ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/844/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанк у місті Чернігові

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області (суддя В.В. Моцьор) від 02.12.2020 (в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України")

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.В. Отрюх, судді: О.М. Остапенко, Б.М. Поляков) від 03.02.2021

за заявою боржника фізичної особи ОСОБА_1

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (АТ "Державний експортно-імпортний банк України") - Пасацька В.В., адвокат,

представник боржника (керуючого реструктуризацією боргів Лукашука В.В.) - Підгородецька А.О., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 01.10.2020 Господарський суд Чернігівської області ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Боржник) за його заявою в порядку, передбаченому нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

1.2. 21.10.2020 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанк у місті Чернігові (далі - Кредитор) подало заяву про визнання вимог до Боржника в сумі 1 660 152 грн 35 коп., що становить 47 602,79 швейцарських франків, та складається з 29 990,00 швейцарських франків заборгованості за основним боргом, 17 612,79 швейцарських франків -заборгованості за процентами, 184357 грн 63 коп. пені за прострочення виконання зобов`язання, 10 918 грн 15 коп. судових витрат за розгляд справи про стягнення суми заборгованості з Боржника та 4 204 грн 00 коп. -судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами у цій справі; а також про внесення окремо до реєстру акцептованих кредиторів грошових вимог Кредитора, як таких, що забезпечені іпотекою нерухомого майна Боржника.

1.3. Заява мотивована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму, що виникла внаслідок невиконання Боржником зобов`язань за укладеним з Кредитором 08.02.2008 кредитним договором № 76108С6 (далі - Кредитний договір), заборгованість за яким стягнута за рішенням суду та виконання зобов`язань Боржника за яким забезпечено укладеним між сторонами іпотечним договором № 76108Z6 від 08.02.2008, посвідченим 08.02.2008 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А., зареєстрованим в реєстрі за №580 (далі - Іпотечний договір) - про передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири, для покупки якої Боржник уклав вказаний кредитний договір.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 02.12.2020 Господарський суд Чернігівської області виніс ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021), зокрема про часткове задоволення заяви Кредитора про визнання кредиторських вимог до Боржника, визнання цих вимог в сумі 1 006 379 грн 38 коп., про внесення цих вимог до реєстру вимог кредиторів як позачергових, покладення на Боржника витрат на оплату судового збору в сумі 4 204 грн 00 коп. з їх відшкодуванням до задоволення вимог кредиторів та про відмову в решті грошових вимог, а саме в сумі 476 156 грн 69 коп. заборгованості за процентами та в сумі 173 412 грн 28 коп. - пені.

2.2. Рішення суду в частині розгляду заяви Кредитора про визнання грошових вимог до Боржника із частковим задоволенням цих вимог мотивована відсутністю підстав для визнання грошових вимог Кредитора до Боржника на суму в 476 156 грн 69 коп. заборгованості за процентами, що всупереч нормам Закону нарахована після припинення права Кредитора нараховувати проценти за кредитом у зв`язку із пред`явленням Кредитором позову та Боржника про дострокове повернення позики, задоволення вимог за цим позовом з ухваленням відповідного рішення; а також відсутністю підстав для визнання грошових вимог на суму 173 412 грн 28 коп. - пені, оскільки ця сума пені нарахована та заявлена за період поза межами спеціальної позовної давності, у тому числі з урахуванням переривання цього строку через пред`явлений Кредитором позову до Боржника про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором. Включення визнаних вимог Кредитора до Боржника до реєстру вимог кредиторів як позачергових мотивовано забезпеченням виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором згідно з укладеним сторонами Іпотечним договором іпотекою нерухомого майна, за рахунок якого задовольняються вимоги Кредитора.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Умовами укладеного Кредитором і Боржником Кредитного договору передбачено, зокрема, що банк надає позичальнику кредит в сумі 41 588,23 швейцарських франків за курсом купівлі швейцарських франків на дату видачі кредиту з кінцевою датою погашення 04.02.2033; позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) + 7,32% річних, але не менше 10,24% річних.

Відповідно до Додатку №1 до Кредитного договору в редакції договору про внесення змін та доповнень від 15.01.2010 кінцевий термін погашення боргу - 04.02.2033.

3.2. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між Кредитором та Боржником укладено Іпотечний договір.

Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Кредитора, що випливають з Кредитного договору, зі сплатою процентів та інших платежів на умовах, визначених кредитним договором.

Предметом Іпотечного договору є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира № 33, загальною площею 43,0кв.м, з яких житлової площі 30,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 1.6 Іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем положень іпотечного договору, банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

3.3. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати основного боргу, процентів, Кредитор звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до Боржника, за результатами розгляду якого судом ухвалено рішення від 26.06.2017 у справі № 751/9633/15-ц, яким позовні вимоги Кредитора задоволено частково: стягнуто на користь Кредитора заборгованість за Кредитним договором станом на 05.10.2015 в сумі 32051 швейцарських франків 67 сантимів та 10 945 грн 35 коп., що складається з: 29990,00 швейцарських франків - заборгованості за кредитом, 2061,67 швейцарських франків - заборгованості за відсотками та 10 945 грн 35 коп. - пені. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 у справі № 751/9633/15-ц залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.09.2017.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2019 головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Садовською Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 60779106 за виконавчим листом №2/751/266/17, виданим 02.10.2017 Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості в сумі 32 051,67 швейцарських франків, 10 945 грн 35 коп. пені та 10 918 грн 15 коп. судового збору.

3.4. Згідно зі змістом заяви Кредитора заборгованість Боржника за Кредитним договором в сумі 1 660 152 грн 35 коп. складається з:

- заборгованості за основним боргом у сумі 29990,00 швейцарських франків (еквівалент у гривні за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 920 231 грн 15 коп.);

- заборгованості за процентами у сумі 17612,79 швейцарських франків (еквівалент у гривні за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 540 441 грн 42 коп.);

- пені за прострочення виконання зобов`язань у сумі 184 357 грн 63 коп.;

- судових витрат (судовий збір) в іншій справі у сумі 10 918 грн 15 коп.;

- судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у сумі 4 204 грн 00 коп.

Вимоги виникли внаслідок неналежного виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором (зі змінами і доповненнями).

3.5. Згідно з розрахунком Кредитора ним заявлено грошові вимоги до Боржника, у тому числі проценти за користування кредитом у сумі 17612,79 швейцарських франків (еквівалент у гривні за курсом НБУ 540441,42грн), з яких 2061,67 швейцарських франків (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 63 261 грн 52 коп.) - заборгованість за процентами за період з 17.02.2015 до 05.10.2015, стягнута за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017, та 15551,12 швейцарських франків (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 477 179 грн 90 коп.) - заборгованість за процентами за період з 05.10.2015 до 30.09.2020.

Згідно з розрахунком Кредитора ним заявлено грошові вимоги до Боржника, у тому числі пеню за прострочення зобов`язання за Кредитним договором у сумі 184 357 грн 63 коп., з якої 10 945 грн 35 коп. за період з 17.02.2015 до 05.10.2015, стягнуту за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017, та 173 412 грн 28 коп. за період з 01.10.2019 до 30.09.2020.

3.6. Керуючий реструктуризацією згідно з наданим повідомленням розглянув заяву Кредитора з грошовими вимогами до Боржника і визнав грошові вимоги частково в сумі 1 006 379 грн 38 коп., що є безспірними та підтверджені рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017 у справі № 751/9633/15-ц, а саме: заборгованість за основним боргом у сумі 29990,00 швейцарських франків, що згідно заяви Кредитора еквівалентно 920 231 грн 15 коп.; заборгованість за процентами у сумі 2 061,67 швейцарських франків, що станом на дату подання заяви кредитора (20.10.2020) еквівалентно 64 284 грн 73 коп.; пеня в сумі 10 945 грн 35 коп.; судовий збір в сумі 10 918 грн 15 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 26.02.2021 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2020 в частині (пункти 1, 2, 3), а саме про часткове задоволення заяви Кредитора про визнання кредиторських вимог до Боржника - в сумі 1 006 379 грн 38 коп., з внесенням цих вимог до реєстру вимог як позачергових, та про відмову у визнанні кредиторських вимог на решту заявленої Кредитором суми, а також скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 - повністю та прийняти в частині скасованого рішення суду першої інстанції нове рішення - про визнання вимог Кредитора до Боржника на всю суму заявлених вимог з внесенням їх до реєстру вимог кредиторів як позачергових.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували при ухваленні оскаржуваних рішень норми матеріального права, а саме статті 530, 631, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, неправильно кваліфікувавши у спірних правовідносинах обставини узгодження сторонами в Кредитному договорі строку виконання зобов`язання та строку дії цього договору - до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором, що є чинним, однак невиконаним.

5.2. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду в від 28.03.2018 у справі 444/9519/12, оскільки в цій постанові Велика Палата Верховного Суду не навела висновків щодо правових підстав нарахування процентів за кредитним договором, строк дії якого погоджений сторонами, коли Боржник ініціював процедуру банкрутства (неплатоспроможності).

5.3. Аргументи про неправомірність оскаржуваних судових рішень щодо грошових вимог в частині відхилених сум пені обґрунтовані наявністю підстав для нарахування спірної суми процентів за Кредитним договором, невиконання Боржником своїх зобов`язань за цим договором, а також здійсненням Кредитором розрахунку суми пені у межах позовної давності з урахуванням гарантій позичальникам на період дії карантину на території України внаслідок поширення коронавірусної хвороби COVID-19.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Аргументи керуючого реструктуризацією боргів Боржника у відзиві на касаційну скаргу, у яких він погодився із висновками та мотивами в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до незгоди з аргументами касаційної скарги з мотивів, наведених в оскаржуваних ухвалі та постанові, з наголошенням на неврахуванні скаржником правової природи процентів на відхилену судом суму грошових вимог у зв`язку із обставинами дострокового пред`явлення Кредитором вимоги до Боржника (згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України) шляхом звернення до суду, що припиняє, за висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі 444/9519/12, право Кредитора нараховувати боржнику проценти згідно з умовами Кредитного договору.

6.2. Аргументи керуючого реструктуризацією боргів Боржника у відзиві на касаційну скаргу щодо заперечень скаржника стосовно відхилених судом сум пені обґрунтовані спливом спеціальної позовної давності за вимогами в цій частині до введення з 12.03.2020 на території України карантину задля запобігання поширення коронавірусної хвороби COVID-19 та до прийняття і набрання чинності відповідними змінами у законодавстві, зокрема змінами щодо гарантій позичальникам на період дії карантину на території України внаслідок поширення коронавірусної хвороби COVID-19.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо особливостей складу грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника - фізичної особи

7.1. Спір, що розглянутий згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, стосується вимог Кредитора - банківської установи, до Боржника - фізичної особи, що виникли за договором кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири Боржника. При цьому частину цих вимог складають проценти за користування кредитними коштами, нарахування яких здійснені Кредитором після звернення ним до суду із позовом до позичальника (Боржника) про дострокове стягнення кредитних грошових коштів; а частину - сума пені, нарахована на суму невиконаного Боржником зобов`язання за Кредитним договором.

7.2. Правовідносини за кредитним договором врегульовані, зокрема нормами глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом положень частини другої статті 625, частини першої статті 1048, частини першої статті 1049, частин першої, другої статті 1050, частин першої та другої статті 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, застосування якої судами згідно з оскаржуваними рішеннями є релевантним у спірних правовідносинах, та підстав для відступу від якої Суд не вбачає.

Крім цього, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 6.17 постанови від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13.

7.3. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у статті 625 ЦК УКраїни регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

7.4. Отже, поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв`язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16.

Отже Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

7.5. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини:

- надання Кредитором Боржнику кредиту за укладеним ними Кредитним договором з остаточним терміном повернення 04.02.2033 (пункт 3.1),

- звернення Кредитора до Боржника з позовом у справі № 751/9633/15-ц про дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за Кредитним договором та ухвалення Новозаводським районним судом міста Чернігова 26.06.2017 рішення (залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.09.2017) про стягнення з Боржника заборгованості за Кредитним договором, у тому числі 2 061, 67 швейцарських франків (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 63 261 грн 52 коп.) заборгованості за процентами, нарахованими за період з 17.02.2015 до 05.10.2015 (пункт 3.3);

- нарахування та заявлення Кредитором у складі грошових вимог до Боржника суми 15551,12 швейцарських франків (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 477 179 грн 90 коп.) - заборгованості за процентами, нарахованими за період з 05.10.2015 до 30.09.2020 (пункт 3.5);

Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях, що строк кредитування Боржника та виконання ним Кредитного договору в повному обсязі, який був узгоджений сторонами в цій угоді (пункти 3.1), є таким, що настав у зв`язку із пред`явленням Кредитором до позичальника (Боржника) в судовому порядку вимоги про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 3.3), як і закінчилось право Боржника законно користуватися позиченими коштами, а відповідне рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

А тому зі спливом строку кредитування у спірних правовідносинах, у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України, припинилося право Кредитора нараховувати Боржнику проценти за кредитом за процентною ставкою, узгодженою в Кредитному договорі відповідно до диспозиції частини першої статті 1048 ЦК України.

У зв`язку із цим у Кредитора відсутні підстави заявляти до Боржника кредиторські вимоги як проценти за користування кредитом, нараховані за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором - з 05.10.2015 до 30.09.2020 (пункт 3.5), на підставі ставки річних, узгодженої в Кредитному договорі відповідно до диспозиції регулятивної норми частини першої статті 1048 ЦК України, правильного висновку про що дійшли суди першої і апеляційної інстанцій.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пунктах 6.19-6.21 постанови від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

7.6. Дійшовши наведених висновків, права та інтереси Кредитора в спірних - охоронних правовідносинах мають бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та встановлює, зокрема ставку процентів річних - 3 %, від суми, щодо якої боржник допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

А тому нарахування Кредитором процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (Боржника) - з 05.10.2015 до 30.09.2020, допускається відповідно до диспозиції охоронної норми частини другої статті 625 ЦК України - із застосуванням процентної ставки річних відповідно цієї норми - 3 %, або із застосуванням іншої (підвищеної ставки) ставки річних за умови, що сторони в кредитному договорі узгодили цю ставку, як цього вимагає частина друга статті 625 ЦК України.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16

7.7. Натомість, за змістом положень статей 14, 42, частин другої, третьої статті 46 ГПК України для задоволення та визнання судом кредиторських вимог (з внесенням вимог до реєстру вимог кредиторів та визначенням черговості їх задоволення) в частині процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника має містити сукупність таких умов, як:

- узгодження сторонами в кредитному договорі відмінної від визначеної законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), підвищеної процентної ставки, яка застосовується в період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника;

- заявлення кредитором вимог щодо процентів саме за цих підстав та з обмеженням періоду їх нарахування - до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, з посиланням кредитором, зокрема у своїх розрахунках, як на підставу заявленої як кредиторські вимоги суми процентів, на процентну ставку річних відповідно до диспозиції частини другої статті 625 ЦК України, що була узгоджена сторонами в кредитному договорі,

- встановлення судом цих обставин з перевіркою математичних розрахунків заявлених кредиторських вимог, та зазначенням про їх правильність.

Водночас, з огляду на принцип диспозитивності у господарському процесі (стаття 14 ГПК України), за відсутності (невстановлення судами) обставин узгодження сторонами в кредитному договорі відмінної від визначеної законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %), підвищеної процентної ставки річних відповідно до диспозиції частини другої статті 625 ЦК України, не підлягають задоволенню судом заявлені кредитором (позикодавцем) вимоги щодо процентів, нарахованих за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, однак з розрахунком цих вимог відповідно до процентної ставки, врегульованої кредитним договором, а не законом (частина друга статті 625 ЦК України - 3 %).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пунктах 8.8-8.14 постанови від 29.10.2020 у справі № 917/814/16.

7.8. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини нарахування Кредитором Боржнику суми процентів в 15551,12 швейцарських франків (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 30.09.2020 - 477 179 грн 90 коп.) за період з 05.10.2015 до 30.09.2020 за процентною ставкою, врегульованою умовами Кредитного договору як проценти за користування кредитом, однак не відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відмову Кредитору у визнанні грошових вимог на вказану суму процентів, як нарахованих після настання (через пред`явлення Кредитором до Боржника позову у справі № 751/9633/15-ц) строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором - з 05.10.2015 до 30.09.2020, за процентною ставкою, визначеною Кредитним договором, оскільки суди не встановили обставин та з матеріалів справи не вбачається узгодження в Кредитному договорі відмінної (підвищеної) від встановленої законом (частина друга статті 625 ЦК України 3 %) процентної ставки річних у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, яка застосовується в період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника за Кредитним договором.

7.9. Дійшовши цих висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.2), у тому числі і в тій їх частині, в якій скаржник стверджує про неправильну кваліфікацію судами у спірних правовідносинах обставин узгодження сторонами в Кредитному договорі строку виконання зобов`язання та строку дії цього договору - до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором, що є чинним, однак невиконаним, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

Правова позиція, аналогічна наведеним аргументам скаржника в пункті 5.1 наведена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 (пункти 6.35, 6.36) стосовно порядку застосування частини першої статті 1048 ЦК України у спорі між кредитором і боржником стосовно періоду нарахування процентів за користування кредитом у разі існування між сторонами домовленості в кредитному договорі щодо нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості зазначила про необхідність відступити від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

До того ж щодо формулювання сторонами в Кредитному договорі строку виконання зобов`язання та строку дії цього договору - до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором не відповідає приписам статей 251, 252, 254 ЦК України - щодо врегулювання строку або терміну, зі спливом або настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а також не є узгодженням строку виконання зобов`язання з повернення грошових коштів (кредиту) за кредитним договором у розумінні положень статті 530 та частини першої статті 1049 ЦК України.

7.10. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.3) про неправомірність оскаржуваних судових рішень в частині відхилених грошових вимог, які складають суму пені, з посиланням скаржника у цих аргументах на здійснення ним розрахунку суми пені у межах позовної давності з урахуванням гарантій позичальникам на період дії карантину на території України внаслідок поширення коронавірусної хвороби COVID-19, у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.

7.11. Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) установлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.

7.12. Отже, законодавець визначив тимчасові особливості процедури неплатоспроможності фізичної особи, згідно з якими до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.

При цьому, такі вимоги кредитора мають ґрунтуватись на кредитному договорі в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

7.13. У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини надання Кредитором Боржнику кредиту в іноземній валюті, забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором іпотекою квартири, для придбання якої Боржнику і надавався відповідний кредит (пункти 3.1-3.2) та яка є єдиним місцем проживання Боржника (за відсутності у нього сім`ї у розумінні пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КузПБ), оскільки суди не встановили обставин наявності у власності Боржника іншого нерухомого майна (квартири, житлового будинку), придатного для проживання Боржника, що не спростовано ні скаржником, ні матеріалами справи (відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, деклараціями про майновий стан Боржника у справі про неплатоспроможність тощо), Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для визнання грошових вимог на суму пені в 173 412 грн 28 коп. (нарахованої за прострочення виконання Боржником зобов`язань за період з 01.10.2019 до 30.09.2020).

Водночас, Суд погоджується із висновками судів про визнання грошових вимог, що складаються з пені в сумі 10 945 грн 35 коп., нарахованої за період з 17.02.2015 до 05.10.2015, що підлягають визнанню на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.04.2021 у справі № 910/16926/19.

7.14. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

7.15. Отже, висновки судів в оскаржуваних рішеннях, хоча і містять інші мотиви для відхилення вимог Кредитора на суму пені в 173 412 грн 28 коп., однак відповідають умовам Закону, відповідно до яких визнані судами грошові вимоги Кредитора, які виникли на підставі Кредитного договору, є забезпеченими майном Боржника, підлягають погашенню за рахунок такого майна позачергово та визначаються з урахуванням положень пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.

7.16. Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для визнання грошових вимог до Боржника на суму процентів, нарахованих після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором - з 05.10.2015 до 30.09.2020, та на суму пені в 173 412 грн 28 коп.54., нарахованої за період з 01.10.2019 до 30.09.2020, яка не враховує суму пені, стягнену за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017, не знайшли у цій справі свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

7.17. Отже, висновки судів в оскаржуваних рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала суду першої інстанції (в частині розгляду вимог Кредитора) підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.18. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанк у місті Чернігові залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.12.2020 (в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України") у справі № 927/844/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік