УХВАЛА
06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5179/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Турчин С.О.)
від 17.09.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.)
від 26.01.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В"
про визнання недійсними та скасування рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/5179/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення № 9 "Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території" та №10 "Затвердження переліку та розмірів внесків" установчих зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В", оформлені протоколом №1 від 17.04.2019. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку рішення, викладені у пунктах 9 та 10 протоколу №1 від 17.04.2019 про затвердження кошторису та затвердження переліку та розміру внесків, прийняті неповноважним органом - установчими зборами співвласників будинку та із перевищенням цим органом своєї компетенції. При цьому, рішення з питання №10 порядку денного про затвердження переліку та розміру внесків для здійснення витрат на управління будинком було прийнято за відсутності достатньої кількості голосів.
09.03.2021 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
24.03.2021 ОСОБА_1 подав до касаційного суду заперечення проти відкриття касаційного провадження.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху.
Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, а також розглянувши заперечення проти відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
1) Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
26.01.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову у справі № 910/5179/20. Повний текст складено 10.02.2021. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги є 02.03.2021.
Скаржник звернувся з касаційною скаргою 09.03.2021, тобто, поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
За приписами частини 2 статті 288 цього Кодексу, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Приписом частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду він отримав 15.02.2021. Водночас не додає до касаційної скарги докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови, а саме - конверт (або копію конверта) суду апеляційної інстанції, в якому йому надіслано оскаржувану постанову, з відповідним штрихкодовим ідентифікатором. Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до суду касаційної інстанції, тобто скарга надійшла до Верховного Суду без матеріалів справи, суд позбавлений можливості перевірити у матеріалах справи дату вручення заявникові відповідного поштового відправлення. Крім того, заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
З огляду на те, що заявник не подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також не додав до касаційної скарги доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови, тобто не підтвердив обставини, з якими закон пов`язує можливість поновлення пропущеного строку, касаційна скарга відповідно до статті 174, частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України залишається без руху.
2) Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Так, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити:
1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Водночас, скаржник не визначає жодної з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу, а також конкретної норми матеріального та/або процесуального права (абзац, пункт, частина статті), які неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та також є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
3) Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
Позивач звернувся в суд з позовом у 2020 році з однією вимогою немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Отже, скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4204,00 грн (200 % х 2102,00).
До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З огляду на те, що скаржник не подав клопотання про поновлення строку, не зазначив підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також не надав суду документи, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у встановлених порядку і розмірі, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України залишається без руху для надання строку на усунення встановлених недоліків.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288 пункту 5 частини 2, пунктів 1, 2 частини 4 статті 290, частини 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/5179/20 залишити без руху.
2. Встановити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В" строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом, надавши суду:
- заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, а також документи, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції (конверт або його копію зі штрихкодовим ідентифікатором);
- уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) з урахуванням цієї ухвали, а також зазначити чітко норми матеріального та/або процесуального права (абзац, пункт, частина статті), які неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи;
- документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
3. Роз`яснити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Квартет, 16-В", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження - суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі. У разі невиконання решти вимог цієї ухвали - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Кондратова
