465/7322/17

2/465/374/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - cудді Марків Ю.С.,

при секретарі - Чапля В.С.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, зобов`язання відповідача повернути майно, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, зобов`язання відповідача повернути майно, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з листопада 2011 року вона з малолітнім сином проживала у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області, підписаний між нею та директором Центру передбачав продовження проживання у закладі до 10.06.2014 року. Позивачка зазначає, що Франківським районним судом м.Львова було скасовано наказ про відрахування від 10.06.2014 року №129. Разом з тим, ЦСПД у 2014 році звернувся з цивільним позовом про виселення позивачки та її дитини із закладу, в результаті чого судом прийнято заочне рішення у справі №465/4478/14. Згодом, позивачка подала до Франківського районного суду м.Львова заяву про перегляд заочного рішення суду, в задоволенні якої суд 25.10.2016 року відмовив. 28.10.2016 року позивачкою подано апеляційну скаргу на заочне рішення суду, відтак таке законної сили не набрало, виконавчого листа видано не було, виконавчого провадження не відкрито. Враховуючи вищевикладене, вважає дії працівників ЦСПД у Львівській області такими, що здійсненнні з порушенням порядку виселення, на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, без жодних виконавчих документів та неналежними виконавцями, оскільки відповідно до положення про ЦСПД у Львівській області працівники такого не наділені повноваженнями щодо примусового виконання судових рішень. Позивач зазначає, що внаслідок вищеописаних дій працівників ЦСПД у Львівській області вона з сином проживає у третіх осіб, втратили все майно, особисті та побутові речі, документи, навчальні матеріали, матеріальні цінності, ювелірні вироби, побутову, домашню та комп`ютерну техніку, позбавлені можливості володіти, користуватись та розпоряджатись їхнім особистим майном, вести повноцінне побутове життя, зазнали особливо великих матеріальних збитків та великих моральних страждань.

Уточнивши позовні вимоги, позивачка ОСОБА_1 просить визнати незаконними та такими, що перевищують службові повноваження, дії працівників ЦСПД у Львівській області щодо примусового виконання рішення суду №465/4478/14 про виселення, стягнути завдані їй та її дитині матеріальні та моральні збитки у розмірі 250000 грн., зобов`язати відповідача повернути їй її майно та майно її сина відповідно до доданого списку у належному стані, справне та у належній кількості.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просили такий задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, пояснила, що виселення позивачки відбулось у зв`язку з закінченням терміну договору, на підставі якого позивачка проживала у ЦСПД у Львівській області. Також пояснила, що оскільки ними було вичерпано всі можливі засоби впливу на позивачку, які спрямовувались на те, щоб остання звільнила приміщення Центру, такі змушені були також звернутись і до суду з позовом про виселення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Центр соціально-психологічної допомоги надав ОСОБА_1 , як особі, постраждалій від психологічного насильства, у тимчасове безоплатне користування для проживання терміном до 90 днів місце у кімнаті №6 блоку №5, що підтверджується договором про тимчасове перебування у Центрі соціально-психологічної допомоги від 03.11.2011 року.

У відповідності до пункту 3.3 наведеного договору, ОСОБА_1 зобов`язалась дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку, а згідно пункту 3.5 докладати активних зусиль до якнайшвидшого вирішення власних соціальних проблем.

У пункті 3.6 вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язувалась вирішити повністю або частково власні соціальні проблеми протягом терміну перебування у Центрі, а саме протягом 90 днів.

Пунктами 3.10-3.11 відповідачка зобов`язувалась дбайливо ставитись до майна Центру, приміщень та речей, наданих до особистого вжитку, утримувати кімнату, в якій проживає та інші приміщення, якими користується, у чистоті та порядку.

Згідно пункту 3.15 договору ОСОБА_1 зобов`язалась звільнити кімнату та залишити її у належному санітарному вигляду після закінчення терміну дії Договору.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що Центр припиняє будь-які договірні відносини після закінчення терміну дії Договору та має право виселити мешканця протягом 24 годин.

Відповідно допункту 7.1 договору про тимчасове перебування у Центрі термін дії договору з 03 листопада 2011 року по 03 лютого 2012 року, який неодноразово продовжувався, востаннє - до 10.06.2014 року.

Як вбачається з наказу Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області Львівської обласної державної адміністрації №10 від 09.09.2015 року "Про відрахування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області", ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відраховано з Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області у зв`язку з порушенням пунктів 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 Договору про тимчасове перебування та відсутністю дозвільних документів на тимчасове перебування у ЦСПД.

30.10.2015 року ОСОБА_1 повідомлено Центром соціально-психологічної допомоги у Львівській області, що центром заплановано відновлення роботи у звичному режимі і з 02.11.2015 року вона не буде допускатись у приміщення Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області, оскільки відрахована за порушення, з чим вона була ознайомлена, однак від підпису відмовилась.

Заочним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 28.12.2015 року позов Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області до ОСОБА_1 про виселення задоволено, виселено ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 із Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області за адресою: м.Львів, вул.Коновальця, буд.103.

Ухвалою Франківського районного суду від 25.10.2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м.Львова від 28.12.2015 року відмовлено.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 12.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м.Львова від 28.12.2015 року залишено без змін.

Як вбачається з листа Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації №02-1487 від 01.03.2016 року, ОСОБА_1 була повідомлена, що підстав для подальшого перебування такої у ЦСПД у Львівській області немає, оскільки перелік послуг, які їй надавались є вичерпними, а від послуг психолога та соціального педагога ОСОБА_1 відмовилась.

Звернувшись до Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова, ОСОБА_1 отримала відповідь, що відповідно до пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження з примусового виконання виконання виконавчого листа №465/4478/14, видано Франківським районним судом м.Львова щодо її виселення не існує.

Відповідно до довідки №31 від 05.03.2019 року ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 офіційно перебувала у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області з 03.11.2011 року до 09.09.2015 року. З 10.09.2015 року до 01.11.2016 року ОСОБА_1 з сином перебувала у закладі самовільно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_1 долучено перелік майна, які з її слів, залишилися у к.6 ЦСПД у Львівській області після її виселення 01.11.2016 року.

Разом з тим, як вбачається з протоколу огляду від 15.04.2019 року на аркуші №60 зазначені зауваження позивачки ОСОБА_1 про те, що її особисті речі були наявні у у кімнаті №6 на момент її виходу з кімнати 01.11.2016 року, однак 15.04.2019 року у вищевказаній кімнаті такі речі відсутні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року N 608 (яка була чинною на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції) затверджено Типове положення про центр соціально-психологічної допомоги (надалі Типове положення).

Відповідно до пункту 1 Типового положення Центр соціально-психологічної допомоги (далі - центр) є закладом, що утворюється місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування і надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, учинення стосовно них злочину, насильства (у тому числі в сім`ї) або реальної загрози його вчинення та за інших обставин (далі - особи, які опинилися у складних життєвих обставинах), наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

Закон України 17 січня 2019 року № 2671-VIII «Про соціальні послуги» визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно із частиною другою статті 16 цього Закону соціальні послуги за типами поділяються на: 1) прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо); 2)комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо); 3)комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим); 4) допоміжні соціальні послуги, що надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпечення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо).

При цьому, надання притулку є однією із базових соціальних послуг (пункт 5 частина шоста статті 16 вказаного Закону).

Як зазначено у підпункті 1 пункті 5 Типового положення Центр відповідно до покладених на нього завдань надає в умовах цілодобового стаціонару допомогу та тимчасовий притулок особам, які опинилися у складних життєвих обставинах і потребують тимчасового притулку, у разі відсутності у зазначених осіб засобів до існування, а також забезпечує їх харчуванням у порядку, визначеному Міністерством сім`ї, молоді та спорту.

Надання такої соціальної послуги, як притулок здійснюється Центром після зарахування на підставі наказу директора до центру осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах (пункт 9 Типового положення).

Типовим положенням також визначено максимальний термін перебування осіб у Центрі, який становить 90 діб.

Згідно із пунктом 12 Типового положення відрахування з центру особи здійснюється згідно з наказом директора центру, що видається на підставі: письмової заяви такої особи; закінчення встановленого строку перебування у центрі; одноразового грубого або систематичного (більше одного разу) порушення Правил внутрішнього розпорядку центру, затверджених його директором; усунення обставин, за яких особа потрапила до центру.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про тимчасове перебування у Центрі, позивачка була ознайомлена з Правилами внутрішнього розпорядку Центру та терміном дії такого договору.

Відповідно до частини першій статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Свобода договору закріплена у статті 627 ЦК України, виходячи зі змісту якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, укладений між сторонами договір не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки свідчить про виникнення між стонами договірних відносин, які за кваліфікуючими ознаками відповідають закріпленому в цивільному та житловому законодавстві виду поіменованого договору, а саме договору житлового найму (близький за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19).

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з позовних вимог позивачки, така просить суд зокрема визнати незаконними та такими, що перевищують службові повноваження, дії працівників ЦСПД у Львівській області щодо примусового виконання рішення суду №465/4478/14 про виселення.

Судом встановлено та ніким не оспорюється, що між сторонами існували договірні правовідносини, які мали строковий характер. Оскільки, термін дії договору закінчився, позивачка була зобов`язана звільнити приміщення Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово попереджалась про необхідність звільнення займаної нею кімнати у зв`язку з закінченням терміну дії договору. З умовами договору та необхідністю звільнення займаної кімнати та виселення ОСОБА_1 була ознайомлена, оскільки підписувала вищевказаний договір. Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання незаконними та такими, що перевищують службові повноваження дії працівників ЦСПД у Львівській області, оскільки, такі діяли відповідно до умов договору та в межах наданих їм повноважень.

Відтак, суд не бере до уваги твердження позивачки, що така була виселена з Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, адже між сторонами діяли, як уже зазначалось, саме договірні правовідносини.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача матеріальних та моральних збитків, суд виходить з вимогст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Стаття 23 ЦК Українипередбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

У пункті 3постанови N 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5постанови N 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди слід відмовити, оскільки судом не встановлено незаконності та перевищення службових повноважень працівників Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області, а позивачкою не наведено жодної послідовної та логічної аргументації, а також не підтверджено належними та допустимими доказами спричинення їй матеріальної та моральної шкоди діями відповідача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачці її майно та майно її сина, суд зазначає, що в задоволенні такої слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю, оскільки позивачкою не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, що майно, яке вона наводить у поданому нею списку дійсно знаходились під час виселення у кімнаті Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області, в якій вона проживала. Також, суд не бере до уваги зауваження позивачки, викладені у протоколі огляду від 15.04.2019 року, оскільки такою не доведено, що зазначені нею речі знаходились у кімнаті, де вона проживала станом на 01.11.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області слід відмовити.

Керуючись ст.2,12,13,81,82,89,264,265,268,274,275,279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру соціальної-психологічної допомоги у Львівській області про визнання дій незаконними, протиправними, перевищення службових повноважень, зобов`язання відповідача повернути майно, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області, код ЄДРПОУ 34418463, адреса: м.Львів, вул. Коновальця, буд.103;

Повний текст рішення виготовлено 03.07.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.