ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2021 р. Справа №921/386/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Кордюк Г.Т.
Мирутенка О.Л.
Секретар судового засідання Лагутін В.Б
розглянувши апеляційні скарги фізичної особи ОСОБА_1 №б/н від 04.12.20 (вх.ЗАГС №01-05/3760/20 від 18.11.20) та Публічного акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат» № б/н від 16.12.2020 (вх. ЗАГС №01-05/3780/20 від 21.11.20)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 (м.Тернопіль, суддя Н.О. Андрусик, повний текст рішення складено 23.11.20)
у справі № 921/386/20
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат», м.Тернопіль
до відповідача-1: Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області
до відповідача-2: Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, смт.Залізці Зборівського району Тернопільської області
до відповідача-3: Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська», м.Київ
до відповідача-4: фізичної особи ОСОБА_1 , м.Тернопіль
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними результатів аукціону
за участі представників:
від позивач - Дубовий А.М. - довіреність б/н від 11.01.2021
від відповідач-1 - не з`явився;
від відповідач-2 - не з`явився;
від відповідач-3 - не з`явився;
від відповідач-4 - В.М. Лучко - ордер серії ТР № 059305 від 15.02.2021 року (присутній в режимі відеоконференції в Господарському суді Тернопільської області)
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Тернопільський облрибкомбінат» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Залозецької селищної ради, Виконавчого комітету Залозецької селищної ради, Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» та фізичної особи ОСОБА_1 про:
- визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області №222 від 12.11.2012 «Про питання комунальної власності»;
- скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2012, виданого Залозецькій селищній раді про право власності на гідроспоруди ставка №7, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсними результатів аукціону з продажу гідротехнічних споруд - ставка №7, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного Тернопільською філією ТБ «Універсальна земельна товарна біржа» «Придніпровська», оформленого протоколом №3 аукціону Залозецької селищної ради від 05.02.2013.
Позивач в обґрунтування позову посилається на порушення селищною радою та її виконавчим органом вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 в позові ПАТ «Тернопільський облрибкомбінат» відмовлено, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу б/н від 04.12.2020, в якій просить у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 змінити мотивувальну частину і відмовити в позові у зв`язку з необґрунтованістю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не підтверджено належними доказами факт набуття права власності на спірні гідроспоруди, оскільки долучений до матеріалів справи дублікат Переліку нерухомого майна, що передане у власність ВАТ «Тернопільськоий облрибкомбінат» датований 13.08.2010, не може вважатися правовстановлюючим документом, що свідчить про набуття позивачем права власності на спірне майно.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 11.01.2021, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки остання не спростовує висновків місцевого господарського суду.
Також, не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Тернопільський облрибкомбінат» подало апеляційну скаргу № б/н від 16.12.2020, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга ПАТ «Тернопільський облрибкомбінат» мотивована тим, що суд першої інстанції розглядаючи заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності порушив норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що до спірних правовідносин судом неправильно було застосовано положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Водночас, апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що інформація про аукціон була опублікована у спосіб та строки, визначені ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мату приватизацію). Також, він не мав можливості дізнатися про порушення свого права 15.01.2013, адже, його не було повідомлено про прийняття рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області №222 від 12.11.2012 «Про питання комунальної власності».
ОСОБА_1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-04/176/21 від 15.01.2021), в якому просить в задоволення апеляційної скарги ПАТ «Тернопільський облрибкомбінат» відмовити. У відзиві відповідач 4 зазначає,що позивач не міг не знати про користування ним спірним майном ще з 2005 року. ОСОБА_1 вважає, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2012 році в частині оспорюваного рішення відповідача 2 та 14.01.2015 - в частині реєстрації права власності на гідротехнічні споруди ставка № 7 за відповідачем 4.
17.02.2021 представником відповідача-4 подано клопотання від 16.02.2021, в якому просить поновити строк на подання доказів - публікації оголошення про проведення 05.02.2013 Тернопільською філією ТБ «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» аукціону з продажу гідротехнічних споруд ставка № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та долучити до матеріалів справи копії вказаного оголошення.
Дане клопотання мотивоване тим, що відповідач 4 не мав можливості подати зазначений документ у строки встановлені ГПК України, оскільки він отримав його лише 29.01.2021.
Враховуючи те, що відповідач 4 не був суб`єктом, який безпосередньо відповідальний за публікацію відповідного оголошення в пресі, а лише 29.01.2021 він отримав вказану публікацію оголошення про проведення 05.02.2013 Тернопільською філією ТБ «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» аукціону з продажу гідротехнічних споруд ставка № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції прийняв зазначений доказ.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ВАТ «Тернопільський рибокомбінат» (позивач у справі) створене у процесі приватизації за ініціативою Фонду держмайна України, шляхом перетворення Державного підприємства «Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату». Приватизація проводилася в порядку, передбаченому Законами України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992, «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 та Положенням про порядок приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі, затвердженого наказом ФДМ України, Міністерством рибного господарства України від 11.10.1996 №1218/174.
Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 12.10.1998 №1009 «Про перетворення Державного підприємства «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат» у Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський «Облрибокомбінат», яким, зокрема, затверджено Статут товариства та передано до статутного фонду нерухоме майно згідно Акту-передачі.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 04.03.2011 № 88 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області від 12.10.1998 №1009», з урахуванням Службової записки відділу оцінки майна та відділу правового забезпечення та кадрової роботи РВ ФДМ по Тернопільській області від 03.03.2011, внесено зміни до Наказу №1009, зокрема, із п.2 виключено друге речення такого змісту: «Передати до статутного фонду ВАТ нерухоме майно згідно з актом передачі (Акт додається)».
Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» від 11.03.2011, оформленого протоколом №1, вирішено змінити тип та найменування ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» на ПАТ «Тернопільський облрибокомбінат».
Як вказує позивач, в ході перетворення ДП «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат» у ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат», йому було передано ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема по Рибгоспу « Заложці », вирощувальний став №7 за інвентарним №212. В підтвердження набуття права власності на спірні гідротехнічні споруди позивачем долучено до матеріалів справи Перелік нерухомого майна, що передане у власність ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» (з урахуванням уточнення а.с.236 том І, згідно якого Перелік доповнено такими об`єктами нерухомого майна по рибгоспу «Копичинці») (Том І а.с. 10-16).
Також, судом встановлено, що рішенням Залозецької селищної ради №73 від 10.06.2005 «Про надання ставків в оренду» погоджено надати в оренду громадянину ОСОБА_1 терміном на 10 років, з правом першочергового поновлення договору оренди, ставки № 7, 8 загальною площею 25,1144га за рахунок земель водного фонду селищної ради.
Розпорядженням голови Зборівської районної адміністрації №300 від 30.06.2005 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок водного фонду на території Залозецької селищної ради» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду на території Залозецької селищної ради в оренду на 10 років громадянину ОСОБА_1 .
В подальшому 01.01.2006 між Зборівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 25,1144га за рахунок земель запасу Залозецької селищної ради, в тому числі під ставком - 23,5337 га., гідротехнічними спорудами - 1,5807 га, прибережна смуга -1,5807 га. Термін оренди - 10 років. Даний договір був зареєстрований Зборівським відділом Тернопільської регіональної філії центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 13.03.2006 № 040664900501.
Також, 08.02.2008 між Зборівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди водного об`єкта (ставка) площею 23,5337 га, який знаходиться за адресою:Тернопільська область, Зборівський район, смт. Залізці Залозецької селищної ради. Термін оренди 10 років. Додатковою угодою № 2 від 05.02.2018 було внесено зміни до договору оренди водного об`єкта (ставка) від 08.02.2008 та змінено орендодавця з Зборівської районної державної адміністрації на Тернопільську обласну державну адміністрацію.
Виконавчим комітетом Залозецької селищної ради прийнято рішення №222 від 12.11.2012 «Про питання комунальної власності», яким вирішено оформити право комунальної власності за Залозецькою селищною радою на гідроспоруди ставка №7, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1 рішення) та доручено Зборівському районному бюро технічної інвентаризації зареєструвати дані гідроспоруди.
На виконання даного рішення, 20.12.2012 Залозецькою селищною радою отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого здійснено реєстрацію права комунальної власності на гідроспоруди ставка №7 за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з водовипуску 1, водовипуску №2, водовипуску 3 та греблі 4.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2013 відбувся аукціон з продажу комунального майна, об`єктом якого був лот №3, до складу якого увійшли гідротехнічні споруди ставка №7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (частина земляної греблі довжиною 20,0м, водовипуск (поз.2), водовипуск (поз. 3)). Організатором аукціону, на підставі договору доручення №10/01/2013 від 10.01.2013, виступала Тернопільська філія Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська». Відповідно до Протоколу аукціону №3 від 05.02.2013 переможцем аукціону визнано ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 20715,20грн. Того ж дня, Протокол аукціону № 3 затверджено Залозецьким сільським головою ОСОБА_2 .
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.03.2013 у справі №599/310/13-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.09.2014, визнано дійсним договір купівлі-продажу гідротехнічних споруд ставка №7, по АДРЕСА_1 , який був укладений 05 лютого 2013 року між Залозецькою селищною радою та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на гідротехнічні споруди ставка №7, зокрема водовипуск (поз.2), водовипуску (поз.3), земляна гребля (поз.4), довжиною 20,0м., що знаходяться на адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на положення ч.2 ст. 220 ЦК України.
Судові рішення у цивільній справі №599/310/13-ц не оскаржувалися та набрали законної сили у встановленому законом порядку.
29.12.2014 ОСОБА_3 виготовлено Технічний паспорт на гідротехнічні споруди ставка №7 (адреса: АДРЕСА_1 ), згідно якого придбані гідроспоруди включають два водовипуски з металевими трубами та дві земляні насипні греблі, довжиною 20метрів та 10 метрів.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 14.01.2015 державним реєстратором Зборівського районного управління юстиції Кавецькою О.Б. здійснено державну реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на гідротехнічні споруди ставка №7, зокрема залізобетонний водовипуск з металічною трубою (поз. 2), залізобетонний водовипуск з металічною трубою (поз.3), земляну греблю (поз.4), довжиною 20,0м, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено (номер запису про право власності №8431484, реєстраційний номер нерухомості 553071761226, номер об`єкта в РПВН 38713100).
Підставою виникнення права власності та здійснення його державної реєстрації державним реєстратором визначено рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.03.2013 та ухвалу від 04.09.2014 у справі №599/310/13-ц.
Публічне акціонерне товариство «Тернопільський облрибкомбінат» вважає незаконними дії селищної ради в особі її виконавчого комітету по прийняттю рішення №222 від 12.11.2012 та оформленню права комунальної власності за радою на спірне нерухоме майно (гідроспоруди ставка №7), оскільки дані об`єкти є власністю позивача. Позивач зазначає, що відповідачами порушено його право власності на гідротехнічні споруди ставка № 7, тому він звернувся до суду за захистом права власності.
Як стверджує позивач підставою набуття права власності Товариства на спірні гідротехнічні споруди ставка № 7 є Перелік майна, що передане у власність ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат», дублікат якого долучено до матеріалів справи і згідно якого по рибгоспу «Заложці» під №68 значиться вирощувальний став № 7 (інвентарний №212).
З 31.08.2015 Товариство (позивач) перебуває в процесі припинення за рішенням загальних зборів акціонерів, що вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань № 25137672 від 17.02.2020, № 1006800900 від 22.06.2020. На даний час триває ліквідаційна процедура ПАТ «Тернопільський облрибокомбінат», в ході якої проведено інвентаризацію майна ПАТ «Тернопільський облрибокомбінат» та встановлено, що власником гідротехнічних споруд вирощувального ставу №7 є інша особа - громадянин ОСОБА_1 .
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень ч.3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 26 вказаного Закону України встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.
У частині 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Приписами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Частиною 4 ст. 55 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції
Станом на момент прийняття ФДМ України по Тернопільській області наказу № 1009 від 12.10.1998 «Про перетворення Державного підприємства «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат» у Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський «Облрибокомбінат» відносини власності врегулювалися нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 (далі- "ЦК УРСР") та Закону України "Про власність".
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 86 ЦК УРСР, ст. 2 Закону України «Про власність», право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.
Згідно частини 1 ст. 3 Закону України «Про власність» визначено, що суб`єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.
На момент набуття ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» права власності на вирощувальний став № 7, Закон України «Про власність» передбачав таку форму власності як колективна, а серед суб`єктів права колективної власності ч. 1 ст. 20 Закону України "Про власність" визначала акціонерні товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про власність», об`єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
Однією із підстав виникнення колективної власності є перетворення державних підприємств в акціонерні товариства (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність»).
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених ст.т. 5, 6 і 7 цього Закону. При цьому повинні забезпечуватися технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів.
Судом встановлено, що в ході перетворення ДП «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат» у ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат», останньому органом приватизації було передано до Статутного фонду ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема по Рибгоспу « Заложці », вирощувальний став №7 за інвентарним №212, що вбачається з Переліку нерухомого майна, що передане у власність ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» від 13.08.2010. Даний доказ суд вважає належним в розумінні статті 76 ГПК України щодо підтвердження факту набуття спірного майна Товариством у власність.
Щодо тверджень апелянта (відповідача 4) про те, що відповідно до розділу 2 п. 2.1 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1450 від 22.07.1998 (яке було чинним на момент приватизації позивача) визначено, що невід`ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства ( про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є Акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, колегія суддів зазначає наступне.
Так, положення Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1450 від 22.07.1998 було чинними на момент приватизації товариства, втім Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області при видачі Наказу №1099 від 12.10.1998 «Про перетворення ДП «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат» у ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат»» його положення не були застосовані, з огляду на те, що даний нормативний акт не пройшов відповідної реєстрації в Міністерстві юстиції відповідно до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92.
Також, суд бере до уваги, що відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 визначалося, що державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності і вона не містила вимог щодо державної реєстрації об"єктів, призначених для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод, тобто гідроспоруд.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» на законних підставах набуто право власності на вирощувальний став № 7, за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому, слід відзначити, що Закон України «Про власність» на момент набуття ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» (1998р.) права власності на вирощувальний став №7 не містив положень, які б визначали обов`язковість оформлення набутого права власності.
Згідно частини 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Залозецької селищної ради прийнято рішення від 12.11.2012 за № 222 «Про питання комунальної власності", яким вирішено питання про оформлення права комунальної власності на спірне нерухоме майно- гідроспоруди ставка № 7 за Залозецькою селищною радою. Однак, ні ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат», ані ПАТ «Тернопільський облрибокомбінат» не приймалися рішення та не вчинялися дії, спрямовані на відчуження гідротехнічних споруд вирощувального ставку № 7 чи припинення права власності на них в інший спосіб.
Як передбачено у ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно приписів ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно з п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За таких обставин, рішення виконавчого комітету Залозецької селищної ради № 222 від 12.11.2012, яким було вирішено оформити право комунальної власності на нерухоме майно за Залозецькою селищною радою прийнято всупереч ст.ст. 11, 328 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», адже, спірне майно не вибуло із власності позивача. А відтак, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради № 222 від 12.11.2012 «Про питання комунальної власності», підлягають до задоволення.
Також, суд звертає увагу на те, що за змістом частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконком належить до виконавчих органів місцевого самоврядування, що діють за принципом розподілу повноважень у порядку і в межах, визначених цим та іншими законами.
Повноваження виконавчих органів у різних сферах регулюються главою 2 розділу II Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно ч.6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет селищної ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження, а згідно ч.1 ст.74 цього ж Закону - несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Таким чином, виконавчий комітет Залозецької селищної ради Тернопільської області (код ЄДРПОУ: 04396437, юридична адреса: вул.Т.Шевченка, 64, смт.Залізці Зборівського району Тернопільської області, 47234) самостійно несе відповідальність за прийняті рішення в межах, наданих законом чи делегованих радою повноважень і може бути стороною у справі незалежно від надання йому статусу юридичної особи.
Позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2012, виданого Залозецькій селищній раді про право власності на гідроспоруди ставка № 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також, підлягають до задоволення, оскільки є похідними позовним вимогам про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області № 222 від 12.11.2012 «Про питання комунальної власності.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу гідротехнічних споруд, проведеного 05.02.2013 Тернопільською філією товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська», то така підлягає, також, до задоволення, при цьому, суд відзначає наступне.
Відповідачем-3 (Товарною біржею «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська») на замовлення Залозецької селищної ради було проведено аукціон з реалізації майна - гідротехнічні споруди ставка № 7, що належало на праві власності останній. Аукціон відбувся 05 лютого 2013, про що свідчить протокол №3 проведення аукціону, за результатами якого селищною радою було відчужено відповідачу-4 гідротехнічні споруди ставка № 7, до яких належить частини земляної греблі довжиною 20,0м, два водовипуски (поз. 2 та поз. 3); результати торгів ніким не оскаржені та не скасовані.
Актом, що регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації комунального майна, є Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Як вбачається з протоколу аукціону №3 від 05.02.2013, останній затверджено Залозецьким селищним головою ОСОБА_2 , а не органом приватизації.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що гідротехнічні споруди вирощувального ставу № 7, у встановленому законом порядку були затверджені до приватизації і підлягали продажу шляхом аукціону.
З огляду на встановлений судом факт набуття Залозецькою селищною радою права власності на гідротехнічні споруди вирощувального ставу № 7, з порушенням вимог закону, результати аукціону з продажу вказаного майна, який проведено не органом приватизації, є недійсними.
Судом встановлено, що відповідачі-1,2,4 у поданих заявах без номеру від 12.10.2020 (вх. № 7603 від 26.10.2020) та без номеру від 24.09.2020 (вх.№6791від 30.09.2020) просили суд застосувати загальний строк позовної давності у даній справі, вказавши, що такий позивачем пропущено без поважних причин при зверненні з позовом.
У позовній заяві, апеляційній скарзі та в судових засіданнях представником позивача вказано, що йому не було відомо про існування оспорюваних рішень та про реєстрацію права власності за відповідачем-4, оскільки таке право у позивача на спірне майно виникло в період, коли право власності на гідротехнічні споруди не підлягало обов`язковій державній реєстрації. Оскільки державна реєстрація права власності на гідротехнічні споруди ставка № 7 не була проведена, то позивачу і не могло бути відомо про те, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчиняються будь-які дії щодо цього майна.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом позивача 19.03.2020 подано Залозецькій селищній раді запит щодо надання документів про оформлення права власності на спірні гідроспоруди, що вбачається з листа-відповіді № 234 від 23.04.2020.
Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Судом першої інстанції зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, спірне майно було відчужено на аукціоні, а відповідно до ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», відповідне оголошення про проведення аукціону мало б були опубліковане не пізніше як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону в місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації. А відтак, суд першої інстанції вважає, що саме з дати 15.01.2013 (останній день для подання публікації про аукціон) починається перебіг строку позовної давності для вимог про визнання недійсними рішення виконавчого комітету селищної ради № 222 та Свідоцтва про право власності.
Однак, з даним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, адже, в матеріалах справи, на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, були відсутні відомості щодо опублікування відповідного оголошення в місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації.
Відповідачем 4 було подано до суду апеляційної інстанції ксерокопію витягу з газети «Моя газета» за № 1 від 14.03.2013, в якій міститься оголошення про проведення спірного аукціону.
Так, згідно з приписами ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», інформація про об`єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об`єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об`єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову ціну, умови продажу та експлуатації об`єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни об`єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об`єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі;час та місце особистого ознайомлення з об`єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.
Зазначена інформація публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що публікація про проведення аукціону була здійснена тільки в газеті «Моя газета», без опублікування в інших засобах, встановлених в Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що не відповідає вимогам ст. 15 вказаного Закону.
За таких обставин враховуючи те, що публікація про проведення спірного аукціону була здійснена з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», не можна вважати, що саме з дати 15.01.2013 (останній день для подання публікації про аукціон) починається перебіг строку позовної давності для вимог про визнання недійсними рішення виконавчого комітету селищної ради № 222 та Свідоцтва про право власності.
Позиція суду першої інстанції про вільний доступ до інформації щодо речових прав, що надавало позивачу можливість бути обізнаним про прийняте рішення спростовується тим, що спірному майну присвоєно адресу без відома позивача, тобто характеристики об`єкта нерухомого майна змінено без відома його власника, тим самим створено умови, при яких позивач не мав можливостей для отримання відповідної інформації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права щодо розпорядження Залозецькою селищною радою його майном із листа-відповіді Залозецької селищної ради № 234 від 23.04.2020 на запит адвоката позивача від 19.03.2020 про надання документів про оформлення права власності на спірні гідроспоруди. Матеріали справи не містять доказів, які б доводили, що позивач міг дізнатись про порушення свого права раніше, ніж після отримання листа відповіді. Отже, слід вважати, що позивач звернувся до суду у даній справ 11.06.2020 в межах строку позовної давності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Відповідно до правил, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на Залозецьку селищну раду, з вини якої виник спір.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 №б/н від 04.12.20 відмовити.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат» № б/н від 16.12.2020 задоволити.
3. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 у справі № 921/386/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат» задоволити.
4. Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області №222 від 12.11.2012 «Про питання комунальної власності».
5. Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.12.2012, видане Залозецькій селищній раді про право власності на гідроспоруди ставка №7, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
6. Визнати недійсними результати аукціону з продажу гідротехнічних споруд - ставка №7, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного Тернопільською філією ТБ «Універсальна земельна товарна біржа» «Придніпровська», оформленого протоколом №3 аукціону Залозецької селищної ради від 05.02.2013.
7. Стягнути з Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області (47234, Тернопільська область, Зборівський район, селище міського типу Залізці, вул. Шевченка, 64, код ЄДРПОУ 04396437) на користь Публічного акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат» (46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14-А, код ЄДРПОУ 00476777) 6306,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 9 459,00 грн. судового збору за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції.
8. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 покласти на апелянта.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 31.05.2021.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Г.Т. Кордюк
Суддя О.Л. Мирутенко
