ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа №820/479/18
адміністративне провадження №К/9901/365/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт+» на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (головуючий суддя Лях О.П., судді: Макаренко Я.М., Старосуд М.І.) у справі №820/479/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт+» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт+» (надалі - позивач, товариство, підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №00000401402, №00000291410, від 19 січня 2018 року №0000581316, вимогу про сплату боргу від 19 січня 2018 року №Ю-0000051316, рішення про застосування штрафних санкцій від 19 січня 2018 року №0000591316 та №0000571316.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишено без задоволення адміністративний позов товариства.
Не погодившись із судовим рішенням, підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року скасовано в частині залишення без задоволення адміністративного позову товариства до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2018 року №00000401402 з податку на прибуток на суму 344681,25 грн та №00000291410 за платежем "Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" на суму 718910,08 грн. Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов товариства задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №00000401402 з податку на прибуток на суму 344681,25 грн та №00000291410 за платежем "Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" на суму 718910,08 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишено без змін.
14 листопада 2018 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду від товариства надійшла заява про прийняття додаткового рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заяви, заявник посилається на понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 24 237 грн та на професійну правничу допомогу в судах у розмірі 47475 грн.
Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року заяву товариства про прийняття додаткового рішення щодо перерозподілу судових витрат задоволено частково. Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" судові витрати щодо сплати судового збору у загальному розмірі 39991,74 грн та пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16568 грн.
Задовольняючи заяву частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог та відповідно стягненню підлягає частина судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору пропорційно заявленим вимогам у розмірі 39991,74 грн. Суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у розмірі 16568 грн виходячи із співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про несправедливість та необґрунтованість додаткової постанови, оскільки судами не враховано складність судової справи та те, що гонорар включає всі необхідні податки, збори та обов`язкові платежі та всі необхідні витрати для здійснення своєї професійної діяльності (оренда офісу, оплата ліцензій за використання інформаційно-правових систем, мобільний зв`язок, інтернет, канцелярські товари, обслуговування офісної техніки, професійна література, семінари з підвищення кваліфікації, тощо. Посилається на Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21 березня 2018 року №17, в якому рекомендовано мінімальну погодинну ставку гонорару адвокату у розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, а за участь адвоката у справі по Кодексу адміністративного судочинства України визначено такий розмір гонорару: 4000 грн + 2000 за кожне судове засідання.
Відповідач 11 лютого 2019 року надав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість додаткової постанови, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було укладено із адвокатом Соловьовою О.В. договір про надання правової допомоги від 05 липня 2017 року №13/АО та договір про надання правничої допомоги від 09 січня 2018 року №18.
На підставі зазначених договорів, ордерів від 29 січня 2018 року серії ХВ № 291000009, від 01 серпня 2018 року серії ХВ №291000028 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3743 адвокат Соловьова О.В. подала адміністративний позов до суду, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, заяви про усунення недоліків позовної заяви та апеляційної скарги, а також та інші заяви і клопотання.
Матеріали справи містять докази здійснення адвокатом позивача інших процесуальних дій, в тому числі ознайомлення із матеріалами справи, участь у судових засіданнях як Харківського окружного адміністративного суду (26 березня 2018 року, 02 квітня 2018 року, 03 липня 2018 року), так і Харківського апеляційного адміністративного суду (09 жовтня 2018 року, 18 жовтня 2018 року, 06 листопада 2018 року, 13 листопада 2018 року) по справі №820/479/18.
На підтвердження отримання зазначеної правничої допомоги позивачем було надано звіти адвоката, рахунки на сплату адвокатського гонорару, платіжні доручення про сплату відповідних сум адвокатського гонорару та розрахунки сум судових витрат, з яких вбачається, що вартість наданих послуг в суді першої інстанції складає 27500 грн, в тому числі за участь у судових засіданнях - 7200 грн, та у суді апеляційної інстанції - 23400 грн, в тому числі за участь у судових засіданнях - 9600 грн.
До справи надано платіжні доручення про сплату судових витрат на правничу допомогу у розмірі: у суді першої інстанції - 24675 грн та у суді апеляційної інстанції - 22800 грн, всього 47475 грн.
Позивач просить про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до понесених витрат у розмірі 47475 грн, що підтверджуються звітом адвоката по даній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розрахунків сум судових витрат звіту погодинна ставка адвоката складає 400 грн та стягненню підлягають лише витрати, пов`язані з підготовкою та складанням позовної заяви та апеляційної скарги, що включають опрацювання законодавчої бази, аналіз судової практики, знайомлення з матеріалами справи, тощо у розмірі 14400 та за участь в судових засіданнях в розмірі 2 168 грн (3 год. 42 хв. - в суді першої інстанції та 2 год. в суді другої інстанції.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47475 грн є неспівмірною, зокрема, зі складністю справи та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що гонорар включає всі необхідні податки, збори та обов`язкові платежі та всі необхідні витрати для здійснення своєї професійної діяльності (оренда офісу, оплата ліцензій за використання інформаційно-правових систем, мобільний зв`язок, інтернет, канцелярські товари, обслуговування офісної техніки, професійна література, семінари з підвищення кваліфікації, тощо) оскільки в силу наведених вище приписів статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку, а не з податками, зборами та обов`язковими платежами і всіма необхідними витратами для здійснення своєї професійної діяльності, як наведено позивачем у доводах касаційної скарги.
Судом апеляційної інстанції ретельно перевірено доводи та докази щодо підтвердження витрат на правову допомогу та надано їм відповідну оцінку.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 47475 грн та співмірністю витрат на правничу допомогу у розмірі 16 568 грн.
Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права або не дотримано норм процесуального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт+» залишити без задоволення, а додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі №820/479/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник
