У Х В А Л А
27 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/971/19
Провадження № 12-21гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Катеринчук Л. Й.,
суддів: Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 923/971/19
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя - Головей В. М., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея»
до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Державного підприємства «СЕТАМ»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР»
про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів та актів державного виконавця,
У С Т А Н О В И Л А
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амалтея» (далі - ТОВ «Амалтея», позивач, іпотекодавець) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та про зміну підстав позову від 19 грудня 2019 року) до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - Мін`юст в особі відділу, відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», відповідач-2, іпотекодержатель), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ», відповідач-3) про:
1) визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів від 19 серпня 2019 року з продажу майна, що належить на праві власності ТОВ «Амалтея» (протоколи проведення електронних торгів № 426264 та № 426265), які визнані такими, що не відбулися (далі - електронні торги від 19 серпня 2019 року);
2) визнання незаконними та скасування актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 19 вересня 2019 року № 51422596, від 19 вересня 2019 року № 51422596/1, від 05 листопада 2019 року № 51422596, від 12 листопада 2019 року № 51422596, від 12 листопада 2019 року № 51422596/1 (далі - акти державного виконавця від 19 вересня 2019 року, від 05 листопада 2019 року, від 12 листопада 2019 року, оспорювані акти);
3) визнання незаконними та скасування інших актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, з посиланням на положення статей 21, 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), статей 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», статей 41, 47, 48, 49 Закону України «Про іпотеку», норми Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін`юсту України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 лютого 2016 року та 07 червня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавчі провадження № 50128022 і № 51340813 на виконання рішень Господарського суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року та від 14 травня 2015 року у справах № 923/1312/14 і № 923/1311/14, які 13 червня 2016 року об`єднано у зведене виконавче провадження № 51422596; акти державного виконавця від 19 вересня 2019 року є незаконними як такі, що суперечать вимогам частин шостої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки щодо належного позивачу (ТОВ «Амалтея») нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, треті електронні торги не проводилися та відповідачем-2 (ПАТ «Дельта Банк») передчасно повідомлено державного виконавця про залишення за собою іпотечного майна за результатами перших електронних торгів.
Позивач зауважив, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року у кримінальній справі № 757/43241/16-к накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Амалтея», яке знаходиться у заставі ПАТ «Дельта Банк», шляхом заборони відчуження і розпорядження ним; отже, станом на момент проведення спірних торгів нерухоме майно позивача знаходилося під арештом, тому відчуження такого майна на користь іпотекодержателя суперечить положенням статті 129-1 Конституції України та статей 21, 170 КПК України. Призначення торгів (аукціону) на 19 серпня 2019 року було незаконним, оскільки у складі майна, щодо якого станом на 08 травня 2019 року проводилася оцінка Закритим акціонерним товариством "Консалтингюрсервіс", та у складі майна, щодо якого призначено торги (аукціон) на 19 серпня 2019 року, наявні розбіжності; державний виконавець не надіслав позивачу копії актів про реалізацію предмета іпотеки від 19 вересня 2019 року № 51422596 і № 51422596/1 та копію постанови від 23 вересня 2019 року ВП № 50158022 про зняття арешту з майна.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09 липня 2020 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01 вересня 2020 року позов задоволено частково; визнано незаконними та скасовано результати електронних торгів від 19 серпня 2019 року (протоколи проведення електронних торгів № 426264 та № 426265), призначених ДП «СЕТАМ», які визнані такими, що не відбулися, з продажу наступного майна, що належить на праві власності ТОВ «Амалтея»: 1) Іпотека. Виробничий корпус літ. А, загальною площею 2998 кв. м., виробничий корпус з прибудовами (літ. К1, К2, К), загальною площею 1397,4 кв. м., склад літ. Щ, загальною площею 925 кв. м.: виробничий корпус літ. «А», загальною площею 2998 кв. м.; склад літ. «Щ», загальною площею 925 кв. м.; прохідна літ. «Б», загальною площею 157,8 кв. м.; прохідна літ. «В», площею забудови 17,7 кв. м.; навіс літ. «Д», площею забудови 36 кв. м.; навіс з огорожею КТП-400 літ. «Л», площею забудови 32,5 кв. м.; сарай-склад літ. «Е», площею забудови 13,2 кв. м.; сарай-склад літ. «Ж», площею забудови 47,8 кв. м.; сарай-склад літ. «З», площею забудови 72 кв. м.; котельня літ. «О», площею 133,52 кв. м.; огорожа № 1, 2; ворота № 3; мостіння № І; димова труба № 4; навіси «П», «Р», «С», «Т», «У», що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Полтавська, 99, майно належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 серпня 2005 року; 2) Іпотека. Адміністративно-господарчий корпус та інші будівлі і споруди, загальною площею 2538 кв. м., а саме: адміністративно-господарчий корпус з прибудовою, літ. А, загальною площею 1286,6 кв. м.; склад, літ. Ж, загальною площею 69,1 кв. м.; склад, літ. З, загальною площею 21,3 кв. м.; туалет, літ. М; будинок охорони, літ. Р; склад, літ. Т, загальною площею 18,9 кв. м.; склад, літ. X, загальною площею 129 кв. м.; склад з прибудовою, літ. Ц, загальною площею 72,5 кв. м.; склад з прибудовою, літ. Ч, загальною площею 56,3 кв. м.; підвал, літ. Щ; склад, літ. Є, загальною площею 16 кв. м.; господарчий комплекс, літ. Ю, Ю1, Ю2, загальною площею 626,4 кв. м.; гараж, літ. Е, загальною площею 65 кв. м.; склад, літ. Д, загальною площею 176,9 кв. м.; огорожа № 1, 2, 3; мостіння № І, що знаходяться за адресою: м. Херсон, провулок Учбовий, 28/50, майно належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 22 травня 2005 року; визнано незаконними та скасовано акти державного виконавця від 19 вересня 2019 року, від 05 листопада 2019 року, від 12 листопада 2019 року; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що 19 серпня 2019 року під час реалізації спірного майна на електронних торгах відповідачі неправомірно застосували положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» та реалізували спірне майно, як іпотечне, всупереч вимогам статті 41 цього Закону, оскільки рішення суду та/або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на іпотечне майно на виконанні у державного виконавця на час проведення торгів не перебували. Такі висновки місцевого суду ґрунтуються на правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 908/2609/17.
Суд першої інстанції зауважив, що реалізація спірного майна мала відбуватися на електронних торгах, призначених на 19 серпня 2019 року, у межах виконавчих проваджень з примусового виконання наказів про стягнення заборгованості, які стосуються примусового стягнення грошових коштів і не стосуються звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки); дії відповідача-2, як іпотекодержателя, та державного виконавця суперечать положенням частин шостої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки треті електронні торги не проводилися.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування оспорюваних актів мають похідний характер від вимог про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів від 19 серпня 2019 року, тому такі вимоги також підлягають задоволенню, крім частини позовних вимог про визнання незаконними та скасування «інших актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки», оскільки зазначена частина позовних вимог не обґрунтована належними та допустимими доказами існування «інших» актів державного виконавця.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року рішення Господарського суду Херсонської області від 01 вересня 2020 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що посилання позивача на порушення відповідачем-2, як іпотекодержателем, чинного законодавства внаслідок звернення до відповідача-1 із заявою про залишення за собою нереалізованого іпотечного майна після проведення перших, а не третіх електронних торгів, є наслідком помилкового тлумачення позивачем чинних правових норм.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що вжиті відповідачем-1 заходи з примусового виконання рішення суду, зокрема примусова реалізація нерухомого майна через ДП «СЕТАМ», жодним чином не призвела до відчуження нерухомого майна позивача; хоча відповідачем-1 видано акти № 51422596 і № 51422596/1 про реалізацію предмета іпотеки, право власності на іпотечне майно досі належить позивачу-іпотекодавцю, з огляду на що твердження позивача про відчуження майна у виконавчому провадженні на користь відповідача-2 не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом у справі.
Апеляційний суд зазначив, що з огляду на виявлення відповідачем-2 порушень при оформленні актів державного виконавця від 19 вересня 2019 року та від 05 листопада 2019 року, а саме не зазначено відомостей з реквізитами правовстановлюючих документів, якими підтверджується право власності ТОВ «Амалтея» на спірне майно, ПАТ «Дельта Банк» подало до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту заяву від 12 листопада 2019 року № 02.2.3-1286 про внесення виправлень у зазначені акти про реалізацію предмета іпотеки; 12 листопада 2019 року державним виконавцем усунуто недоліки та складено виправлені акти від 12 листопада 2019 року № 51422596/1 та № 51422596, які повністю відповідають вимогам закону щодо їх змісту, оформлення та порядку видачі, а будь-які інші акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки в матеріалах справи відсутні.
Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що дії державного виконавця є підготовчими діями з передачі майна на реалізацію та мають самостійний спосіб і строки оскарження, тому не можуть бути підставою для визнання недійсними прилюдних торгів; матеріали справи не містять як доказів оскарження позивачем до суду дій державного виконавця з передачі предмета іпотеки на реалізацію, так і судового рішення, яким дії державного виконавця визнано неправомірними. Звернення позивача до суду з вимогою про визнання електронних торгів недійсними та скасування актів державного виконавця від 19 вересня 2019 року, від 05 листопада 2019 року, від 12 листопада 2019 року спрямоване не на поновлення своїх порушених прав, а на перешкоджання виконанню судових рішень, на підставі яких відкрито виконавчі провадження, в рамках яких проводилися електронні торги. Спірні торги з реалізації арештованого майна (лот № 365249 та лот № 364240) проведено з дотриманням положень Порядку № 2831/5, а відповідачем-1 правомірно видано акти про реалізацію предметів іпотеки від 12 листопада 2019 року № 51422596 та № 51422596/1.
У грудні 2020 року ТОВ «Амалтея» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у цій справі скасувати, рішення Господарського суду Херсонської області від 01 вересня 2020 року залишити в силі. Скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Скаржник зауважив, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин приписи статей 33, 41 Закону України «Про іпотеку», статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», помилково застосував при вирішенні спору статті 47, 49 Закону України «Про іпотеку», тобто застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 6-174цс14 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 908/2609/17.
Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 50, 51, 53 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», тобто застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 14/197.
Скаржник як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду зіслався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах приписів статей 33, 43, 47 Закону України «Про іпотеку», статей 8, 48, 57, 74 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 1-3 розділу II, абзацу 15 пункту 2 розділу VII, пунктів 4, 6 розділу X Порядку № 2831/5, пунктів 5, 7 розділу ІІ, пунктів 8-31 розділу III, пунктів 2-5 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Мін`юсту України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Амалтея» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, витребував справу із Господарського суду Херсонської області, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою від 13 квітня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 923/971/19 за касаційною скаргою ТОВ «Амалтея» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права (частин першої, другої статті 49 Закону України «Про іпотеку» та частин шостої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду.
Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 462/2138/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 2-2170/11, від 12 лютого 2020 року у справі № 2-479/11 та від 08 квітня 2020 року у справі № 372/4353/13-ц виклав правовий висновок про те, що норми Закону України «Про виконавче провадження»дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
Колегія суддів Касаційного господарського суду зауважила, що зазначений правовий висновок Касаційного цивільного суду ґрунтується на пріоритетному, в порівнянні з нормами частин шостої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», застосуванні загальних норм статті 49 Закону України «Про іпотеку» у правовідносинах щодо реалізації арештованого іпотечного майна у ході виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості на користь іпотекодержателя, якщо перші або другі електронні торги не відбулися.
Разом з тим, за висновком Касаційного господарського суду в ухвалі від 13 квітня 2021 року у цій справі, на відміну від диспозитивних положень статті 49 Закону України «Про іпотеку», яка дозволяє іпотекодержателю залишити за собою предмет іпотеки у разі визнання перших або других прилюдних торгів такими, що не відбулися, імперативні норми частин шостої та дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» надають таке право стягувачу (іпотекодержателю) виключно у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах.
Скасовуючи рішення місцевого суду про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про помилковість доводів позивача про порушення органом ДВС (відповідачем-1) вимог чинного законодавства внаслідок задоволення заяви відповідача-2 про залишення за іпотекодержателем нереалізованого іпотечного майна після проведення перших електронних торгів в порядку частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку».
Такий висновок апеляційного суду не узгоджується з правовою позицією щодо незастосування у подібних правовідносинах статті 49 Закону України «Про іпотеку», яку було викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 908/2609/17 та у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 6-174цс14 та яку врахував місцевий господарський суд при прийнятті рішення від 01 вересня 2020 року про часткове задоволення позову у цій справі.
Зважаючи на те, що до спірних правовідносин положення Закону України «Про виконавче провадження» підлягають застосуванню як спеціальні відносно до загальних норм Закону України «Про іпотеку» та враховуючи існування різних підходів щодо застосування у подібних правовідносинах приписів частин першої, другої статті 49 Закону України «Про іпотеку» та частин шостої, дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виникла необхідність передати справу № 923/971/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в раніше ухвалених постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 462/2138/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 2-2170/11, від 12 лютого 2020 року у справі № 2-479/11 та від 08 квітня 2020 року у справі № 372/4353/13-ц, щодо системного застосування положень статті 49 Закону України «Про іпотеку» та положень статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних із справою № 923/971/19 правовідносинах.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Зважаючи на те, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 13 квітня 2021 року у справі № 923/971/19 висловила намір відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду у справах № 462/2138/15-ц, № 2-2170/11, № 2-479/11 та № 372/4353/13-ц, справа № 923/971/19 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 301, частиною третьою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А:
1. Прийняти до розгляду справу № 923/971/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея» до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Державного підприємства «СЕТАМ» провизнання незаконними та скасування результатів електронних торгів та актів державного виконавця за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалтея» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року.
2. Призначити справу № 923/971/19до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 25 травня 2021 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. Й. КатеринчукСудді: В. В. БританчукЛ. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. В. Пророк В. І. Данішевська В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков С. П. Штелик В. С. Князєв
