465/7322/17
2/465/374/21
У Х В А Л А
судового засідання
15.06.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - cуддіМарків Ю.С.
при секретаріЧапля В.С.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Голуб О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що розгляд справи повинен проводитись за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Позивач та її представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, зазначили, що дана справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
З наведених вище норм простежується, що в порядку адміністративного судочинства вирішуються спори у сфері публічно-правових відносин, зокрема, щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом до Центру соціально-психологічної допомоги Львівської області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Функції та повноваження Центру соціально-психологічної допомоги передбаченні типовим положенням про Центр соціального-психологічної допомоги, Затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12 травня 2004 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з вказаним положенням, зокрема, пунктом першим вказаного Центр соціально-психологічної допомоги (далі - центр) є закладом, що утворюється місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування і надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, учинення стосовно них злочину, насильства (у тому числі в сім`ї) або реальної загрози його вчинення та за інших обставин (далі - особи, які опинилися у складних життєвих обставинах), наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.
Проте, вказаним положенням не зазначено та не передбачено, хто делегує вказані повноваження та саме, які повноваження делеговані відповідачу на здійснення ним владних управлінських функцій.
Крім того, з даного положення також слідує, що позивач в даному випадку не є суб`єктом владних повноважень.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює владних управлінських функції, а тому в суду відсутні підстави для розгляду справи в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, оскільки відповідач в даній справі не є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, який здійснює владні управлінські функції, відсутні підстави для розгляду в порядку визначеному цим кодексом.
Вищенаведені факти та обставини узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суд також звертає увагу на те, що підставами для винесення наказу про відрахування з Центру слугували не виконання договірних відносин у сфері користування та експлуатації соціального житла, тобто користуванням нерухомим майном.
Відтак, з огляду на зазначене, суд вважає, що спір про захист права конкретної фізичної особи на користування соціальним житлом та виконання договірних відносин у сфері щодо користування соціальним житлом є не публічним.
Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Частиною 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду саме за правилами цивільного судочинства, відтак в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.
у х в а л и в :
в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://fk.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Суддя Марків Ю.С.
