Дата документу 20.04.2021 Справа № 335/8468/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/8468/18
Провадження №22-ц/807/1092/21
Головуючий в 1-й інстанції Рибалко Н.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О. В., Полякова О. З.,секретарБєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 08 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової Ольги Віталіївни, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової О.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння, зазначивши в позові наступне. Він є онуком ОСОБА_4 , який проживав у АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала його діду на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 15.10.2001 року. У зазначеній квартирі ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований. За час свого життя, ОСОБА_4 19.10.2011 року склав заповіт на ім`я позивача, яким зробив розпорядження на випадок його смерті заповівши все його майно, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли всі права та обов`язки спадкодавця, а саме майнові права на майно, яке належало йому на праві власності, зокрема, до складу спадщини ввійшла квартира АДРЕСА_2 . 30.08.2012 року він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, подавши нотаріусу відповідну заяву, заповіт спадкодавця та інші документи, які необхідні для прийняття та оформлення в подальшому право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Однак, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на оформлення спадщини та відсутністю потреби у цьому, ним було вирішено відкласти отримання свідоцтва про право на спадщину на більш пізній час. Він весь час проживає та зареєстрований у м. Рубіжне Луганської області. У липні 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О. з метою оформлення спадкових прав на спадщину після померлого ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Абрамовим М.О. йому було повідомлено, що видача свідоцтва про право на спадщину неможлива через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на успадковану квартиру. Пізніше ним було встановлено, що належна діду квартира 14.05.2013 року була відчужена від його імені, в той час як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі начебто укладеного між ним та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. В подальшому, 21.05.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., на підставі якого ОСОБА_2 продав та передав у власність, а ОСОБА_3 купила та прийняла у власність нерухоме майно і сплатила за нього обговорену грошову суму, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка № 129528635 від 03.07.2018 року. Відчуження квартири після смерті його діда здійснила інша невідома особа, яка діяла від його імені. При таких обставинах договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 14.05.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України. Враховуючи те, що договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 підлягає визнанню недійсним, оскільки в момент вчинення власник не міг проявити волю до укладання відповідного правочину та не мав правоздатності і дієздатності внаслідок своєї смерті, вказане вище майно вибуло з володіння ОСОБА_4 не з його волі шляхом укладання договору купівлі-продажу іншою особою від його імені і тому такий договір підлягає визнанню недійсними з наведених вище підстав. Визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 за заповітом у судовому порядку є єдиним можливим та належним способом захисту порушених прав Позивача.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової Ольги Віталіївни, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння, - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем доведено, що спірна квартира вибула із власності позивача 15.05.2013 року шляхом укладання договору купівлі-продажу від імені попереднього власника, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто поза волею власника, що є безумовною підставою для витребування майна із чужого незаконного володіння.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з заповітом від 19.10.2011 року, зареєстрованим в реєстрі №2-1952 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Кікоть А.Г., ОСОБА_4 на випадок його смерті заповідав все майно, яке йому буде належати на день смерті, ОСОБА_1 , раніше посвідчений від його імені заповіт від 12.03.2002 року за реєстровим № 2-758 скасував (т.1 а.с 15).
Згідно зісвідоцтвом №2202від 15.10.2001року квартира АДРЕСА_4 на праві приватної власності належала ОСОБА_4 (т.1, а.с 25).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с 17).
Згідно з договором купівлі-продажу від 14.05.2013 року, посвідченим приватнимнотаріусом Запорізькогоміського нотаріальногоокругу Запорізькоїобласті ГрибановоюО.В.в реєстріза №601, ОСОБА_4 ,як продавець,передав увласність ОСОБА_2 ,як покупця,квартиру АДРЕСА_4 (т.1, а.с 26-27).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., в реєстрі за № 2216, ОСОБА_2 , як продавець, передав у власність ОСОБА_3 , як покупцю, квартиру АДРЕСА_4 (т.1, а.с 28).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідно до довідки ДРП ЗМР від 22.02.2019 року, місце проживання зареєстроване: АДРЕСА_3 (т.1,а.с 147-148).
Відповідно до копії спадкової справи № 28-2012 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О.(т.2, а.с 2-39), 30.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Згідно з актовим записом про смерть № 4623 від 11.08.2012 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.08.2018 року, ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_1 , звернувся з заявою до приватного нотаріуса Абрамова М.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою приватного нотаріуса Запорізькогоміського нотаріальногоокругу Абрамова М.О. від 02.08.2018року, відмовлено ОСОБА_1 в видачісвідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою 19.10.2011року,реєстровий номер2-1952на квартиру АДРЕСА_4 , з причин ненадання документу, що підтверджує право власності на квартиру (т.1,а/с 65).
Згідно з листом Голови Луганської обласної державної адміністрації від 18.10.2020 року на адвокатський запит, з кінця 2013 року до липня 2018 року будь-які обмеження на в`їзд/виїзд з/до м.Рубіжного Луганської області не застосовувалися.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, щопри посвідченні договору купівлі-продажу від 14.05.2013 року приватним нотаріусом ГрибановоюО.В. особу сторінта їхдієздатність встановлено, а також буловстановлено належність ОСОБА_4 ,квартири АДРЕСА_4 . Відомостіпро те,що в провадженні правоохороннихорганів перебуваєкримінальне провадженняза фактомзаволодіння квартирою АДРЕСА_4 , відсутні. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2013року, зареєстрована та проживає узазначеній квартирі разом з малолітнім сином, утримує її, сплачує комунальні послуги.Вимоги позивача про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру у порядку спадкування за заповітом, є похідними від вимог щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та вимог про витребування квартири із чужого володіння, у задоволенні яких судом відмовлено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на спірну квартиру не підлягають задоволенню.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Стаття 215 ч. 2, 3 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У відповідності до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.
ОСОБА_4 через смерть, не міг бути присутнім при укладанні договору купівлі-продажу від 14 травня 2013 року і не підписував відповідні документи. Також ці обставини свідчать про те, що дії осіб, які незаконно розпорядилися квартирою, належною ОСОБА_4 , є такими, що спрямовані на порушення конституційних прав позивача щодо позбавлення його права на спадкування нерухомого майна. Тому такий правочин, а саме, договір купівлі-продажу від 14 травня 2013 року у відповідності до ст. 228 ЦК України є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Враховуючи встановлений судом факт смерті ОСОБА_4 на час укладання договору купівлі - продажу, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, який укладений 14 травня 2013 року між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., зареєстрований в реєстрі за №601.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільним кодексом України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст.ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Згідно абз. 2 п.26 зазначеної Постанови оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи спірна квартира вибула з володіння власника ОСОБА_1 незаконним шляхом, поза його волею.
В подальшому, як встановлено в ході розгляду справи, квартира АДРЕСА_4 була відчужена, що підтверджено договором купівлі-продажу від 21.05.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., в реєстрі за № 2216, відповідно до якого ОСОБА_2 , як продавець, передав у власність ОСОБА_3 , як покупцю, вказану квартиру.
За таких обставин у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України квартира АДРЕСА_4 підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Слід також зазначити наступне.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.
Судом установлено, що спадкодавець ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів спірну квартиру ОСОБА_1 - позивачу по справі.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
Таким чином, оскільки, як установлено судом апеляційної інстанції, спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_4 поза його волею, то він мав право вимагати відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, а тому доводи суду першої інстанції щодо неможливості застосування до наявних між сторонами правовідносин положень ст. 388 ЦК України є безпідставними.
Враховуючи вищенаведені норми спадкового права, суд апеляційної інстанції приходить також до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_4 , оскільки через неправомірні дії зі спадковим майном він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.
Щодо доводів представника ОСОБА_3 щодо застосування строків позовної давності, то відповідачі не довели суду і матеріали справи не містять доказів, що позивач знав, та міг дізнатися про незаконні дії з його майном до моменту звернення у серпні 2018 року до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Тому такі доводи є безпідставними.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової Ольги Віталіївни, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння, задовольнити.
Визнати Договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14 травня 2013 року між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., зареєстрований в реєстрі за №601, недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Витребувати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 6384,00 грн., по 3192,00 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 22 квітня 2021 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков
