Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №813/91/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2020 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді Крутько О.В.,
судді Лунь З.І.,
судді Сасевича О.М.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
заявника, позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Раневича О.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року
у справі № 813/91/17
за позовом ОСОБА_1
до Львівського апеляційного суду (відповідач 1)
до Державної судової адміністрації України (відповідач 2),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України
про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Оскільки при розгляді адміністративної справи № 813/91/17 та відмовляючи в задоволенні позову, суд застосував положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, яке вказаним рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому постанова суду від 04 жовтня 2017 року підлягає скасуванню.
Заявник вважає, що викладені обставини є виключними, мають істотне значення для перегляду рішення суду та задоволення позову.
У поданому до суду відзиві на заяву про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі № 813/91/17 за виключними обставинами відповідач 1 зазначив, що рішення Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного суду України.
У поданому до суду відзиві на заяву про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі № 813/91/17 за виключними обставинами відповідач 2 зазначив, що рішення Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 відкрито провадження у справі за виключними обставинами, замінено відповідача Апеляційний суд Львівської області на Львівський апеляційний суд та призначено судове засідання для розгляду вказаної заяви на 09:00 год. 29.05.2020.
В судовому засіданні позивач, представник позивача вимоги заяви підтримали з підстав, які у ній зазначені, представники відповідача в судове засідання не з`явились.
Розглянувши матеріли заяви про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 у зв`язку з виключними обставинами, матеріали справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, згідно збільшених позовних вимог просив:
-визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14 грудня 2016 року за № 07.24/113/2016 про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку;
-зобов`язати Апеляційний суд Львівської області провести нарахування та виплату суми вихідної допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді без сплати податку;
-визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на виплату вихідної допомоги судді при звільненні з посади у відставку та зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Апеляційного суду Львівської області на виплату вихідної допомоги при звільненні судді у відставку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 року №55-к виведений з штату суду. Однак, при звільненні позивачу не була виплачена вихідна допомога у розмірі визначеному ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992. Зазначив, що бездіяльність відповідача-1 з приводу невиплати вихідної допомоги є протиправною, оскільки позивач набув право на вихідну допомогу, гарантовану державою, станом на 06.03.2003, тому вважає, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, яким було виключено статтю 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не позбавляє його права на вихідну допомогу, яке позивач набув до прийняття цього Закону.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відмовлено повністю.
У вказаній постанові Львівський окружний адміністративний суд зазначив наступне. Згідно ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Однак, у подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01.04.2014 року, було внесено зміни до згаданого Закону, а саме - виключено статтю 136 даного Закону, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою. При цьому, рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 із Закону, Конституційним Судом України не приймалося. Отже, на момент прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Львівської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку не було визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку відповідача щодо нарахування вихідної допомоги.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 у зв`язку з виключними обставинами, суд виходить з того, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятою статті 361 КАС України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, застосоване Львівським окружним адміністративним судом при вирішенні справи №813/91/17, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Позивач звернувся з заявою до суду 04.05. 2020 року, після ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), тобто з дотриманням строку звернення до суду з відповідною заявою, встановленого пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України.
Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.
При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, неякісного закону.
У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява №69529/01, пп. 27- 28, та рішення від 06.12.2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).
На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.
Крім того, норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може в великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв`язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.
Відповідно до частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1)відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2)задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3)скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
При вирішенні даної справи суд виходить наступного:
02.02.1993 року позивач був вперше обраний народним суддею Жовківського районного суду. У відповідності до Постанови Верховної ради України № 809-ІV від 15.05.2003 обраний суддею Жовківського районного суду Львівської області безстроково.
У стаж роботи судді, який дає право на відставку позивачу зараховано службу в армії з 03.07.1979 по 19.06.1981, половину терміну навчання у Львівському державному університеті ім. І.Франка з 30.07.1981 по 26.06.1986 та проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 08.08.1986 по 01.03.1993. Загальний стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 22.09.2016 року становив 34 роки 06 місяців та 29 днів.
Постановою Верховної Ради України № 1515-VIII від 08 вересня 2016 року «Про звільнення суддів» звільнено ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
Позивач 07.12.2016 року звернувся до відповідачів із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді. (а.с. 18-22).
Листом за № 07.24/113/2016 від 14.12.2016 року Апеляційний суд Львівської області повідомив позивача, що на суддів, звільнених з посади постановами Верховної Ради України до 30.09.2016 року не поширюються норми Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», а тому підстави для виплати вихідної допомоги суддям у зв`язку з відставкою відсутні.
У постанові від 04 жовтня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд дійшов до висновку, що на момент прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Львівської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку не було визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку відповідача щодо нарахування вихідної допомоги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд зазначив, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку), неконституційним у встановленому порядку визнаний не був.
Постанова Львівського окружного адміністративного від 04.10.2017 набрала законної сили 31.10.2017.
15.12.1992 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ, згідно із частинами першою-третьою статті 43 якого було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Згідно із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» від 24.02.1994 року № 4015-ХІІ, частину третю статті 43 Закону України «Про статус суддів» було викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
07.07.2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, з набранням чинності яким Закон України «Про статус суддів» втратив чинність.
При цьому, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ була збережена норма щодо отримання вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Так, згідно із частиною першою статті 136 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Згідно із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року № 2756-VI, частину першу статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Проте, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII Закон України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у новій редакції, проте, розділом Х, який регулював статус судді у відставці, не було передбачено виплату суддям, які вийшли у відставку вихідної допомоги.
30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, згідно з яким втратив чинність Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції.
Крім того, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII було відновлено право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку, а саме згідно із частиною першою статті 143 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Отже, судді, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, були позбавлені права на отримання вихідної допомоги.
Разом з тим, Конституційний Суд України рішенням від 15.04.2020 у справі № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI в редакції до внесення змін Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Отже, рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 у справі № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) відновлено право суддів, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Львівським окружним адміністративним судом при прийнятті судового рішення від 04.10.2017 застосовано положення закону (підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII), яке Конституційним Судом України визнано неконституційним.
Відтак, оскільки при розгляді адміністративної справи №813/91/17 за позовом ОСОБА_1 та відмовляючи в його задоволенні, суд застосував положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, яке рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд вважає заяву позивача про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 за виключними обставинами обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Отже, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року в справі №813/91/17 слід скасувати. Позов задоволити частково. Зобов`язати Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу. При цьому, при визначенні позивачу розміру вихідної допомоги слід виходити з розміру, який був передбачений статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-ІV, яка була виключена на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, що рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України, а саме 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а не з розміру вихідної допомоги, яка була передбачена частиною третьою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, яка втратила чинність згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-ІV.
Позивач просить також визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у листі від 14 грудня 2016 року за № 07.24/113/2016 про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку. Однак, Апеляційний суд Львівської області не приймав рішення про відмову проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку, а лист від 14 грудня 2016 року за № 07.24/113/2016 носить інформативний характер та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тому підстави для задоволення зазначеної вимоги відсутні.
Суд вважає, що також відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення на 2016 рік фінансування Апеляційного суду Львівської області на виплату вихідної допомоги судді при звільненні з посади у відставку та зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Апеляційного суду Львівської області на виплату вихідної допомоги при звільненні судді у відставку, оскільки виплата вихідної допомоги здійснюється відповідно до наказу голови суду, як розпорядника бюджетних коштів, а не Державною судовою адміністрацією України.
Отже, заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 813/91/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов`язати Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 30.12.2016 оплатив судовий збір у сумі 640 грн., за одну з двох немайнових вимог та враховуючи часткове задоволення позову, сума сплаченого позивачем судового збору не підлягає стягненню на його користь з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-245, 368, 369, підпунктом 15.5. пункту І розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В :
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 813/91/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України про визнання протиправним дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 813/91/17 та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов`язати Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення виготовлено 2 червня 2020 року.
Головуючий суддя Крутько О.В.
Суддя Лунь З.І.
Суддя Сасевич О.М.
