Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2021 року № 320/6494/19
ККиївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,
представника позивача Харченко К.І.
представника відповідача Леошко Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНІВАН"
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товарситво з обмеженою відповідальністю "Бреніван" до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 №№ 0024291401, 0024301401 виписані Головним управлінням ДФС у Київській області (правонаступник: Головне управління ДПС у Київській області).
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки, результати якої викладені в акті складеному Головним управлінням ДФС у Київській області від 25.07.2019, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 №№ 0024291401, 0024301401. Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача. Позивач наголошує, що усі суми податкового кредиту з його контрагентами підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської діяльності.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачем не включено суми дисконту за договорами про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі та договору про відступлення права вимоги до складу інших доходів на суму 125 319 788, 00 грн. та неправомірно включено до витрат суми по розрахункам з контрагентом ТОВ «Зерно-Трест», відносини яких не ґрунтувалися на товарних господарських операціях.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву залишено без руху (суддя ОСОБА_1).
Ухвалою суду 11.12.2019 року відкрито провадження у справі (суддя ОСОБА_1).
Ухвалою суду від 21.01.2020 повернуто відзив на позовну заяву ГУ ДПС у Київській області (код 43141377, вул. Народного Ополчення, 5 а, Київ, 03151) з усіма приєднаними до нього документами без розгляду (суддя ОСОБА_1).
Ухвалою суду від 24.01.2020 виправлено описку у судовому рішенні (суддя ОСОБА_1).
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду №525 у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого, головуючим суддею визначено Леонтовича А.М.
Ухвалою суду від 13.01.2021 справу прийнято до провадження суддею Леонтовичем А.М. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11.02.2021.
08.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.02.2021 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили. В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін на 25.02.2021.
25.02.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. В адміністративній справі оголошення перерву у зв`язку із витребовування доказів по справі до 11.03.2021.
11.03.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. В адміністративній справі за клопотанням сторін продовжено підготовче провадження та оголошення перерву до 23.03.2021.
23.03.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. В адміністративній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.04.2021.
08.04.2021 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили. В адміністративній справі відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача на 27.04.2021.
27.04.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. В адміністративній справі оголошення перерву у зв`язку із зобов`язанням представника відповідача надати додаткові пояснення по справі до 17.05.2021.\
17.05.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. В адміністративній справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВ "Бреніван" (ідентифікаційний код: 38810423) зареєстровано юридичною особою 11.07.2013, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10701020000050526. Видами діяльності товариства є: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 07.06.2019 №1244 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БРЕНІВАН», код за ЄДРПОУ 38810423» та на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНІВАН», код за ЄДРПОУ 38810423, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019; валютного - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019; єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.
За результатами перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 року: № 0024291401 ( форма «Р»), згідно з яким товариству збільшено суму з грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 19 124 408 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 4 781 102 грн.; №0024301401 (форма «В4»), згідно з яким товариству зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 943 651 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями - рішеннями №0024301401 , № 0024291401 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.
Рішенням Державної податкової служби України від 01.11.2019 №7915/6/99-00-08-05-01 «Про результати розгляду скарги», податкові повідомлення-рішення рішеннями №0024301401 , № 0024291401 залишено без змін, а скарга платника податків без задоволення.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин).
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та їх розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 «Зобов`язання».
Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов`язання», встановлено наступне:
Довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.
Згідно з п.10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.
Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Згідно п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашанню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Відповідно до п.6 П (С)БО 11 «Зобов`язання», з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на:
- довгострокові;
- поточні;
- непередбачені зобов`язання.
- доходи майбутніх періодів.
Згідно з п.7 П(С)БО 11 «Зобов`язання» , до довгострокових зобов`язань належать:
- довгострокові кредити банків;
- інші довгострокові зобов`язання;
- відстрочені податкові зобов`язання;
- довгострокові забезпечення.
Згідно з п.8 П(С)БО 11 «Зобов`язання», зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
Згідно з п.4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.
Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:
а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;
б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Відповідно до п.10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
Згідно з п.29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Відповідно до п. 30 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
- п.30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
- п.30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
- п.30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
- п.30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
Відповідно до п.31. П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.
Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.
Згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з рахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.
Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.
Відповідно до П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).
VI. Оцінка суду
Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0024291401, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «БРЕНІВАН» отримано безвідсоткову фінансову допомогу відповідно до договорів, а саме:
Договір від 01.09.2015 року №ВК/2015-100/2, відповідно до якого Приватне підприємство «Інкопмарк - Плюс», надалі - «Сторона 1», Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНІВАН», надалі - «Сторона -2» уклали даний договір. Відповідно до п. 1.1 Договору Сторона 1 зобов`язується надати Стороні 2 безпроцентну фінансову допомогу на зворотній основі (надалі «Допомога»), а Сторона 2 зобов`язується прийняти Допомогу, використати її за цільовим призначенням і повернути Допомогу у визначені даним Договором порядку та строки.
Згідно п. 4.1 Договору Сторона 1 надає Стороні 2 Допомогу строком до 31 серпня 2016 року.»
Відповідно до додаткової угоди №2 від 20.08.2016 року до Договору від 01.09.2015 року №ВК/2015-100/2 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі. Сторони вирішили внести зміни у п. 4.1 Договору та викласти його у новій редакції: « 4.1 Сторона 1 надає Стороні 2 Допомогу строком до 01 серпня 2018 року.»
Відповідно до додаткової угоди від 01.08.2018 року №3 до Договору від 01.09.2015 року №ВР/2015-100/2 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі. Сторони вирішили внести зміни у п.п.4.1 Договору та викласти у новій редакції:» 4.1 Сторона 1 надає Стороні 2 Допомогу строком до 31.07.2019 року».
Відповідно до Договору від 27.01.2016 року №27/01-1 про надання фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до якого ПП «Інкопмарк - Плюс», надалі - Сторона 1,та ТОВ «ОЕЗ ГРАДОЛІЯ», надалі - Сторона 2 уклали даний договір. Відповідно до п. 1.1. Договору Сторона 1 зобов`язується надати Стороні 2 безпроцентну фінансову допомогу на зворотній основі (надалі - «Допомога»), а Сторона 2 зобов`язується прийняти Допомогу, використати її за цільовим призначенням і повернути Допомогу у визначенні даним Договором строки.
Згідно п. 4.1 Договору Сторона 1 надає стороні 2 Допомогу строком до 31 серпня 2016 року.»
Відповідно до додаткової угоди від 23.08.2016 року №2 до Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі від 27.01.2016 року №27/01-1, Сторони домовились викласти п.3.2,4.1,5.1,6.1 в наступній редакції: 3.2. Розмір допомоги, яку Сторона 1 надає Сторона 2 у відповідності до даного Договору, визначається за заявкою Сторони 2. Орієнтований розмір допомоги становить 144000000 грн. (сто сорок чотири мільйони гривень 00 коп.).»
ПП «Інкопмарк - Плюс» (Первісний кредитор) та ТОВ «БРЕНІВАН» (Новий кредитор) уклали договір від 26.08.2016 року №26/08-2016 про відступлення права вимоги. Згідно п. 1.1 Договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №27/01-1 про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі від 27.01.2016 року, укладений між Первісним кредитором та ТОВ «ОЕЗ ГРАДОЛІЯ» код СДРПОУ 40200759 (Боржник). Пункт 1.2 Договору визначає, що за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором. Відповідно до п. 1.3 Договору сума, отримана Боржником від Первісного кредитора за Основним договором складає 142972668 грн. (сто сорок два мільйони дев`ятсот сімдесят дві тисячі шістдесят вісім гривень)39 коп.
ТОВ Респект - Інвест» (Сторона 1) та ТОВ «БРЕНІВАН» (Сторона 2) уклали договір від 01.09.2015 року №ВК/2015-100/1 про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі. Відповідно до п. 1.1. Договору Сторона 1 зобов`язується надати Стороні 2 безпроцентну фінансову допомогу на зворотній основі (Допомога), а Сторона 2 зобов`язується прийняти Допомогу, використати її за цільовим призначенням і повернути Допомогу у визначені даним Договором порядку та строки. Згідно п. 4.1 Сторона 1 надає Стороні 2 Допомогу строком до 31 серпня 2016 року.
ТОВ «Респект - Інвест» (Первісний кредитор) та ТОВ «РОС АГРО» (Новий кредитор), уклали договір від 23.02.2016 року №23/02-16 про відступлення права вимоги. Згідно п.1.1 Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі № ВК/2015-100/1 від 01.09.2015 року, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ «БРЕНІВАН» (Боржник).
Відповідно до Додаткової угоди №3 від 01.08.2018 року до Договору про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі № ВК/2015-100/1 від 01.09.2015 року ТОВ «РОС АГРО» (Сторона 1) та ТОВ «БРЕНІВАН» (Сторона 2), уклали додаткову угоду №3 до Договору № ВК/2015-100/1 від 01.09.2015 року про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі про наступне: «Сторони вирішили внести зміни у п. 4.1. а саме: « 4.1 Сторона 1 надає Стороні 2 Допомогу строком до 31 липня 2019 року».
З матеріалів перевірки вбачається, що станом на 31.12.2016 року в бухгалтерському обліку відповідно до картки рахунку 55 «Інші довгострокові зобов`язання» рахується кредиторська заборгованість в сумі 279913427,16 грн. та відповідно до поданого Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) станом на дату балансу 31.12.2016 року в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов`язання» рахується кредиторська заборгованість в сумі 279913, 00 грн.
Станом на 31.03.2019 року в бухгалтерському обліку відповідно до картки рахунку 55 «Інші довгострокові зобов`язання» дана заборгованість (279913427,16 грн.) переведена на рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями», відповідно до поданого Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.03.2019 року дана сума рахується в рядку 1610 «Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями».
Із встановлених обставин слідує, що сума кредиторської заборгованості 279913427,16 грн. не поверталась кредиторам та відповідно до вищенаведених договорів про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі, термін погашення даної заборгованості подовжено до 31.07.2019 року, відтак дана заборгованість є довгостроковою.
Проаналізувавши наведені вище положення, суд дійшов висновку, що зобов`язання, які виникли у позивача на підставі договору фінансової допомоги, за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями.
Відтак, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики та заборгованості за договорами переведення боргу і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.
Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
Операція дисконтування зводиться до формули:
PV = FV / (1 + і)n, де:
FV - майбутня вартість;
PV - теперішня вартість;
і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінанcування НБУ);
n строк (число періодів).
Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Виходячи з викладеного, судом встановлено, що TOB «Бреніван» не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 279913427,16 (в одиницях податкової звітності), чим порушило положення пп. 134.1.1 п. 134.1. ст.134 Податкового Кодексу України та занижено об`єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 125319788 грн. в т.ч. за 2016 рік на загальну суму 125319788 грн., відповідно податкове повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0024291401 прийнято податковим органом правомірно та скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0024301401, суд зазначає наступне.
Аналіз зазначених вище положень дає підстави стверджувати, що норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків
Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
В контексті встановлених обставин суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постановах від 20.02.2018 р. у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 р. у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 р. у справі № 815/24/17, відповідно до яких господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв`язку з наведеним недоведеність фактичною здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Таким чином, за висновками суду, юридично правильно оформлені первинні документи не підтверджують реальності господарських операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю.
Також у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки фактури від імені контрагентів, та докази перерахування господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.04.2019 №К/9901/25321/18, від 09.04.2019 №К/9901/49719/18 зазначаючи, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вимогу.
Виходячи з наведеного, наявність у покупця видаткових та податкових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце.
Зі змісту акту перевірки вбачається, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що позивач відображав у складі витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств суми по господарським операціям з ТОВ «Зерно-Трест». Під час проведення такої перевірки контролюючим органом встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача із його контрагентом - ТОВ «Зерно-Трест».
За висновками контролюючого органу, зазначені порушення зумовлені відсутністю реального руху активів (реалізації послуг) ТОВ «Бреніван» та його контрагентом ТОВ «Зарно-Трест» протягом періоду, який перевірявся, що свідчить про оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання ТОВ «Бреніван» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
В ході розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Зерно-Трест» (Постачальник) та ТОВ «БРЕНІВАН» (Покупець) укладено договір поставки №В318 від 13.04.2016. Згідно умов вказаного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця соняшник українського походження врожаю 2015 року (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Між ТОВ «Зерно-Трест» (Постачальник) та ТОВ «БРЕНІВАН» (Покупець) укладено договір поставки №В320 від 19.04.2016, яким визначено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця соняшник українського походження врожаю 2015 року (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Між ТОВ «Зерно-Трест» (Постачальник) та ТОВ «БРЕНІВАН» (Покупець) укладено договір поставки №В325 від 22.04.2016, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця соняшник українського походження врожаю 2015 року (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів поставки позивачем надано видаткові накладні щодо придбавання товару - соняшник (т.1 а.с.165-174), платіжні доручення про оплату згідно договорів поставки №В325 від 22.04.2016, №В320 від 19.04.2016 №В318 від 13.04.2016 (т.1 а.с.175-184), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.204-224).
За висновком суду, вищевказані документи не можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій з огляду на наступне.
В ході аналізу податкової звітності, поданої TOB «Зерно-Трест» до податкового органу було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Позивач у судовому засідання стверджував, що доводи податкового органу про відсутність у контрагента ТОВ «Зерно-Трест необхідної кількості працівників, виробничих потужностей та матеріально-технічної бази для здійснення постачання відповідних товарів, необґрунтованими.
Проте, суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій, позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Судом досліджено долучені до матеріалів справи документи та встановлено, що у товарно-транспортних відсутні обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: повне найменування, місцезнаходження, місцезнаходження пункту навантаження пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, відстань від пункту навантаження до пункту розвантаження, кілометраж який проїхали автомобілі, відсутні П.І.Б., посада, підпис відповідальної особи вантажовідправника, номер посвідчення водія (ТТН №0016120, №0016122 від 14.04.216, ТТН №0036295 від 17.04.2016, ТТН №0001751, №0036290 від 16.04.2016, ТТН №0036291, №0036299 від 15.04.2016, ТТН №0036297, №0036298 від 18.04.2016, ТТН №0001766 від 23.04.2016, ТТН № 0001765 від 27.04.2016, ТТН №0016124 від 27.04.2016, ТТН №0016123 від 27.04.2016, ТТН №0016125 від 27.04.2016), відсутні суми відпущеного вантажу «на загальну суму» та «у т.ч. ПДВ», відсутні записи про супровідні документи на вантаж, найменування транспортних послуг, які надаються автомобільним перевізником, відсутні одиниці виміру маси брутто, нетто, тари вантажно-розвантажувальних операцій. Відтак вказані документи є дефектними з огляду на те, що в них відсутні обов`язкові реквізити. Таким чином, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0024301401 відсутні.
За висновком суду, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо проведення господарських операцій, оскільки, встановлено відсутність розумних економічних причин (ділової мети), систематично отримання даного виду послуг, що замовляються, а також з наданих первинних документів невбачається реальної зміни майнового стану платників податків та факту здійснення господарської операції.
Враховуючи встановлені у справі обставини в сукупності, відсутність основних засобів та трудових ресурсів у контрагента ТОВ «Бреніван», детально досліджений відповідачем рух товару по ланцюгу постачання, всі контрагенти в якому мають ознаки фіктивності, встановлення дефектності первинних документів, наявні підстави для обґрунтованого висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем і ТОВ "Зерно-Трест", а отже у даній справі суб`єкт владних повноважень діяв у межах та спосіб передбачений законодавством України, відповідно позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області від 22.08.2019 №№ 0024291401, 0024301401є необґрунтованими.
VIІ. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у замовленні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 травня 2021 р.
