ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2020 р. Справа №921/692/19
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів:Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Харів М.Ю.
явка представників сторін:
від позивача Гасай М.Б. (довіреність №1-2247 від 23.01.2020);
від відповідача Решетуха А.В. (довіреність №2738/1 від 17.11.2020);
від третьої особи-1 не з`явився;
від третьої особи-2 Орел С.С. (довіреність за № 14-115 від 09.04.2020);
розглянув апеляційні скарги
1.акціонерного товариства «Укртрансгаз» б/н та б/д
2.акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за №14/4-2632-20 від 16.04.2020
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020, суддя: Гирила І.М., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 24.03.2020
за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ
до відповідача комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, м. Тернопіль,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1.Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль
2.Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 14 331,479 тис. куб. м.
та стягнення 95 770 681,68 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст вимог позовної заяви.
30.10.2019 до Господарського суду Тернопільської області звернулося акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі по тексту АТ «Укртрансгаз») з позовом до комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі по тексту КП «Тернопільміськтеплокомуненерго») про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набутий природний газ в обсязі 14 331,479 тис. куб. метрів та стягнення 95 770 681,68 грн. вартості безпідставно набутого майна.
Вказаний позов мотивований тим, що відповідач, не маючи свого постачальника газу, всупереч абзацу 2 пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 та пункту 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, самостійно не припинив власне газоспоживання та без правових підстав протягом червня 2016 року та червня, липня, вересня, жовтня, листопада 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 14 331,479 тис. куб. м.
Позивач посилається на положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та стверджує, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно або відшкодувати вартість набутого майна в розмірі 95 770 681,68 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.01.2020 у справі №921/691/19 залучено до участі в справі ПрАТ «Тернопільміськгаз» та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.
Оскільки споживання відповідачем природного газу в червні 2016 року, червні-липні та вересні-листопаді 2017 року відбулось на підставі договорів постачання природного газу, то суд дійшов до висновку, що таке споживання природного газу не можна вважати несанкціонованим відбором, а відтак і про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст.1212, 1213 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
АТ «Укртрансгаз та АТ НАК "Нафтогаз України" в своїх апеляційних скаргах просятьть скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 в справі № 921/692/19 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи осіб, що подали апеляційні скарги.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що:
1)висновок суду першої інстанції про те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» в спірний період зобов`язане було надати відповідачу номінації на спірний обсяг природного газу, який є предметом розгляду цієї справи, а тому ним правомірно отримано природний газ, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказів (підписані акти приймання-передачі) на підтвердження цих обставин;
2)суд, дійшовши висновку про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у цій справі, оскільки предметом дослідження в рамках заявлених позовних вимог має бути з`ясування обставин щодо фактичного відбору відповідачем з газотранспортної системи газу, що належить позивачу;
3)третя особа стверджує про те, що нею не здійснювалось постачання природного газу відповідачу у спірний період, тому висновки судів щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах.
4)сама лише наявність договорів постачання природного газу, які укладені між відповідачем та АТ «НАК «Нафтогаз України» не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
5)скаржник звертає увагу, що постановами КМУ №758 від 01.10.2015 та №187 від 22.03.2017 передбачено, що постачання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ. Лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу комунальне підприємство теплових мереж Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що наявність обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" видавати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом. Газ у даному випадку був відібраний підприємствами теплокомуненерго саме з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України". Крім того, вибір відповідачем спірного обсягу природного газу відбувся на підставі договорів про постачання природного газу, тому місцевий господарський суд не застосував положення статей 1212, 1213 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
У судовому засіданні 04.11.2020 представник позивача підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, навівши доводи, аналогічні, викладеним в ній. Представник відповідача заперечив проти цих вимог.
В судове засідання 25.11.2020 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2. Представник третьої особи-1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційних скаргах та відзивах перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача на рішення місцевого суду не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що спір у даній справі стосується питання наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого природного газу.
ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» стверджують, що відбір відповідачем спірного газу відбувся без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Предметом даного позову є вимоги АТ «Укртрансгаз» до відповідача про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 14 331,479 тис. куб. м. та стягнення доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" (далі - Закону №1682-III) - до сфери регулювання державою природних монополій належить, зокрема, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами.
Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.
Статтею 10 Закону №1682-III передбачено ряд обов`язків суб`єкта природних монополій, серед яких: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.
Отже, свобода дій позивача та третьої особи на його боці, як суб`єктів природних монополій з транспортування та розподілу природного газу трубопроводами, є обмеженою державою для досягнення суспільних інтересів.
Розвиваючи ринкові відносини у сфері видобутку, транспортування та розподілу природного газу законодавцем було прийнято ряд законів, які звузили свободу сторін при укладенні договору на ринку природного газу, передбачену статтею 627 ЦК України, що також відповідає суспільним інтересам формування ринкової економіки.
АТ «Укртрансгаз» є оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу».
Судами встановлено, що 30.05.2016 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ (а.с.60-64,т.1), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у травні-грудні 2016 р. природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування (п. 1.2 договору).
Продавець передає покупцеві у травні-грудні 2016 р. газ в загальному обсязі 1800000 тис.куб.м газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м): квітень 0, травень 170000, червень 170000, липень 170000, серпень 190000, вересень 220000, жовтень 280000, листопад 290000, грудень 310000 (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
30.04.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (покупець) укладені договори про закупівлю природного газу №1704000324-ВТВ (а.с.65-70,т.1) та №1704000325-ВТВ (а.с.71-76,т.1), відповідно до п. 1.1 яких за договорами продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у квітні-грудні 2017 р. газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2017 р. газ в загальному обсязі 218000 тис.куб.м газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м): квітень 20 000 , травень 20 000, червень 20 000, липень 20 000, серпень 22 000, вересень 22 000, жовтень 34 000, листопад 40 000, грудень 20 000 (п. 2.1 договору).
За змістом п. 3.1 договору продавець передає покупцю у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України (DDP «Поставка зі сплатою мита», ІНКОТЕРМС Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати, редакція 2000 року). Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
26.09.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (покупець) укладено договори про закупівлю природного газу №1709000301-ВТВ, №1709000302-ВТВ, №1709000303-ВТВ, №1709000304-ВТВ, №1709000305-ВТВ, №1709000306-ВТВ (а.с.82-111,т.1), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві протягом жовтня 2017 року квітня 2018 року газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Продавець передає покупцеві протягом жовтня 2017 року квітня 2018 року газ в загальному обсязі 210 000 тис.куб.м газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м): жовтень 2017 року 15 000, листопад 2017 року 35 000, грудень 2017 року 45 000, січень 2018 року 50 000, лютий 2018 року 40 000, березень 2018 року 20 000, квітень 2018 року 5 000 (п. 2.1 договору).
За п. 3.1 договору продавець передає покупцю у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України (DDP «Поставка зі сплатою мита», ІНКОТЕРМС Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати, редакція 2000 року). Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
29.09.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу №1709000474-ВТВ (а.с.77-81,т.1), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у вересні-жовтні 2017 р. природний газ, для забезпечення балансування, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Продавець передає покупцеві у вересні-жовтні 2017 р. газ в загальному обсязі 360000 тис.куб.м газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м): вересень 200 000, жовтень 160 000 (п. 2.1 договору).
За п. 3.1 договору продавець передає покупцю у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України (DDP «Поставка зі сплатою мита», ІНКОТЕРМС Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати, редакція 2000 року). Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.
На виконання вищезазначених договорів АТ «НАК «Нафтогаз України» передав у власність АТ «Укрттрансгаз» 1 044 973,54 тис.куб.м. природного газу, з яких: у червні 2016 року природний газ на підставі актів приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 (а.с.41-42,т.1) в загальному обсязі 147 473,543 тис.куб.м.; у червні 2017 року природний газ на підставі актів приймання-передачі природного газу від 30.06.2017 (а.с.43-44,т.1) в загальному обсязі 90 000,000 тис.куб.м.; у липні 2017 року природний газ на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.07.2017 (а.с.45-46,т.1) в загальному обсязі 147 500,000 тис.куб.м.; у вересні 2017 року природний газ на підставі актів приймання-передачі природного газу від 30.09.2017 (а.с.47,т.1) в загальному обсязі 360 000,00 тис.куб.м.; у жовтні 2017 року природний газ на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 (а.с.48-53,т.1) в загальному обсязі 90 000,000 тис.куб.м.; у листопаді 2017 року природний газ на підставі актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 (а.с.54-59,т.1) в загальному обсязі 210 000,000 тис.куб.м.
Таким чином, судами встановлено, що в спірний період до газотранспортної системи передано 1 044 973,54 тис.куб.м. природного газу, транспортування якого здійснює АТ «Укртрансгаз».
Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Апеляційним судом також встановлено, що відповідач - є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідач. як споживач природного газу за договором, має право отримувати природний газ у відповідному опалювальному періоді виключно від постачальника (Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"), на якого покладені спеціальні обов`язки.
Згідно ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
На виконання п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" розроблені Правила постачання природного газу, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Пунктом 2 розділу 2 Правил постачання природного газу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу (п. 9 розділу 2 Правил постачання природного газу).
Згідно п. 19 розділу 2 Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу.
Споживач має право, зокрема, на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов(п. 21 розділу 2 Правил постачання природного газу).
Отже, розгляд питань щодо видобутку, купівлі-продажу, зберігання, транспортування, врегулювання небалансу та споживання природного газу з використанням газотранспортної системи кінцевим споживачем повинен здійснюватися з урахуванням наявності/відсутності договірних відносин між усіма зазначеними суб`єктами (постачальником газу, оператором ГТС, оператором ГРМ та кінцевим споживачем), а також з урахуванням доказів, які підтверджують фактичне виконання наявних між зазначеними суб`єктами договорів щодо купівлі-продажу, транспортування, балансування газу тощо.
Згідно з розділом 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2496 від 30.09.2015, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього; споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.
Судами встановлено, що у спірний період протягом червня 2016 року та червня, липня, вересня-листопада 2017 року постачальником природного газу для КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» є АТ «НАК «Нафтогаз України» про що свідчать укладені договори постачання природного газу:
-№3474/16-ТЕ-30 від 21.12.2015 (а.с.16-22,т.2) - відповідно до п. 2.1 (у редакції додоткової угоди №4 від 30.04.2016) - АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.05.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 6430 тис.куб.м.;
-№3919/1617-ТЕ-30 від 28.09.2016 (а.с.45-54,т.2) - відповідно до п. 2.1 (у редакції додоткової угоди №3 від 31.03.2017) - АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 8600 тис.куб.м.;
-№3921/1617-РО-30 від 28.09.2016 (а.с.55-64,т.2) - відповідно до п. 2.1 (у редакції додоткової угоди №2 від 31.03.2017) - АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 1000 тис.куб.м.;
-№3920/1617-БО-30 від 27.12.2016 (а.с.65-74,т.2) - відповідно до п. 2.1 (у редакції додоткової угоди №2 від 31.03.2017) - АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 601 тис.куб.м.;
-№8460/1718-ТЕ-30 від 13.09.2017 (а.с.75-84,т.2) - відповідно до п. 2.1 АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 54 750 тис.куб.м.;
-№8463/1718-РО-30 від 13.09.2017 (а.с.85-94,т.2) - відповідно до п. 2.1 АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 19 тис.куб.м.;
-№8461/1718-БО-30 від 13.09.2017 (а.с.95-104,т.2) - відповідно до п. 2.1 АТ «НАК «Нафтогаз України» передає КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) газ обсягом до 10 350 тис.куб.м.
В абзаці 59 пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи наведено визначення поняття номінації, згідно з яким це попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу Х Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках: 1)визнання аварійним стану систем газопостачання; 2)невідповідності якості природного газу на точці входу; 3)несанкціонованого відбору природного газу; 4)відсутності номінації на точці виходу; 5)направлення замовником послуг транспортування повідомлення про припинення транспортування природного газу до точки виходу, в якій споживач, що порушує умови договору на постачання, одержує природний газ; 6)недостатності фінансового забезпечення у замовника послуг транспортування, невиконання умов договору транспортування природного газу; 7)в інших випадках, передбачених законодавством.
Частинами першою, другою, сьомою статті 11 Закону №329-VІІІ визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу. Суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Отже, покладення Кабінетом Міністрів України певних обов`язків на постачальника природного газу є передбаченим законодавцем способом регулювання договірних правовідносин між постачальником та споживачем газу за певних виняткових обставин. Визначення такого обов`язку для постачальника газу не може мати наслідків покладення на споживача газу вчинення додаткових юридично значимих дій.
Відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язане було видати номінації КП «Тернопільміськтеплокомуненерго», відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу для теплопостачальних організацій, можливість відбору скаржником із газотранспортної системи погоджених у договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій.
Водночас, неналежне виконання покладених на АТ "НАК "Нафтогаз України" обов`язків не може мати наслідком покладення на відповідача, як теплопостачальної організації, що генерує теплову енергію, будь-яких додаткових зобов`язань (зокрема, з оплати за ринковими цінами вартості спожитого газу, який було отримано побутовим споживачем відповідно до укладеного договору).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 25.02.2020 у справі №905/2248/18.
Таким чином спростовуються доводи апелянтів про те, що сама лише наявність договорів постачання природного газу, які укладені між відповідачем та АТ «НАК «Нафтогаз України» не свідчить про те, що господарська операція відбулася.
Судами встановлено, що відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» з мереж ПАТ «Тернопільміськгаз» в червні 2016 року в розрізі кінцевих споживачів, обсяг газу згідно з алокацією КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» становить 296,388 тис.куб.м. (а.с.15,т.1), у червні 2017 року - 875,870 тис.куб.м. (а.с.18,т.1), у липні 2017 року - 347,822 тис.куб.м. (а.с.23,т.1), у вересні 2017 року - 457,798 тис.куб.м. (а.с.27,т.1), у жовні 2017 року - 3351,159 тис.куб.м. (а.с.33,т.1), у листопаді 2017 року - 9002,442 тис.куб.м. (а.с.40,т.1).
Тому спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відсутність підписаних між АТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» актів приймання-передачі природного газу за спірний період свідчить, що природний газ спожитий КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» є як безпідставно набуте майно.
Окрім того, судами встановлено, що між ПАТ «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» (замовник) укладено договір №1604000140 від 01.04.2016 з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.04.2016 (а.с.174-177,т.2) за умовами п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станції (ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку передбаченими умовами договору.
Згідно з п. 2.1 цього договору підставою для транспортування газу магістратильними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2016 та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору).
Отже, договір №1604000140 від 01.04.2016 про транспортування газу діяв у спірний період.
На виконання зазначеного вище договору ПАТ «Укртрансгаз» надало, а КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» отримало послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами 14 546,488 тис.куб.м., з яких: у червні 2016 року в обсязі 305,911 тис.куб.м., що підтверджується актом №06-16-1604000140 від 30.06.2016 (а.с.178,т.2), у червні 2017 року в обсязі 876,534 тис.куб.м., що підтверджується актом №06-17-1604000140 від 30.06.2017 (а.с.179,т.2), у липні 2017 року в обсязі 347,998 тис.куб.м., що підтверджується актом №07-17-1604000140 від 31.07.2017 (а.с.180,т.2), у вересні 2017 року в обсязі 458,147 тис.куб.м., що підтверджується актом №09-17-1604000140 від 30.09.2016 (а.с.181,т.2), у жовтні 2017 року в обсязі 3 380,749 тис.куб.м., що підтверджується актом №10-17-1604000140 від 31.10.2016 (а.с.182,т.2), у листопаді 2017 року в обсязі 9 177,149 тис.куб.м., що підтверджується актом №11-17-1604000140 від 30.11.2016 (а.с.183,т.2).
Таким чином, з порівняльного аналізу даних щодо планових обсягів поставок згідно з наведеними вище договорами постачання, даних щодо обсягів послуг транспортування у спірний період та даних, які наведені позивачем у позовній заяві щодо обсягів фактично спожитого у спірні місяці природного газу, вбачається, що споживання КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» природного газу у вказані періоди відбулось в межах передбачених цими договорами обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведені обставини апеляційний господарський суд відхиляє доводи ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в своїй апеляційній скарзі про те, що ним не здійснювалось постачання природного газу відповідачу у спірний період.
Згідно з п. 1 гл. 2 р. ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 10 гл. 3 р. XII Кодексу ГТС у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи.
За умовами п. 1, п. 2 розділу XIIІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій. Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
Замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (п.п. 1-3 гл. 1 р. XIV Кодексу ГТС).
Згідно з п. 7 гл. 3 р. XIV Кодексу ГТС місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.
Судами встанодено, що з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) між ПАТ «Тернопільміськгаз» (Оператор ГРМ) та КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» (споживач) укладено договір на розподіл природного газу за №250 від 31.12.2015 (а.с.105-112,т.2), а також підписувались заяви-приєднання КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.02.2016 (а.с.114,т.2) та від 31.03.2017 (а.с.113,т.2). Вказані договори укладались на невизначений строк.
Відповідно до п. 1.1 договорів на розподіл природного газу Оператор ГРМ зобов`язується надати Замовнику послугу з розподілу природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів Замовника (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу (комерційні вузли обліку) та газоспоживаючого обладнання визначаються сторонами в додатку 1 до договору.
Договірні (планові) обсяги розподілу природного газу Замовника ГРМ на розрахунковий період визначаються в додатку 3 до договору (п. 3.1 договорів на розподіл природного газу).
Підставами для розподілу природного газу ГРМ є підтверджені в установленому порядку оператором газотранспортної системи України (ПАТ «Укртрансгаз») місячні обсяги постачання природного газу, виділені для Замовника (підтверджені обсяги) (п. 3.2.1 договорів на розподіл природного газу).
Згідно з п. 3.3, п. 3.4 договорів на розподіл природного газу Оператор ГРМ розподіляє природний газ у загальному потоці від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в місячних обсягах, підтверджених ПАТ «Укртрансгаз». Місячний обсяг розподілу природного газу ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.
У п. 2.1 типових договорів розподілу природного газу сторони дійшли згоди про те, що Оператор ГРМ зобов`язується надати Замовнику послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законом порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1 типових договорів розподілу природного газу).
Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (п. 3.3 типових договорів розподілу природного газу).
Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього договору об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 5.6 типових договорів розподілу природного газу).
Встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність несанкціонованого відбору природного газу ГТС, оператором якої є позивач, споживачем КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» у спірні періоди та про неправомірність віднесення негативного небалансу у відповідному об`ємі на відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем у судовому засіданні про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.
Апелянтами не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційні скарги АТ «Укртрансгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягають залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційних скарг без задоволення, суд дійшов до висновку про покладення на кожного з апелянтів судового збору в розмірі по 1 008 525,00 грн., який сплачений ними згідно з платіжним дорученням за №2117від 31.03.2020 та №0000005452 від 28.05.2020.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційні скарги акціонерного товариства «Укртрансгаз» б/н та б/д та акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за №14/4-2632-20 від 16.04.2020 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2020 у справі №921/692/19 залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 1 008 525,00 грн. покласти на кожного з апелянтів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді:Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
Повний текст постанови складено 0
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
.12.2020.
