ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/17772/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Шевченко П.М.;
від відповідача: Чернюк В.В.;
від третьої особи: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційні скарги Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 15.09.2022 (повний текст складено та підписано 04.10.2022)
та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва
від 04.10.2022 (повний текст складено та підписано 12.10.2022)
у справі № 910/17772/20 (суддя Котков О.В.)
за позовом Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед"
до Акціонерного товариства "Банк Січ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія"
про стягнення 2 500 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 Компанія "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Січ" про стягнення 2 500 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови банківської гарантії №202659-ГР-1511 від 29.05.2020 в частині сплати повної суми гарантії забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 2 500 000,00 грн., у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов`язань за Договором про поставку бар`єрного огородження № 04/11-19 від 04.11.2019.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що вимога позивача №351/20 від 21.09.2020 про сплату коштів за гарантією в розмірі 2 500 000,00 грн. була отримана Акціонерним товариством "Банк Січ" 01.10.2020 поза межами строку дії гарантії, тому у відповідача відсутні будь-які підстави для задоволення вимоги позивача та сплати 2 500 000,00 грн.
Рух справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/17772/20 у задоволенні позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача. Стягнуто з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" 17 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/17772/20. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Січ" на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", 2 500 000,00 грн. заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Січ" задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року у справі № 910/17772/20; справу № 910/17772/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- у справі, що переглядається, суд першої інстанції взагалі не досліджував чи виник гарантійний випадок (порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов`язання, забезпеченого гарантією), та відповідно обов`язок у гаранта сплатити за гарантією;
- водночас, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Акціонерне товариство "Банк Січ" правомірно відмовило позивачу у задоволенні його вимоги про сплату грошової суми відповідно до умов гарантії, оскільки вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020, була отримана відповідачем після закінчення строку дії банківської гарантії, що на думку суду першої інстанції підтверджується листом Акціонерного товариства "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021;
- в свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, обмежився лише дослідженням обставин та доказів поданих на їх підтвердження щодо отримання гарантом вимоги позивача в межах строку гарантії;
- при цьому, суд апеляційної інстанції навів доводи, за якими не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020, була отримана відповідачем після закінчення стоку дії банківської гарантії;
- так, апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої інстанції не наведено мотивів не взяття до уваги доказів позивача, а враховано лише надану відповідачем відповідь Акціонерного товариства "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021, у якій відсутнє посилання на первинні документи, на підставі яких було встановлено факт отримання відповідачем поштового відправлення 01.10.2020;
- суд апеляційної інстанції також зазначив, що доказ - відповідь Акціонерного товариства "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021, долучений до матеріалів справи з порушенням положень частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України;
- водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надане позивачем, свідчить про отримання поштового відправлення 29.09.2020 уповноваженою особою відповідача;
- разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому позивачем, зазначено прізвище особи, що отримала поштову кореспонденцію "Чайковська", яка не є працівником Акціонерного товариства "Банк Січ", та відповідно не була уповноважена отримувати від імені відповідача поштову кореспонденцію;
- при цьому, Акціонерне товариство "Банк Січ" зазначило, що відповідно до договору № 33/03/2066 про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань від 23.12.2016, укладеного між Акціонерним товариством "Укрпошта" та відповідачем, працівниками Акціонерного товариства "Банк Січ", що уповноважені отримувати поштову кореспонденцію, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1;
- однак, апеляційний господарський суд, в порушення вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, не спростував та не відхилив аргументи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про отримання поштового відправлення 29.09.2020 уповноваженою особою відповідача;
- суд також вважає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що умовами наданої відповідачем гарантії не передбачено необхідності фактичного отримання гарантом адресованої йому вимоги про сплату гарантії протягом строку її дії, є помилковим та таким, що не відповідає положенням самої банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020, якими передбачено, що будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше 30.09.2020;
- крім того, апеляційний господарський суд задовольняючи позов, як і суд першої інстанції, не досліджував чи виник гарантійний випадок (порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов`язання, забезпеченого гарантією), і відповідно обов`язок у гаранта сплатити за гарантією, та не зазначив, які докази підтверджують настання гарантійного випадку;
- допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України);
- за таких обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у цій справі в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 в позові Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" відмовлено повністю. Стягнуто з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 75 000,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч гривень).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- суд дійшов висновку, що з огляду на суперечливість доводів сторін та наданих ними доказів, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0205903532360 не є беззаперечним та достатнім доказом у підтвердження факту отримання уповноваженою особою відповідача вимоги № 351/20 від 21.09.2020 року саме 29.09.2020 року, за встановлених судом вище обставин;
- в той же час суд зауважив, що відповідальність за своєчасність отримання відповідачем вимоги № 351/20 від 21.09.2020 року, в даному випадку до 30.09.2020 року включно, несе виключно позивач, який при направлені вимоги скористався безпосередньо послугами оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта", а не будь-якої кур`єрської служби для доставки та вручення вимоги уповноваженій особі відповідача нарочно;
- не може бути залишений судом поза увагою факт відсутності у матеріалах справи доказів невиконання ТОВ "Іберія" (боржник) прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору поставки, оскільки саме лише посилання у позовній заяві на наявність у ТОВ "Іберія" заборгованості у розмірі 3 670 893,36 грн. не свідчить про порушення боржником зобов`язань за договором поставки, забезпеченого гарантією, доказів, які б свідчили про протилежне позивачем до суду не представлено, тоді як саме виникнення гарантійного випадку є безумовною умовою для виплати коштів за банківською гарантією;
- доказів на спростування викладеного судом вище позивач не наддав;
- враховуючи ненадання позивачем доказів у підтвердження порушення ТОВ "Іберія" зобов`язань за договором поставки, суд дійшов висновку, що відсутність таких доказів виключає обов`язок у гаранта сплатити кошти за банківською гарантією.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу представника Акціонерного товариства "Банк Січ" у справі № 910/17772/20 - задоволено. Стягнуто з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" витрати на професійну правничу допомогу - 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень).
Додаткове рішення мотивоване тим, що позивачем не заперечений розмір понесених відповідачем витрат, а отже заявлені витрати на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн. є доведеними належними доказами і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення, і узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з постановленим рішенням та додатковим рішенням, позивач - "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (19.10.2022 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладень, з яким було направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 2 500 000,00 грн. за банківською гарантією. Крім того, скаржник просив скасувати і додаткове рішення, та відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу представника Акціонерного товариства "Банк Січ" у справі № 910/17772/20 про стягнення з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (ідентифікаційний код 26612982, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення та додаткового рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилався на те, що наявними матеріалами справи підтверджується своєчасність отримання відповідачем вимоги про сплату коштів за банківською гарантією № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020. При цьому, надані відповідачем документи стосовно уповноважених осіб банку - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть спростовувати факт отримання вимоги уповноваженою особою банку. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що у період з 17.10.2019 по 29.09.2020 відповідач не уповноважував інших осіб на отримання поштової кореспонденції, окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_1Також, скаржник зазначає, що відповідач не заперечує і факт отримання вимоги.
Всупереч положенням п.4 ч.4 ст.138 ГПК України судом не наведено мотивів не взяття до уваги доказів позивача, а враховано лише надану відповідачем відповідь АТ "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021, у якій відсутнє посилання на первинні документи, на підставі яких було встановлено факт отримання відповідачем поштового відправлення 01.10.2020. При цьому, на переконання скаржника вказана відповідь є недопустимим доказом, яка подана з порушенням ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України,а єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження дати отримання вимоги про виплату гарантії є повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вимогу було вручено 29.09.2020.
При цьому, доводи відповідача щодо ненастання гарантійного випадку суперечать фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Також, оскільки скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову, а тому і витрати відповідача на професійну правничу допомогу стягненню з позивача не підлягають в силу приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
06.12.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті коштів за банківською гарантією, термін дії якої закінчився 30.09.2020, оскільки вимога позивача про виплату коштів отримана банком 01.10.2020. Рекомендоване відправлення про вручення поштового відправлення № 0205903532360 не є беззаперечним та достатнім доказом в підтвердження факту отримання уповноваженою особою відповідача вимоги № 351/20 від 21.09.2020 , а саме 29.09.2020. Крім того, відповідач наголошував, що позивачем не було надано доказів , які б підтверджували настання гарантійного випадку та обов`язку відповідача сплатити кошти за банківською гарантією, зокрема не надано ані претензій позивача до третьої особи із вимогою виконати умови договору та/або акту звірки взаємних розрахунків, підписаних сторонами. Додатково відповідач зазначав про неможливість стягнення спірних коштів в силу запровадження у банку процедур тимчасової адміністрації в силу приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і неможливість задоволення кредиторських вимог всупереч встановленої законом процедури.
08.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідачем наголошено, що відповідча в спростування тверджень позивача про відсутність
Підтвердження того, що особи, які зазначені в довіреності є працівниками відповідача, надав суду першої інстанції довідки № 2881/14-1 від 31.12.2020 та № 2882/14-1 від 31.12.2020, які підтверджують що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які згідно довіреності від 17.10.2019 мають право отримувати адресовану відповідачу кореспонденцію, є працівниками відповідача. Вимогу позивача про виплату коштів отримана банком 01.10.2020
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, апеляційну скаргу Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17772/20 за апеляційною скаргою Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 та на додаткове рішення Господарського суд від 04.10.2022.
08.11.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного суду надійшли матеріали справи № 910/17772/20 за апеляційною скаргою "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 та на додаткове рішення Господарського суд від 04.10.2022.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.
Оскільки "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" оскаржується рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 та додаткове рішення Господарського суд від 04.10.2022, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції вирішив об`єднати апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17772/20 за апеляційною скаргою "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2022 та на додаткове рішення Господарського суду від 04.10.2022, об`єднано апеляційну скаргу Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейнш Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/17772/20 та апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20, в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні 26.01.2023, встановлено учасникам спору процесуальні строки на подання відзиві, заяв та клопотань.
У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 910/17772/20 за апеляційними скаргами Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейнш Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/17772/20 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який продовжувався відповідними Указами і є чинним станом на момент розгляду справи.
Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 16.02.2023 апеляційні скарги Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейнш Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/17772/20 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20.
У зв`язку з відпусткою судді Агрикової О.В. 16.02.2023 включно, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі та у визначений строк - неможливо.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023, апеляційні скарги Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейнш Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 справу № 910/17772/20 за апеляційними скаргами Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейнш Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 до прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. , розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 16.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 розгляд справи за апеляційними скаргами відкладено до 16.03.2023.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 16.03.2023 з`явився представник позивача (скаржника) та представник відповідача.
Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні 16.03.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення та задовольнити позовні вимоги повністю, а також відмовити у стягненні з позивача 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.032023 просив залишити оскаржуване рішення та додаткове рішення - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія" в судове засідання 16.03.2023 представників не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зокрема засобами електронного зв`язку, за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді, .а також шляхом направлення ухвали від 16.02.2023 представником позивача на адресу третьої особи.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників третьої особи в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
04.11.2019 між "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія", як продавцем, укладено Договір про поставку мостового бар`єрного огородження № 04/11-19.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору поставки, продавець зобов`язується передати товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених Договором поставки.
Пунктом 3.1. Договору поставки визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 50% попередньої оплати від вартості кожної партії товару. Після отримання товару та підтвердження його належної якості інженером (IRD Engineering S.r.l.) протягом 5 календарних днів покупець зобов`язаний здійснити оплату товару у розмірі 50% від вартості поставленого товару.
Згідно пункту 4.2. Договору поставки, сторони домовилися, що продавець зобов`язаний згідно графіку здійснити поставку товару покупцю власним транспортом та за свій рахунок на об`єкт покупця. Після отримання від покупця попередньої оплати за партію товару, продавець зобов`язаний здійснити поставку партії товару протягом 25-30 календарних днів. Інші партії товару мають бути поставлені продавцем протягом 15 календарних днів після отримання відповідної попередньої оплати. У випадку, якщо продавець не може здійснити поставку товару на умовах визначених у графіку поставки, то покупець має право завчасно анулювати цей договір за умови письмового повідомлення продавця.
Відповідно до пункту 12.1 Договору поставки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.03.2020.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 02.03.2020 до Договору поставки № 04-11/19 від 04.11.2019, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору поставки до 30.09.2020.
Позивач стверджує, що ним були виконані умови Договору поставки в повному обсязі, зокрема, позивач здійснював попередню оплату у розмірі 50 % від суми, що була зазначена у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" рахунках, а у випадку поставки відповідної партії товару, сплачувалася решта вартості товару згідно умов Договору поставки.
Водночас, позивач заявляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія" не виконало свої зобов`язання за Договором поставки, у зв`язку з чим, станом на 21.09.2020 заборгованість перед позивачем становила 3 670 893,36 грн.
29.05.2020 відповідач надав на користь позивача банківську гарантію № 202659-ГР-1511 на суму 2 500 000,00 грн., згідно умов якої відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки.
Кінцевим терміном дії гарантії визначено 30.09.2020.
24.09.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу №351/20 від 21.09.2020, в якій позивач зазначає про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" взятих на себе зобов`язань згідно Договору поставки, у зв`язку з чим вимагає від відповідача сплатити кошти у розмірі 2 500 000,00 грн. за банківською гарантією №202659-ГР-1511, складеною 29.05.2020.
07.10.2020 позивач отримав лист відповідача (вих. № 2142/145 від 05.10.2020) про відмову в задоволенні вимог по банківській гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 у зв`язку із закінченням строку її дії.
Згідно вимоги від 14.10.2020 позивач повторно вимагав від відповідача здійснити виплату грошової суми у розмірі 2 500 000,00 грн., згідно банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020, проте, відповідач листом вих. № 2283/11 від 20.10.2020, відмовив позивачу у виплаті з мотивів заявлення вимоги після закінчення строку дії гарантії.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні виплати згідно банківської гарантії, позивач звернуся до суду із даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справи № 910/16898/19 зазначено, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.
Стосовно виконання зобов`язань третьою особою за Договором про поставку мостового бар`єрного огородження № 04/11-19, як підстави для настання гарантійного випадку, і щодо чого суд касаційної інстанції надав вказівку у постанові від 21.12.2021, яка в силу приписів ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою для судів при новому розгляді справи, стосовно того, що суд апеляційної інстанції не досліджував чи виник гарантійний випадок (порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов`язання, забезпеченого гарантією), і відповідно обов`язок у гаранта сплатити за гарантією, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 04.11.2019 між "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія", як продавцем, укладено Договір про поставку мостового бар`єрного огородження № 04/11-19, яким передбачено наступні умови:
- згідно пунктів 2.1. та 2.2. Договору поставки, продавець зобов`язується передати товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених Договором поставки;
- пунктом 3.1. Договору поставки визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 50% попередньої оплати від вартості кожної партії товару. Після отримання товару та підтвердження його належної якості інженером (IRD Engineering S.r.l.) протягом 5 календарних днів покупець зобов`язаний здійснити оплату товару у розмірі 50% від вартості поставленого товару;
- згідно пункту 4.2. Договору поставки, сторони домовилися, що продавець зобов`язаний згідно графіку здійснити поставку товару покупцю власним транспортом та за свій рахунок на об`єкт покупця. Після отримання від покупця попередньої оплати за партію товару, продавець зобов`язаний здійснити поставку партії товару протягом 25-30 календарних днів. Інші партії товару мають бути поставлені продавцем протягом 15 календарних днів після отримання відповідної попередньої оплати. У випадку, якщо продавець не може здійснити поставку товару на умовах визначених у графіку поставки, то покупець має право завчасно анулювати цей договір за умови письмового повідомлення продавця;
- пунктом 5.1 Договору визначено, що якість товару повинна відповідати стандартам, обумовленим законодавством України для даного виду товару; продавець на кожну партію товару поставки товару надає покупцю сертифікат відповідності товару, а також інші документи , обумовлені чинним законодавством України для даного виду товару;
- пунктом 6.1 Договору обумовлено приймання товару за кількістю та якістю проводиться у відповідності з накладними та показниками якості, вказаних у ДСТУ та іншій нормативно - технічній документації на даний вид продукції, та у відповідності до вимог Інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкцією П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю»;
- відповідно до пункту 12.1 Договору поставки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.03.2020;
Також, згідно Додаткової угоди № 1 від 02.03.2020 до Договору поставки № 04-11/19 від 04.11.2019, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору поставки до 30.09.2020.
Позивач стверджує, що ним були виконані умови Договору поставки в повному обсязі, зокрема, позивач здійснював попередню оплату у розмірі 50 % від суми, що була зазначена у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" рахунках, а у випадку поставки відповідної партії товару, сплачувалася решта вартості товару згідно умов Договору поставки.
Водночас, позивач заявляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія" не виконало свої зобов`язання за Договором поставки, у зв`язку з чим, станом на 21.09.2020 заборгованість перед позивачем становила 3 670 893,36 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження матеріалів справи, дійшов висновку,що матеріали справи не містять доказів в підтвердження належного виконання третьою особою зобов`язань за Договором (зокрема, обумовлених п. 3.1, п. 4.2, п. 5.1, п. 6.1 Договору) - матеріали справи не містять, і належних та допустимих доказів в спростування вказаних обставин - матеріали справи також не містять. При цьому, належним доказом в підтвердження обставин невиконання третьою особою умов Договору є безпосередньо сам Договір та викладені у ньому умови, які вимагають від постачальника, зокрема, надання певних документів в підтвердження якості та кількості товару, виконання яких матеріалами справи не підтверджується. При цьому, позивач, як покупець, виконав зі своєї сторони умови Договору, і відповідно, мав правомірні очікування як на виконання умов контрагентом, так і на результат їх забезпечення у вигляді гарантії.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок ненадання позивачем доказів у підтвердження порушення ТОВ "Іберія" зобов`язань за договором поставки, ва тому саме відсутність таких доказів виключає обов`язок у гаранта сплатити кошти за банківською гарантією - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.
Отже, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи,дійшов висновку, що судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія" не виконало свої зобов`язання за Договором поставки, у зв`язку з чим, станом на 21.09.2020 заборгованість перед позивачем становила 3 670 893,36 грн., і доводи позивача в ціі частині визнаються судом обгрунтованими.
Згідно із ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.05.2020 відповідач надав на користь позивача банківську гарантію № 202659-ГР-1511 на суму 2 500 000,00 грн., згідно умов якої відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки.
Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена реєстровою або кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: Україна, 01033, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63.
Сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені гарантом за цією гарантією.
Зобов`язання гаранта за цією гарантією припиняються на підставі: 1) сплати бенефіціару суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку, на який видано гарантію; 3) відмови бенефіціара від своїх прав за цією гарантією.
Кінцевим терміном дії гарантії визначено 30.09.2020 (включно). Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
Передання прав за цією гарантією можливе тільки за попередньою письмовою згодою гаранта.
Внесення змін до умов цієї гарантії (у разі потреби) можливе без письмового погодження із бенефіціаром у порядку, передбаченому законодавством України.
У випадку наміру сторін внести зміни до Договору (в сторону збільшення строку його дії або його суми) є обов`язковим внесення змін до даної банківської гарантії.
Ця гарантія підпорядковується законодавству України. Усі спори і розбіжності, що випливають з цієї гарантії, розглядаються в господарському суді відповідно до підсудності, встановленої законодавством України.
Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
За ч.4 ст.200 Господарського кодексу України, до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Моментом набуття чинності гарантійного зобов`язання вважається день видачі гарантії, якщо в ній не встановлено іншу дату.
При цьому, гарантія, зокрема, може бути відкличною або безвідкличною.
Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 врегульовано загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований, зокрема розділом І якого визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/ банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії /контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 2 Розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, згідно ст.563 Цивільного кодексу України, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
Слід зазначити, що гарантія - це односторонній правочин, за яким у гаранта виникає обов`язок на вимогу бенефіціара сплатити йому певну грошову суму, внаслідок невиконання боржником взятих на себе зобов`язань, забезпечених цією гарантією.
При цьому, будь-яких обмежень за видами зобов`язань, які можуть забезпечуватись гарантією, законодавством не встановлено.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу №351/20 від 21.09.2020, в якій позивач зазначає про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" взятих на себе зобов`язань згідно Договору поставки (не поставка передплаченого товару загальною вартістю 3 670 893, 36 грн.), у зв`язку з чим вимагав від відповідача сплатити кошти у розмірі 2 500 000,00 грн. за банківською гарантією №202659-ГР-1511, складеною 29.05.2020.
Як зазначав позивач, вказана вимога направлена гаранту поштою на поштову адресу відповідача (гаранта): Україна, 01033, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63, що підтверджується поштовим описом вкладення форми 107 від 24.09.2020 та поштовою квитанцією з номерним ідентифікатором - 0205903532360 від 24.09.2020 та рекомендованим повідомленням про вручення відправлення 29.09.2020 (а.с.37, 39, т.1), і у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому позивачем, зазначено прізвище особи, що отримала поштову кореспонденцію "Чайковська", датою отримання вказано 29.09.2020.
В свою чергу, відповідач наголошував в обгрунування заперечень проти позову, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому позивачем, зазначено прізвище особи, що отримала поштову кореспонденцію "Чайковська", яка не є працівником Акціонерного товариства "Банк Січ", та відповідно не була уповноважена отримувати від імені відповідача поштову кореспонденцію. Відповідач зазначав, що відповідно до договору № 33/03/2066 про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань від 23.12.2016, укладеного між Акціонерним товариством "Укрпошта" та відповідачем, працівниками Акціонерного товариства "Банк Січ", що уповноважені отримувати поштову кореспонденцію, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому, відповідач вказував, що саме ОСОБА_2 отримала вимогу за гарантією 01.10.2020. Також, відповідачем надано відповідь АТ "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021, у якій відсутнє посилання на первинні документи, на підставі яких було встановлено факт отримання відповідачем поштового відправлення 01.10.2020.
При цьому, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд в силу приписів ст. 316 ГПК України висловив вказав, що суд апеляційної інстанції не спростував та не відхилив аргументи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про отримання поштового відправлення 29.09.2020 уповноваженою особою відповідача.
В свою чергу, оцінюючи вказані доводи та посилання учасників справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Згідно ч.4 ст. 563 Цивільного кодексу України, кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Частиною 1 ст. 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах , зокрема п.11 ч.3 розділу 1 визначено, що належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями
Отже, для визначення належності представлення слід керуватися саме умовами банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020.
Згідно банківської гарантії, письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена реєстровою або кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: Україна, 01033, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63. Кінцевим терміном дії гарантії визначено 30.09.2020 (включно). Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
Судом встановлено, що 24.09.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу №351/20 від 21.09.2020, в якій позивач зазначає про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" взятих на себе зобов`язань згідно Договору поставки (не поставка передплаченого товару загальною вартістю 3 670 893, 36 грн.), у зв`язку з чим вимагає від відповідача сплатити кошти у розмірі 2 500 000,00 грн. за банківською гарантією №202659-ГР-1511, складеною 29.05.2020.
Отже, вимога була надіслана не пізніше 30.09.2020 та отримана відповідачем 29.09.2020, що підтверджується накладною №57 рекомендованих відправлень доставна дільниця №6 від 29.09.2020 (повідомлення 0103328281035) та була вказана та надана позивачем як один із доказів отримання відповідачем вимоги від " 21" вересня 2020 року про сплату грошових коштів в розмірі 2 500 000, 00 грн. за банківською гарантією № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 в позовній заяві.
При цьому, суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження наявних матеріалів справи дійшов висновку, що надані відповідачем документи стосовно уповноважених осіб банку - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть спростовувати факт отримання вимоги уповноваженою особою банку 29.09.2020. Також, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що у період з 17.10.2019 по 29.09.2020 відповідач не уповноважував інших осіб на отримання поштової кореспонденції, окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також, відповідач не заперечує і факт отримання вимоги позивача за банківською гарантією.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність факту отримання відповідачем 29.09.2020 вимоги позивача від 21.09.2020 про сплату грошових коштів в розмірі 2 500 000,00 грн. за банківською гарантією №202659-ГР-1511 від 29.05.2020 та отримання її лише 01.10.2020, адже наявні у справі докази в сукупності свідчать про належне виконання позивачем обов`язку з надсилання відповідної вимоги та не спростування відповідачем належними доказами стосовно того, що вказану вимогу отримано не уповноваженою особою 29.09.2020.
Крім того, відповідачем надано роздруківку з сайту htpps://track.ukrposhta.ua, відповідно до якої поштове відправлення не було вручено 29.09.2020, проте, вкаазана роздруківка не містить відомостей щодо вручення поштового відправлення 01.10.2020 (на що посилається відповідач).
Доводи відповідача щодо того, що на вимозі стоїть штамп банку про отримання документа 01.10.2020, - є необгрунтованими, оскільки даний штамп проставляється виключно співробітниками відповідача, що не виключає його проставляння після отримання відправлення 29.09.2020.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 29.09.2020, що підтверджується накладною №57 рекомендованих відправлень доставна дільниця №6 від 29.09.2020 (повідомлення 0103328281035) та була вказана та надана позивачем як один із доказів отримання відповідачем вимоги від " 21" вересня 2020 року про сплату грошових коштів в розмірі 2 500 000, 00 грн. за банківською гарантією № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 в позовній заяві.
Жодних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення відповідачу 01.10.2020 на адресу позивача не надходило. Вказана обставина спростовує доводи відповідача про отримання поштового відправлення 01.10.2020 р., та з урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що день і час отримання поштової кореспонденції адресатом, у даному випадку відповідачем, залежить не лише від дати доставки до відділення зв`язку, а й від суб`єктивної волі одержувача, з урахуванням усіх доказів в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт отримання поштового відправлення 29.09.2020 уповноваженою особою відповідача підтверджується більш вірогідними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, відповідачем надано відповідь АТ "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021, у якій відсутнє посилання на первинні документи, на підставі яких було встановлено факт отримання відповідачем поштового відправлення 01.10.2020.
Відповідно до банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог лише у випадку, якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії.
Встановивши, що позивач (бенефіціар) надав банку(гаранту) всі передбачені гарантією документи, у спосіб та у визначений строк, надіслав вимогу до закінчення строку дії гарантії, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем всіх умов, необхідних для виконання відповідачем гарантійних зобов`язань.
Правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сукупність встановлених обставин свідчить про неправомірність відмови від її сплати за гарантією з боку відповідача (гаранта), що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідності до ч. 3 ст. 563 Цивільного кодексу України, у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
Таким чином, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії).
Згідно ч. 1 ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
Стаття 562 Цивільного кодексу України, у якій закріплено вище зазначений принцип, є спеціальною у порівнянні із ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою закріплено загальний принцип акцесорності для всіх видів забезпечення виконання зобов`язань, які є додатковими до основного договору, що забезпечується і в повній мірі залежать від нього.
Гарантія, згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, є одним із видів забезпечення основного зобов`язання.
Водночас, за змістом ст. 546 Цивільного кодексу України, законодавець вказує на незалежність зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму від основного договору.
Таким чином, гарантія підпадає під самостійне правове регулювання та не залежить від впливу основного зобов`язання.
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справи № 910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду та оцінки усіх обставин справи в сукупності з наявними у справі доказами, оскільки 29.05.2020 відповідач надав на користь позивача банківську гарантію № 202659-ГР-1511 на суму 2 500 000,00 грн., згідно умов якої відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів ненастання гарантійного випадку за банківською гарантією, а також містять більш вірогідні докази в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження отримання відповідачем вимоги за гарантією у встановлений гарантією строк.
Таким чином, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії (2 500 000,00 грн.) внаслідок порушення принципалом (третьою особою) зобов`язання, забезпеченого гарантією та підтвердження направлення бенефіціаром (позивачем) гаранту (відповідачу) письмової вимоги про сплату спірної суми у розмірі 2 500 00,00 грн., яка безпідставно не була сплачена відповідачем, а отже, невиконання гарантом взятих на себе безвідкличних та безумовних зобов`язань щодо сплати позивачу за його письмовою вимогою повну суму гарантії як забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з підстав невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору поставки, свідчить в сукупності про наявність достатніх правових підстав для стягнення цієї суми в судовому порядку.
Посилання відповідача неможливість стягнення спірних коштів в силу запровадження у банку процедур тимчасової адміністрації в силу приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і неможливість задоволення кредиторських вимог всупереч встановленої законом процедури - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки по перше, відповідну процедуру неплатоспроможності відповідача запроваджено на підставі рішення Правління НБУ від 09.08.2022 № 405-рш/БТ «Про віднесення АТ «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 579 від 09.08.2022, і про продовження вказаної процедури на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.08.2022 № 654 та № 803 від 27.10.2022, тобто після виникнення спірних правовідносин, які між сторонами виникли у 2020 році, і продовження вказаної процедури жодним чином не впливає на оцінку спірних правовідносин, а задоволення позовних вимог лише підтверджує певні безспірні вимоги позивача до відповідача, проте, не звільняє позивача від обов`язків в силу приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дотриматись процедури пред`явлення кредиторських вимог, а також не позбавляє відповідача здійснити їх оцінку з урахуванням ступеня черговості виконання, з урахуванням вимог наведеного закону.
Усі інші доводи, посилання , обґрунтування учасників спору розглянуті судом апеляційної інстанції, проте, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заявленого спору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 500 00 грн. заборгованості за банківською гарантією - є законними та обґрунтованими, були доведені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю і присудженням до стягнення з Акціонерного товариства "Банк Січ" на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" 2 500 000,00 грн. заборгованості за банківською гарантією.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката подані відповідачем до суду першої інстанції з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням наведеного, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з прийняттям нового рішення про задоволення позову, а тому і витрати відповідача на професійну правничу допомогу стягненню з позивача не підлягають в силу приписів ч. 4 та ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20 - підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви від 19.09.2022 року "Про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу" представника Акціонерного товариства "Банк Січ" у справі № 910/17772/20 щодо стягнення з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" витрати на професійну правничу допомогу - 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) - слід відмовити повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79, 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю за наведених у даній постанові підстав. Крім того, у задоволенні заяви від 19.09.2022 року "Про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу" представника Акціонерного товариства "Банк Січ" у справі № 910/17772/20 щодо стягнення з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" витрати на професійну правничу допомогу - 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) - слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Акціонерного товариства "Банк Січ" на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" підлягає стягненню 37 500,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 56 250,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги апеляційні скарги Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі № 910/17772/20 - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Січ" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 63, ідентифікаційний код 37716841) на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 26612982) 2 500 000 (два мільйони пятсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 37 500 (тридцять сім тисяч) грн.00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Січ" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 63, ідентифікаційний код 37716841) на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 26612982) 56 250 (пятдесят шість тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/17772/20 - скасувати.
7. У задоволенні заяви від 19.09.2022 року "Про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу" представника Акціонерного товариства "Банк Січ" у справі № 910/17772/20 щодо стягнення з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" витрати на професійну правничу допомогу - 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) - відмовити повністю.
8. Матеріали справи № 910/17772/20 повернути до Господарського суду м. Києва, доручивши видати накази на виконання пунктів 4 та 5 постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання постанови: 27.04.2023.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю.Шаптала
