Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/2979/17
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді доповідачаКравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді Коваля М.П. розглянувши у порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову представника позивача адвоката Дячука Павла Миколайовича за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Драйв Фінанс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Драйв Фінанс», ОСОБА_2 , в якому просив:
визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області з перереєстрації транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , проведеної 02.07.2016р. та перереєстрації з ОСОБА_4 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Драйв Фінанс», проведеної 20.07.2016р.;
зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС України в Одеській області скасувати державні реєстрації транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 проведені 02.07.2016р. та 20.07.2016р., та поновити попередній запис про державну реєстрацію транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 .
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року позов був задоволений.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Драйв Фінанс», ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року була скасована, справа біла направлена на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року, Регіональний сервісний центр МВС України в Одеській області, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 14.04.2021 року.
У судовому засіданні 14.04.2021 було з`ясовано, що транспортний засіб Lexus GS 350 3456 2008 р.е,, № куз. НОМЕР_3 перебуває у власності фізичної особи, яка не є стороною у справі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 року було залучено у якості третьої особи ОСОБА_3 .
15.04.2021 року до апеляційного суду надійшла заява №31-15-3506 від Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), в якій у судовому засіданні 14,04,2021 було з`ясовано, що транспортний засіб Lexus GS 350 3456 2008 р., № куз. НОМЕР_3 перебуває у власності фізичної особи, яка не є стороною у справі.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 14,04.2021 транспортний засіб Lexus GS 350 3456, 2008 р.в. № куз. НОМЕР_3 зареєстрований 06.01.2021 в ТСЦ 8046 за власником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 . Видано свідоцтво про реєстрацію СХВ НОМЕР_4 , д/н НОМЕР_5 .
16.04.2021 року до апеляційного суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову представника позивач адвоката Дячук Павла Миколайовича (суддею отримано 19.04.2021 року), в якому просив заборонити Головному сервісному центру МВС та відокремленим структурним підрозділам вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно транспортного засобу Lexus GS 350 3456, 2008 р,в, . чорного кольору, № куз. НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_5 .
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 248 КАС України визначено, що суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов того чи іншого висновку і навести норму закону, яким керувався вирішуючи питання або справу.
Варто зазначити і про те, що приймаючи рішення про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб повинно відповідати предмету адміністративного позову та не тягнути за собою фактичного вирішення спору по суті.
Як вбачається з матеріалів справи суть спору стосується того, що Регіональним сервісним центром МВС в Одеській області, попри зареєстровану заборону відчужувати, здійснено перереєстрацію транспортного засобу що належав боржнику у виконавчому провадженні.
Станом на теперішній час, за свідченнями Регіонального сервісного центу Головного сервісного центру МВС в Одеській області, транспортний засіб вже належить іншій особі, а саме ОСОБА_5 , щодо якого має бути вирішено питання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи під час розгляду справи П`ятим апеляційним адміністративни судом, яке призначено на 19.05.2021 року о 12:40 год.
Даний адміністративний позов вимагає скасування протиправних перереєстрацій транспортного засобу та повернення транспортного засобу у власність боржника по виконавчому провадженню.
Однак, існує загроза, що теперішній власник так само здійснить перереєстрацію транспортного засобу вже іншим особам, що вже неодноразово відбулось протягом розгляду справи.
Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен всахозувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками невжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 640/4269/20
З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд» (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).
У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; SabinPopescu v. Romania (SabinPopescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлене юридичної сили, або незаконно відкладено (ImmobiliareSaffi v. Italy (ІммобільяреСаффі проти Італії) [ВП], § 74).
Згідно ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає ствердженому порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Таким чином, за результатом апеляційного розгляду, апеляційний суд, враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову , яка відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, із подальшими позовним вимогами та обставинам справи, приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача ,так як на протязі розгляду справи вже декілька разів відбувалась зміна власника автомобілю .
У разі невжиття заходів забезпечення позову дії, направлені на відновлення прав позивача, будуть полягати у зверненні із новими позовами до суду, що передбачає значні витрати, пов`язані з відновленням прав, виправлення зазначених негативних наслідків, буде також вимагати докласти значних зусиль.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає за доцільне задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову представника позивач адвоката Дячук Павла Миколайовича .
Керуючись ст. 240,250,256 КАС України, суд апеляційної інстанції,
УХВАЛИВ:
Заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову представника позивача адвоката Дячука Павла Миколайовича -задольнити.
Заборонити Головному сервісному центру МВС та відокремленим структурним підрозділам Головного сервісного центру МВС - Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Волинській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Донецькій області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС). Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Івано - Франківській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Луганській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Сумській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Харківській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Херсонській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Чернівецькій області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філія ГСЦ МВС), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) - вчиняти будь-які реєстраційні дії (перереєстрацію. зняття з обліку, переоформлення) відносно транспортного засобу марки Lexus GS 350 3456, 2008 р,в, . чорного кольору, № куз. НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_5 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів
Повне судове рішення складене та підписане 22.04.2021 року
Головуючий суддя Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.
