Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/24208/15 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ від 28.09.2015 №438-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Комісії;
- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Комісії;
- стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасувано наказ Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28.09.2015 №438-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 29.09.2015.
Стягнуто з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 427 479,00 грн. (чотириста двадцять сім тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень 00 коп.).
У задоволенні позовних вимог до Голови Вищої кваліфікаційної комісії судді України Козьякова Сергія Юрійовича відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині суми стягнення середнього заробітку, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та встановити, що стягненню підлягає сума у розмірі 2 392 254,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції у відповідній частині порушено норми матеріального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вираховуючи загальну суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції не врахував, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення на роботі посадовий оклад керівника самостійного відділу секретаріату ВККС України підвищувався на підставі відповідних законодавчих актів, тому заробітна плата позивача підлягала коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підставі пункту 10 Порядку №100 (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).
24 травня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких позивач наводить уточнений розрахунок суми середнього заробітку, що належить стягнути з відповідача, з врахуванням того, що пункт 10 Порядку № 100 було виключено, в загальній сумі 2 243 879,87 грн.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 01.02.2011 по 28.09.2015 ОСОБА_1 перебувала на публічній службі, зокрема, державній службі у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
Так, як вбачається з особової картки позивача, що міститься в матеріалах її особової справи у ВККС України, ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю «російська мова і література» з кваліфікацією філолог, викладач російської мови та літератури.
Наказом ВККС України від 01.02.2011 №41/к позивача з 01.02.2011 призначено на посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків у відділ ремонтно-відновлювальних робіт та забезпечення утримання адміністративних будівель управління господарського та матеріально-технічного забезпечення секретаріату ВККС України.
Наказом ВККС України від 23.03.2011 №195/к з 24.03.2011 позивача призначено на посаду провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного та транспортного забезпечення управління господарського та матеріально-технічного забезпечення секретаріату ВККС України, як таку, що пройшла конкурс та перебувала в кадровому резерві на цю посаду.
Наказом ВККС України № 237/к від 14.04.2011 року позивача з 14.04.2011 призначено на посаду завідувача сектору літературного редагування документів управління документального забезпечення секретаріату ВККС України.
З 22.11.2011 наказом ВККС України № 523/к від 22.11.2011 позивача призначено на посаду завідувача сектору літературного редагування документів секретаріату Вищої кваліфікаційній комісії суддів України, як таку, що успішно пройшла стажування на цій посаді.
З 16.04.2013 наказом ВККС України від 15.04.2013 року № 164-к/тр позивача призначено на посаду начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату ВККС України.
10.06.2015 ВККС України письмово попередила позивача про наступне вивільнення через два місяці у зв`язку з указаними змінами та запропоновано їй для працевлаштування дві посади:
- спеціаліста І категорії відділу підготовки засідань кваліфікаційної палати та організації діловодства;
- провідного спеціаліста відділу з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян.
Водночас повідомлено, що в разі відмови від переведення на запропоновані посади вона повинна виконувати свої службові обов`язки протягом двох місяців з дня попередження та дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Роз`яснено право на звільнення в порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, з наданням гарантій відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 9 Закону України «Про зайнятість населення».
Від переведення на вказані посади позивач відмовилася, вважаючи, що їй не запропоновано усі наявні вакантні посади, які відповідають її освіті та досвіду роботи. Крім того, вказала на відсутність посадових інструкцій станом на час надання пропозиції шодо працевлаштування на ці посади, що згідно з її доводами перешкоджало їй у вирішенні питання відповідності кваліфікаційним вимогам для зайняття цих посад.
Наказом ВККС України від 28.09.2015 № 438-к/ТР ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу літературного редагування та видавничої діяльності секретаріату ВККС України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці секретаріату Комісії та відмовою від переведення на інші посади, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Вважаючи звільнення із займаної посади протиправним, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Окружного адміністративного суду міста Києва).
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що при звільненні позивача ВККС України не було дотримано вимог статті 49-2 КЗпП України в частині надання пропозиції усіх вакантних посад, які існувала як на час її попередження про можливе наступне звільнення, так і станом на час звільнення, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, що свідчить про порушення її права на працю, гарантованого цим Кодексом.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток, що належить стягнути з відповідача на користь позивача за 1455 робочих днів вимушеного прогулу становить 427 479,00 грн (1455 робочих днів х 293,80 грн.= 427 479,00 грн).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині суми стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, відтак колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За змістом частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом пункту 10 розділу IV Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
З матеріалів справи вбачається, що при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що час вимушеного прогулу позивачки з дня, наступного за днем звільнення, 29.09.2015 по день ухвалення судового рішення 05.03.2021 про її поновлення на роботі становить 1 455 робочих днів, зокрема: у 2015 році - 162 робочих дні (січень -20 р.д., лютий - 20 р.д., березень -21 р.д., квітень - 21 р.д., травень - 18 р.д., червень - 20 р.д., липень - 20 р.д., серпень - 20 р.д., вересень - 2 р.д.); у 2016 році - 251 робочий день; у 2017 році - 248 робочих днів; у 2018 році - 249 робочих днів; у 2019 році - 250 робочих днів; у 2020 році - 251 робочий день; у 2021 році - 44 робочих днів (січень - 19 р.д., лютий - 20 р.д., березень - 5 р.д.). Відтак, середній заробіток, що належить стягнути з відповідача на користь позивачки за 1455 робочих днів вимушеного прогулу становить 427 479,00 грн (1455 робочих днів х 293,80 грн. середньоденного заробітку = 427 479,00 грн).
Тобто, судом першої інстанції при встановленні суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не було застосовано вищенаведені приписи пункту 10 розділу IV Порядку № 100 щодо необхідності врахування коефіцієнта підвищення заробітної плати, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
Так, у разi пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв вiдповiдно до актiв законодавства, а також за рiшеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому перiодi, так i у перiодi, впродовж якого за працiвником зберiгається середнiй заробiток, заробiтна плата, включаючи премiї та iншi виплати, що враховуються для обчислення середньої заробiтної плати, за промiжок часу до пiдвищення коригуються на коефiцiєнт їхнього пiдвищення.
Коефiцiєнт, на який слiд коригувати виплати, якi враховуються для обчислення середньої заробiтної плати, розраховується дiленням окладу (тарифної ставки), установленого пiсля пiдвищення, на оклад (тарифну ставку) до пiдвищення.
Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Порядку №100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі № 2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15.
Так, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц наголошував, що тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
До того ж, судом першої інстанції було частково невірно визначено кількість днів вимушеного прогулу позивача, оскільки кількість днів вимушеного прогулу у 2015 році становить 68 робочих дні за період з 29.09.2015 по 31.12.2015 року, а не 162 робочих дні, як зазначав суд першої інстанції.
Відтак, кількість днів вимушеного прогулу позивача у період з 29.09.2015 року по 05.03.2015 року (дата поновлення на посаді судом першої інстанції) становить 1 361 робочий день.
З довідки ВККС України від 30.12.2015 №294 вбачається, що середньоденний заробіток позивачки, обрахований відповідно до приписів Порядку №100, станом на час звільнення становив 293,80 грн., що не заперечувалось апелянтом.
При цьому, застосовуючи приписи пункту 10 Порядку № 100 щодо необхідності врахування коефіцієнта підвищення заробітної плати, колегія суддів наголошує, що відповідні положення пункту 10 Порядку № 100 діяли не увесь період вимушеного прогулу позивача з 29.09.2015 року по 05.03.2015 року, а лише з моменту звільнення і до 11.12.2020 року, оскільки 12.12.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1213 від 09 грудня 2020 року, якою внесено зміни до Порядку №100, зокрема, пункт 10 було виключено.
Відтак, в межах спірних правовідносин, заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів в період з 29.09.2015 року до 11.12.2020 року.
Як вже було зазначено вище, згідно з приписами Порядку № 100 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Так, на дату звільнення посадовий оклад начальника самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становив 2135 грн.
Такий посадовий оклад був встановлений відповідно до Додатку 11 прим. 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників аппарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
З 01.05.2016 року відбулось підвищення посадового окладу. Так, відповідно до Додатку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» керівнику самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого розповсюджується на всю територію України, з 01.05.2016 року встановлено посадовий оклад на рівні 7 926 грн.
Також, відповідно до примітки 2 до додатку 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», посадові оклади державних службовців Апарату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, передбачені цією схемою, підвищуються на 10 відсотків.
Отже, посадовий оклад керівнику самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 01.05.2016 року становив: 7 926 грн. + 10% (792,6 грн.) = 8 718,6 грн.
Зазначений посадовий оклад був дійсним до 01.01.2017 року.
Для визначення коефіцієнту підвищення у розумінні п.10 Порядку № 100 на період з 01.05.2016 року по 01.01.2017 року потрібно поділити посадовий оклад, який діяв з 01.05.2016 року (8718,6 грн.), на посадовий оклад, який діяв на останній робочий день перед звільненням (2135 грн.).
Отже, з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року коефіцієнт підвищення у розумінні п.10 Порядку № 100 становить: 4,08 ( 8718,6 грн. / 2135 грн.).
З 01.01.2017 року відбулось чергове підвищення посадового окладу. Так, відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за группами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», керівнику самостійного відділу державного органу, юрисдикція якого розповсюджується на всю територію України, встановлено посадовий оклад з 01.01.2017 на рівні 8200 грн.
Також, відповідно до примітки 2 Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15, посадові оклади державних службовців, зокрема Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, передбачені цією схемою, підвищуються на 10 відсотків.
Відповідно до Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя», керівнику самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено посадовий оклад у 2017 році на рівні 8200 гривень. Також відповідно до примітки до Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358, посадові оклади державних службовців секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, передбачені цією схемою, підвищуються на 10 відсотків.
Отже, посадовий оклад керівника самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 01.01.2017 року становив: 8200 грн + 10% (820 грн.) = 9020 грн. Зазначений посадовий оклад був дійсним до 31.12.2017 року.
Для визначення коефіцієнту підвищення у розумінні п.10 Порядку № 100 на період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року потрібно поділити посадовий оклад, який діяв з 01.01.2017 року (9020 грн.), на посадовий оклад, який діяв на останній робочий день перед звільненням (2135 грн.).
Отже, з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року коефіцієнт підвищення у розумінні п. 10 Порядку № 100 становить: 4,22 (9020 грн. / 2135 грн.).
З 01.01.2018 року відбулось чергове підвищення посадового окладу. Так, відповідно до Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за группами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24), керівнику самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено посадовий оклад у 2018 році на рівні 10800 грн. Також, відповідно до примітки 1 Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за группами оплати праці, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24), посадові оклади державних службовців секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені цією схемою, підвищуються на 25 відсотків.
Отже, посадовий оклад керівника самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 01.01.2018 року становив: 10800 грн. + 25% (2700 грн.) = 13500 грн. Зазначений посадовий оклад був дійсним до 31.12.2018 року.
Для визначення коефіцієнту підвищення у розумінні п. 10 Порядку № 100 на період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, потрібно поділити посадовий оклад, який діяв з 01.01.2018 року (13500 грн.), на посадовий оклад, який діяв на останній робочий день перед звільненням (2135 грн.).
Отже, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року коефіцієнт підвищення у розумінні п. 10 Порядку № 100 становить: 6,32 (13500 грн. / 2135 грн.).
З 01.01.2019 року відбулось чергове підвищення посадового окладу. Так, відповідно до Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102), керівнику самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено коефіцієнт до мінімального розміру посадового окладу у 2019 році на рівні 3,26.
Також відповідно до примітки 1 Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102), посадові оклади державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних дсіб, установленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).
Також, відповідно до примітки 2 Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102) (далі - Примітка 2 Постанови КМУ № 102), посадові оклади державних службовців секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначаються відповідно до цієї схеми з коефіцієнтом 1,25.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленного законом на 01.01.2018 року, визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» та становить 1762 грн.
Отже, посадовий оклад керівника самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у 2019 році становив: 14360 гривень (1762 * 2 * коефіцієнт до мінімального розміру посадового окладу у 2019 році на рівні 3,26 * коефіцієнт 1,25 (відповідно до Примітки 2 Постанови КМУ № 102)). Зазначений посадовий оклад був дійсним до 01.01.2020 року.
Для визначення коефіцієнту підвищення у розумінні п.10 Порядку № 100 на період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року потрібно поділити посадовий оклад, який діяв з 01 01.2019 року (14360 грн.), на посадовий оклад, який діяв на останній робочий день перед звільненням (2135 грн.).
Отже, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року коефіцієнт підвищення у розумінні п. 10 Порядку №100 становить: 6,72 (14360 грн. / 2135 грн.).
З 01.01.2020 року відбулось чергове підвищення посадового окладу. Так, відповідно до Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за группами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 року № 72), керівнику самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено коефіцієнт до мінімального розміру посадового окладу у 2020 році на рівні 3,71.
Також відповідно до примітки 1 Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постані ви Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 року № 72), посадові оклади державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу підкатегорії ВЗ у місцевих загальних судах, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу підкатегорії В3).
Також відповідно до примітки 3 Схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 року № 72) (далі - Примітка 3 Постанови КМУ № 72), посадові оклади державних службовців секретаріату Вищої кваліфікаційно комісії суддів України визначаються відповідно до цієї схеми з коефіцієнтом 1,35.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленного законом на 01.01.2020 року, визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» та становить 2102 грн.
Отже, посадовий оклад керівника самостійного відділу секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у 2020 році становив: 21060 грн. (2102 * 2 * коефіцієнт до мінімального розміру посадового окладу у 2020 році на рівні 3,71 * коефіцієнт 1,35 (відповідно до Примітки 3 Постанови КМУ № 72)). Зазначений посадовий оклад був дійсним до 01.01.2021 року.
Для визначення коефіцієнту підвищення у розумінні п.10 Порядку № 100 на період з 01.01.2020 року по 11.12.2020 року потрібно поділити посадовий оклад, який діяв з 01.01.2020 року (21060 грн.) на посадовий оклад, який діяв на останній робочий день перед звільненням (2135 грн.).
Отже, з 01.01.2020 року по 11.12.2020 року коефіцієнт підвищення у розумінні п. 10 Порядку № 100 становить: 9,86 (21060 грн. / 2 135 грн.).
При цьому, 12.12.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1213 від 09 грудня 2020 року, якою внесено зміни до Порядку №100, зокрема, пункт 10 було виключено, що свідчить про відсутність правових підстав для коригування заробітної плати позивача на коефіцієнт підвищення після набрання чинності відповідною постановою, тобто, з 12.12.2020 року.
Таким чином, в межах спірних правовідносин, заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів в період з 29.09.2015 року до 11.12.2020 року.
Відтак, підсумовуючи викладене вище, розрахунок середнього заробітку, що належить стягнути з відповідача, із врахуванням коефіцієнтів підвищення заробітної плати, є наступним:
1) З 29.09.2015 по 30.04.2016 року - 151 р.д.
Коефіцієнт не застосовується
151 р.д. * 293,8 грн. = 44 363,80 грн.
2) З 01.05.2016 (дата підвищення посадового окладу) по 31.12.2016 року - 168 р.д.
Коефіцієнт 8718,6/2135 = 4,08
293,8 грн. * 4,08 = 1 198,70 грн.
168 р.д. * 1 198,70 грн. = 201 381,60 грн.
3) З 01.01.2017 по 31.12.2017 року - 248 р.д.
Коефіцієнт 9020/2135 = 4,22
293,8 грн. * 4,22 = 1 239,84 грн.
248 р.д. * 1 239,84 грн. = 307 480,32 грн.
4) З 01.01.2018 по 31.12.2018 року - 249 р.д.
Коефіцієнт 13500/2135 = 6,32
293,8 грн. * 6,32 = 1 856,82 грн.
249 р.д. * 1 856,82 грн. = 462 348,18 грн.
5) З 01.01.2019 по 31.12.2019 року - 250 р.д.
Коефіцієнт 14360/2135 = 6,72
293,8 грн. * 6,72 = 1 974,34 грн.
250 р.д. * 1 974,34 грн. = 493 585,00 грн.
6) З 01.01.2020 по 11.12.2020 року - 238 р.д.
Коефіцієнт 21060/2135 = 9,86
293,8 грн. * 9,86 = 2 896,87 грн.
238 р.д. * 2 896,87 грн. = 689 455,06 грн.
7) З 12.12.2020 (дата, з якої пункт 10 Постанови № 100 виключено) по 05.03.2021 року - 57 р.д.
Коефіцієнт не застосовується
57 р.д. * 293,8 грн. = 16 746,60 грн.
Всього за період з 29.09.2015 по 05.03.2021 року: 44 363,80 грн. + 201 381,60 грн. + 307 480,32 грн. + 462 348,18 грн. + 493 585,00 грн. + 689 455,06 грн. + 16 746,60 грн. = 2 215 360,56 грн.
З огляду на викладені вище розрахунки, зважаючи на допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни абзацу четвертого резолютивної частини оскаржуваного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, оскільки наведені позивачем в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях розрахунки суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є частково помилковими, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, при цьому вбачає підстави для зміни абзацу четвертого резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, наданих письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в абзаці четвертому резолютивної частини.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
П О С Т АН О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року - змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03109, код ЄДРПОУ 37316378) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 215 360,56 грн (два мільйони двісті п`ятнадцять тисяч триста шістдесят гривень п`ятдесят шість копійок)»
У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 26 травня.2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна
