ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 921/692/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржник: АТ "НАК "Нафтогаз України": Когутенко М. Г.
скаржник: АТ "Укртрансгаз": Роєнко Є. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020
у складі колегії суддів: Бойко С. М. (головуючої), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.
та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020
у складі судді Гирили І. М.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз"
2. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ та стягнення 95 770 681,68 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 30.10.2019 до Господарського суду Тернопільської області звернулося акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (далі - КП "Тернопільміськтеплокомуненерго") про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набутий природний газ в обсязі 14 331,479 тис.куб.м та стягнення 95 770 681,68 грн. вартості безпідставно набутого майна.
2. Позов мотивований тим, що відповідач, не маючи свого постачальника газу, всупереч абзацу 2 пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) № 2493 від 30.09.2015, та пункту 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, самостійно не припинив власне газоспоживання та без правових підстав протягом червня 2016 року та червня, липня, вересня, жовтня, листопада 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 14 331,479 тис.куб.м.
3. Позивач послався на положення статей 1212, 1213 ЦК України та стверджує, що відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно або відшкодувати вартість набутого майна у розмірі 95 770 681,68 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період протягом червня 2016 року та червня, липня, вересня-листопада 2017 року постачальником природного газу для КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" було АТ "НАК "Нафтогаз України" про що свідчать укладені договори постачання природного газу:
- № 3474/16-ТЕ-30 від 21.12.2015 - відповідно до п. 2.1 (у редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016) - АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.05.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 6 430 тис.куб.м;
- № 3919/1617-ТЕ-30 від 28.09.2016 - відповідно до п. 2.1 (у редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2017) - АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 8 600 тис.куб.м;
- № 3921/1617-РО-30 від 28.09.2016 - відповідно до п. 2.1 (у редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017) - АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 1 000 тис.куб.м;
- № 3920/1617-БО-30 від 27.12.2016 - відповідно до п. 2.1 (у редакції додаткової угоди № 2 від 31.03.2017) - АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 601 тис.куб.м;
- № 8460/1718-ТЕ-30 від 13.09.2017 - відповідно до п. 2.1 АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 54 750 тис.куб.м;
- № 8463/1718-РО-30 від 13.09.2017 - відповідно до п. 2.1 АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 19 тис.куб.м;
-№ 8461/1718-БО-30 від 13.09.2017 - відповідно до п. 2.1 АТ "НАК "Нафтогаз України" передає КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 10 350 тис.куб.м.
5. Відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" з мереж ПАТ "Тернопільміськгаз" у червні 2016 року в розрізі кінцевих споживачів, обсяг газу згідно з алокацією КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" становить 296,388 тис.куб.м, у червні 2017 року - 875,870 тис.куб.м, у липні 2017 року - 347,822 тис.куб.м, у вересні 2017 року - 457,798 тис.куб.м, у жовні 2017 року - 3 351,159 тис.куб.м, у листопаді 2017 року - 9 002,442 тис.куб.м.
6. Споживання КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" природного газу у вказані періоди відбулось в межах передбачених цими Договорами обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства.
7. За умовами укладеного між ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" (замовник) договору № 1604000140 від 01.04.2016, з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.04.2016, що діяв у спірний період:
- газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станції (ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку передбаченими умовами договору (п. 1.1);
- підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги) (п. 2.1 цього);
8. На виконання зазначеного вище договору ПАТ "Укртрансгаз" надало, а КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" отримало послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами 14 546,488 тис.куб.м, з яких: у червні 2016 року в обсязі 305,911 тис.куб.м., що підтверджується актом № 06-16-1604000140 від 30.06.2016, у червні 2017 року в обсязі 876,534 тис.куб.м, що підтверджується актом № 06-17-1604000140 від 30.06.2017, у липні 2017 року в обсязі 347,998 тис.куб.м, що підтверджується актом № 07-17-1604000140 від 31.07.2017, у вересні 2017 року в обсязі 458,147 тис.куб.м, що підтверджується актом № 09-17-1604000140 від 30.09.2016, у жовтні 2017 року в обсязі 3 380,749 тис.куб.м, що підтверджується актом № 10-17-1604000140 від 31.10.2016, у листопаді 2017 року в обсязі 9 177,149 тис.куб.м, що підтверджується актом № 11-17-1604000140 від 30.11.2016.
9. З метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) між ПАТ "Тернопільміськгаз" (Оператор ГРМ) та КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" (споживач) укладено договір на розподіл природного газу за № 250 від 31.12.2015, а також підписувались заяви-приєднання КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.02.2016 та від 31.03.2017. Ці договори укладалися на невизначений строк.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
11. Вказане рішення мотивовано тим, що АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.
12. Оскільки споживання відповідачем природного газу в червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року відбулось на підставі договорів постачання природного газу, то суд першої інстанції дійшов до висновку, що таке споживання природного газу не можна вважати несанкціонованим відбором, а відтак і про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статей 1212, 1213 ЦК України.
13. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 - без змін.
14. Врахувавши наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії та укладеного між КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та АТ "Укртрансгаз" договору транспортування природного газу, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", обсяги споживання якого відповідачем не перевищено, апеляційний суд погодився з висновками першої інстанції про те, що споживання відповідачем природного газу у спірному обсязі не можна вважати несанкціонованим відбором, отже відсутні підстави для застосування до вимог позивача положень статті 1212 ЦК України з огляду на договірний характер спірних правовідносин та недоведення позивачем факту відбору саме належного йому природного газу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнений виклад вимог і підстав касаційних скарг
(АТ Укртрансгаз")
15. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
16. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) стверджуючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 12.03.2019 у справі № 917/325/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 які застосовано апеляційним судом в оскаржуваній постанові, позаяк вони сформовані судом касаційної інстанції за інших правовідносин.
(АТ "НАК "Нафтогаз України")
17. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 95 770 681,68 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
18. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої, підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:
1) суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених Верховним Судом у постановах:
- від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 щодо правового регулювання відбору природного газу споживачем та умов санкціонованого відбору цього ресурсу;
- від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 та інших щодо оцінки природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження;
- від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 щодо меж предмету доказування у справі та можливості дослідження правовідносин між постачальником і споживачем у окремому провадженні.
19. У судовому засіданні 08.04.2021 представники скаржників вимоги касаційних скарг підтримали та надали пояснення по суті справи.
20. Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
25. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
26. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
27. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
29. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
30. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
31. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
32. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України.
Щодо касаційної скарги АТ Укртрансгаз"
33. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про необхідність відступлення від врахованих судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 12.03.2019 у справі № 917/325/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 щодо застосування: Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" щодо обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" видати номінації споживачу, відповідно до договорів про постачання природного газу та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
34. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі підставою для отримання відповідачем у спірному періоді природного газу є договори постачання-№ 3474/16-ТЕ-30 від 21.12.2015, № 3919/1617-ТЕ-30 від 28.09.2016, № 3921/1617-РО-30 від 28.09.2016, № 3920/1617-БО-30 від 27.12.2016, № 8460/1718-ТЕ-30 від 13.09.2017, № 8463/1718-РО-30 від 13.09.2017, № 8461/1718-БО-30 від 13.09.2017, укладені відповідачем з АТ "НАК "Нафтогаз України".
35. Споживання КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" природного газу у вказані періоди відбулось в межах передбачених цими Договорами обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства.
36. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що споживання відповідачем природного газу не є несанкціонованим відбором, вказавши на наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року" та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".
37. При цьому суди застосувавши положення статей 1, 3, 13, 20, 22, 59 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, пунктів 1, 9, 10, 13, 14 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 у взаємозв`язку з приписами розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року" та від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", вказали, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача АТ "НАК "Нафтогаз України" номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону, зазначивши, що аналогічний правовий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 12.03.2019 у справі № 917/325/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18.
38. Такий висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування положень Закону України "Про ринок природного газу", інших нормативно-правових актів та приписів розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р та від 05.10.2016 № 742-р задля оцінки спірних правовідносин у справі, що переглядається, узгоджується з усталеною правовою позицією, викладеною Верховним Судом зокрема і у постановах на які посилалися суди в оскаржуваних рішеннях.
39. Відтак, заперечення скаржника проти застосування судами розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року" та розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р щодо обов`язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років у взаємозв`язку із зазначеними вище положеннями нормативно-правових актів у сфері газопостачання, касаційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 ухвалених за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції при розгляді даної справи № 921/692/19.
40. Так, у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.
41. Також, у справі № 905/2248/18 Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).
42. Так само і Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.
43. За висновками Верховного Суду у перелічених вище справах, АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
44. Враховуючи наведене, розглянувши доводи скаржника в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частин другої статті 287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 12.03.2019 у справі № 917/325/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18.
45. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення поданої згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", позаяк доводи касанта стосовно необхідності відступлення від усталених правових позицій Верховного Суду не знайшли свого підтвердження та по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з наданням скаржником суб`єктивної оцінки доказам, отже в цілому до заперечення результату судового вирішення спору, що з огляду на зміст частини другої статті 287 ГПК України не може бути окремою і достатньою підставою для касаційного перегляду оскаржуваних рішень.
Щодо касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз"
46. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених Верховним Судом у постановах:
- від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 щодо правового регулювання відбору природного газу споживачем та умов санкціонованого відбору цього ресурсу згідно з пунктом 5 глави І розділу 1, пунктом 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, розділом 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496;
- від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 та інших щодо оцінки природи первинних документів, як доказів у справі, та визначальних ознак господарських операцій та дослідження доказів на їх підтвердження;
- від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 щодо меж предмету доказування у справі та можливості дослідження правовідносин між постачальником і споживачем природного газу у окремому провадженні.
47. Відтак, надаючи оцінку зазначеній підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.
48. У цій справі (№ 921/692/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів згідно статей 1212, 1213 ЦК України, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави.
49. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог, враховуючи наявність договірних правовідносин між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України", що виникли в силу договорів постачання природного газу, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, а відтак з урахуванням встановлення судом факту споживання відповідачем у спірний період природного газу в межах обумовленого договорами обсягу, а також невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суди дійшли висновку, що ненадання номінацій АТ "НАК "Нафтогаз" не свідчить про безпідставне спожиття відповідачем природного газу у спірний період.
50. Водночас, зі змісту постанови Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 слідує, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення вартості обсягу спожитого природного газу по категорії інші споживачі за відсутності підтвердженого обсягу за лютий 2017 року у розмірі 2 662 815,45 грн, посилаючись на приписи статей 526, 549, 610, 903 ЦК України, а також положення Кодексу газорозподільних систем та Закону України "Про ринок природного газу".
51. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у лютому 2017 року позивачем були виявлені порушення ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" споживання природного газу за відсутності номінації по категорії КП (інші споживачі), що підтверджується звітом про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 року, що в свою чергу, призвело до виникнення неврегульованого небалансу ПАТ "Лубнигаз" як оператора ГРМ в обсязі 131,287 тис.куб.м у лютому 2017 року, що свідчить про нерелевантність наведеної скаржником постанови як за суб`єктним складом, так і за предметом та підставами позову цій справі.
52. Як вбачається зі змісту постанови від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, позивачем у справі є АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб`єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.
53. Зокрема, у цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) АТ "НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків"
54. Крім того, за змістом наведених у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 10.04.2020 у справі № 808/954/17 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 06.03.2020 у справі № 803/13/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) убачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, з суб`єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.
55. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 та від 04.11.2019 у справі № 905/49/19 також не приймається касаційним судом до уваги позаяк предметом спору у зазначених справах є стягнення боргу за договором поставки в яких до предмету доказування входило з`ясування обставин передачі товарно-матеріальних цінностей за первинними бухгалтерськими документами, які містили певні дефекти, як то відсутність печатки та підпису відповідальної особи на видатковій накладній чи підпис невідомої особи тощо.
56. У свою чергу за подібного предмету розгляду, постановою від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського, через неповноту з`ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних приписів пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України щодо обов`язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
57. До того ж суд касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р, яке не досліджувалось судами, отже зазначена постанова містить лише вказівки щодо необхідності застосування останнього розпорядження до спірних правовідносин та дій які належить вчинити суду при новому розгляді справи, за остаточно не встановлених судами фактичних обставин цієї справи, що не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
58. Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв свідчить, що вони не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі (№ 921/692/19) в розумінні пункту першого частини другої статті 287 ГПК України.
59. Також, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи скаржників про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, з`ясовуючи обставини виконання/невиконання АТ "НАК "Нафтогаз України" розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р та від 05.10.2016 № 742-р, що обґрунтовані посиланням на практику, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 911/653/17 (позов газорозподільного підприємства про стягнення зі споживача частини вартості компенсації обсягів небалансу в грудні 2016 року у розмірі 800 000,00 грн), від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17 (позов про припинення дії, що порушує право), від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 (позов споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, яке припинено на підставі актів про припинення від 31.03.2017), як через суттєві відмінності цих справ за критеріями подібності правовідносин, так і враховуючи, що наведені скаржником твердження стосуються оцінки обставин відповідної конкретної справи, отже не є висновками щодо застосування норм права для цілей касаційного оскарження у інших справах відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
60. Так, зокрема, за змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 судом розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.
61. При цьому, твердження, яке наводить касант в обґрунтування підстав касаційного оскарження: "…суд вважає, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17. З огляду на викладене висновок суду про неправомірність дій АТ "НАК "Нафтогаз" щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об`єктах позивача…" стосується оцінки обставин конкретної справи (№ 904/5621/17) за неподібних до справи (№ 921/692/19) предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже і за суттєво відмінного від цієї справи предмету доказування, який згідно з частиною другою статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
62. До того ж, відхиляючи доводи скаржника щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі предмету доказування колегія суддів касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
63. Оцінюючи наведені вище доводи скаржника, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
64. Зважаючи на наведене, посилання АТ "НАК "Нафтогаз" на зазначені вище постанови Верховного Суду, що ухвалені за неподібних даній справі правовідносин, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову і змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.
65. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
66. Щодо посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій усієї сукупності доказів і обставин справи Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Щодо суті касаційної скарги
67. Доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз" не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/692/19/
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
69. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
70. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає, отже касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
71. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
72. Відтак, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/692/19.
73. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 921/692/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/692/19 залишити без змін.
3. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі № 921/692/19.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
