_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/8885/21
Провадження № 2/947/2326/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі Грабовій Т.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Морський торговельний порт Чорноморськ» (68001, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт Чорноморськ» (надалі ДП «МТП «Чорноморськ») від 21.07.2020 року №249/0-2 «Про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновити її на посаді економіста 1 категорії відділу банківських операцій, стягнути з ДП «МТП Чорноморськ» на користь позивача суму заробітку за час вимушеного прогулу з 21.07.2020 року по дату прийняття рішення судом. При цьому ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП ««МТП «Чорноморськ», працювала економістом 1 категорії відділу банківських операцій. 21.07.2020 року на підставі наказу №249/0-2, в.о. директора ДП «МТП Чорноморськ» О.М. ОСОБА_3 звільнено із займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку і змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення численності працівників. Позивач зазначає, що відповідачем було порушено строки попередження про звільнення, також ОСОБА_1 вважає, що були відсутні зміни в організації виробництва і праці, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Також ОСОБА_1 надала до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку для подання позовної заяви, з посиланням на ч.1 гл.19 КЗоТ України «Прикінцеві положення» якою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Представник КП «МТП Чорноморськ» - Марченко О.М. надала до суду відзив на позовну заяву, який підтримала у судовому засіданні та просила у задоволенні позову відмовити. Також просила застосувати строки позовної давності до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «МТП «Чорноморськ» з листопада 2017 року (наказ №644-О-1 від 07.11.2017 року).
16.12.2019 року наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №449 «Про зміни в організації виробництва і праці» проведено реорганізацію структурних підрозділів Порту.
Відповідно до наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 24.03.2020 року №96 «Про зміни в організації виробництва і праці» внаслідок скрутного фінансово- економічного становища підприємства в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджено зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності працівників.
09.04.2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про наступне вивільнення та одночасно з цим запропоновано переведення на одну з наявних вакантних штатних одиниць, станом на 06.04.2020 року.
Також, безпосередньо перед самим звільненням ОСОБА_1 повторно вручено перелік наявних вакантних посад станом на 08.07.2020 року. Після отримання цих пропозицій позивач не надала згоди на її переведення на одну з вакантних посад, а тому була звільнена з ДП «МТП «Чорноморськ» згідно наказу №249/0-2 від 21.07.2020 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності працівників.
Під час звільнення ОСОБА_1 , ДП «МТП «Чорноморськ» враховано кваліфікацію, продуктивність праці та стаж роботи позивача в Порту, а також відсутність переважного права на залишення на роботі.
При цьому оцінювання працівників та визначення їх переважного права, проводиться саме роботодавцем, а не судом. У постанові від 1 жовтня 2018 року у справі №569/1607/17?ц ВС зазначає: «Суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця».
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У пункті 19Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1статті 40КЗпП України,суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Пунктом 1 ч.1ст.40 КЗпП Українипередбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку зміни в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в понятті п.1 ч.1ст.40 КЗпП Українирозуміється ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. За таких обставин працівник може бути звільнений з роботи за п.1ч.1ст.40 КЗпП України, зокрема, якщо скорочується чисельність або штат працівників і така підстава може бути самостійною.
ОСОБА_1 посилається про відсутність змін в організації виробництва і праці ДП «МТП «Чорноморськ», при цьому позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин, крім того, визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях80,104?111 ЦК України, статтях62?66,79?92 ГК України,статтях 1?22 Закону України «Про господарські товариства». Виходячи зі змісту вказаних статей, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Суд встановив, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників із скороченням посади позивача, проте суд не має юридичних підстав для визначення доцільності скорочення штату працівників відповідача.
Доводи позивачки про те, що вона була попереджена про наступне вивільнення менше ніж за два місяця, судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено строк протягом якого необхідно обов`язково звільнити працівника з моменту повідомлення про майбутнє вивільнення, встановлено лише мінімальний строк, ОСОБА_1 була попереджена - 09.04.2020 року, а звільнена - 21.07.2020 року, тобто з дотриманням вищевказаних строків.
Звільнення з підстав, передбачених ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2. ст. 40 КЗпП України).
Суд встановив, що процедура звільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності або штату робітників зач.1 п.1 ст.40КЗпП України проведена з урахуванням вимог чинного законодавства, порушень при звільненні в ході судового розгляду справи не виявлено.
При таких обставин, та враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо строків позовної давності, суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, ст.267 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Морський торговельний порт Чорноморськ» (68001, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текстрішення складенота підписано28.05.2021року.
Суддя Огренич І. В.
