УХВАЛА
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 922/3916/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Жилкомсервіс"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021
у справі № 922/3916/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Комунального підприємства "Жилкомсервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго"
про стягнення 9 878 021, 81 грн,
В С Т А Н О В И В:
25.05.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3916/20, подана через Східний апеляційний господарський суд 26.04.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.05.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (ч. 2 ст. 293 ГПК України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в ч. 2 ст. 293 вказаного Кодексу, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями ст.129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про стягнення заборгованості за договором від 01.01.2019 №03-7777 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 9 878 021, 81 грн.
20.01.2021 від Комунального підприємства "Жилкомсервіс" надійшло клопотання про призначення у справі № 922/3916/20 комплексної електротехнічної та економічної експертизи.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 02.02.2021 у справі №922/3916/20, зокрема, задовольнив клопотання відповідача про призначення судової експертизи; призначив судову комплексну електротехнічну та економічну експертизу, доручив її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 19.04.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задовольнив; ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі № 922/3916/20 скасував; справу направив до Господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.
Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" 15.04.2021 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/3916/20 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.04.2021 відмовив в задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
Предметом касаційного оскарження є вказана ухвала Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 922/3916/20 про розподіл судових витрат.
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що за наслідком розгляду заяви Комунального підприємства "Жилкомсервіс" щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст. 129 ГПК України, виходив з того, що розподіл сум судових витрат, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
У касаційній скарзі скаржник посилається на ст.ст.129, 237, 244, 282 ГПК України та вважає, що всупереч вказаних норм суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст.129 ГПК України).
Таким чином, ч. 14 ст. 129, абз. 2 ч. 3 ст. 233, п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України не передбачають розподілу апеляційною інстанцією судових витрат у випадку направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду, а отже відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося, а справа була направлена судом апеляційної інстанції для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у розподілі судових витрат та вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми ст. 129 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справах № № 922/3840/20, 922/3918/20 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 922/3827/20, де тотожними є сторони, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У поданій касаційній скарзі скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильне застосування ним норм процесуального права (ч. 14 ст. 129, абз. 2 ч. 3 ст. 233, п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України).
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, п. 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3916/20 на підставі ч. 2 ст. 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись ст. ст. 234, 293, 304 ГПК України, Суд,-
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3916/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.
