ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
про закриття провадження у справі
26 грудня 2018 року
м. Ужгород
№ 0740/993/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився;
представника позивача: ОСОБА_2 - не з'явився;
відповідача - Ужгородська міська рада - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (03067, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924), яким просить суд: "1. Визнати бездіяльність Ужгородської міської ради (управління державного архітектурно - будівельного контролю Ужгородської міської ради) щодо невнесення до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів змін, до відомостей у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗК 142132750687, що містяться в Реєстрі, а саме: у розділі Об'єкт, замість "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Пряшівська, 20" зазначити: "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Пряшівська, 28" протиправною; 2. Зобов'язати Ужгородську міську раду (управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради) внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а саме, внести зміни до відомостей у декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ЗК 142132750687 а саме: у розділі Об'єкт, замість "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Пряшівська, 20" зазначити: "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; Закарпатська обл.. м. Ужгород, вул. Пряшівська, 28"; 3. Стягнути з управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1409,60 грн.."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2018 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року було відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 23.08.2014 року позивач придбала у громадянки ОСОБА_3, житловий будинок, та дві земельні ділянки (0,0400 га, кадастровий номер НОМЕР_3 та 0,0140 га, кадастровий номер НОМЕР_4) на яких розташований зазначений вище будинок за адресою: АДРЕСА_2, відомості про що містяться у відповідних державних реєстрах. У подальшому, у зв'язку з необхідністю з'ясування інформації про будівництво придбаного будинку, позивач за посередництвом адвокати звернулась до Управління Державної архітектурної - будівельної інспекції у Закарпатській області надати інформацію про будівельні роботи по вказаному об'єкту, однак листом від 01.03.2018 року за №1007-1.18/247 ДАБІ у Закарпатській області повідомило, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація про будівельні роботи об'єкту за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Пряшівська, 28. Разом із цим, констатовано, що дозвіл на початок будівельних робіт по вказаному об'єкту видавався Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, що припинена з 20.01.2015 року. У зв'язку з чим, позивачем було виявлено, що під номером 3K142132750687 декларація про готовність об'єкту до експлуатації, в Єдиному реєстрі замість: "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок; Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Пряшівська, 28" зазначено: "Індивідуальний одноквартирний житловий будинок; Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Пряшівська, 20". Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням внести зміни в дану декларацію, але листом Управління ДАБК Ужгородської міської ради від 23.07.2018 року за №316-1/16-16 позивача було повідомлено, що оскільки декларація № ЗК 142132750687 про готовність об'єкту до експлуатації була зареєстрована Інспекцією ДАБК у Закарпатській області за заявою ОСОБА_3, яка вказана як замовник будівництва та у подальшому на вказаний об'єкт 02.10.2013 року було оформлено право власності, правових підстав, передбачених статтею 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для внесення змін у Декларацію не має. Позивач не погоджується із зазначеними діями (бездіяльністю) Відповідача, вважає їх протиправними, такими що не відповідають нормами чинного законодавства та порушують право власності позивача.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач право на користування майном набув, як видно з доданих документів до позовної заяви 23 серпня 2014 року, коли було проведено реєстрацію прав власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Пряшівська, будинок, 28 на підставі договору купівлі-продажу. Тобто, позивач з 23 серпня 2014 року є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул, Пряшівська, будинок, 28 та може вільно володіти розпоряджатися та користуватися зазначеним майном і жодні дії (бездіяльність) відповідача не будуть породжувати для нього будь-яких правових наслідків, що можуть вплинуть на зміст права власності. Дані обставини не тільки виключають протиправний характер дій відповідача, а й невідповідність документації чинному законодавству, оскільки договір купівлі-продажу, що став підставою для реєстрації права власності за позивачем, відповідає чинному законодавству та предметом якого є нерухоме майно, за відповідною адресою. Додатково зазначив, що на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації 3K142132750687, діяла постанова КМУ № 461 від 13 квітня 2011 року в редакції станом 23 серпня 2012 року, якою не було передбачено механізму внесення змін в реєстр за заявою замовника у зв'язку з виявленням технічної помилки. Даний механізм впроваджено з 30 жовтня 2013 року, шляхом внесення розділу щодо внесення змін в документи до зазначеної вище постанови.
Учасники справи у судове засідання не забезпечили явку представників, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.
18 грудня 2018 року від позивача в особі представника на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.а.с. 129-132).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, з урахуванням клопотання позивача, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали даної справи, дослідивши предмет спору та характер спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 2 абзацу 2 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно статті 4 частини 1 пункт 7 КАС України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг .
Так, згідно з статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Судом встановлено, що 04 червня 2009 року ДАБК у Закарпатській області видав дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою вул. Пряшівська, 28, м. Ужгород, Закарпатська область (а.с. 92).
02 жовтня 2013 року Інспекцією ДАБК у Закарпатській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 (а.с.а.с. 54-59, 65).
10 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області було видано свідоцтво на право власності № 10631364 ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 94 на звороті).
23 серпня 2014 року ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 на основі договору купівлі - продаж (а.с.а.с. 30-32).
Листом від 01 березня 2018 року за №1007-1.18/247 Управління ДАБІ у Закарпатській області повідомило на запит адвоката позивача, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація про будівельні роботи об'єкту за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Пряшівська, 28 (а.с.а.с. 47-48).
Листом від 04 червня 2018 року № 1007-1.18/661 Управлінням ДАБІ у Закарпатській області було надіслано копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 02 жовтня 2013 року №ЗК142132750687 (а.с. 53).
На адвокатський запит № 12/06 від 12 червня 2018 року (а.с.а.с. 60-62) листом Управління ДАБІ у Закарпатській області від 21 червня 2018 року № 285/16-11 було повідомлено про те, що вжити заходу шляхом внесення змін до Єдиного реєстру, а саме в розділі об'єкт, замість : "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок: АДРЕСА_3" зазначити "Індивідуальний (одноквартирний) житловий будинок: АДРЕСА_2" на підставі адвокатського запиту не являється способом або підставою, що визначені законодавством (а.с.63).
23 липня 2018 року листом Управління ДАБК Ужгородської міської ради № 316-1/16-16 ОСОБА_1 була надана відповідь на її заяву щодо внесення змін до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 02 жовтня 2013 року № ЗК142132750687, де вказала, що так як декларація була зареєстрована за заявою ОСОБА_3, як замовника будівництва, на якого було зареєстровано право власності, то правових підстав, передбачених статтею 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для внесення змін немає (а.с. 64).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на положення статті 319 Цивільного кодексу України щодо порядку володіння, користування та розпорядження майном. Вказує, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 належить їй на основі договору купівлі-продажу та з моменту переходу права власності на майно до позивача, саме у нього виникають усі права по відношенню до зазначеного майна, у тому числі і щодо внесення змін до декларації про готовність об'єкту до експлуатації. Однак у зв'язку з бездіяльністю відповідача, гарантоване право ОСОБА_1 щодо здійснення права власності є порушеним через невиконання владних управлінських та делегованих функцій Ужгородської міської ради, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись за захистом свого права на вільне користування своїм майном. Також мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач своєю протиправною бездіяльністю позбавляє його права на вільне володіння, користування та розпорядження майном своїм майно, оскільки саме декларація про готовність об'єкту до експлуатації, згідно із пунктом 9 Порядку № 461 є підставою для укладання договорів про постачання на прийняти в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Отже у цій справі позивач просить захистити своє речове право.
У відповідності зі статтею 316 частиною 1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з статтею 319 частиною 1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами статті 19 частини 1 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
З матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини стосуються користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_2, а саме позивач оскаржує бездіяльність Ужгородської міської ради щодо невнесення до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів змін, до відомостей у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗК 142132750687, що містяться в Реєстрі щодо вказаного житлового будинку. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказаний житловий будинок.
Таким чином, враховуючи, що спір має приватноправовий характер та спірним правовідносинам у даній справі передує невирішений спір про право цивільне, дана справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Статтею 6 частиною 2 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункту 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи суд приходить до переконання, що у випадку, що розглядається, спір за своєю сутністю не є публічно-правовим, а приватноправовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію статті 19 КАС України, такий має розглядатися за правилами цивільного судочинства, що є наслідком закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, наявність хоча б однієї з вказаних обставин є підставою для закриття провадження у справі.
З огляду на викладене, суд вважає що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України необхідно закрити провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 248 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі № 0740/993/18 за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 26 грудня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 02 січня 2019 року.
Суддя
С.Є. Гаврилко
