Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
22 квітня 2021 року м. Ужгород№ 0740/993/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович Я.М.
за участю:
представник позивача: Розмош В.І.,
представник відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, яким просила суд: « 1. Визнати бездіяльність Ужгородської міської ради (управління державного архітектурно - будівельного контролю Ужгородської міської ради) щодо невнесення до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів змін, до відомостей у декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 142132750687, що містяться в Реєстрі, а саме: у розділі Об`єкт, замість «Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; АДРЕСА_1 » зазначити: «Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; АДРЕСА_1 » протиправною; 2. Зобов`язати Ужгородську міську раду (управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради) внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а саме, внести зміни до відомостей у декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 142132750687 а саме: у розділі Об`єкт, замість «Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; АДРЕСА_1 » зазначити: «Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; АДРЕСА_1 »; 3. Стягнути з управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1409,60 грн.».
На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона придбала у громадянки ОСОБА_3 дві земельні ділянки та розташований на них житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про що було внесено до відповідних державних реєстрів. Так, з метою з`ясування інформації про будівництво цього будинку та введення його в експлуатацію, позивачка звернулася до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - ДАБІ) у Закарпатській області з проханням надати інформацію про будівельні роботи щодо цього об`єкта. З отриманого у відповідь листа позивачка дізналася, що у Реєстрі немає інформації про будівельні роботи стосовно об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , водночас дозвіл на початок будівельних робіт за цим об`єктом видавала Інспекція ДАБК, яку припинено 20 січня 2015 року. З Реєстру позивачка з`ясувала, що у ньому міститься декларація про готовність об`єкта до експлуатації під № ЗК142132750687, яка стосується будинку АДРЕСА_1 , при цьому в розділі «Проектувальник, підрядник та інформація про земельну ділянку» зазначено відомості про тих осіб, які здійснювали будівельні роботи у належному їй будинку 28, що знаходиться на тій же вулиці. Натомість, як стверджує позивачка, за адресою АДРЕСА_2 , перебуває недобудова, щодо якої, зі слів її власника, декларація про готовність об`єкта до експлуатації не реєструвалася. Вважаючи, що наявна в Реєстрі декларація про готовність об`єкта до експлуатації під № ЗК142132750687 стосується належного їй будинку АДРЕСА_2 , а зазначені в ній відомості про будинок АДРЕСА_2 , на цій же вулиці є наслідком технічної помилки (описки), допущеної на першій сторінці декларації попередньою власницею будинку ОСОБА_3 , на користь чого свідчать наведені в розділі 11 згаданої декларації відомості щодо місцезнаходження об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , позивачка з метою приведення у відповідність зазначеної у Реєстрі інформації направила Управлінню ДАБК Ужгородської міської ради відповідну заяву та декларацію зі змінами. У відповідь на цю заяву відповідач повідомив позивачку про те, що оскільки декларацію №ЗК142132750687 зареєструвала Інспекція ДАБК у Закарпатській області за заявою ОСОБА_3 , яку вказано як замовника будівництва, та 02 жовтня 2013 року на зазначений об`єкт було оформлено право власності, немає передбачених статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» правових підстав для внесення змін у декларацію. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до Реєстру протиправною, позивачка звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із цим позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі (головуючий суддя Гаврилко С.Є.).
02 листопада 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю. Зазначає, що позивач з 23 серпня 2014 року є власником житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та може вільно володіти розпоряджатися та користуватися зазначеним майном і жодні дії (бездіяльність) відповідача не будуть породжувати для нього будь-яких правових наслідків, що можуть вплинуть на зміст права власності. Дані обставини не тільки виключають протиправний характер дій відповідача, а і невідповідність документації чинному законодавству, оскільки договір купівлі-продажу, що став підставою для реєстрації права власності за позивачем, відповідає чинному законодавству та предметом якого є нерухоме майно, за відповідною адресою. Додатково зазначає, що на момент реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації 3K142132750687, діяла постанова КМУ №461 від 13 квітня 2011 року в редакції станом 23 серпня 2012 року, якою не було передбачено механізму внесення змін в реєстр за заявою замовника у зв`язку з виявленням технічної помилки. Даний механізм впроваджено з 30 жовтня 2013 року, шляхом внесення розділу щодо внесення змін в документи до зазначеної вище постанови. Враховуючи вищезазначені обставини, відповідач переконаний, що можна припустити, що описку, яку допустив попередній власник будинку по АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 при заповнені декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
06 листопада 2018 року представником позивача в судовому засіданні було подано відповідь на відзив. Представник позивача вважає, що відповідач формально підійшов до вивчення позовних вимог, викладених в позовній заяві, та як наслідок прийшов до хибного висновку щодо відсутності в його діях протиправності. В спростування тверджень відповідача про втрату актуальності інформації про декларацію, та і самої декларації, після реєстрації права власності на об`єкт представник позивача зазначає, що декларація № ЗК142132750687 про готовність об`єкту до експлуатації, згідно п. 9 Порядку №461, є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Однак у Єдиному реєстрі, під номером зазначеної декларації (№ЗК142132750687) замість: «Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; АДРЕСА_2 » зазначено: «Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; АДРЕСА_1 ». Така неточність у Єдиному реєстрі, на переконання представника позивача, не дає можливості забезпечити облік декларації про готовність об`єкта до експлуатації, відкритості, доступності інформації щодо документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту по АДРЕСА_2 , як це визначено п. 2 Порядку №92. Більш того, вищевказана неточність не дасть можливість власнику об`єкту по АДРЕСА_1 ввести його в експлуатацію, після його добудови, та оформити на нього право власності, адже його об`єкт згідно Єдиного реєстру вже введений в експлуатацію, на підставі документів, які не мають жодного відношення до будівництва по АДРЕСА_1 (проектувальник, підрядник та інформація про земельну ділянку, тощо). Вважає, що відповідач, як уповноважений орган з державного архітектурно - будівельного контролю, в тому числі із дозвільно - реєстраційною функцією на території м. Ужгорода, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно - будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства» та відповідно до п.9-1 Розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на неодноразові звернення позивача не вжив жодних заходів, чим грубо порушив права та законні інтереси позивача, по розпорядженню належним їй на праві власності майном, та позбавляє її права на приведення у відповідність документації стосовно її майна у відповідність до норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 06 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року провадження у справі № 0740/993/18 за позовом ОСОБА_1 в особі представника Іскоростенського Дмитра Анатолійовича до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії закрито, на підставі статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року про закриття провадження у справі №0740/933/18 без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року справу №0740/933/18 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року скасовано, справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
До Закарпатського окружного адміністративного суду справа повернулася 03.11.2020 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року головуючою суддею Калинич Я.М. прийнято адміністративну справу за №0740/993/18 до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 12 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року поновлено судовий розгляд справи у зв`язку з необхідністю вирішення питання щодо залучення до участі у справі співвідповідача.
Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року судом поновлено судовий розгляд у справі, у зв`язку з надходженням до суду електронним зв`язком 14.04.2021 року о 09 год. 20 хв. про залучення до участі у справі третьої особи, однак така не була передана судді на розгляд до виходу суду в нарадчу кімнату.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про залучення її до участі у справі як третьої особи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте в матеріалах справи міститься клопотання від такого про розгляд справи без участі представника відповідача. У задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 23 серпня 2014 року ОСОБА_1 придбала в ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , та дві земельні ділянки, на яких він розташований, площею 0,04 га та 0,014 га відповідно (кадастрові номери 2110100000:46:002:0050 та 2110100000:46:002:0196).
Право власності на ці об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за позивачкою. Відомості про це внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У подальшому, у відповідь на адвокатські запити представника ОСОБА_1 , Управління ДАБІ у Закарпатській області листами від 01 березня та 04 червня 2018 року повідомило, що в Реєстрі немає інформації про будівельні роботи щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , а також надіслало копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК142132750687, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Закарпатській області 02 жовтня 2013 року.
На першій сторінці цієї декларації об`єктом зазначено індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок АДРЕСА_1 , замовником ОСОБА_3 .
Водночас у розділі 11 декларації «Відомості про об`єкт» місцезнаходженням об`єкта указано АДРЕСА_2 , а в її розділі 11-1 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію» є посилання на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:46:002:0196.
У Реєстрі стосовно декларації за № ЗК142132750687 відображено інформацію, що об`єктом є індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивачка, посилаючись на те, що внаслідок технічної помилки (описки), зробленої у декларації попередньою власницею, у Реєстрі містяться недостовірні відомості щодо належного їй будинку, з метою приведення їх у відповідність дійсним обставинам звернулася через свого представника до Управління ДАБК Ужгородської міської ради із заявами про внесення до Реєстру відповідних змін.
Управління ДАБК Ужгородської міської ради листом від 23 липня 2018 року № 316-1/16-16 повідомило, що декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за №ЗК142132750687 було зареєстровано за заявою ОСОБА_3 , яка зазначена замовником будівництва. Оскільки замовником будівництва є ОСОБА_3 , цей об`єкт зданий в експлуатацію 02 жовтня 2013 року і на нього за замовником зареєстровано право власності, то правових підстав, передбачених статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», для внесення змін немає.
Вважаючи, що така бездіяльність відповідача є протиправною, позивач звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Так, механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено в Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у відповідній редакції).
Процедуру внесення інформації до Реєстру та змін до нього унормовано Порядком ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 92 (у відповідній редакції), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 липня 2011 року за № 885/19623 (далі - Порядок).
За змістом пунктів 2, 3, 4 цього Порядку Реєстр ведеться з метою забезпечення, зокрема, відкритості, доступності інформації щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Ведення, адміністрування, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
Подання даних для внесення їх Держархбудінспекцією до реєстру здійснюється відповідальними посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю, які пройшли підготовку до роботи з реєстром.
Згідно з пунктом 8 Порядку підставами для внесення Держархбудінспекцією поданих органом державного архітектурно-будівельного контролю даних до реєстру є, зокрема, отримання цим органом повідомлення про зміну даних у зареєстрованих деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них у зв`язку з виявленими технічними помилками.
Відповідно ж до підпункту «в» пункту 9 Порядку до Реєстру вносяться відомості про замовника (зміну замовника).
Вказаний Порядок затверджено відповідно до ч.3 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 року (надалі Закон №3038), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву ч.1 ст.1 Закону №3038.
Замовником будівництва була ОСОБА_3 , яка в подальшому отримала відповідне свідоцтво про право власності (№ НОМЕР_1 , видане 10.10.2013 року), а в Реєстрі речових прав за останньою проведена реєстрація на будинок АДРЕСА_2 викладене підтверджується інформаційними довідками з реєстру речових прав.
Декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ЗК142132750687 зареєстрована Інспекцією ДАБК 02.10.2013 року. Замовником будівництва є ОСОБА_3 .
Згідно ч.1 ст. 39-1 Закону №3038 у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.
Згідно ч.2 ст.39-1 Закону №3038 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення. Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.
Згідно ч.3 ст.39-1 Закону №3038 замовник будівництва після припинення права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, або скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації може повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Згідно ч.4 ст.39-1 Закону №3038 до замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подані з помилками повідомлення або декларацію чи виявлені в них недостовірні дані не застосовуються.
Позивачка придбала вказаний будинок АДРЕСА_2 23.08.2014 року від ОСОБА_3 , і на момент придбання нею та в подальшому перереєстрації за собою будинку вказана технічна помилка вже була наявна в Реєстрі. Отже, перешкод у придбанні та переоформленні будинку у позивачки не було. Доказів того, що вказана технічна описка в Реєстрі створює перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном (будинком АДРЕСА_2 ), позивачем не надано. Позивачка ж звернулася із цим позовом як власниця житлового будинку АДРЕСА_2 , з метою захисту її речового права, а порушене нею питання про зобов`язання відповідача внести зміни до Реєстру, зокрема до відомостей, що містяться у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не впливає на обсяг цих прав, їх виникнення, зміну чи припинення.
Суд зазначає, що в даному випадку підставою для відмови 23.07.2018 року для внесення змін в декларацію відповідачем позивачу стало саме те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ЗК 142132750687 від 02.10.2013 року на індивідуальний житловий будинок зареєстрована за заявою ОСОБА_3 , яка зазначена замовником будівництва, вказаний будинок зданий в експлуатацію 02.10.2013 року та ОСОБА_3 як замовником було зареєстровано право власності, то правових підстав, визначених ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» немає.
Тобто, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання аналогічна позиція викладена в Постанові КАС ВС від 02.10.2018 року у справі за №465/1461/16-а.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 Порядку №92 такий визначає механізм ведення реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, як єдиної комп`ютерної бази даних.
Суд вважає за необхідне зазначити, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України (254к/96-ВР).
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (v017p710-02) (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України (254к/96-ВР).
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Вказане правило, як і принцип верховенства права, стосується не тільки обрання норми права підчас винесення рішення судом, а й правозастосовчої діяльності суб`єктів права, в тому числі відповідача підчас здійснення ним повноважень нагляду та контролю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані «похідні повноваження».
«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до ст. 19 Конституції України такі дії органу державної влади є неприпустимими, та суперечать Конституції та Законам України, а відтак не несуть будь-яких правових наслідків для осіб, стосовно яких такі дії були вчинені.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів належним чином правомірність винесеної ним відмови від 23.07.2018 року № 316-1/16-16, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 квітня 2021 року.
СуддяЯ. М. Калинич
