ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року
м. Харків
Справа №611/442/20
Провадження №22-ц/818/3122/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Тичкової О.Ю.
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря судових засідань Сидорчук М.О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Шпаковського Дениса Ігоровича, який діє в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», на рішення Близнюківського районного суду Харківської області, ухвалене 3 лютого 2021 року у складі судді Лобановської С.М.,
УСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма (далі СТОВ АФ) «Барвінківська», яким просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 131853,10 грн. за період із 01.09.2017 по 01.06.2020, тобто тридцять три місяці, а також індексацію на заробітну плату у сумі 62975,72 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати, яка становить 196035,22 грн., компенсацію за невикористані відпустки 21588,8 грн., а разом 412452,84 грн., а також моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а всього - 462452,84 грн.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.01.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020, позов ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська», Головного управління Держпраці у Харківській області, треті особи: СТОВ АФ «Подолівська», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області про поновлення на роботі, оскарження рішення комісії (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався на виробництві та встановлення факту нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 і зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задоволено частково. Поновлено його на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська». Скасовано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11.04.2014. Зобов`язано відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 30.11.2011. Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» Барвінківського району Харківської області заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто із 27.03.2014 по час розгляду справи судом у розмірі 135812,96 грн. та 32360,27 грн. суми індексації, а також 79581,39 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та витрати на правову допомогу у розмірі 7684,47 грн., 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди,а всього 267754,62 грн. Однак рішення суду до цього часу відповідачем не виконане і як наслідок, заробітна плата за період із 01.09.2017 по 01.06.2020, тобто за 33 місяці, не виплачена, чим порушені права позивача.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 3 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнути із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.09.2017 по 01.06.2020 у розмірі 131853,10 грн., індексацію на заробітну плату у розмірі 62975,72 грн. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати в розмірі 196035,22 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а всього 400864,04 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь держави судовий збір у сумі 4008,54 грн.
Рішення мотивоване тим, що згідно резолютивної частини рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2014 по 18.10.2017. Однак з розрахунків, проведених в мотивувальній частині вказаного рішення вбачається, що розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексацію на заробітню плату та компенсацію за затримку виплати заробітної плати, проведені позивачу з березня 2014 року по серпень 2017 року включно, що також підтверджено позивачем у судовому засіданні. Визначаючи розмір відшкодування за час вимушеного прогулу суд виходив з того, що за 2017 рік кількість робочих днів вимушеного прогулу з 01.09.2017 склала 85, за які відповідач повинен сплатити заробітну плату у розмірі 475,98:3 х 85 = 13486,10 грн. (475,98:3 х21 = 3331,86 грн. за вересень; 475,98:3 х21 = 3331,86 грн. за жовтень; 475,98:3 х22 = 3490,52 грн. за листопад; 475,98:3 х21 = 3331,86 грн.. за грудень). Оскільки у 2018 році мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 3723 грн., відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу на рівні не менше 3723 грн. за кожен із дванадцяти місяців 2018 року (3723,00х12=44676,00 грн). У 2019 році мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 4173 грн., отже, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу за цей рік в розмірі 50076 грн. У 2020 році мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 4723 грн., отже відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу на рівні цієї норми, тобто не менше 4723 грн. за кожен із п`яти місяців 2020 року, у розмірі 23615 грн. Загальна сума нарахування та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період із 01.09.2017 до 01.06.2020 становить 131853,10 грн. Суд дійшов висновку, що за час вимушеного прогулу СТОВ АФ «Барвінківська» повинно нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з індексацією у розмірі 131853,10+62975,72=194828,82 грн.; неотримана з вини власника заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу за період із вересня 2017 року до червня 2020 року підлягає нарахуванню із застосуванням положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Визначаючи розмір компенсації суд виходив із розрахунку, наданого позивачем, посилаючись на те, що він не був спростований відповідачем, контррозрахунок не надавався. Суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористані відпустки не ґрунтується на законі, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості надання компенсації за невикористану відпустку повної тривалості. Суд вважав, що ОСОБА_1 дійсно зазнав моральних страждань в зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення його на роботі, але належним доказами не довів заявлений розмір шкоди 50000 грн. З урахуванням вимог розумності і справедливості суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10000 грн.
Не погодившись з рішенням суду представник СТОВ АФ «Барвінківська» адвокат Шпаковський Д.І. подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації і моральної шкоди відмовити повністю; стягнути з позивача усі понесені відповідачем судові витрати.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. Так, суд безпідставно задовольнив вимогу позивача про стягненні зі СТОВ АФ «Барвінківська» середнього заробіток за період з 01.09.2017 та за наступні 33 місяці. Однак, позивач вже отримував середній заробіток у згаданому періоді за рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14-ц, яким зі СТОВ АФ «Барвінківська» стягнуто на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27.03.2014 по 18.10.2017. Зазначене підтверджується платіжною вимогою №45 від 05.02.2018, яка була сформована державним виконавцем в період арешту рахунку СТОВ АФ «Барвінківська» в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом №611/876/14-ц від 20.11.2017, а також копією виписки по банківському рахунку СТОВ АФ «Барвінківська», з якої вбачається факт списання грошових коштів. Тобто, оскаржуваним рішенням суду з відповідача повторно стягнуті кошти за один і той самий період. Також суд безпідставно стягнув індексацію на заробітну плату за наданим позивачем розрахунком, зробленим з порушенням принципу нарахування, закріпленого у додатку 2 до «Поряду проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Суд наданий розрахунок не перевірив, хоча представник відповідача наголошував на цьому у відзиві на позовну заяву. Вірна сума індексації складає 391,23 грн., а не 62975,72 грн., визначені судом. Так само судом не було перевірено і наданий позивачем розрахунок компенсаційних витрат, в результаті чого визначено до стягнення 196035,22 грн., замість 8441,4 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди апелянт вказує, що відповідач не приймав та не приймає неправомірні рішення, не допускає неправомірні дії, а також не допускає неправомірну бездіяльність. Так, відповідач направляв ОСОБА_1 листи від 30.06.2020, 09.07.2020, 18.02.2021 з пропозицією належного виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14-ц та законного оформлення трудових відносин. Листи отримані адресатом, однак він для поновлення на роботі не прибув. Ненадання ОСОБА_1 необхідних та належних для оформлення трудових відносин документів, унеможливлює законне та належне оформлення співробітника. Отже, заподіяння моральної шкоди зі сторони відповідача відсутнє.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
25.05.2021 ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання, у якому вказав, що ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 17.05.2021 у справі №611/245/21 прийнято до розгляду та відкрито провадження за його позовною заявою до СТОВ АФ «Барвінківська» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди.
Рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача компенсації за невикористані відпустки не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судовим розглядом установлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14ц частково задоволено позов ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська», Головного управління Держпраці у Харківській області, треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська» про поновлення на роботі, скасування акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення дій. Поновлено ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська». Скасовано акт від 11.04.2014 проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27.03.2014 на СТОВ АФ «Барвінківська», складений комісією Територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки у Харківській області. Зобов`язано СТОВ АФ «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 30.11.2011 щодо нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27.03.2014 на СТОВ АФ «Барвінківська», де постраждалим є ОСОБА_1 . Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 27.03.2014 по 18.10.2017 у розмірі 135812,96 грн., 32360,27 грн. - сум індексації, 79581,39 грн. - компенсації втрати частки доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, 20000 грн. - відшкодування моральної шкоди, а всього 267754,62 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць. Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь держави судовий збір у сумі 5431,59 грн. В іншому у задоволенні позову відмовлено (а.с. 6-18).
Додатковим рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 12.12.2017 по справі №611/876/14-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по цивільній справі №611/876/14-ц. Ухвалено додаткове рішення по цивільній справі №611/876/14-ц, розглянутій Близнюківським районним судом Харківської області 20.11.2017 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська», Головного управління Держпраці у Харківській області, треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська», про поновлення на роботі, скасування акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення певних дій. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барвінкове Харківської області на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», м. Барвінкове Харківської області, ідентифікаційний код 38072129 з 27 березня 2014 року/
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.01.2018 у справі №611/876/14-ц апеляційні скарги СТОВ АФ «Барвінківська», ОСОБА_1 залишені без задоволення. Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін. (а.с. 19-24).
Постанова набрала чинності 24.01.2018.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 611/876/14-ц касаційна скарга СТОВ АФ «Барвінківська» залишена без задоволення. Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 та постанова Апеляційного суду Харківської області від 24.01.2018 залишені без змін (а.с. 26-35).
Згідно платіжної вимоги №45 від 05.02.2018 СТОВ АФ «Барвінківська» сплатила 294626,08 грн. на рахунок МВДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм ГТУЮ у Харківській області згідно виконавчого листа №611/876/14-ц, виданого 20.11.2017 Близнюківським районним судом Харківської області та постанови про арешт коштів від 06.12.2017 про стягнення боргу зі СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітної плати 135812,96 грн., індексації 32360,27 грн., компенсації 79581,39 грн., моральної шкоди 20000 грн., виконавчого збору 26775,46 грн., витрат 96 грн. (а.с. 72).
Здійснення вказаної виплати також підтверджується копією виписки по банківському рахунку СТОВ АФ «Барвінківська» від 09.02.2018 (а.с. 73).
12.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до СТОВ АФ «Барвінківська» з заявою, якою просив на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 та додаткового рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 12.12.2017 по справі № 611/876/14-ц прийняти з послідуючим оформленням його трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с. 138).
За вказаною заявою ОСОБА_1 СТОВ АФ «Барвінківська» надано відповідь листом б/н від 14.03.2018 за підписом директора ОСОБА_2 , згідно якої прийняти його на посаду тракториста-машиніста на підприємство неможливо, оскільки підприємство не має потреби у залученні на роботу трактористів-машиністів через відсутність польових робіт. Також директор просив ОСОБА_1 звернутися до Близнюківського районного суду Харківської області із заявою про роз`яснення порядку виконання рішення від 20.11.2017, оскільки його резолютивна частина є незрозумілою, що унеможливлює його виконання (а.с. 139).
Ухвалою Близнюківський районний суд Харківської області від 28.03.2018 у справі №611/876/14-ц заяву головного державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм А.В. Тертишного про роз`яснення судового рішення (виконавчого документа) задоволено. Роз`яснено рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 з додатковим рішенням від 12.12.2017 у цивільній справі №611/876/14-ц за позовом ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська», Головного управління Держпраці у Харківській області, треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська», про поновлення на роботі, скасування акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення дій. Ухвалено, що на виконання зазначеного рішення СТОВ АФ «Барвінківська» в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська з 27.03.2014 має бути виданий наказ (розпорядження) та на його підставі внесено відповідний запис у трудову книжку ОСОБА_1 СТОВ АФ «Барвінківська» не має підстав скасовувати, визнавати недійсним тощо інші записи у трудовій книжці ОСОБА_1 які воно у неї не вносило (а.с. 136-137).
Постановою Харківського апеляційного суду від 14.07.2020 у справі №611/876/14-ц апеляційну скаргу СТОВ АФ «Барвінківська» залишено без задоволення. Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 28 березня 2018 року залишено без змін (а.с. 127-133).
Листами від 30.06.2020 №102, 09.07.2020 №114 за підписом директора СТОВ АФ «Барвінківська» Плиса О.Б. повідомлено, що його заява від 11.06.2020 розглянута; на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 по справі №611/876/14ц ОСОБА_1 необхідно з`явитися до адміністрації СТОВ АФ «Барвінківська» (а.с. 78, 80).
З долученої до матеріалів справи копії трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 01.02.1982 на ім`я ОСОБА_1 , оригінал якої оглянутий в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, вбачається, що рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14ц в частині поновлення позивача на роботі не виконане.
Відповідно до положень Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи, що рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017, яким з СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2014 по 18.10.2017 набрало законної сили, додаткове рішення або ухвала про виправлення описки щодо невідповідності періоду, за який стягнуто заробітну плату, зазначеного в резолютивній частині розрахункам, зробленим у мотивувальної частин рішення не виносилось, в цій частині рішення суду виконано, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.09.2017 по 01.06.2020, суд першої інстанції протиправно вийшов за межі своєї компетенції, повторно стягнувши з відповідача грошові кошти за періад з 01.09.2017 по 18.10.2017. Повторне стягнення вказаних коштів всупереч положень статті 61 Конституції України призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те ж саме зобов`язання.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 7 статті 235 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом даної статті (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 по справі №127/1703/19.
Згідно правового висновку, якого дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16 (провадження №61-29024св18), наведене не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до СТОВ АФ «Барвінківська» з заявою про поновлення на роботі згідно відповідного рішення суду 12.03.2018, однак у її задоволенні відповідачем було відмовлено. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вжиття СТОВ АФ «Барвінківська» заходів для виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14ц в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у період з 12.03.2018 до часу звернення останнього до суду з даним позовом.
Враховуючи, що ОСОБА_1 було висловлено бажання щодо його поновлення на роботі у СТОВ АФ «Барвінківська», однак відповідачем станом на 01.06.2020 рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14ц у цій частині виконано не було, заявлені позивачем вимоги про стягнення зі СТОВ АФ «Барвінківська» на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу із 19.10.2017 по 01.06.2020 підлягають задоволенню.
Згідно пунктів 21, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати він застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.
Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 встановлено, що згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 15.03.2014 за період із 12 по 15 березня 2014 року заробітна плата ОСОБА_1 склала 475,98 грн.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів склала: у вересні 21, жовтні 21, листопаді 22, грудні 21.
Таким чином за 2017 рік кількість робочих днів вимушеного прогулу з 19.10.2017 склала 51, за які відповідач повинен сплатити заробітну плату у розмірі 475,98:3 х 51 = 8091,66 грн.
Колегія суддів погоджується з розрахунком заробітної плати за час вимушеного прогулу, що належить до стягнення на користь позивача, зробленого судом першої інстанції за період з 2018 по 01.06.2020 року (за 2018 рік 44676 грн., за 2019 рік 50076 грн, за січень-травень 2020 року 23615 грн.).
Загальна сума нарахування та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період із 19.10.2017 до 01.06.2020 становить 126458,66 грн.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 положенням статті 233 КЗпП надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 №708/0/4-13 індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно визначення, наданого статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 даного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Він поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Відповідно до пункту 4 даного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для нарахування відповідачем ОСОБА_1 за період з 19.10.2017 до 01.06.2020 вимушеного прогулу заробітної плати з індексацією.
Однак, при здійсненні розрахунку розміру індексації судом була застосована невірна формула, що призвело до стягнення значно більшої суми.
ПеріодІндекс споживчих цінВеличина приросту індексу споживчих цін (величина індексу споживчих цін - 100)Прожитковий мінімумСума індексаціїЖовтень 2017101,21,2168420,21Листопад 2017100,90,9168415,16Грудень 20171011176217,62Січень 2018101,51,5176226,43Лютий 2018100,90,9176215,86Березень 2018101,11,1176219,38Квітень 2018100,80,8176214,10Травень 201810001762-Червень 201810001762-Липень 201899,3-0,71841-12,88Серпень 201810001841-Вересень 2018101,91,9184134,98Жовтень 2018101,71,7184131,30Листопад 2018101,41,4184125,77Грудень 2018101,81,8192134,58Січень 20191011192119,21Лютий 2019100,50,519219,61Березень 2019100,90,9192117,29Квітень 20191011192119,21Травень 2019100,70,7192113,45Червень 201999,5-0,51921-9,61Липень 201999,4-0,62007-12,04Серпень 201999,7-0,32007-6,02Вересень 2019100,70,7200714,05Жовтень 2019100,70,7200714,05Листопад 2019100,10,120072,007Грудень 201999,8-0,22007-4,01Січень 2020100,20,221024,20Лютий 202099,7-0,32102-6,31Березень 2020100,80,8210216,82Квітень 2020100,80,8210216,82Травень 2020100,30,321026,31Всього:357,55
Таким чином, за період з 19.10.2017 до 01.06.2020 вимушеного прогулу СТОВ АФ «Барвінківська» має бути нарахована та виплачена ОСОБА_1 заробітна плата з індексацією у розмірі 126458,66+357,55=126816,21 грн.
Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічну норму містить частина 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 даного закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Згідно пунктів 1-3 даного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 4 даного Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що неотримана з вини власника заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу підлягає нарахуванню із застосуванням положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Однак допустився помилки при визначенні розміру компенсації.
Місяць заборгованостіРозмір грошового доходу, нарахованого до виплати Величина приросту індексу споживчих цінСума компенсації (до оподаткування) ((розмір грошового доходу * величину приросту індексу споживчих цін)/100)Жовтень 20173331,8618,5616,39Листопад 20173331,8617,5583,08Грудень 20173331,8616,3543,09Січень 2018372314,6543,56Лютий 2018372313,6506,33Березень 2018372312,3457,93Квітень 2018372311,4424,42Травень 2018372311,4424,42Червень 2018372311,4424,42Липень 2018372312,2454,21Серпень 2018372312,2454,21Вересень 2018372310,1376,02Жовтень 201837238,3309,01Листопад 201837236,8253,16Грудень 201837235,9219,66Січень 201941734,9204,48Лютий 201941734,4183,61Березень 201941733,4141,88Квітень 201941732,4100,15Травень 201941731,770,94Червень 201941732,291,81Липень 201941732,8116,84Серпень 201941733,1129,36Вересень 201941732,4100,15Жовтень 201941731,770,94Листопад 201941731,666,77Грудень 201941731,875,11Січень 202047231,675,57Лютий 202047231,989,74Березень 202047231,151,95Квітень 202047230,314,17Травень 20204723--Всього8173,38
Таким чином, зі СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація втрати грошових доходів в розмірі 8173,38 грн. за період з 19.10.2017 до 01.06.2020.
Відповідно достатті 23Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦКУкраїни)особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 у справі №428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова №4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови №4).
Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У пункті 13 указаної постанови роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Колегія суддів вважає беззаперечним, що внаслідок тривалого невиконання рішення суду про поновлення позивача на займаній посаді, позивач зазнав моральних страждань. При цьому, судом першої інстанції, з урахуванням вимог розумності і справедливості, недоведення позивачем заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 50000 грн., визначено до стягнення в якості відшкодування завданої моральної шкоди 10000 грн. Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, вважаючи його справедливим, оскільки з 2018 року, коли позивач звернувся до відповідача з вимогою про поновлення його на роботі на виконання судового рішення, відповідачем йому було відмовлено, рішення суду в цій частині не виконане. На підставі викладеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Вимоги апелянта щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Заявляючи вимоги про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу СТОВ АФ «Барвінківська» на підтвердження їх понесення до матеріалів справи долучено лише копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1042435, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5223, а також орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядрм справи, який містить лише суму 10000 грн.
Враховуючи, що належних і достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу СТОВ АФ «Барвінківська» не надано, підстави для задоволення відповідної вимоги апеляційної скарги відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні в частині зменшення суми, що підлягає стягненню із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 до 144989 грнн 59 коп, що складається з суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 126458,66 грн., індексації заробітної плати у розмірі 357,55 грн., компенсації втрати грошових доходів у розмірі 8173,38 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», задовольнити частково.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 3 лютого 2021 року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (64701, вул. Скрипника, буд. № 6, м. Барвінкове, Харківська область, ідентифікаційний код 38072129), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітну плату за час вимушеного прогулу із 19 жовтня 2017 року по 01 червня 2020 року у розмірі 126458 (сто двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 66 коп., індексацію заробітної плати у розмірі 357 (триста п`ятдесят сім) грн. 55 коп. та компенсацію втрати грошових доходів в розмірі 8173 (вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 38 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а всього 144989 (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 59 (чотири) коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 червня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук
