УХВАЛА
22 березня 2021 року
Київ
справа №9901/80/21
адміністративне провадження №П/9901/80/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування указу в частині,
встановив:
17 березня 2021 року представник ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - адвокат Ріпа С. І. (АДРЕСА_2) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України (вул. Банкова,11, м. Київ; 01220), у якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 19 лютого 2021 року № 64/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 64) в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 19 лютого 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Рішення РНБО від 19 лютого 2021 року), а саме пункту 3 додатку 1, відповідно до якого застосовано санкції до позивача - громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служби безпеки України (далі - СБУ) та РНБО. З посиланням на статті 49, 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) представник позивача, обґрунтовуючи це клопотання, зазначив, що рішення у цій справі може вплинути на права, свободи та інтереси СБУ та РНБО в частині встановлених судом обставин та обов`язку солідарного відшкодування шкоди (за майбутніми позовами). Пояснив, що у разі задоволення цього позову, позивач матиме правові підстави (у розумінні статей 16, 1173, 1175, 1190 Цивільного кодексу України та статті 5 КАС) для звернення до суду про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями державних органів, зокрема тих, які були долучені до підготовки рішення щодо застосування до неї санкцій. Крім того, у компетенції СБУ та РНБО вносити зміни до санкцій або скасувати їх, а скасування судом як протиправного Указу вплине на права та обов`язки зазначених суб`єктів (в тому сенсі, що вони не матимуть підстав контролювати стан їх реалізації, ефективність дії обмежувальних заходів), що в сукупності також дає підстави стверджувати про наявність підстав для залучення їх до участі у справі як третіх осіб.
Крім того представник позивача заявив клопотання про витребування доказів (від відповідача, СБУ та РНБО), а також про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. З приводу витребування доказів, з-поміж іншого, зазначив, що звернувся з адвокатськими запитами до Президента України, РНБО та СБУ, але відповіді на них, зокрема запитуваних документів (щодо витребування яких подано клопотання), не отримав.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує, зокрема, тим, що Указ № 64 та Рішення РНБО від 19 лютого 2021 року не містять нормативних та фактичних підстав для застосування санкцій, як і ніяких мотивів, які спонукали ухвалити таке рішення. Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не була повідомлена про те, що вона вчинила дії, які становлять загрозу національній безпеці, як і про те, що стосовно неї розглядається питання про застосування до неї санкцій у зв`язку з цим. За таких обставин вона була позбавлена можливості пояснити чи висловити свою позицію з приводу звинувачень чи підозр, які слугували для СБУ та РНБО приводом для включення її до санкційного списку. Крім того, будучи необізнаною про підстави застосування до неї санкцій, позивач обмежена у праві на ефективний судовий захист.
Представник позивача зауважив також, що у значенні частини другої статті 1, частини третьої статті 5 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII) ОСОБА_1 не належить до суб`єктів, щодо яких можна застосовувати санкції. У цьому зв`язку представник позивача додав, що ОСОБА_1 не може розглядатися як суб`єкт, який здійснює терористичну діяльність, позаяк відповідно до статей 23, 24 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» особи, винні у терористичній діяльності, притягуються до кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому законом. Терористична діяльність є кримінально-караним діянням, тому для того, щоб констатувати що особа здійснює терористичну діяльність має існувати таке, що набрало законної сили рішення суду, яким особу визнано винною у вчиненні відповідного злочину.
Окрім того, представник позивача звернув увагу, що спірний Указ є юридично невизначеним, адже у переліку санкцій значаться й такі, зміст яких можна трактувати доволі широко, особливо «інші санкції <…>». Щодо останнього зауважив, що таке формулювання у правозастосовному акті індивідуальної дії є неприйнятним, адже з цього особа не може зрозуміти які саме обмежувальні заходи до неї застосовуються і передбачити наслідки своїх дій.
Насамкінець представник позивача навів аргументи стосовно суперечливості Рішення РНБО від 19 лютого 2021 року положенням Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України». Зокрема зазначив, що рішення цього органу є обов`язковими тільки для органів виконавчої влади, правоохоронних органів та військових формувань. Водночас Національний банк України, якого (спірним Указом № 64) зобов`язано забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не належить до жодного відомства, тому не зобов`язане виконувати рішення РНБО, зокрема щодо застосування санкцій. Це, своєю чергою, означає, що до позивача не можуть застосовуватися певні види санкцій, приміром блокування активів.
Аргументи представника позивача стосуються також дотримання при виданні Указу № 64 принципів пропорційності та необхідності у демократичному суспільстві, а також дотримання права особи на участь у прийнятті рішення і про протиправний характер обмежувальних заходів, які застосовано до позивача.
Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС та відповідно до статті 266 цього Кодексу підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень частини п`ятої статті 262 КАС суд дійшов висновку про наявність підстав задовольнити клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Керуючись статтями 19, 22, 171, 248, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 19 лютого 2021 року № 64/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 3 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до якого застосовано санкції до громадянки України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.
Справу призначити до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, яке відбудеться о 09:30 год. 21 квітня 2021 року в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.
Залучити до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України.
Клопотання про витребування доказів - розглянути у судовому засіданні за участі сторін і третіх осіб (та/або їхніх представників).
Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві), а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу і третім особам.
Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Встановити третім особам п`ятнадцятиденний строк для подання пояснень щодо позову і десятиденний строк (з дня отримання відзиву) - для надання пояснень на відзив.
Повідомити учасникам справи, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 КАС.
Повідомити учасникам справи, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Повідомити учасникам справи, що інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: supreme.court.gov.ua.
Копію цієї ухвали надіслати сторонам і третім особам. Відповідачу і третім особам надіслати також копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Смокович
