ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11 березня 2020 року
м. Тернопіль
Справа № 921/692/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль;
2. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради, вул. Івана Франка, 16, м. Тернопіль, 46001
про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно – природній газ в обсязі 14 331,479 тис. куб. метрів та стягнення 95 770 681,68 грн
За участі представників:
Позивача: Гасай М.Б. – адвоката
Відповідача: Решетухи А.В. - адвоката
Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз": не прибув
2. Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": Старчика А.А. - адвоката
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради, надалі – відповідач, про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно – природній газ в обсязі 14 331,479 тис. куб. метрів та стягнення 95 770 681,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України). Підставою позову визначено набуття відповідачем без будь-якої підстави у червні 2016 року, червні-липні, вересні- листопаді 2017 року майна – природного газу в обсязі 14 331,479 тис. куб. метрів.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договорів про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ від 30.05.2016, №1704000324-ВТВ від 30.04.2017, №1704000325-ВТВ від 30.04.2017, №1709000301-ВТВ від 26.09.2017, №1709000302-ВТВ від 26.09.2017, №1709000303-ВТВ від 26.09.2017, №1709000304-ВТВ від 26.09.2017, №1709000305-ВТВ від 26.09.2017, №1709000306-ВТВ від 26.09.2017 та №1709000474-ВТВ від 29.09.2017; актів приймання-передачі природного газу за червень місяць 2016 року, червень-липень місяць 2017 року, вересень-листопад місяць 2017 року; алокації (звітів) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Тернопільміськгаз" за червень-липень, вересень-листопад 2017 року; звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу за червень-липень, вересень-листопад 2017 року; звіту ПАТ "Тернопільміськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за червень 2016 року; реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Тернопільміськгаз" в червні 2016 року; довідки головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.10.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/692/19 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 позовну заяву Акціонерного товариства “Укртрансгаз” за № 1001вих-19-4050 від 05.09.2019 (вх. № 845 від 30.10.2019) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Тернопільської області відомостей щодо повного найменування відповідача.
15.11.2019 АТ "Укртрансгаз", згідно заяви б/н від 12.11.2019 (вх. №20783), усунуто визначені в ухвалі суду від 04.11.2019 недоліки позовноїзаяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/692/19; постановлено розгляд справи 921/692/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/692/19 підготовче засідання на 15:30 год. 09.12.2019; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2019, яка занесена до протоколу судового засідання від 09.12.2019, продовжено відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву та приєднано останній до матеріалів справи № 921/692/19; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10:00 год 08.01.2020.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 14:00 год. 27.01.2020; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль; Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ; зобов`язано позивача, у строк до 14.01.2020, направити на адресу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовну заяву за №1001 ВИХ-19-4050 від 05.09.2019; відповідь на відзив б/н від 20.12.2019 та долучені до них докази; докази – надати суду; зобов`язано відповідача, у строк до 14.01.2020, направити на адресу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відзив на позов за № 4497/18 від 09.12.2019 та долучені до нього докази; докази – надати суду; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2020 в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 168/18 від 24.01.2020 відмовлено, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 168/18 від 24.01.2020 залишено без розгляду.
В підготовчому засіданні 27.01.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, судом оголошено перерву до 12:00 год. 05.02.2020, про що постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідну ухвалу. Присутніх в підготовчому засіданні 27.01.2020 повноважних представників сторін про оголошення перерви в підготовчому засіданні повідомлено під розписку (в матеріалах справи); учасників справи, які не прибули в підготовче засідання 27.01.2020 (третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) - відповідною ухвалою від 27.01.2020.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/692/19 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 12.02.2020.
В судовому засіданні 12.02.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово повноважних представників позивача та відповідача по суті позовних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази та оголосив перерву до 10:00 год. 11.03.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в судовому засіданні повноважних представників сторін про судове засідання 11.03.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), інших учасників – відповідною ухвалою.
В судовому засіданні 11.03.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – АТ НАК "Нафтогаз України", суд продовжив розгляд справи по суті, перейшов до судових дебатів, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, стверджує, що оскільки в червні місяці 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді місяці 2017 року відповідачу не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 14 331,479 тис. куб. м природного газу здійснений останнім з обсягів природного газу позивача, що були придбані ним за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС. Твердження відповідача стосовно відбору природного газу з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу може бути лише підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції. Доводи відповідача про сплив строку позовної давності вважає безпідставними. Стверджує, що лише після початку функцій щодо здійснення алокацій (з 28.04.2017) позивач зміг виявити випадки порушення ПАТ "Тернопільміськгаз" положень Кодексу ГТС при здійсненні алокації в частині необґрунтованого та безпідставного віднесення останнім обсягів споживання природного газу деякими споживачами, в т. ч. і відповідачем у даній справі, з ресурсу АТ НАК "Нафтогаз України", у зв`язку з чим у позивача, як Оператора ГТС, виник обов`язок усунення таких порушень. Поряд із цим зауважує, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, підтриманому його повноважним представником в судових засіданнях, позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити. Зокрема, зазначає, що КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради відповідно до Закону України "Про теплопостачання" є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, яка здійснює свою діяльність відповідно до ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії. Зауважує, що постановами Кабінету Міністрів України за №758 від 01.10.2015 та №187 від 22.03.2017 на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії. На період опалювального сезону 2016-2017 років КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" уклало із НАК "Нафтогаз України" договори на постачання природного газу, на підставі яких і здійснювало споживання останнього, в т.ч. у червні місяці 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді місяцях 2017 року. Наведене, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про несанкціонований відбір природного газу та його споживання без правових підстав. Просить врахувати, що обсяги спожитого підприємством у вказані вище періоди природного газу не перевищували планові обсяги, які були узгоджені у договорах на постачання природного газу. Також при вирішенні даного спору просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог про повернення природного газу в натурі в обсязі 296,388 тис. куб м, який був спожитий відповідачем у червні 2016 року, та щодо відшкодування його вартості в сумі 1 980 464,62 грн.
Повноважний представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) в судове засідання 11.03.2020 прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених позивачем підстав. Одночасно зазначив, що станом на день проведення даного судового засідання збір документів, які Товариство мало намір подати разом із аргументованими поясненнями у даній справі не завершився, а, відповідно, останні суду не надані.
ПАТ "Тернопільміськгаз" – третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, явки свого уповноваженого представника в судове засідання 11.03.2020 не забезпечила, причин неприбуття не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ч . 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Тобто, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.
Перелік способів захисту, зазначений в ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним та суду надано право захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16 ЦК України).
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Як вже зазначалось вище, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте у червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року майно – природній газ в обсязі 14 331,479 тис. куб. метрів та стягнення 95 770 681,68 грн, що є вартістю останнього.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Правовий аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що зобов`язання, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов`язання) виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 зазначено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикція є позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність або відсутність підстав для споживання відповідачем у червні місяці 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді місяці 2017 року 14 331,479 тис. куб. м природного газу.
Правові засади функціонування в Україні ринку природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".
Поміж встановлених ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" принципів, за якими функціонує ринок природного газу на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, є, зокрема, і такі:
- забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;
- вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;
- вільного вибору постачальника природного газу;
- невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб.
Ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів (п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу").
П. 1 р. II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, (надалі - Правила), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п. 2 р. ІІ Правил).
Абз. 1-3 п. 9 розділу II Правил передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.
Відповідно до абз. 2 п. 10 розділу II Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Згідно з п. 13 розділу II Правил постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.
Відповідно до п. 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.
П. 19 р. ІІ Правил визначений, зокрема, обов`язок постачальника забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.
Споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов (п. 21 р. ІІ Правил).
Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у п. 5 гл. 1 р. І визначає значення, зокрема, таких термінів:
місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.
Згідно з п. 1 гл. 1 р. X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.
Ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постачальник із спеціальними обов`язками – суб`єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу (п. 5 р. І Правил).
Постановою Кабінету Міністрів України за №758 від 01.10.2015 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період). Дана постанова врегульовувала спірні правовідносини у період з 01.01.2016 по 31.03.2017.
Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Дана постанова врегульовувала спірні правовідносини у період з 01.04.2017 по 31.12.2017.
Зазначеними вище Положеннями на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями, в т.ч. постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів. При цьому, п. 17 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №758 від 01.10.2015, та п. 12 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017, передбачено умови, за наявності яких у НАК "Нафтогаз України" виникає обов`язок щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії.
05.10.2016 Кабінет Міністрів України видав розпорядження №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким наказав для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.
П. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України №720-р від 04.10.2017 "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": укласти до 14 жовтня 2017 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінацїї; разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор у своєму листі від 18.07.2018 № 6367/16.3.2/7-18 роз`яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Враховуючи усе наведене вище, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у 2016-2017 роках (в т.ч. в червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року) НАК "Нафтогаз України" було визначено постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу для виробників теплової енергії та теплопостачальних організацій.
З матеріалів справи вбачається, що КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (відповідач у справі) відповідно до Закону України "Про теплопостачання" є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією та здійснює свою діяльність відповідно до ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії.
Відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" відповідач є суб`єктом на ринку природного газу - споживачем, який отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб та в якості сировини.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").
П. 4 гл. 5 р. IV Кодексу газорозподільних систем, в редакції чинній у 2016-2017 роках, визначено наступне: "якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовим споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС".
Згідно з п. 8 гл. 3 р. ХІІ "Алокація обсягів природного газу" Кодексу Газотранспортної системи, в редакції чинній з травня 2017 року до серпня 2018 року, алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/ реномінації, крім випадків, передбачених нижче.
У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу – на оператора газотранспортної системи.
У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення розподілу газу споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, алокація фактичного обсягу споживання природного газу таким споживачем після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу, здійснюється на оператора газорозподільної системи.
У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, до оператора газотранспортної системи про припинення транспортування газу прямому споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, алокація фактичного обсягу споживання природного газу таким прямим споживачем після строку, установленого законодавством на припинення транспортування природного газу такому прямому споживачу, здійснюється оператором газотранспортної системи.
У разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім випадків, визначених абзацами третім та четвертим цього пункту, несанкціонованого відбору (виключно у частині шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів ринку природного газу.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання зазначених вище норм права у 2016-2017 роках між КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго", як споживачем, та НАК "Нафтогаз України", як постачальником, було укладено: Договори постачання природного газу за №3474/16-ТЕ-30 від 21.12.2015, №3476/16-РО-30 від 21.12.2015, №3475/16-БО-30 від 15.12.2015 та додаткові угоди до них, якими сторони врегулювали питання постачання природного газу в період з січня по вересень 2016 року; Договори постачання природного газу за №3916/1617-ТЕ-30 від 28.09.2016, №3921/1617-РО-30 від 28.09.2016, №3920/1617/-БО-30 від 27.12.2016 та додаткові угоди до них, врегульовано поставку природного газу в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року; Договори постачання природного газу за №8460/1718-ТЕ-30 від 13.09.2017, №8463/1718-РО-30 від 13.09.2017, №8461/1718-БО-30 від 13.09.2017, якими врегульовано поставку природного газу в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року.
Докази на підтвердження відсутності умов, за наявності яких у НАК "Нафтогаз України" виникає обов`язок щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії матеріали справи не містять, а сторонами не надані.
Отже, споживання відповідачем природного газу у червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року відбулось не безпідставно, а на підставі Договорів постачання природного газу, відповідно до яких та в силу згадуваних вище Положень та Розпоряджень Кабінету Міністрів України АТ НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане виділити відповідачу відповідні номінації і поставляти йому природний газ у спірні періоди. При цьому суд відзначає, що видача відповідних номінацій та поставка природного газу відповідачу, як теплогенеруючій та теплопостачальній організації у зазначені періоди, відповідно до укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів, є обов`язком, а не правом останнього.
Судом також встановлено, що зазначені у наведених вище Договорах постачання природного газу дані щодо планових обсягів поставки (червень 2016 року – 1 230 тис. куб. м, червень 2017 – 1 175 тис. куб. м, липень 2017 – 1 125 тис. куб. м, вересень 2017 – 1 435 тис. куб. м, жовтень 2017 – 6 501 тис. куб. м, листопад 2017 року – 10 003 тис. куб. м.) та дані наведені позивачем у позовній заяві, які підтверджені відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо обсягів фактично спожитого підприємством у зазначені місяці природного газу (у червні 2016 року - 296,388 тис. куб. м, в червні 2017 – 875,870 тис. куб. м, в липні 2017 - 347,822 тис. куб. м, в вересні 2017 – 457,798 тис. куб. м, в жовтні 2017 – 3351,159 тис. куб. м, у листопаді 2017 року – 9 002,442 тис. куб. м.) свідчать про те, споживання КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" природного газу у вказані періоди відбулось в межах передбачених цими Договорами обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства.
При цьому суд вважає, що відсутність виділених відповідачу номінацій на природний газ є наслідком порушення АТ НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань, які виникли на підставі вказаних вище Договорів, Положень та Розпоряджень Кабінету Міністрів України, щодо виділення таких номінацій відповідачу, а тому таке споживання відповідачем природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований відбір природного газу. У даному випадку, незалежно від наявності підписаних з відповідачем актів приймання-передачі природного газу, постачальником спожитого КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" у червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року природного газу в загальному обсязі 14 331,479 тис. куб м слід вважати АТ НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, суд прийшов до висновку, що доводи позивача про безпідставне набуття відповідачем у червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року природного газу в загальному обсязі 14 331,479 тис. куб м не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне:
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013).
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки за наслідками розгляду даного спору судом не встановлено порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.
Ст . 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 50, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення (підписання), в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З огляду на перебування судді у період з 20.03.2020 по 23.03.2020 у відпустці повне судове рішення складено 24.03.2020
Суддя І.М. Гирила
