1Справа № 335/8468/18 2/335/98/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., секретаря судового засідання Каравайко В.В., представника позивача - адвоката Кузьмінова Д.В., представників відповідача - адвокатів Мухіної Л.В., Желтобрюхова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової Ольги Віталіївни, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової О.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння, зазначивши в позові наступне. Він є онуком ОСОБА_4 , який проживав у АДРЕСА_1 .Зазначена квартира належала його діду на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 15.10.2001 року. У зазначеній квартирі ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований. За час свого життя, ОСОБА_4 19.10.2011 року склав заповіт на його ім`я, яким зробив розпорядження на випадок його смерті заповівши все його майно, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли всі права та обов`язки спадкодавця, а саме майнові права на майно, яке належало йому на праві власності, зокрема, до складу спадщини ввійшла квартира АДРЕСА_2 . 30.08.2012 року він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, подавши нотаріусу відповідну заяву, заповіт спадкодавця та інші документи, які необхідні для прийняття та оформлення в подальшому право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Однак, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на оформлення спадщини та відсутністю потреби у цьому, ним було вирішено відкласти отримання свідоцтва про право на спадщину на більш пізній час. Він весь час проживає та зареєстрований у м. Рубіжне Луганської області. У липні 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О. з метою оформлення спадкових прав на спадщину після померлого ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Абрамовим М.О. йому було повідомлено, що видача свідоцтва про право на спадщину неможлива через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на успадковану квартиру. Пізніше ним було встановлено, що належна діду квартира 14.05.2013 року була відчужена від його імені, в той час як він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі начебто укладеного між ним та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. В подальшому, 21.05.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., на підставі якого ОСОБА_2 продав та передав у власність, а ОСОБА_3 купила та прийняла у власність нерухоме майно і сплатила за нього обговорену грошову суму, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка № 129528635 від 03.07.2018 року. Відчуження квартири після смерті його діда здійснила інша невідома особа, яка діяла від його імені. При таких обставинах договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 14.05.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України. Враховуючи те, що договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 підлягає визнанню недійсним, оскільки в момент вчинення власник не міг проявити волю до укладання відповідного правочину та не мав правоздатності і дієздатності внаслідок своєї смерті, вказане вище майно вибуло з володіння ОСОБА_4 не з його волі шляхом укладання договору купівлі-продажу іншою особою від його імені і тому такий договір підлягає визнанню недійсними з наведених вище підстав. Визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 за заповітом у судовому порядку є єдиним можливим та належним способом захисту порушених прав Позивача.
Ухвалою суду від 23.07.2018 року за заявою представника позивача на підставі ст.153 ЦПК України накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 27.07.2020 року на підставі ст.185 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.09.2018 року відкрито провадження у справі № 335/8468/18, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
10.10.2018 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової О.В. надійшов відзив з копіями документів, на підставі яких був зареєстрований договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 14.05.2013 року, з посиланням на те, що згідно з документами, які зберігаються у справі № 601, 14.05.2013 року до неї звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з приводу укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , підтвердивши свою дієздатність на підставі наданих нотаріусу паспортів громадян України, а саме: ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області 17.01.2010 року, та ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 13.12.2005 року. ОСОБА_4 надав документи, які підтверджували його право власності на відчужувану квартиру: свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради від 15.10.2001 року, довідка КП «Основаніє» від 13.05.2013 року, вих.№ 785/13, про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_4 . На день укладення договору купівлі-продажу сторонами були надані усі документи у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року, виданого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 № 282/20595.
25.02.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву з посиланням на те, що 21.05.2013 року нею було придбано у власність квартиру АДРЕСА_4 за договором купівлі-продажу між нею та ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за № 2216. Будь-яких порушень вимог законодавства при оформленні договору купівлі-продажу допущено не було. Після придбання квартири нею та її чоловіком був зроблений коштовний ремонт, після чого їх сім`я вселилася до квартири, де вона та малолітня дитини проживають та зареєстровані на теперішній час. При укладанні договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 21.05.2013 року їй не було і не могло бути відомо про обставини, на які посилається позивач, тому вона є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 . Крім того відповідач ОСОБА_3 звертає увагу на те, що сплили строки позовної давності у позивача для звернення з позовом, оскільки відчуження квартири від імені померлого ОСОБА_4 відбулося 14.05.2013 року, тобто з дня вчинення оспорюваного правочину до моменту звернення позивача до суду пройшло більше трьох років, більше трьох років минуло і з часу укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та нею 21.05.2013 року. В день посвідчення договору 21.05.2013 року нотаріусом Півняком О.С. внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та про зазначену реєстрацію позивач мав можливість довідатись при зверненні до нотаріуса в разі своєчасного виконання ним обов`язку, передбаченого ст..1297 ЦК України, згідно з якою спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідач ОСОБА_3 просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 25.02.2019 року задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 25.02.20019 року задоволено клопотання представника відповідача, до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача службу у справах дітей Запорізької міської ради.
02.04.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з яким, позивач не визнає наведені у відзиві відповідача доводи, посилаючись на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 14.05.2013 року, укладений від імені померлої людини, що виключає можливість укладення договору про відчуження майна.Також позивач зазначає про те, що довідався про те, що квартира вже не зареєстрована за ОСОБА_4 на початку липня 2018 року, коли отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку № 129528635 від 03.07.2018 року, тому строк позовної давності для звернення до суду ним не пропущено.
04.04.2019 року від служби у справах дітей Запорізької міської ради надійшло пояснення про те, що належною юридичною особою, яка здійснює функції органу опіки та піклування на території м.Запоріжжя, по даним спірним правовідносинам, відповідно до повноважень є районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування.
07.05.2019 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О. надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.06.2019 року від Запорізького обласного державного нотаріального архіву надійшла копія договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 21.05.2013 року приватним нотаріусом Півняком О.С. за реєстровим номером № 2216.
Ухвалою суду від 13.08.2019 року замінено неналежну третю особу на орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.
16.10.2019 року від третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшов відзив на позов, з посиланням на те, що вчинення дій стосовно майна, в якому проживає дитина, можливо лише у разі гарантування збереження її права на житло, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 04.03.2020 року клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Рубіжанському міському суду Луганської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції за участю у ньому позивача ОСОБА_1
12.08.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що його дід заповідав йому квартиру, адресу якої він не пам`ятає. Після смерті діда він приїхав до м.Запоріжжя, звернувся до нотаріуса, однак свідоцтво про право на спадкування не отримував, із-за відсутності коштів та у зв`язку з бойовими діями за місцем його постійного мешкання, в 2018 році нотаріус пояснила, що з квартирою якісь проблеми. Похованням діда він не займався,бо йому пізно повідомили про його смерть сусіди, комунальних платежів за квартиру не здійснював.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги, у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності відмовити, бо про порушене своє право позивач дізнався лише у липні 2018 року.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.
Представники відповідача ОСОБА_3 просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві, та застосувати при вирішенні спору строк позовної давності.
Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Грибанова О.В. у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з заповітом від 19.10.2011 року, зареєстрованим в реєстрі №2-1952 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Кікоть А.Г., ОСОБА_4 на випадок його смерті заповідав все майно, яке йому буде належати на день смерті, ОСОБА_1 , раніше посвідчений від його імені заповіт від 12.03.2002 року за реєстровим № 2-758 скасував (т.1 а/с 15).
Згідно зісвідоцтвом №2202від 15.10.2001року квартира АДРЕСА_4 на праві приватної власності належала ОСОБА_4 (т.1,а/с 25).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а/с 17).
Згідно здоговором купівлі-продажувід 14.05.2013року,посвідченим приватнимнотаріусом Запорізькогоміського нотаріальногоокругу Запорізькоїобласті ГрибановоюО.В.в реєстріза №601, ОСОБА_4 ,як продавець,передав увласність ОСОБА_2 ,як покупця,квартиру АДРЕСА_4 (т.1, а/с 26-27).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., в реєстрі за № 2216, ОСОБА_2 , як продавець, передав у власність ОСОБА_3 , як покупцю, квартиру АДРЕСА_4 (т.1, а/с 28).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідно до довідки ДРП ЗМР від 22.02.2019 року, місце проживання зареєстроване: АДРЕСА_3 (т.1,а/с 147-148).
Відповідно до копії спадкової справи № 28-2012 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О.(т.2, а/с 2-39), 30.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Згідно з актовим записом про смерть № 4623 від 11.08.2012 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.08.2018 року, ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_1 , звернувся з заявою до приватного нотаріуса Абрамова М.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою приватногонотаріуса Запорізькогоміського нотаріальногоокругу Абрамова М.О.від 02.08.2018року,відмовлено ОСОБА_1 в видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,посвідченим ТретьоюЗапорізькою державноюнотаріальною конторою19.10.2011року,реєстровий номер2-1952на квартиру АДРЕСА_4 , з причин ненадання документу, що підтверджує право власності на квартиру (т.1,а/с 65).
Згідно з листом Голови Луганської обласної державної адміністрації від 18.10.2020 року на адвокатський запит, з кінця 2013 року до липня 2018 року будь-які обмеження на в`їзд/виїзд з/до м.Рубіжного Луганської області не застосовувалися.
Частиною 3ст.3 ЦПК Українипередбачено, щопровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст. 13ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Згідно з ч.3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно дост. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач в особі свого представника просить визнати договір купівлі-продажу від 14.05.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 недійсним, оскільки ОСОБА_4 не міг вчиняти цивільні правочини, у тому числі щодо відчуження нерухомого майна, з причин його смерті.
Суд відмовляє в цій частині позову, з наступних підстав.
Відповідно доЦивільного кодексу Україниусі фізичні особи мають цивільну правоздатність (ст.25 ЦК України). Для визнання осіб суб`єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб`єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.
Правоздатність у фізичної особи виникає від дня народження і припиняється з її смертю (або з оголошенням її померлою).
Дієздатність фізичної особи це здатність особи своїми діями набувати цивільні права, самостійно їх здійснювати та створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.
Відповідно дост. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно ч. 1, 3ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК Україниврегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно дост.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно дост.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановленоу судовомузасіданні,при посвідченнідоговору купівлі-продажувід 14.05.2013року приватнимнотаріусом ГрибановоюО.В.особу сторінта їхдієздатність встановлено, атакож буловстановлено належність ОСОБА_4 ,квартири АДРЕСА_4 ,що вбачаєтьсяз матеріалів,наданих судуприватним нотаріусомЗМНО ГрибановоюО.В.на виконанняухвали судувід 17.09.2018року.Зокрема івстановлено особу ОСОБА_4 за паспортомсерія НОМЕР_2 , такопією ідентифікаційногокоду - НОМЕР_6 ,на підставіяких договіркупівлі-продажувід 14.05.2013року бувпосвідчений.До матеріалівсправи доданікопії правовстановлюючихдокументів наквартиру АДРЕСА_4 , власником якоїбув ОСОБА_4 .
При цьомусуд враховує,що відомостіпро те,що впровадженні правоохороннихорганів перебуваєкримінальне провадженняза фактомзаволодіння квартирою АДРЕСА_4 , відсутні.
Щодо позовнихвимог провитребування квартири АДРЕСА_4 від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно дост. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідност. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК Українивстановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1ст. 321 ЦК Українирегламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно достатті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.
Відповідно дост. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від соби, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідност. 388 ЦК Україниу випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Добросовісне придбання згідно зіст. 388 ЦК Україниможливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Як встановленоу судовомузасіданні ОСОБА_3 є добросовіснимнабувачем квартири АДРЕСА_4 напідставі договорукупівлі-продажувід 21.05.2013року,зареєстрована тапроживає узазначеній квартиріразом змалолітнім сином,утримує її,сплачує комунальніпослуги.Також яквбачається здовідки прореєстрацію місцяпроживання особивід 22.02.2019року , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».
Тлумаченняст. 330 ЦК Українисвідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно дост. 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року по справі № 2-4352/11 (провадження № 61-12731св18) та від 20 березня 2019 року № 521/8368/15-ц (провадження № 61-12731св18) за подібних обставин справи зроблено висновок, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням».
Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Щодо вимог позивача про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру у порядку спадкування за заповітом, суд зазначає, що такі позовні вимоги є похідними від вимог щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та вимог про витребування квартири із чужого володіння, у задоволенні яких судом відмовлено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на спірну квартиру не підлягають задоволенню.
Частина першастатті 182 ЦК Українивизначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно абз.3 ч.2ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Після відкриття спадщини позивач не скористався правом державної реєстрації права власності спірної квартири у встановленому законом порядку.
На час розгляду справи та ухвалення рішення спірна квартира належала та належить ОСОБА_3 , право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку, реєстрація права власності не скасована.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі, не обґрунтовані та не доведені доказами, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Щодо заяви представників відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у справі, тому для застосування позовної давності відсутні правові підстави.
Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Грибанової Ольги Віталіївни, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя..
Дата складання повного рішення: 08.12.2020 року.
Суддя Рибалко Н.І.
