ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01.04.2021Справа № 910/17772/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед"
до Акціонерного товариства "Банк Січ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія"
про стягнення 2 500 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Омельчук С.О. (ордер серія КС № 250842 від 15.12.2020);
від відповідача: Пилюченко І.Г. (ордер серія АА № 1066599 від 10.12.2020);
від третьої особи: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Компанія "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (надалі по тексту також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Січ" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення 2 500 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 в частині сплати повної суми гарантії забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 2 500 000,00 грн., у з в`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов`язань за Договором про поставку бар`єрного огородження № 04/11-19 від 04.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17772/20, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія", розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2020.
14.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач зазначає, що вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020 про сплату коштів за гарантією в розмірі 2 500 000,00 грн. була отримана Акціонерним товариством "Банк Січ" 01.10.2020 поза межами строку дії гарантії, тому у відповідача відсутні будь-які підстави для задоволення вимоги позивача та сплати 2 500 000,00 грн.
23.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
24.12.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 12.01.2021.
29.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що на адресу позивача надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 29.09.2020. Жодних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення відповідачу 01.10.2020 на адресу позивача не надходило. За твердженням позивача, вказана обставина спростовує доводи відповідача про отримання поштового відправлення 01.10.2020 та з урахуванням вищевикладеного свідчить про отримання поштового відправлення 29.09.2020 уповноваженого особою відповідача.
05.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно д яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
12.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 11.02.2021.
12.01.2021 Господарський суд міста Києва надіслав запит до Акціонерного товариства "Укрпошта" про надання інформації щодо отримання поштової кореспонденції адресатом за номером 0205903532360.
27.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
05.02.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.02.2021, дослідивши матеріали справи та клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.03.2021.
11.03.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.03.2021 судове засідання по справі відкладено на 01.04.2021.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2021 подав заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні 01.04.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
04.11.2019 між "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія", як продавцем, укладено Договір про поставку мостового бар`єрного огородження № 04/11-19 (надалі за текстом також - Договір поставки).
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору поставки, продавець зобов`язується передати товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах передбачених Договором поставки.
Пунктом 3.1. Договору поставки визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 50% попередньої оплати від вартості кожної партії товару. Після отримання товару та підтвердження його належної якості інженером (IRD Engineering S.r.l.) протягом 5 календарних днів покупець зобов`язаний здійснити оплату товару у розмірі 50% від вартості поставленого товару.
Згідно пункту 4.2. Договору поставки, сторони домовилися, що продавець зобов`язаний згідно графіку здійснити поставку товару покупцю власним транспортом та за свій рахунок на об`єкт покупця. Після отримання від покупця попередньої оплати за партію товару, продавець зобов`язаний здійснити поставку партії товару протягом 25-30 календарних днів. Інші партії товару мають бути поставлені продавцем протягом 15 календарних днів після отримання відповідної попередньої оплати. У випадку, якщо продавець не може здійснити поставку товару на умовах визначених у графіку поставки, то покупець має право завчасно анулювати цей договір за умови письмового повідомлення продавця.
Відповідно до пункту 12.1 Договору поставки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.03.2020.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 02.03.2020 до Договору поставки № 04-11/19 від 04.11.2019, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору поставки до 30.09.2020.
Позивач стверджує, що ним були виконані умови Договору поставки в повному обсязі, зокрема, позивач здійснював попередню оплату у розмірі 50 % від суми, що була зазначена у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" рахунках, а у випадку поставки відповідної партії товару, сплачувалася решта вартості товару згідно умов Договору поставки.
Водночас, позивач заявляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія" не виконало свої зобов`язання за Договором поставки, у зв`язку з чим, станом на 21.09.2020 заборгованість перед позивачем становила 3 670 893,36 грн.
29.05.2020 відповідач надав на користь позивача банківську гарантію № 202659-ГР-1511 (надалі за текстом також - банківська гарантія) на суму 2 500 000,00 грн., згідно умов якої відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки.
Кінцевим терміном дії гарантії визначено 30.09.2020.
24.09.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 351/20 від 21.09.2020, в якій позивач зазначає про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" взятих на себе зобов`язань згідно Договору поставки, у зв`язку з чим, вимагає від відповідача сплатити кошти за банківською гарантією № 202659-ГР-1511 складеною 29.05.2020 у розмірі 2 500 000,00 грн.
07.10.2020 позивач отримав лист відповідача (вих. № 2142/145 від 05.10.2020) про відмову в задоволені вимог по банківській гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 у зв`язку із закінченням строку її дії.
Згідно вимоги від 14.10.2020 позивач повторно вимагав від відповідача здійснити виплату грошової суми у розмір 2 500 000,00 грн., згідно банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020, проте, відповідач листом вих. № 2283/11 від 20.10.2020, відмовив позивачу у виплаті з мотивів заявлення вимоги після закінчення строку дії гарантії.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійснені виплати згідно банківської гарантії, позивач звернуся до суду із вимогою про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмір 2 500 000,00 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до частини 1 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.
При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).
Відповідно до підпункту 9 пункту 3 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5 (надалі за текстом - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Судом встановлено, що 29.05.2020 відповідач надав банківську гарантію № 202659-ГР-1511, згідно якої, відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити позивачу повну суму гарантії забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. після отримання від позивача оригіналу належно представленої письмової вимоги, в якій буде посилання на одну з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки.
Умовами банківської гарантії встановлено, що кінцевим терміном її дії є 30.09.2020 (включно). Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
Відповідно до пунктів 79 та 80 Положення бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта (резидента) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Бенефіціар подає вимогу та інші обумовлені в гарантії документи до банку-гаранта (резидента) протягом строку дії гарантії у спосіб, що становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) перевіряє вимогу за гарантією та інші подані документи на їх відповідність умовам гарантії.
Згідно умов банківської гарантії, відповідна вимога бенефіціара повинна бути направлена реєстровою або кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: 01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 63.
Позивач у позовній заяві стверджує, що письмова вимога № 351/20 від 21.09.2020 була надіслана 24.09.2020 на адресу відповідача (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 63) за допомогою оператора поштового зв`язку Акціонерного товариства "Укрпошта" та отримана уповноваженою особою відповідача із прізвищем ОСОБА_1 29.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0205903532360.
Водночас, згідно наявного в матеріалах справи листа Акціонерного товариства "Укрпошта" від 20.01.2021 № 1853-А-2021011410119-В (на запит відповідача від 14.01.2021 № А-2021011410119) надана інформація, що фактично поштове відправлення №0205903532360 було вручено уповноваженій особі відповідача 01.10.2020 у відділені поштового зв`язку 01033 місто Київ, тобто, вже після закінчення стоку дії банківської гарантії.
Відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Системне тлумачення статей 560-568 Цивільного кодексу України дозволяє суду зробити висновок, що за змістом норми пункту 2 частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором у зв`язку з закінченням строку дії гарантії припиняється у випадку, якщо кредитор (бенефіціар) у межах строку дії гарантії не звертався до банку-гаранта з письмовою вимогою, що становить належне представлення, або звернувся, але з вимогою, що не становить належне представлення.
Згідно пункту 44 Положення зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром припиняється в разі закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії
Частиною 2 статті 565 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок гаранта негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.10.2020 вих. № 2142/145, відповідач повідомив позивача про отримання вимоги № 351/20 від 21.09.2020 саме 01.10.2020, тобто після закінчення строку дії банківської гарантії, а тому, керуючись умовами банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 та положеннями чинного законодавства відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимоги.
Таким чином, оскільки вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020, яка була надіслана відповідачу 24.09.2020 та отримана відповідачем 01.10.2020 не є належним представленням документів, у розумінні підпункту 11 пункту 3 розділу І Положення, що є обов`язковим для її задоволення, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 21.08.2020 між відповідачем та адвокатом Пилюченко І.Г. було укладено Договір № 21/08/20 про надання правничої (правової) допомоги.
Додатковою угодою № 7 від 30.11.2020 до Договору № 21/08/20 від 21.08.2020, сторони встановили, що гонорар адвоката за представництво клієнта в Господарському суді міста Києва під час судового розгляду справи № 910/17772/20 складається із гонорару адвоката за участь в 1 судовому засіданні, який становить 2 500,00 грн. без ПДВ та гонорару адвоката за складання відзиву на позовну заяву Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" до Акціонерного товариства "Банк СІЧ" у розмірі 5 000,00 грн.
Додатковою угодою № 8 від 29.12.2020 до Договору № 21/08/20 від 21.08.2020, сторони визначили розмір гонорару адвоката за складання заперечення на відповідь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на відзив до АТ "Банк СІЧ" у справі № 910/17772/20 у сумі 4 500,00 грн.
Додатковою угодою №8/1 від 29.12.2020 сторони погодили строк дії Договору №21/08/20 від 21.08.2020 до 31.12.2021.
На підтвердження обсягу виконаної адвокатом Пилюченко І.Г. роботи у матеріалах справи містяться Акт про надання правничої (правової) допомоги від 30.12.2020 на суму 12 500,00 грн. та Акт про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2021 на суму 7 000,00 грн.
Згідно виписки по рахунку адвоката Пилюченко І.Г., наданої АТ "Універсал Банк", вбачається про надходження від АТ "Банк СІЧ" грошових коштів: 14.01.2021 у сумі 12 500,00 грн. (призначення платежу: складання відзиву та участь у судових засіданнях згідно Договору № 21/08/20 від 21.08.2020); 19.01.2021 у сумі 7 000,00 грн. (призначення платежу: складання заперечення та участь в судових засіданнях, згідно рахунку № 7 від 14.01.2021, згідно Договору № 21/08/20 від 21.08.2020); 08.02.2021 у сумі 5 300,00 грн. (призначення платежу: за участь в суд. засід. згідно рахунку № 8 від 01.02.2021, дог. № 21/08/20 від 21.08.2020); 22.02.2021 у сумі 7 500,00 грн. (призначення платежу: за участь в суд. засід., згідно рах. № 9 від 17.02.2021, дог. № 21/08/20 від 21.08.2020).
Водночас, згідно поданої до суду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/17772/20, відповідач заявляє про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
Суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Таким чином, заява відповідача про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі, у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Всупереч викладеним вимогам процесуального закону позивачем не будо доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обставин щодо своєчасного та належного подання Акціонерному товариству "Банк Січ" вимоги для виконання банком банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 та виплати позивачу грошової суми у розмірі 2 500 000,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені, а всі аргументи і докази спростовані відповідачем, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової суми згідно банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 у розмірі 2 500 000,00 грн. не підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.У позові Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" до Акціонерного товариства "Банк Січ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" про стягнення 2 500 000,00 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
3.Стягнути з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 26612982) на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 63, ідентифікаційний код 37716841) 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2021.
Суддя С. В. Стасюк
