Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/91/17 пров. № А/857/7904/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді:Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р. Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, Львівського апеляційного суду,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (головуючий суддя: Крутько О.В., судді: Лунь З.І., Сасевич О.М., час ухвалення 09:39 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 02.06.2020 р.),
в адміністративній справі №813/91/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна казначейська служба України,
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, в якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив: 1) визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14 грудня 2016 року за №07.24/113/2016 про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку; 2) зобов`язати Апеляційний суд Львівської області провести нарахування та виплату суми вихідної допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді без сплати податку; 3) визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на виплату вихідної допомоги судді при звільненні з посади у відставку та зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Апеляційного суду Львівської області на виплату вихідної допомоги при звільненні судді у відставку.
Відповідачі подали до суду першої інстанції заперечення на адміністративний позов, у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року було зупинено провадження у справі №813/91/17 за позовом ОСОБА_1 - до 04.09.2017р..
Ухвалою цього ж суду від 04.10.2017 року поновлено провадження у справі №813/91/17.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
04 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі №813/91/17, на підставі п.1 ч.5 ст.361 КАС України (встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане).
Покликався заявник (позивач) на те, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, які було застосовано судом при вирішенні справи №813/91/17, а тому вказана юридично значима обставина є підставою для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року в справі №813/91/17 у зв`язку з виключними обставинами.
За результатами перегляду за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі №813/91/17, заявник ОСОБА_1 просив скасувати цю постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі №813/91/17 та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити його позов повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року прийнято заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження за виключними обставинами. Цією ж ухвалою суду замінено відповідача у справі з Апеляційного суду Львівської області на Львівський апеляційний суд.
Відповідачі Львівський апеляційний суд та Державна судова адміністрація України подали до суду першої інстанції відзиви на заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі №813/91/17. Просили залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року залишити без змін.
Третя особа ДКС України подала до суду першої інстанції пояснення, у якому зазначила, що згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, що мають значення для справи. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржників та не має ніякого відношення до спірних правовідносин та не несе відповідальності за дії/бездіяльність інших державних органів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі №813/91/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/91/17 та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції від 29.05.2020 року не погодився відповідач Державна судова адміністрація України та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є необґрунтованим, безпідставним, ухвалене без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Львівський апеляційний суд був неналежним відповідачем, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами постанови суду від 04.10.2017 року у справі №813/91/17. Також зазначає апелянт, що суддям, які виходили у відставку з 01.04.2014 до 30.09.2016, виплату вихідної допомоги законодавством не передбачено. Оскільки станом на день виходу позивача у відставку (08.09.2016) виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою законодавством не було передбачено, така вихідна допомога позивачу не виплачувалася. Вказує скаржник, що за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 не є підставою для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв`язку з виходом у відставку в первинній редакції, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Крім цього вказує апелянт, що згідно з п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/91/17 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і це судове рішення не підлягало примусовому виконанню, тому це судове рішення не може вважатись невиконаним. Вважає апелянт, що правові підстави для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/91/17 за виключними обставинами відсутні.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/91/17 без змін.
Відповідач Львівський апеляційний суд подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про приєднання до апеляційної скарги ДСА України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі №813/91/17. Просить апеляційну скаргу ДСА України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.220 у справі №813/91/17 задоволити повністю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 року було зупинено апеляційне провадження у адміністративній справі №813/91/17 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №808/1628/18.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 року поновлено апеляційне провадження у адміністративній справі №813/91/17.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 02.02.1993 року позивач був обраний народним суддею Жовківського районного суду. У відповідності до Постанови Верховної ради України №809-ІV від 15.05.2003 обраний суддею Жовківського районного суду Львівської області безстроково.
Постановою Верховної Ради України №1515-VIII від 08 вересня 2016 року Про звільнення суддів звільнено ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
У стаж роботи судді, який дає право на відставку позивачу зараховано службу в армії з 03.07.1979 по 19.06.1981, половину терміну навчання у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1981 по 26.06.1986 та проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 08.08.1986 по 01.03.1993. Загальний стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 22.09.2016 року становив 34 роки 06 місяців та 29 днів, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданий Апеляційним судом Львівської області за №05.30/112/16 від 22.09.2016р. (а.с. 24 Т.1).
Довідка Апеляційного суду Львівської області №392/07.20 від 22.09.2016р. про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, видана ОСОБА_1 про те, що його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 27115,00 грн. (оклад 15950, надбавка за вислугу років 70%) (а.с. 23 Т.1).
07.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ДСА України та до Апеляційного суду Львівської області із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді (а.с. 18-22 Т.1).
Листом за №07.24/113/2016 від 14.12.2016 року Апеляційний суд Львівської області повідомив позивача, що на суддів, звільнених з посади постановами Верховної Ради України до 30.09.2016 року не поширюються норми Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів, а тому підстави для виплати вихідної допомоги суддям у зв`язку з відставкою відсутні (а.с. 25 Т.1).
У постанові від 04 жовтня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд дійшов до висновку, що на момент прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку не було визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку відповідача щодо нарахування вихідної допомоги. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог окружний суд зазначив, що Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, яким було виключено статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI (яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку), неконституційним у встановленому порядку визнаний не був і підлягав до застосування. На день припинення повноважень позивача як судді не було законодавчих підстав для виплати позивачу вихідної допомоги.
Постанова Львівського окружного адміністративного від 04.10.2017 у справі №813/91/17 згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 31.10.2017 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/69390931).
Приймаючи у цій справі рішення від 29.05.2020 року суд першої інстанції виходив з того, що перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення. Крім того, норма пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, на думку суду першої інстанції, містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами. Встановивши, що при розгляді адміністративної справи №813/91/17 за позовом ОСОБА_1 та відмовляючи в його задоволенні, суд застосував положення Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 року №1166-VII, яке рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд дійшов висновку, що заява позивача про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 за виключними обставинами є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції від 29.05.2020 року, з огляду на наступне.
Положеннями частини 1 статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Згідно із частиною 6 статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частин 1 статті 365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Згідно з приписами частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини 5 статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення». Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Ухвалюючи 29.05.2020 рішення про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі №813/91/17 та прийняття нового рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд першої інстанції встановив, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 року №1166-VII, яким із Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453-VI в редакції до внесення змін Законом України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року №192-VIII виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Так, частиною 1 статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддіввід 07.07.2010 №2453-VI в редакції від 19.03.2014 було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014 року, у Законі України Про судоустрій і статус суддів статтю 136 виключено.
Статтею 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIIІ, який набув чинності з 30 вересня 2016 року, відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Отже, судді, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги при звільненні.
15.04.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 року №1166-VII, яким із Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453-VI в редакції до внесення змін Законом України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року №192-VIII виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII.
Отже, наявність рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору. При цьому, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття постанови від 04.10.2017 року суд керувався чинними правовими нормами, які регулювали спірні правовідносини та підлягали застосуванню.
Тому, апеляційний суд звертає увагу на те, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституціїта законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому не наділений повноваженнями не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року в адміністративній справі №813/91/17, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, рішення (постанова) суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Вказана правова позиція була уже висловлена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №805/550/16-а, а також у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18.
У відповідності до вимог частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи 29.05.2020 року у справі №813/91/17 оскаржене рішення, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в адміністративній справі №813/91/17.
З огляду на наведене правове регулювання та фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального справа та не дотримав норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно задоволити, скасувавши рішення суду першої інстанції від 29.05.2020 року та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/91/17 за виключними обставинами необхідно відмовити, залишивши цю постанову суду в силі.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 361, 369 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, Львівського апеляційного суду задоволити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року в адміністративній справі №813/91/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/91/17 за виключними обставинами відмовити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/91/17 залишити в силі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль
