплачено грошові кошти в сумі 20 000 грн та 21 840 грн, про що він отримав квитанції.
Таким чином, позивач належно виконав умови договору, однак, відповідач будь-яких дій з організації подорожі до Шри-Ланки не здійснив. Документів, які б свідчили, що авіаквитки сполученням Київ-Шри-Ланка-Київ на його ім`я та члена його родини бронювалися, ваучер та страховий поліс, відповідач не надав. В подальшому, відповідач пояснив це тим, що з 17 березня 2020 року у країні оголошено карантин у зв`язку з COVID-19 та заборонено виліт авіарейсів, а пізніше ТОВ «Спутнік» повідомило йому про можливість зміни договору перебронювання туру з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року.
14 липня 2020 року позивач направив електронного листа на адресу ТОВ «Спутнік» та просив перебронювати тур з 19 грудня 2020 року, а 01 серпня 2020 року направив повторного листа відповідачу та третій особі та просив знову перебронювати тур з 19 грудня 2020 року.
На його електронну адресу відповідач надав відповідь про те, що йому необхідно звернутися до турагента для перебронювання туру, а ТОВ «Спутнік» йому повідомило про те, що вартість перебронювання туру вже становить 2 175 доларів США, що не відповідає умовам договору та свідчить про збільшення вартості туру на 500 доларів США або 13 845 грн станом на 01 серпня 2020 року. Отже, відповідач та третя особа не тільки не виконали умови договору про надання послуг, а й запропонували йому понести непридатні та додаткові для нього витрати, на які при укладенні договору він не розраховував і тому вважає, що укладений договір 18 лютого 2020 року підлягає розірванню з поверненням йому внесених грошових коштів в сумі 41 480 грн.
Вказував, що умови договору, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, ненадання туристичних послуг, відмова у перебронюванні туру в межах внесених ним коштів, дає підстави для припинення будь-яких правовідносин з відповідачем та третьою особою, та визнання недійсними на цій підставі окремих умов договору.
Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недійсним договір № LK 05040042 про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) від 18 лютого 2020 року, укладений між ним та ТОВ «Тревел Профешнл Груп», а саме: пункт 5.9 «b» договору «Відповідальність сторін. Порядок пред`явлення претензій»: туроператор не несе відповідальності у разі скасування або зміни часу відправлення/ прибуття транспортного засобу та пов`язані з ним зміни програми подорожі, термінів та обсягів надання туристичних послуг», пункт 5.23 договору розділ «Відповідальність сторін. Порядок пред`явлення претензій»: «турагент/туроператор не несе відповідальності за скасування чи зміну часу відправлення/ прибуття транспортних засобів та пов`язані з цим зміни обсягу і строків туру»; розірвати договір № LK 05040042 про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) від 18 лютого 2020 року, укладений між позивачем та ТОВ «Тревел Профешнл Груп»; стягнути з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на його користь матеріальні збитки в розмірі 38 939, 38 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Тревел Профешнл Груп», третя особа: ТОВ «Спутник», про визнання недійсним, розірвання договору про надання туристичних послуг та стягнення матеріальних збитків відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити позов, стягнути з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на його користь матеріальні збитки у розмірі 38 939,38 грн, посилаючись на неправильне визначення судом першої інстанції характеру спірних правовідносин та норм матеріального права, які підлягають застосуванню, неправильне встановлення обставин справи, неналежну оцінку доказів, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Зокрема, зазначено, що за змістом частин першої, другої, десятої, дванадцятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої, другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року, частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», статей 610,611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. Вважає, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що відповідач як туроператор не несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах. Зі справи вбачається, що позивач, як замовник туристичних послуг, оплатив повністю туристичний тур та перерахував туроператору через турагента обумовлену договором від 18 лютого 2020 року суму 41 835 грн або 1631 долар США. Між тим, до 13 березня 2020 року туроператор не повідомив позивача про будь-яке виконання умов договору, не було видано ні ваучер, ні страховка, ні квитки на авіаперевезення. Майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання -поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», було тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародних пасажирських перевезень, крім здійснення перевезень осіб з метою забезпечення захисту національних інтересів або у зв`язку з виконанням міжнародних зобов`язань, а також представників дипломатичних установ та гуманітарних місій. Однак, маючи таку інформацію, що була загальновідомим фактом, та усвідомлюючи неможливість виконання умов договору у визначений строк, туроператор, виявляючи недобросовісність, взагалі не зв`язався з позивачем, не повідомив, що використання туру є неможливим, розпорядився отриманими від нього коштами за тур на власний розсуд і відреагував на порушення умов договору тільки після звернень позивача у липні 2020 року. Тому, вважає, що відповідальність за порушення умов договору та відшкодування збитків повинен нести тільки туроператор, яким у цій справі є ТОВ «Тревел Профешнл Груп». Вказані в позові кошти він передав відповідачу на отримання туристичного продукту, а фактично не тільки не скористався можливістю відпочити, а й, на думку суду першої інстанції, не поніс збитків та не має права на повернення його коштів. В той же час, просив врахувати, що турагент - ТОВ «Спутнік», визнало, що туристичні послуги позивачу не були надані та повернуло частину коштів внесених за договором 18 та 19 лютого 2020 року. Посилання суду першої інстанції на те, що партнери туроператора по організації туру відмовилися повернути відповідачу кошти, які нібито відповідач їм перерахував, не має для позивача значення, оскільки останній не укладав ніяких договорів з партнерами відповідача, не отримав від ТОВ «Тревел Профешнл Груп» ні документів на розміщення у готелі та послуги трансферу, ні послуг авіаперевезення, ні інших документів які б свідчили, що відповідач взагалі приступив до виконання умов договору. Правовідносини туроператора зі своїми партнерами підлягають врегулюванню в іншому порядку. За логікою суду першої інстанції чомусь саме позивач, як найменш захищена особа, якій заподіяні збитки в розмірі 38 939,38 грн або 1516 доларів США, своїми коштами повинна сприяти збагаченню відповідача і залишитися, як без туру, так і без грошей. Цей висновок є невірним, оскільки позивач не отримав захисту свого порушеного права та поніс збитки, які для нього є суттєвими та підлягають відшкодуванню юридичною особою.
Відзив на апеляційну скаргу ТОВ « Тревел Профешнл Груп» мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду ,проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів , представник ТОВ «Тревел Профешнл Груп» Пустовіт А.С. просила залишити рішення суду без змін,а апеляційну скаргу без задоволення .
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2.а.с.19). В апеляційній скарзі просив розглянути справу за його відсутності (т.1. а.с.190-194).
У судове засідання апеляційного суду представник третьої особи ТОВ «Спутнік» не з*явився, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм №3.9-13 за №1351 ( т.2.а.с.17-18). Електронною поштою надали суду заяву про розгляд справи без їхньої участі (т.1.а.с.210).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, інтереси якого представляв директор ТОВ «Спутнік» ОСОБА_2 (турагентом) було укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) № LK 05040042.
Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Спутнік», як турагент, взяло на себе зобов`язання на підставі підтвердженої (акцептованої) туроператором заяви, забезпечити надання позивачу, сформованого туроператором турпродукту/турпослуги, на умовах, визначених цим договором та додатком 1 до нього «Перелік замовних послуг», а він зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість турпродукту/турпослуги, згідно з цим договором.
ТОВ «Тревел Профешнл Груп», в свою чергу зобов`язано було здійснити бронювання туру до Шри-Ланки з 05 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 року, а саме: бронювання квитків, розміщення у готелі для позивача та члена його сім`ї, трансфер аеропорт-готель-аеропорт.
Відповідно до п.3 додатку до договору, вартість турпродукту за цим договором, з урахуванням послуг турагента склала 41 480 грн, що є еквівалентом 1 631 доларів США згідно з офіційним курсом туроператора станом на 18 лютого 2020 року - 25,65 грн.
Згідно з квитанцій, 18 та 19 лютого 2020 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти в сумі 20 000 грн та 21 840 грн відповідно, на виконання умов укладеного між ними договору.
Пунктом 1.3. договору про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) встановлено,що договір є заявкою замовника на організацію туру.
Відповідно до п.2.1. договору на підставі отриманих від замовника документів та замовлення,турагент направляє туроператору заявку на бронювання туристичних послуг,у якій зазначаються відомості про туристів та замовлені замовником туристичні послуги .
Пунктом 2.2. договору встановлено,що сформовані туроператором документи,які дають право туристу(-ам) скористатись замовленими відповідно до умов цього договору та додатку до нього туристичними послугами надаються турагентом замовнику не пізніше,ніж за один день до початку туру або не пізніше,як за дві години до початку надання першої послуги,включеної до туру,якщо документи передаються в місці початку подорожі (аеропорту,ж/д вокзалі тощо ).
Відповідно до п.2.7. договору зміна термінів подорожі у зв*язку із затримкою вильоту з причин,що не залежать від туроператора,звільняє останнього від будь-якої відповідальності.
Серед обов*язків турагента передбачена необхідність передати замовнику/туристу(-ам) всі необхідні документи,які надають йому право на одержання туристичних послуг не пізніше,ніж за один день до початку туру або не пізніше,як за дві години до початку надання першої послуги,включеної до туру,якщо документи передаються в місці початку подорожі (аеропорту,ж/д вокзалі тощо) (п.3.1.3. договору).
Відповідно до п.5.9. пп.b договору туроператор не відповідає перед замовником за негативні наслідки й збитки, що виникли в результаті подій і обставин, що знаходяться поза межами компетенції туроператора, а також за дії (бездіяльність) третіх осіб, зокрема, але не виключно, у випадку зміни, скасування, перенесення, затримки, відправлення авіарейсу та інших видів перевезення. Відповідальність за наслідки, які можуть мати місце внаслідок таких дій, несе авіакомпанія та інші суб`єкти надання послуг перевезення.
Пунктом 5.23 договору передбачено ,що турагент/туроператор не несе відповідальність за скасування чи зміну часу відправлення/прибуття транспортних засобів та пов*язані із цим зміни обсягу і строків туру.
Крім того,встановлено,що 18 січня 2019 року між туроператором та турагентом ТОВ «Спутнік» було укладено агентський договір A 19/1801-1 (далі Агентський договір) шляхом направлення турагентом заяви про приєднання до агентського договору, типова форма якого розміщена на офіційному сайті відповідача.
Після отримання 18 лютого 2020 року туроператором заявки на бронювання туристичних послуг від турагента № НОМЕР_1 для туристів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на період з 05 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 року до Республіки Шри-Ланка, цього ж дня в системі on-line бронювання зазначеній заявці був присвоєний статус «Ок», що відповідно до Правил користування системою on-line бронювання означає, що туроператор підтвердив турагенту можливість бронювання туристичних послуг для туристів по заявках № LK05040042, та забронював для туристів наступні туристичні послуги: 1) послуги авіаційного перевезення сполученням Київ Коломбо Київ (постачальник авіакомпанія Air Arabia); 2) послуги проживання в готелі Pandanus Beach Resort & Spa, Шри-Ланка (постачальник приймаюча компанія Ceylon My Dream (Pvt) Ltd); 3) послуги групового трансферу сполученням аеропорт готель аеропорт (постачальник приймаюча компанія Ceylon My Dream (Pvt) Ltd); 4) послуги страхування.
Згідно платіжних доручень № 67 від 18 лютого 2020 року на суму 20 000 грн, № 77 від 20 лютого 2020 року на суму 18 877 грн. 96 коп. та № 101 від 12 березня 2020 року на суму 61 грн, після отримання грошей від ОСОБА_1 ТОВ «Спутник» на підставі агентського договору № А17/2102-5 з ТОВ «Тревел Профешнл Груп » перерахувало на рахунок останнього суму в розмірі 38 939 грн. 38 коп. в рахунок оплати за договором № LK 05040042, укладеним між сторонами. Інша частина грошей в розмірі 2 900 грн. 62 коп. залишена як агентська винагорода.
Копією Swift від 04 березня 2020 року на підтвердження здійснення платежу партнеру Ceylon My Dream (Pvt) Ltd (Шри-Ланка) та копією Swift від 29 жовтня 2019 року на підтвердження здійснення платежу авіакомпанії Air Arabia PJSC, підтверджується той факт, що кошти від турагента, які отримані туроператором в оплату турпродукту, є транзитними та були перераховані туроператором у якості оплати за окремі туристичні послуги, що входять до складу туристичного продукту, відповідним безпосереднім постачальникам послуг.
Указом Президента України № 87/2020 від 13 березня 2020 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
На виконання вказаного рішення Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», було тимчасово закрито з 00 год.00 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародних пасажирських перевезень, крім здійснення перевезень осіб з метою забезпечення захисту національних інтересів або у зв*язку з виконанням міжнародних зобов*язань, а також представників дипломатичних установ та гуманітарних місій.
У зв*язку з вказаними обставинами відповідачем не було надано позивачу ОСОБА_1 послуги, обумовлені укладеним між сторонами договором 18 лютого 2020 року.
З матеріалів справи вбачається,що після виникнення обставин, що унеможливлювали здійснення туру, туроператор вживав заходів шляхом листування з партнерами по організації туру щодо можливості скасування туру та повернення коштів, однак отримав відмову.
Копією листа - відповіді компанії Ceylon My Dream Pvt Ltd підтверджується оплата туроператором коштів за послуги тимчасового розміщення у готелі та послуги трансферу, а також неможливість їх повернення відповідно до політики скасування бронювання компанії у розмірі 482 долари США.
Згідно витягу з договору між туроператором та авіаперевізником Air Arabia PJSC вартість послуг авіаперевезення сполученням Київ Коломбо Київ склала 490 доларів США за одного пасажира.
Зі змісту електронного листування туроператора з авіаперевізником Air Arabia PJSC вбачається, що останній відмовився повернути сплачені кошти.
Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 632 за період 12 березня 2020 року 26 вересня 2020 року по контрагенту Air Arabia PJSC підтверджується факт неповернення коштів на рахунок туроператора.
Копією листа-звернення ТОВ «Тревел Профешнл Груп» до авіаперевізника Air Arabia PJSC підтверджується факт звернення туроператора щодо повернення коштів за авіаперевезення, що були сплачені та не були виконані у період з 18 березня 2020 року по дату відповідного листа-звернення.
Також встановлено ,що 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з листом до ТОВ «Спутнік», в якому просив повернути сплачені ним грошові кошти в розмірі 41 840 грн за тур на дві особи до країни Шри-Ланки на період з 05 по 14 квітня 2020 року, в зв`язку з припиненням авіасполучення України з іншими державами через поширення короновірусу на території світу.
08 липня 2020 року ТОВ «Спутнік» повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на 26 червня 2020 року повернення сплачених ним грошових коштів є неможливим, так як партнери в Шри-Ланці не мають можливості здійснити повернення коштів і надають можливість перебронювати тур з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року у зручний для нього час.
Повідомлено, що перебронювання можливо до 15 липня 2020 року, або ж можливо відмовитися від туру.
31 липня 2020 року ТОВ «Тревел Профешнл Груп» повідомило ОСОБА_1 про те, що акцептувало його заяву на бронювання туристичних послуг, що надійшла від ТОВ «Спутнік» та забронювало тур до Шри-Ланки на період з 05 по 14 квітня 2020 року. Також, запропоновано перенести тур на більш пізні дати, для чого необхідно звернутися до турагента.
01 серпня 2020 року позивач повторно звернувся з листом до ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та ТОВ «Спутнік», в якому знову просив перебронювати йому тур з 19 грудня 2020 року, а у разі неможливості перебронювання такого, просив повернути сплачені ним грошові кошти в розмірі 41 840 грн.
На звернення позивача ТОВ «Спутнік» повідомило про те, що для перебронювання туру потрібна згода самого позивача на те, що вартість перебронювання туру саме на 19 грудня 2020 року є вищою, так як припадає на високий сезон і становить 2 175 доларів США, станом на 01 серпня 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того,що договір підписано позивачем добровільно,без будь-яких зауважень,змін та доповнень з його боку внесено не було,а умови договору виконувалися. Оспорювані позивачем пункти умов договору відповідають вимогам чинного законодавства України та покликані забезпечити та гарантувати обом сторонам їх права та виконання ними зобов*язань у рівній мірі,а відтак не порушують договірних прав та обов*язків,не були застосовані до позивача,не спричинили шкоди та не призвели до негативних наслідків для нього.Позивачем не були доведені обставини,що підтверджують несправедливість умов договору, та підстави для визнання пунктів 5.9.b) та 5.23 договору на туристичне обслуговування недійсним відсутні.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору № LК 05040042 про надання туристичних послуг від 18 лютого 2020 року з підстав порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, суд першої інстанції виходив з того, що туристичні послуги не були надані позивачу не у зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов укладеного договору, а у зв`язку із обставинами, які не залежали від відповідача, а відтак відсутні правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором про надання туристичних послуг.
Відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на туристичне обслуговування, укладеного з позивачем забронював та оплатив туристичні послуги за замовленням туриста відповідно до умов заявки на бронювання, надав йому всю необхідну інформацію про дані послуги та повідомляв туриста за посередництва турагента про зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, однак неможливість туриста скористатись заброньованим туром виникла внаслідок прийняття рішення Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Таким чином судом не встановлено допущення істотного порушення відповідачем умов договору, що призвело до невиконання перед позивачем взятих зобов*язань та підстав для розірвання укладеного між сторонами договору. Заброньовані туристичні послуги були у повному обсязі та у встановлені строки оплачені туроператором, вся інформація щодо туру надавалась турагенту для доведення до відома туристів. Більше того, після виникнення обставин щодо призвели до неможливості туристів скористатись туром, незважаючи на те, що туроператор належним чином оплатив безпосереднім постачальникам туристичних послуг їх вартість, туроператор з метою забезпечення права туристів на відпочинок запропонував можливість перенести дати туру на більш пізні. Суд дійшов висновку про те, що ознака протиправності (порушення умов договору) у діях відповідача, як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, відсутня, оскільки останній діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на туристичне обслуговування, відтак відсутній і причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками. Крім того, суд врахував те, що неможливість туристів скористатись заброньованим туром виникла саме у зв`язку з прийняттям нормативних актів та закриттям пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України для міжнародних пасажирських перевезень, що не залежало від дій чи бездіяльності туроператора та свідчить про відсутність його вини в цьому.
Апеляційний суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та доказам, наявним у справі та поданим сторонами до суду першої інстанції, надано належну правову оцінку.
Протилежного, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем доведено не було.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Положенням частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Згідно роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5 (із змінами), вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов`язання продавців, виготівників, виконавців.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною другою статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Матеріали справи свідчать про те, що спірними є правовідносини, які виникли між сторонами за договором про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) від 18 лютого 2020 року.
Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму, спрямованої на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей, визначені в Законі України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону: туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» туроператори - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання.
Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста, невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь ;невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій,які туроператор (турагент) та інші суб*єкти туристичної діяльності,які надають туристичні послуги,включені до туристичного продукту,не могли передбачити (частина дванадцята статті 20 Закону України «Про туризм»).
Стаття 25 Закону України «Про туризм» передбачає, що турист має право на отримання передбачених договором туристичних послуг, а у разі невиконання чи неналежного виконання туристичною компанією умов договору - на відшкодування матеріальних і моральних збитків у повному обсязі, якщо договором не передбачено відшкодування у меншому або великому обсязі.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Згідно статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що наявності підстав для визнання умов пунктів 5.9.b) та 5.23 договору № LK 05040042 про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) від 18 лютого 2020 року , які добровільно погоджені сторонами, недійсними позивачем не доведено.
Умови пунктів 5.9.b) та 5.23 договору відповідають положенням частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про туризм» та не можуть бути визнані несправедливими,оскільки не порушують принцип добросовісності,не створюють істотного дисбалансу договірних прав та обов*язків на шкоду споживачу,ці умови є чіткими та однозначними .
Відповідно до положень ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз вказаної норми свідчить, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини.
Разом з цим, туроператор звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Посилання позивача на те,що відповідач своїх зобов*язань за договором не виконав спростовується матеріалами справи,оскільки вбачається ,що після укладення договору ,відповідачем були заброньовані та оплачені послуги з тимчасового розміщення туристів в готелі та послуги трансферу у приймаючої компанії у Шри-Ланці Ceylon Му Dream (Pvt) Ltd, послуги повітряного перевезення сполученням Київ - Коломбо - Київ у авіакомпанії Air Arabia.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до пп.е) п. 5.9 договору на туристичне обслуговування туроператор не відповідає перед замовником за негативні наслідки й збитки, що виникли в результаті подій і обставин, що знаходяться поза межами компетенції туроператора, а також за дії (бездіяльність) третіх осіб, а саме за дії органів державної влади.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками та 4) вини.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на туристичне обслуговування, укладеного з позивачем забронював та оплатив туристичні послуги за замовленням туриста відповідно до умов заявки на бронювання, надав йому всю необхідну інформацію про дані послуги та повідомляв туриста за посередництва турагента про зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, таку ж інформацію розмістив і на своєму офіційному сайті: https://www.tpg.ua/ru/news/Situaciya-s-pandemiey-koronavirusa-COVID- 19.htm.
Однак, неможливість туриста скористатись заброньованим туром виникла внаслідок прийняття рішення Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Дана обставина не могла бути усунена відповідачем , виникла поза його волею та не могла бути ним прямо передбачена, оскільки товариство не мало та не має жодних можливостей впливати на державні органи України, а також здійснювати впровадження або відміну імперативних заборон на законодавчому рівні.
Отже, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку про те, що ознака протиправності (порушення умов договору) у діях відповідача, як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, відсутня, оскільки останній діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на туристичне обслуговування, відтак відсутній і причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками.
Висновки суду є достатньої аргументованими.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, постановлено відповідно до вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно зі до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат ,з урахуванням того,що позивач,як споживач послуг,звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 22 червня 2021 року .
Судді:
