П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 910/5179/20
Провадження № 12-38гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Рогач Л. І.,
судді-доповідачаКатеринчук Л. Й.,
суддівАнцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В.,Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Лавринчук О. Ю.,
представників:
ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_5., Іщенка Д. Ю.,
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» - адвокатів Бойкова О. С., Гнатуш Н. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року (головуючий суддя Зубець Л. П., судді Алданова С. О., Мартюк А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року (суддя Турчин С. О.) у справі № 910/5179/20 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» про визнання недійсними та скасування рішень і
В С Т А Н О В И Л А
1. Вступ
1.1. У справі, що розглядається, перед судом касаційної інстанції постали питання: чи оспорювані рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку з питань затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, переліку і розміру внесків підлягають розгляду судами господарської юрисдикції виходячи з предмета спору, що пов`язаний з управлінням відповідачем; чи може вихід за межі питань, які визначені законодавцем для установчих зборів, мати наслідком визнання недійсними рішень таких зборів щодо інших питань в діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ), зокрема затвердження його кошторису та членських внесків; чи прийнято рішення про затвердження кошторису та членських внесків ОСББ повноважним складом учасників зборів.
2. Короткий зміст позовних вимог
2.1. 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяв про зміну підстав позову від 08 липня 2020 року та від 27 липня 2020 року) до ОСББ «Квартет, 16-В» про визнання недійсними та скасування рішень № 9 «Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території» і № 10 «Затвердження переліку та розміру внесків» установчих зборів співвласників, оформлених протоколом № 1 від 17 квітня 2019 року.
2.2.Позовні вимоги обґрунтовано так:
- позивач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та є членом ОСББ «Квартет, 16-В»;
- 02 квітня 2019 року відбулися установчі збори співвласників багатоквартирного будинку з письмовим опитуванням співвласників, про що складено протокол № 1 від 17 квітня 2019 року щодо прийняття рішень з 21 питання порядку денного зборів; цей протокол оформлено з порушенням вимог частини восьмої статті 10 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), оскільки до нього не додано листків письмового опитування співвласників, що унеможливлює з`ясування результатів їх голосування по кожному з питань порядку денного зборів та підрахунок кількості голосів;
- при скликанні та проведенні оспорюваних установчих зборів у порушення приписів частини тринадцятої статті 6, частини дев`ятої статті 10 Закону України від 29 листопада 2001 року№ 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) було перевищено компетенцію з питань 9 і 10 порядку денного зборів, оскільки затвердження кошторисуна утримання будинку та прибудинкової території, а також переліку і розміру внесків віднесено законом до повноважень загальних зборів співвласників, а не установчих зборів;
- оскаржувані рішення з питань 9 і 10 порядку денного зборів прийнято за відсутності необхідної кількості голосів співвласників; підписи власників квартир № 1 - ОСОБА_2 , № 19 - ОСОБА_3 та № 69 - ОСОБА_4 є підробленими на листках письмового опитування, а без зазначених осіб кількість голосів «за» прийняті спірні рішення становить менше 2/3 голосів співвласників, ніж вимагається згідно із законом;
- представники власників квартир № 17 , № 21 , № 51 , № 68 , № 104 , які брали участь в оспорюваних установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку, не мали права голосувати на таких зборах, позаяк їх доручення не надавали обсягу відповідних повноважень для участі в установчих зборах; до листків письмового опитування не додано копій довіреностей на представників від імені власників цих квартир, тому не вбачається можливим установити наявність у них повноважень на участь у зборах від імені їх довірителів;
- позивач не брав участі в установчих зборах ОСББ «Квартет, 16-В» і в письмовому опитуванні з питань їх порядку денного в період з 02 по 17 квітня 2019 року, однак він є співвласником у цьому будинку та як член ОСББ має обов`язки по внесенню певного розміру витрат на утримання спільного майна будинку, які визначено оскаржуваними частинами рішення установчих зборів;
- позивач послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19) про підвідомчість спорів щодо визнання недійсними (скасування) рішень установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції як таких, що пов`язані з управлінням юридичною особою та найбільш наближені до корпоративних.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. 17 вересня 2020 року Господарський суд міста Києва прийняв рішення, яким позов задовольнив частково, визнав недійсними рішення № 9 «Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території» та № 10 «Затвердження переліку та розмірів внесків» установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 1 від 17 квітня 2019 року, в іншій частині позову відмовив. Мотивував рішення так.
3.2. Розгляд питання щодо затвердження кошторису ОСББ та переліку і розміру внесків є виключною компетенцією загальних зборів співвласників і не могло бути делеговано установчим зборам співвласників з огляду на системне застосування приписів частини тринадцятої статті 6 і частини дев`ятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ. Відтак оскаржувані рішення, викладені в пунктах 9 та 10 протоколу № 1 установчих зборів співвласників від 17 квітня 2019 року, про затвердження кошторису та встановлення щомісячних внесків прийнято установчими зборами співвласників як неповноважним органом.
3.3. Місцевим судом надано оцінку процедурі голосування співвласниками багатоквартирного будинку з питань 9 та 10 порядку денного установчих зборів ОСББ, які відбулися 02 квітня 2019 року й оформлені протоколом № 1 від 17 квітня 2019 року, та встановлено, що загальна кількість співвласників, які взяли участь у голосуванні на спірних зборах, склала 85 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення в цьому будинку загальною площею 6206,9 кв. м. Суд установив, що «за» прийняття рішень згідно з пунктами 9 та 10 порядку денного установчих зборів проголосувало 84 співвласники, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких - 6129,1 кв. м і складає 67,6665 % від загальної площі об`єктів нерухомості в багатоквартирному будинку, що перебувають у власності співвласників; «проти» спірних рішень проголосував один співвласник, площа нерухомості якого в цьому будинку складає 77,8 кв. м (0,8589 % від загальної площі квартир і нежитлових приміщень) (том 3, а. с. 269-270).
3.4. Суд установив, що позивач заперечував дійсність підписів власників квартир № 1 - ОСОБА_2 , № 19 - ОСОБА_3 та № 69 - ОСОБА_4 , надавши висновок почеркознавчої експертизи № 63/20 від 07 липня 2020 року. Дослідивши висновок експерта, суд відхилив його як неналежний доказ з огляду на те, що почеркознавчу експертизу проведено по технічних копіях листків письмового голосування співвласників будинку, що ставить під сумнів дійсність та обґрунтованість висновку експерта; також експертне дослідження проводилося без умовно-вільних та експериментальних зразків почерку ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
3.5. Суд взяв до уваги надану відповідачем копію заяви свідка ОСОБА_2 від 21 липня 2020 року про те, що вона особисто брала участь у голосуванні на установчих зборах від 02 квітня 2019 року та оцінив її як таку, що відповідає вимогам статей 87, 88 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) і містить відомості щодо належності особисто ОСОБА_2 підпису, виконаного від її імені в листках опитування спірних установчих зборів.
3.6. Надану позивачем заяву свідка ОСОБА_5. від 06 липня 2020 року, у якій зазначено про повідомлення батьком власниці квартири № 69 - ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про те, що його донька у 2018 році виїхала за кордон, де в цей час проживає, тому не могла брати участь в установчих зборах у квітні 2019 року і голосувати по спірних питаннях порядку денного цих зборів, суд не прийняв до уваги як належний доказ з огляду на невідповідність такої заяви свідка вимогам статей 87, 88 ГПК України.
3.7. Щодо участі власниці квартири № 19 - ОСОБА_3 в установчих зборах суд установив, що відповідачем надано довіреність від 10 березня 2019 року, видану ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_7 про його уповноваження на участь в установчих зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та в письмовому опитуванні співвласників цього будинку під час таких зборів. У листку письмового опитування ОСОБА_3 не вказано, що голосування від її імені здійснювалося представником за довіреністю, однак довірителька не заперечувала щодо наданих представнику повноважень і підписання ним цього листка опитування. Відтак саме по собі незазначення в листку письмового опитування відомостей про представника ОСОБА_3 не є достатнім доказом для її виключення з результатів голосування по спірних питаннях порядку денного установчих зборів.
3.8. З огляду на встановлене місцевий суд виснував про необґрунтованість доводів позивача про те, що підписи власниць квартир № 1 , № 19 , № 69 на листках письмового опитування є підробленими і не належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ці особи в період з 02 по 17 квітня 2019 року не брали участі в установчих зборах співвласників і не голосували з питань 9 і 10 порядку денного цих зборів. Такі доводи позивача не підтверджені належними і допустимими доказами.
3.9. Зважаючи на заперечення позивача щодо дійсності повноважень представників власників квартир № 17 , № 21 , № 68 , № 104 , які голосували на спірних установчих зборах співвласників, судом досліджено зміст довіреностей, виданих 20 квітня 2018 року ОСОБА_8 (квартира № 17), 10 квітня 2018 року ОСОБА_9 (квартира № 21), 06 вересня 2018 року ОСОБА_10 (квартира № 68) та 01 березня 2019 року ОСОБА_11 (квартира № 104 ), і встановлено, що довірителями не було надано їх представникам повноважень на прийняття участі саме в установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку, а також в письмовому опитуванні співвласників під час таких зборів. Загальна частка голосів цих осіб становить 4,69565 %. З огляду на таке місцевий суд виключив 4,69565 % голосів зазначених співвласників із загальної суми голосів співвласників, які голосували «за» по спірних питаннях, визначивши загальну кількість голосів по цих питаннях 61,971 % (66,667 % - 4,69565 %), що не відповідає необхідній кількості голосів (2/3 загальної кількості голосів співвласників) для прийняття рішення про затвердження кошторису (витрат на утримання спільного майна ОСББ) і внесків членів ОСББ згідно зі статтею 10 Закону № 2866-ІІІ.
3.10. Суд зауважив на тому, що факт ненадання нотаріусом до матеріалів реєстраційної справи листків письмового опитування до протоколу № 1 від 17 квітня 2019 року за умови їх наявності в додатках до протоколу не є достатньою підставою для встановлення невідповідності протоколу установчих зборів співвласників вимогам частини восьмої статті 10 Закону № 417-VIII та положенням Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 109 (далі -Порядок № 109).
3.11. З огляду на те, що позовні вимоги спрямовано на захист майнових прав позивача щодо розміру сплати членських внесків відповідачу та кошторису витрат відповідача, визначення (затвердження) яких належить до виключної компетенції найвищого органу управління відповідача - загальних зборів співвласників, прийнявши до уваги обставини того, що позивачу належить 8,6546 % від загальної площі нерухомого майна в цьому багатоквартирному будинку, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи (управлінням юридичної особою), погодившись з розглядом його за правилами господарського судочинства. В обґрунтування зазначених висновків місцевий господарський суд послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду в постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) та від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19).
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. 26 січня 2021 року Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року залишив без змін. Мотивував постанову так.
4.2. За змістом частини тринадцятої статті 6 Закону № 2866-ІІІ вбачається, що до повноважень установчих зборів співвласників відноситься прийняття рішень із двох питань - про створення об`єднання і затвердження його статуту. Разом з тим інших питань, які б могли бути внесеними на розгляд установчих зборів, законодавцем не визначено. Частиною дев`ятою статті 10 цього Закону затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників віднесено до виключної компетенції загальних зборів співвласників, які є правомочними після утворення ОСББ та наділені власною компетенцією.
4.3. З огляду на законодавче розмежування повноважень загальних та установчих зборів співвласників будинку апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про прийняття установчими зборами співвласників як неповноважним органом рішень про затвердження кошторису і встановлення щомісячних внесків на утримання будинку, які було викладено в оспорюваних пунктах 9 та 10 протоколу № 1 від 17 квітня 2019 року, що є підставою для визнання їх недійсними.
4.4. Апеляційний суд надав власну оцінку доводам позивача щодо відсутності у представників власників квартир № 17 , № 21 , № 51 , № 68 , № 104 повноважень на участь в установчих зборах співвласників та в письмовому опитуванні, а також про підроблення підписів власниць квартир № 1 ( ОСОБА_2 ), № 19 ( ОСОБА_3 ) та № 69 ( ОСОБА_4 ) в листках письмового опитування за наслідками проведення спірних установчих зборів та погодився з висновками суду першої інстанції про те, що рішення установчих зборів із питання 10 порядку денного цих зборів прийнято 61,971 % від загальної кількості голосів співвласників і за відсутності передбаченої законом необхідної кількості голосів (2/3 загальної кількості всіх співвласників або 66,667 %). Судом зазначено, що представники власників квартир № 17 , № 21 , № 68 , № 104 не були уповноважені довірителями на участь у спірних установчих зборах і на голосування шляхом опитування в період з 02 по 17 квітня 2019 року, оскільки ОСББ ще не було утворено. Такі висновки апеляційного суду дозволили йому погодитись з наявністю підстав для визнання недійсними оскаржуваних рішень установчих зборів по предмету спору.
4.5. Доводи позивача про невідповідність форми і порядку оформлення протоколу установчих зборів співвласників вимогам частини восьмої статті 10 Закону № 417-VIII суд апеляційної інстанції спростував як необґрунтовані, зазначивши, що ненадання нотаріусом до матеріалів реєстраційної справи листків письмового опитування до протоколу № 1 від 17 квітня 2019 року за умови їх наявності в додатках до протоколу не підтверджує обставин оформлення цього протоколу з порушенням вимог закону щодо його форми.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача
5.1. У березні 2021 року відповідач подав касаційну скаргу, уточнивши її у квітні 2021 року на виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення - про відмову в позові. Скарга мотивована так.
5.2. Відповідач доводив, що проведення установчих зборів ОСББ виключно з метою створення об`єднання та затвердження його статуту, як це визначено частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2866-ІІІ, не відповідає в повному обсязі самій меті створення об`єднання, оскільки належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів не є можливим без затвердження кошторису, переліку і розміру внесків співвласників. Відповідач зауважив про доцільність розширювального тлумачення змісту норми частини тринадцятої статті 6 цього Закону щодо повноважень установчих зборів як частини повноважень загальних зборів співвласників.
5.3. Відповідач вважав, що законодавець не виділяє особливого статусу установчих зборів співвласників в аспекті виокремлення їх виключної компетенції у порівнянні із загальними зборами співвласників, оскільки як у загальних, так і в установчих зборах беруть участь одні і ті ж особи (співвласники багатоквартирного будинку), які наділені загальною компетенцією щодо прийняття рішень про утворення ОСББ та затвердження його статуту в порядку статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ з метою захисту їх прав та належного утримання і використання спільного майна в багатоквартирному будинку. Судами неправильно застосовано положення частини дев`ятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ, який визначає виключну компетенцію загальних зборів співвласників у порівнянні з компетенцією інших органів управління відповідачем як юридичною особою (правлінням, ревізійною комісією ОСББ). Установчі збори ОСББ не є іншим / окремим / відмінним органом управління ОСББ відносно до загальних зборів співвласників, тому співвласники багатоквартирного будинку не можуть бути обмежені у правомочностях приймати будь-які рішення, що стосуються управління багатоквартирним будинком, як на установчих зборах під час утворення ОСББ, так і на загальних зборах співвласників, які проводяться після утворення ОСББ, якщо такі питання внесені до порядку денного зборів. З огляду на таке відповідач доводив необґрунтованість висновків судів про прийняття оспорюваних рішень із питань 9 та 10 порядку денного установчими зборами співвласників як неповноважним органом.
5.4. Відповідач аргументував, що місцевим судом не встановлено, яке саме право або законний інтерес позивача порушено внаслідок затвердження кошторису та визначення розміру щомісячних внесків співвласників. Водночас позивач як власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку повинен нести тягар утримання належного йому на праві власності майна, а також майна, що є спільним майном багатоквартирного будинку, в силу статті 13 Конституції України і статей 319, 322, 358, 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5.5. Відповідач зазначив про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин положень Порядку № 109, оскільки цей нормативно-правовий акт визначає процедуру зберігання протоколів зборів співвласників без створення юридичної особи, що проводяться відповідно до Закону № 417-VIII. Однак спір у цій справі виник з приводу оскарження рішень установчих зборів ОСББ як юридичної особи, що приймаються в порядку, визначеному Законом № 2866-ІІІ.
5.6.Відповідач зауважив на тому, що дії представників власників квартир № 17 , № 21 , № 68 та № 104 щодо голосування на спірних зборах, зокрема з питань затвердження кошторису і щомісячних внесків співвласників, було схвалено їхніми довірителями - власниками зазначених квартир шляхом сплати ними внесків на утримання багатоквартирного будинку та відсутності у таких осіб заборгованості зі сплати внесків на цей час. Відповідач зазначив, що на його рахунок внески також сплачує позивач, що підтверджує його згоду із затвердженим на оспорюваних установчих зборах кошторисом та розміром і переліком щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку.
5.7. Відповідач зазначив, що судами надано помилкову оцінку обставинам голосування власників квартир № 17 - ОСОБА_8 , № 21 - ОСОБА_9 , № 68 - ОСОБА_10 та № 104 - ОСОБА_11 через уповноважених представників за відсутності в них повноважень на участь у спірних установчих зборах співвласників та в письмовому опитуванні, що унеможливило врахування їх голосів «за» спірні рішення. Відповідач зазначив, що здійснення представництва власника квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку на підставі довіреності охоплює також повноваження цієї особи як співвласника загального майна багатоквартирного будинку, оскільки такий статус співвласника нерухомого майна є єдиним та нерозривно пов`язаним з наявністю в нього повноважень щодо управління спільним майном. Доручення власників квартир № 17 , № 21 , № 68 , № 104 містили достатній обсяг повноважень на голосування з питань визначення розміру внесків та затвердження кошторису на загальних зборах співвласників спірного багатоквартирного будинку незалежно від того, що ці питання вирішувалися установчими зборами відповідача.
6. Аргументи позивача
6.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача просив відмовити в її задоволенні, постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду залишити без змін. Аргументував обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій про прийняття оспорюваних рішень щодо затвердження кошторису та встановлення щомісячних внесків установчими зборами ОСББ як неповноважним органом. Вирішення таких питань віднесено до виключної компетенції загальних зборів ОСББ, що проводяться після створення та державної реєстрації ОСББ як юридичної особи, на відміну від установчих зборів, які скликаються співвласниками з метою створення ОСББ та затвердження його статуту. Позивач наполягав на тому, що повноваження установчих та загальних зборів співвласників чітко розмежовані законодавцем у статтях 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, якими не передбачено можливості делегування цих повноважень іншим органам. Позивач доводив недоцільність розширювального тлумачення норми частини тринадцятої статті 6 Закону № 2866-ІІІ щодо компетенції установчих зборів, оскільки цей Закон не містить прогалин, які б зумовлювали необхідність тлумачення норм статей 6, 10 таким чином, що установчі збори уповноважені на прийняття рішень, які прямо не передбачені частиною тринадцятою статті 6 та віднесені статтею 10 зазначеного Закону до повноважень загальних зборів ОСББ.
6.2. Позивач зазначив про помилкове розуміння відповідачем правової природи установчих зборів співвласників та їх ототожнення із загальними зборами співвласників. Так, установчі збори співвласників не є органом управління ОСББ, оскільки на момент їх проведення ще не існує ОСББ як юридичної особи, а рішення про створення ОСББ приймається саме на установчих зборах співвласників. Водночас загальні збори співвласників є органом управління вже створеного ОСББ та проводяться після здійснення державної реєстрації ОСББ як юридичної особи.
6.3. Є помилковими аргументи відповідача про те, що позивач не довів порушення його прав оспорюваними рішеннями установчих зборів співвласників. Позивач зазначив, що з прийняттям спірних рішень у нього виник обов`язок зі сплати грошових коштів на утримання майна, що є у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, обґрунтованість розрахунку яких він заперечує.
6.4. Стосовно доводів відповідача про схвалення власниками квартир № 17 ( ОСОБА_8 ), № 21 ( ОСОБА_9 ), № 68 ( ОСОБА_10 ) та № 104 ( ОСОБА_11 ) дій їх представників щодо участі в установчих зборах співвласників та голосування з питань 9 та 10 порядку денного зборів у період з 02 по 17 квітня 2019 року з перевищенням наданих їм довірителями повноважень, то позивач зазначив, що Законом № 2866-ІІІ не передбачено можливості схвалення дій представника співвласника, який брав участь у зборах співвласників, без його належного уповноваження на вчинення таких дій. Водночас положення цивільного законодавства про схвалення правочинів особами, від імені яких їх вчинено представниками з перевищенням повноважень, не поширюються на правовідносини з проведення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку та прийняття ними рішень згідно зі статтею 6 Закону № 2866-ІІІ. Обставини сплати внесків на утримання будинку власниками квартир № 17 , № 21 , № 68 , № 104 та самим позивачем як співвласником майна в багатоквартирному будинку не свідчать про схвалення дій їх представників з голосування по спірних питаннях порядку денного установчих зборів і не підтверджують факту визнання позивачем оспорюваних рішень та правильності визначених ними щомісячних внесків. Водночас дії співвласників зі сплати внесків спрямовані на виконання визначеного статтею 15 Закону № 2866-ІІІ обов`язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати належних внесків і платежів на утримання багатоквартирного будинку.
6.5. Заперечуючи доводи касаційної скарги, позивач звернув увагу на те, що відповідач у касаційній скарзі не навів жодних аргументів, які б спростовували правильність висновків судів, що в довіреностях власників квартир № 17 , № 21 , № 68 , № 104 було зазначено необхідний обсяг повноважень на представництво їх інтересів повіреними особами на установчих зборах співвласників із питань, які є предметом цього спору. Позивач зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо помилкової оцінки судами доказів з посиланням на те, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями з додаткової перевірки доказів.
7. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
7.1. 07 липня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України. Обґрунтовував ухвалу так.
7.2. Під час підготовки справи № 910/5179/20 до розгляду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 462/2646/17, № 473/2005/19, № 501/1571/16-ц та керуючись пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України дійшла висновку, що спір про оскарження рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з будь-яких питань повинен розглядатися за правилами господарського судочинства як найбільш наближений до корпоративного спору.
7.3. Водночас, зважаючи на вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду спору у справі № 466/8748/16-ц щодо законності рішення загальних зборів ОСББ про затвердження кошторису, переліку та розміру внесків у порядку цивільного судочинства, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді спору у справі № 910/5179/20 щодо оскарження рішень установчих зборів співвласників про затвердження кошторису і щомісячних внесків на утримання будинку висловила намір відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.
7.4.Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив на тому, що однакове розуміння правильності розмежування судової юрисдикції в такій категорії спорів сприятиме розумній передбачуваності судових рішень та єдиному підходу у вирішенні правової проблеми визначення предметної юрисдикції у спорах між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ щодо визнання недійсними рішень зборів ОСББ з будь-яких питань їх порядку денного.
8. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо юрисдикції спору
8.1. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору в цій справі, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
8.2. Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
8.3. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
8.4. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
8.5. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
8.6. Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.7. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
8.8. За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
8.9. Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
8.10. Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
8.11. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
8.12. Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
8.13. Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
8.14. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-ІІІ. Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
8.15. Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.
8.16. Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.
8.17. Статтею 6 Закону № 2866-ІІІ визначено загальний порядок проведення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку й обов`язкові рішення, які включаються до порядку денного таких зборів. Відповідно до частин сьомої - тринадцятої цієї статті установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, за винятком якщо власником квартир (нежитлових приміщень) є особа, яка володіє 50 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Закон допускає можливість проведення письмового опитування співвласників упродовж 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів, якщо кількості голосів співвласників, що з`явилися на установчі збори, недостатньо для прийняття рішення про утворення такої юридичної особи.
8.18. Отже, результати голосування з усіх питань порядку денного установчих зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в установчих зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування). Відтак прийняття рішення про утворення ОСББ фактично відбувається одночасно із прийняттям рішення про затвердження його кошторису та розміру внесків співвласників, що виключає обґрунтованість тверджень позивача про те, що затвердження кошторису та розміру внесків членів ОСББ відбулося до моменту утворення ОСББ як юридичної особи.
8.19. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до загальних засад цивільного законодавства. Тому законодавство підлягає тлумаченню виходячи із цих засад. Зокрема, слід мати на увазі, що юридична особа вже з моменту її створення повинна мати цивільну дієздатність, яку юридична особа набуває через свої органи (частина перша статті 92 ЦК України). Отже, Закон № 2866-ІІІ необхідно тлумачити таким чином, щоб він забезпечував набуття дієздатності ОСББ через його органи з моменту реєстрації ОСББ.
8.20. Статтею 6 цього Закону не передбачено заборони щодо внесення до порядку денного установчих зборів інших питань діяльності ОСББ, зокрема щодо прийняття рішень, які віднесено статтею 10 Закону № 2866-ІІІ до виключної компетенції загальних зборів ОСББ (обрання його органів управління, вирішення інших питань організації діяльності об`єднання затвердженням первісного кошторису, визначення розміру членських внесків). Під час здійснення господарської діяльності загальними зборами можуть бути внесені зміни до кошторису за поданням правління ОСББ виходячи із компетенції правління щодо підготовки кошторису, балансу об`єднання та річного звіту відповідно до частини двадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ. Закон № 2866-ІІІ не обмежує прав співвласників у їх волевиявленні щодо прийняття колективного рішення з питань, віднесених до виключної компетенції зборів співвласників, за наявності необхідної кількості голосів на установчих зборах для прийняття відповідного рішення, яке віднесено до компетенції загальних зборів співвласників, оскільки прийняття таких рішень відповідає меті утворення ОСББ за цим Законом - визначення порядку колективного управління спільним майном співвласниками.
8.21. Так, відповідно до пунктів 12, 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, у тому числі відомості про органи управління юридичної особи та про її керівника. Формою заяви щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) (форма 2), затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5, передбачено внесення відомостей про керівника юридичної особи.
8.22. Отже, ще до державної реєстрації ОСББ воно повинне прийняти рішення про обрання членів правління ОСББ. Водночас відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ таке повноваження належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників як вищого органу управління ОСББ. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що компетенція установчих зборів ОСББ не обмежується повноваженнями, визначеними частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2866-ІІІ, а установчі збори вправі також приймати рішення, передбачені статтею 10 цього Закону, в тому числі рішення про затвердження кошторису, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
8.23. Частиною першою статті 21 Закону № 2866-ІІІ визначено, що до коштів ОСББ, поряд із внесками та платежами співвласників, належать доходи, отримані об`єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; кошти та майно, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; добровільні майнові, у тому числі грошові, внески фізичних та юридичних осіб; кошти, залучені на умовах кредиту або позики; пасивні доходи; доходи від діяльності заснованих об`єднанням юридичних осіб і кошти, отримані з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання. Кошторис - це затверджений у встановленому порядку фінансово-плановий документ, який містить відповідні статті і суми витрат коштів на утримання ОСББ. Отже, прийняття рішення про затвердження кошторису є реалізацією господарських функцій у такому непідприємницькому товаристві його вищим органом управління - зборами ОСББ. Така діяльність найбільш наближена до корпоративних відносин.
8.24. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам.
Щодо відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо підвідомчості спору в подібних правовідносинах
8.25. Справу № 910/5179/20 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про розгляд подібного зі справою № 910/5179/20 спору за предметним критерієм у порядку цивільного судочинства, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.
8.26. Спір у справі № 466/8748/16-ц виник з приводу оскарження співвласником багатоквартирного будинку дій ОСББ щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ таких додаткових послуг, як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку і прибудинкової території, що порушує права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника багатоквартирного будинку. За наслідком касаційного перегляду цієї справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та дійшов висновку, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечить законодавству і не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку.
8.27. Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц та № 910/5179/20 є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішень зборів ОСББ, якими затверджено кошторис та перелік і розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб`єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ).
8.28. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в рішеннях у справі № 466/8748/16-ц суди окремо не викладали правові висновки щодо юрисдикції такого спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог фізичної особи - співвласника до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судами цивільної юрисдикції з прийняттям апеляційним судом рішення по суті спору, яке було залишено в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
8.29. З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.
Щодо розгляду справи по суті
8.30. На розгляд судів у цій справі винесено питання дійсності прийнятих зборами ОСББ від 17 квітня 2019 року рішень з питань 9 та 10 їх порядку денного за позовом ОСОБА_1 як власника нежитлового приміщення № 108 у спірному багатоквартирному будинку до утвореного його співвласниками ОСББ.
8.31. Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
8.32. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
8.33. Застосовуючи принцип добросовісності щодо поведінки співвласників багатоквартирного будинку, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що особа, яка голосувала «за» відповідні питання порядку денного зборів ОСББ (або, отримавши можливість проголосувати, не заперечувала щодо прийняття відповідного рішення), не може в подальшому заперечувати у суді дійсність цього рішення, прийнятого зборами ОСББ, оскільки така особа діятиме всупереч власному волевиявленню на зборах співвласників і буде таким чином вводити в оману інших співвласників, які покладалися на первісне волевиявлення цієї особи.
8.34. Суди попередніх інстанцій не дослідили протокол № 1 установчих зборів співвласників від 17 квітня 2019 року, а також докази на предмет того, скільки співвласників взяли участь у цих зборах, скільки з них проголосували «за» рішення з питань 9 і 10 порядку денного (84 особи), якою є загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень цих співвласників (6129,1 кв. м, що склала 67,6665 % від загальної площі квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку), скільки співвласників проголосували «проти» зазначених рішень (1 особа), і якою є загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень цих осіб (77,8 кв. м, що становить 0,8589 % від загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень у будинку) (том 1, а. с. 23-25).
8.35. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, чи заперечував позивач проти рішень, ухвалених з питань 9, 10 порядку денного зборів ОСББ, а відтак не встановили, чи узгоджується з принципом заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) звернення ОСОБА_1 із позовом до ОСББ про визнання недійсними та скасування рішень із питань 9, 10 порядку денного оспорюваних зборів і чи є порушеними права позивача як співвласника майна у багатоквартирному будинку на прийняття рішень утвореним співвласниками ОСББ з огляду на те, що ОСОБА_1 брав участь у цих зборах як власник нежитлового приміщення № 108 площею 783,9 кв. м, а згідно з протоколом зборів співвласників «проти» проголосувала тільки одна особа, площа квартири якої становить 77,8 кв. м (том 1, а. с. 11-32).
8.36. Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що оспорювані позивачем рішення про затвердження кошторису та переліку і розміру щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку було прийнято установчими зборами співвласників як неповноважним органом, оскільки розгляд таких питань законодавцем віднесено до компетенції загальних зборів співвласників.
8.37. За доводами касаційної скарги, відповідач заперечує особливий правовий статус загальних зборів співвласників та не відмежовує їх від установчих зборів співвласників, обґрунтовуючи це тим, що як загальні, так і установчі збори скликаються та проводяться співвласниками багатоквартирного будинку, які приймають колективні рішення про створення ОСББ та щодо належного утримання, управління і використання спільного майна у багатоквартирному будинку.
8.38. З огляду на сформульовані вище висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що компетенція установчих зборів ОСББ не обмежується повноваженнями, визначеними частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2866-ІІІ, а установчі збори вправі також приймати рішення, передбачені статтею 10 цього Закону, Велика Палата Верховного Судупогоджується із зазначеними доводами касаційної скарги.
8.39. Отже, рішення зборів співвласників щодо визначення розміру витрат на управління багатоквартирним будинком не може бути визнано недійсним тільки тому, що загальні збори співвласників відбулися у формі «установчих зборів», а не «загальних зборів», як це передбачено статтями 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, оскільки така процедура не нівелює волевиявлення самих співвласників щодо складу витрат на утримання багатоквартирного будинку (кошторису), розміру та порядку здачі співвласниками внесків на утримання спільного майна у ньому.
8.40. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що включення до порядку денного установчих зборів співвласників питання про затвердження кошторису витрат на новостворене ОСББ і розміру внесків його співвласників з оформленням відповідного рішення зборів у складі загальних питань, що розглядалися установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, може бути самостійною підставою для визнання недійсним рішення зборів у зазначеній частині.
8.41. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що волевиявлення зборів співвласників багатоквартирного будинку не може спростовуватися з посиланням на «виключність компетенції установчих зборів співвласників» тільки щодо прийняття рішень про утворення ОСББ та затвердження його статуту, оскільки установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком.
8.42. Отже, доводи касаційної скарги, викладені в пункті 5.3 описової частини цієї постанови, спростовують висновки судів щодо недійсності рішення установчих зборів співвласників про затвердження кошторису і розміру внесків співвласників як таких, що прийняті з виходом за межі компетенції цих зборів, та беруться до уваги судом касаційної інстанції.
8.43. Тому вирішення спору, що розглядається у цій справі, залежить від того, скільки голосів співвласників віддано за спірні рішення установчих зборів ОСББ та чи відповідає така кількість вимогам, установленим статтею 10 Закону № 2866-ІІІ.
8.44. Відповідно до частини дванадцятої статті 10 цього Закону кожний співвласник (його представник) під час голосування на зборах має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення, розташованих у багатоквартирному будинку, за винятком якщо такій особі належить більше половини від загальної кількості квартир та нежитлових приміщень.
8.45. За приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
8.46. Отже, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ, застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.
8.47. У цій справі судами не досліджувалися положення статуту відповідача, які були затверджені на установчих зборах, та не встановлювалося, яка кількість голосів співвласників необхідна для прийняття рішення щодо визначення розміру внесків співвласників та затвердження кошторису, незважаючи на те, що статут відповідача було затверджено установчими зборами ОСББ «Квартет, 16-В» згідно із протоколом № 1 від 02 квітня 2019 року, рішення щодо його затвердження позивачем не оспорювалося, а його копія наявна у матеріалах справи (том 1, а. с. 33-49).
8.48. Однак суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів на предмет їх допустимості, тому слід дійти висновку, що в цьому випадку судами не досліджено належним чином обставин щодо того, якою кількістю голосів повинно прийматися рішення по зазначеному питанню порядку денного загальних зборів відповідача з огляду на його диспозитивне врегулювання законодавцем із наданням співвласникам повноважень по-іншому визначити кількість голосів співвласників у статуті ОСББ з питань визначення розміру внесків співвласниками та затвердження його кошторису.
8.49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з протоколом № 1 від 17 квітня 2019 року з питань 9 і 10 порядку денного співвласниками прийняті рішення, «за» які проголосували 84 співвласники, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 6129,1 кв. м, що складає 67,6665 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень об`єднання. Така кількість голосів відповідно до частин дванадцятої, чотирнадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ є достатньою для прийняття спірних рішень, але позивач ставить під сумнів голосування окремими співвласниками (їх представниками).
8.50. Оцінюючи доводи позивача про обов`язкове нотаріальне посвідчення довіреності від 10 березня 2019 року, виданої на підставі договору доручення від 10 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_7 , зокрема, брати участь в установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та у письмовому опитуванні співвласників під час установчих зборів, суди попередніх інстанцій виходили з такого. Відповідно до частини першої статті 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Частиною першою статті 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Оскільки обов`язкового нотаріального посвідчення договору доручення в законодавстві не передбачено, то довіреність, видана в межах такого договору, нотаріальному посвідченню не підлягає.
8.51. Велика Палата Верховного Суду погоджується із цими висновками лише частково з огляду на таке.
8.52. У своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16 (провадження № 11-1459апп18, пункти 101-103) Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у представництві розрізняють внутрішні і зовнішні правовідносини.
8.53. Внутрішні правовідносини виникають між представником та особою, яку представник представляє. У випадку якщо представник діє на виконання договору доручення, між представником й особою, яку він представляє, виникають договірні правовідносини. Водночас особа, щодо якої представник вчиняє правочин від імені того, кого він представляє, не є учасницею внутрішніх правовідносин.
8.54. Зовнішні правовідносини виникають між особою, яку представник представляє, та особою, щодо якої вчиняється правочин. Відповідно до статті 239 ЦК Україниправочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Отже, представник не є ані стороною правочину, який він вчинив від імені особи, яку він представляє, ані учасником зовнішніх правовідносин.
8.55. Тому відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати не формі, в якій вчиняється договір доручення (тобто договір, який регулює виключно внутрішні відносини повіреного та довірителя), як вважали суди попередніх інстанцій, а формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (акт) представником від імені особи, яку він представляє (тобто правочин, який регулює зовнішні відносини).
8.56. Відповідно до частини п`ятої статті 245 ЦК України в редакції, яка діяла на час проведення оспорюваних зборів, довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством. Законом № 2866-ІІІ не передбачено спеціальних вимог щодо посвідчення довіреності на представництво інтересів співвласника в ОСББ, а Законом № 417-VІІІ визначено, що голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства (абзац п`ятий частини восьмої статті 10 цього Закону).
8.57. Оскільки рішення зборів співвласників оформлюються протоколом, який вчиняється в письмовій формі, то довіреність на участь у таких зборах має вчинятися в письмовій формі. При цьому обов`язкового нотаріального посвідчення такої довіреності законом не передбачено. Особливості представництва інтересів члена ОСББ в роботі його органів управління можуть визначатися статутом ОСББ.
8.58. Однак у цьому випадку судами не встановлено таких особливостей, як і не встановлено невідповідності довіреності від 10 березня 2019 року, виданої ОСОБА_3 , вимогам щодо письмової форми її вчинення (том 3, а. с. 165).
8.59. З огляду на таке Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного по суті висновку про необов`язковість нотаріального посвідчення довіреності ОСОБА_3 на право участі та голосування на загальних зборах, але з інших підстав.
8.60. Доводи відповідача, викладені в пункті 5.5 описової частини цієї постанови, про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин положень Порядку № 109 як нормативно-правового акта, що стосується порядку зберігання протоколів зборів співвласників, які проводяться з метою управління багатоквартирним будинком без створення ОСББ в порядку, визначеному Законом № 417-VІІІ, є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для встановлення невідповідності протоколу установчих зборів вимогам зазначеного Порядку.
8.61. Велика Палата Верховного Суду також відхиляє доводи відповідача (пункт 5.6 описової частини цієї постанови) про те, що дії представників щодо голосування на спірних зборах, зокрема з питань затвердження кошторису і щомісячних внесків співвласників, було схвалено їхніми довірителями - власниками зазначених квартир шляхом сплати ними внесків на утримання багатоквартирного будинку та відсутності у зазначених осіб заборгованості зі сплати внесків на цей час; внески також сплачує позивач, що підтверджує його згоду із затвердженим на оспорюваних установчих зборах кошторисом та розміром і переліком щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що сплата внесків відповідно до спірного рішення не може ототожнюватися із діями сторони при схваленні правочину його виконанням, оскільки рішення вищого органу управління ОСББ не є правочином.
8.62. Щодо доводів відповідача, викладених в пункті 5.7 описової частини цієї постанови, про те, що судами надано помилкову оцінку обставинам голосування власників квартир № 17 ( ОСОБА_8 ), № 21 ( ОСОБА_9 ), № 68 ( ОСОБА_10 ) та № 104 ( ОСОБА_11 ) через уповноважених представників за відсутності у них повноважень на участь у спірних установчих зборах співвласників та в письмовому опитуванні, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
8.63. Участь у загальних зборах ОСББ, зокрема в установчих зборах, пов`язується законом з наявністю в особи права власності на квартири або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку. Закон не вимагає спеціального обумовлення в довіреності на представництво власника квартири або нежитлового приміщення окремих повноважень на участь в установчих (чи загальних) зборах. Якщо власник бажає обмежити повноваження представника, він може вказати у довіреності, що представник не наділений повноваженням на участь у зборах від імені власника, або, навпаки, видати довіреність тільки на участь у таких зборах. Водночас правовий висновок про те, чи наділений представник повноваженнями на участь у зборах співвласників, слід робити в кожному окремому випадку, встановивши зміст довіреності та надавши їй правову оцінку.
8.64. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за змістом довіреності, виданої 20 квітня 2018 року ОСОБА_8 , довіреності, виданої 10 квітня 2018 року ОСОБА_9 , довіреності, виданої 06 вересня 2018 року ОСОБА_10 , довіреності, виданої 01 березня 2019 року ОСОБА_11 , вбачається, що довірителями не надано своїм представникам повноважень на участь в установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з правом голосу, а також у письмовому опитуванні співвласників під час установчих зборів, оскільки вони були наділені повноваженнями на участь в загальних зборах (том 3, а. с. 226-228, 231-234).
8.65. Велика Палата Верховного Суду вважає такі правові висновки передчасними, оскільки вони випливали із помилкових висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що установчі збори є такими, на яких не можуть вирішуватися питання, віднесені до компетенції загальних зборів ОСББ.
8.66. Велика Палата Верховного Суду, діючи як касаційний суд в межах компетенції, визначеної статтею 300 ГПК України, не наділена повноваженнями щодо оцінки доказів, наявних у матеріалах справи. Такі докази є належними в розумінні можливості підтвердження обставин, що стосуються предмета спору, про відсутність необхідної кількості голосів для прийняття оскаржуваного рішення органу управління відповідача (загальних зборів співвласників) при вирішенні питань, віднесених до його виключної компетенції.
8.67. З огляду на те, що місцевим та апеляційним судами не досліджено положень статуту відповідача, наданого до матеріалів справи, щодо необхідної кількості голосів по спірних питаннях порядку денного зборів співвласників, не досліджено можливості врахування голосів власників квартир № 17 ( ОСОБА_8 ), № 21 ( ОСОБА_9 ), № 68 ( ОСОБА_10 ), № 104 ( ОСОБА_11 ) виходячи з повноважень, наданих їх представникам за дорученнями, а також не з`ясовано результатів голосування позивача щодо спірних питань порядку денного цих зборів на предмет дотримання принципу заборони суперечливої поведінки (добросовісності попередньої поведінки) позивачем як співвласником багатоквартирного будинку при зверненні з таким позовом до суду, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним скасувати постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду в частині задоволених вимог, направивши справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження зазначених обставин, які мають значення для прийняття рішення у цій справі.
8.68. Під час нового розгляду судам слід з`ясувати, чи доведено позивачем порушення його прав як співвласника багатоквартирного будинку з огляду на результати його голосування зі спірних питань 9 і 10 порядку денного зборів ОСББ та з урахуванням принципу добросовісності при користуванні правом на судовий захист (доктрини заборони суперечливої поведінки) перевірити наявність повноважень у дорученнях, виданих повіреним особам власниками квартир № 17 ( ОСОБА_8 ), № 21 ( ОСОБА_9 ), № 68 ( ОСОБА_10 ), № 104 ( ОСОБА_11 ), на представництво довірителів на зборах співвласників багатоквартирного будинку та прийняття оспорюваних рішень, з огляду на правові висновки касаційного суду про те, що установчі збори співвласників багатоквартирного будинку є по суті різновидом загальних зборів співвласників такого будинку, що не забороняє співвласникам вносити до порядку денного та голосувати на установчих зборах по всіх питаннях управління ОСББ, які віднесено до компетенції загальних зборів співвласників як вищого органу управління ОСББ, що є реалізацією внутрішніх взаємовідносин співвласників у такій непідприємницькій організації.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо суті касаційної скарги
9.1. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
9.2. Частиною третьою статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
9.3. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року у справі № 910/5179/20 слід скасувати в частині задоволених вимог, направивши справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Щодо розподілу судових витрат
9.4. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, касаційним судом не здійснюється, оскільки справа направлена на новий розгляд, а відтак розгляд спору по суті не завершено.
Керуючись статтями 240, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року у справі № 910/5179/20 у частині задоволених вимог скасувати.
Справу № 910/5179/20 у зазначеній частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. І. РогачСуддя-доповідач Л. Й. КатеринчукСудді:Т. О. Анцупова О. С. Золотніков В. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко І. В. Григор'єваК. М. Пільков М. І. ГрицівВ. В. Пророк Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко І. В. ЖелєзнийІ. В. Ткач С. П. Штелик
