КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 757/35562/18-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/4917/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Матвійчук Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

09 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Максюк І.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року в справі за скаргою стягувача ОСОБА_2 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у місті Київ Лисенко О.В. щодо не вчинення заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 59164770, -

В С ТА Н О В И В :

У квітні 2020 року заявник звернулась до суду із вказаною скаргою, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що на виконанні в Шевченківському РВДВС м. Києві ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання сина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1/6 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

21.05.2019 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮу м. Києві Лисенко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Зазначала, що вказану постанову боржник отримав, про що свідчить факт подання представником боржника декларації за 2018 рік, втім вважає, що декларація не повна, в ній відсутні відомості про наявність майна та доходів яким боржник володіє спільно з іншими особами.

Вважала, що виконавцем не вчинялись дії щодо встановлення доходів боржника, що було підставоюдля подання нею скарг на дії виконавця.

17.10.2019 року за результатами оперативної наради, яка була проведена в управлінні ДВСу м. Києві було вирішено: «…держаному виконавцю Лисенко О.В. направити запити до ДФС України про отримані ОСОБА_3 доходів за період з 2018 року по жовтень 2019 року;викликати боржника до відділу задля надання декларації про доходи та майно за 2019 рік; направити запити до банківських установ про розкриття банківської таємниці, в яких боржником відкриті рахунки; направити запити до Державної прикордонної служби про надання інформації щодо перетину державного кордону боржником за період з липня 2018 і дотепер.».

Проте, рішення оперативної наради виконавцем виконано частково, а начальник Шевченківського РВДВС не проконтролював виконання, що в свою чергу змусило її повторно звертатись до останнього зі скаргою на дії державного виконавця, на яку отримала формальну відповідь, де зокрема вказано про неможливістьотримати декларацію про доходи від боржника із посиланням на лист ДФС України від 22.08.2019 року та Порядок надання інформації ДФС на запити органів державної виконавчої служби.

Крім того, вважаладовідку розрахунок заборгованості ДВ/23 від 06.03.2020 року складеною в порушення вимог Закон України«Про виконавче провадження».

Зазначала, що боржником щомісячно сплачується 10 000 грн аліментів, втім ця сума розрахована самим боржником, а не виконавцем. При цьому вважає, що ці платежі не можуть бути враховані у сплату аліментів за 2018-2019 р.р., оскільки є щомісячною сплатою аліментів, а не заборгованістю, яка в свою чергу має бути розрахована виконавцем окремо від щомісячних платежів.

Вказувала на те, що за ОСОБА_3 за 2018 рік рахується заборгованість у сумі 61 207,62 грн., яка була нарахована виконавцем 22.07.2019 року і боржником не сплачена.

Вважала неправомірними дії виконавця по зарахуванню сплачених боржником сум в рахунок погашення цієї заборгованості, в результаті чого станом на 01.03.2020 року востаннього згідно довідки-розрахунку, відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Крім того, державний виконавець неправомірно визначила в оскаржуваній довідці за період січень 2019 -лютий 2020 р.р. розмір доходу боржника, виходячи з середньої заробітної плати працівника по м. Києву, без проведення наступного перерахунку за результатами річного декларування боржником як ФОП своїх доходів.

На її думку, при складанні довідки державний виконавець Лисенко О.В. порушила порядок стягнення аліментів, визначений Закон України «Про виконавче провадження», оскільки стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Отже, державний виконавець повинна була витребувати інформацію про доходи боржника, як ФОП за результатами річного декларування за 2019 рік, і провести перерахунок сум аліментів, що підлягають сплаті за рішенням суду.

Враховуючи наведене, просила скаргу задовольнити, визнати дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лисенко О.В. такими, що вчинені з порушенням вимог ст.ст. 10, 18, 48, 49, 50, 71 ЗУ «Про виконавче провадження», розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання, визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лисенко О.В. щодо не вчинення заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язати Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лисенко О.В. виконати рішення, викладене у протоколі оперативної наради від 17.10.2019 року.

Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лисенко О.В. витребувати: з державної прикордонної служби України інформацію про кількість перетинів державного кордону боржником ОСОБА_3 за період з 20.07.2018 року (і станом на день подання скарги), з банківських та фінансових установ, які здійснюють діяльність на території України, інформацію про відкриті рахунки та рух грошових коштів на ім`я ОСОБА_3 з 20.07.2018 року (і станом на день подання скарги), витребувати у боржника ОСОБА_3 декларацію про доходи та майно за 2019 рік, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно що перебуває в заставі (іпотеці) або інших осіб, чи про кошти і майно, належні йому від інших осіб, за формою установленою Міністерством юстиції України.

Зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лисенко О.В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, направити до Управління судової роботи ГТУЮ у м. Києві подання про витребування інформації про доходи боржника ОСОБА_3 , які отримуються ним у Швейцарській конфедерації та направити вимоги та виклики ОСОБА_3 за його фактичним місцем проживання у Швейцарській конфедерації.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року скаргу - задоволеночастково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у місті Київ Лисенко О.В. щодо не вчинення заходів з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 59164770.

Зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у місті Київ Лисенко О.В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_3 за 2019 рік у виконавчому провадженні № 59164770, виходячи із середньої заробітної плати працівника для міста Києва відповідно до вимог ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України.

В задоволенні іншої частини скарги - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 28 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції застосовував норму ст. 195 СК України щодо проведення розрахунку заборгованості по аліментам ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування без врахування того, що у ФОП є доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, у порушення вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не надав державному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, а державний виконавець не вчинила жодних дій по виконанню цієї норми закону і не витребувала у боржника ці документи.

Зазначає, що декларація ФОП, яку подав представник боржника і декларація про доходи та майно боржника, яка подається у виконавчому провадженні є різними документами.

Вважає, що державний виконавець не вчиняє дій по витребуванню цієї декларації і ухилення боржника ОСОБА_3 від її подання дають підстави стверджувати про те, що боржник не надає у повному обсязі інформацію про свої доходи, а державний виконавець відповідно не вчиняє жодних дій по її отриманню у примусовому порядку.

Зазначає, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року та вимог ст. 181 СК України ОСОБА_3 був зобов`язаний сплатити 1/6 частину від отриманого ним доходу як аліменти на утримання дитини.

Проведення розрахунку аліментів, які ОСОБА_3 має сплатити на утримання дитини відповідно до рішення суду без врахування його фактично отриманих доходів, а виходячи із розрахунку середньої заробітної плати по місту Києву фактично змінює рішення суду, що є неприпустимим і порушує принцип безумовного виконання рішення суду, як і бездіяльність державного виконавця, яка призвела до невиконання рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 21.05.2019 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Лисенко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 757/35562/18-ц, виданим 08.05.2019 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на корись ОСОБА_2 утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Цією ж постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

25.06.2019 року представником боржника ОСОБА_8 на виконання вимог державного виконавця надано копії квитанцій про сплату аліментів за виконавчим провадженням за період з вересня 2018 року по червень 2019 року, а також копію податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік.

Також повідомлено, що єдиним джерелом доходів ОСОБА_3 є доходи, отримані ним від здійснення підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі фізичної особи - підприємця, платника єдиного податку, а тому аліменти мають визначатися відповідно до положень ч. 2 ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Зазначені обставини встановленісудовим рішенням від 15.06.2020 року у справі 757/35562/18-ц, яке набрало чинності.

Відповідно доч. 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Вищезазначенимсудовим рішенням встановлено, що 22.07.2019 року в порушення ч. 2 ст. 195 СК України державний виконавець склав довідку-розрахунок заборгованості по аліментах за виконавчим провадженням, відповідно до якої заборгованість зі сплати аліментів за 2018 рік була вирахувана шляхом визначення 1/6 частки у загальному річному обсязі доходів ФОП, вказаних в податковій декларації ФОП платника єдиного податку за 2018 рік відповідно до положень ч. 5 ст. 183 СК України, а не виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що боржник ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги - зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у місті Київ Лисенко О.В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_3 за 2019 рік, виходячи із середньої заробітної плати працівника для міста Києва відповідно до вимог ч. 2 ст. 195 СКУкраїни.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції застосовував норму ст. 195 СК України щодо проведення розрахунку заборгованості по аліментам ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування без врахування того, що у ФОП є доходи від здійснення підприємницької діяльності, оскільки ці доводи не ґрунтуються на законі.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що проведення розрахунку аліментів, які ОСОБА_3 має сплатити на утримання дитини відповідно до рішення суду без врахування його фактично отриманих доходів, а виходячи із розрахунку середньої заробітної плати по місту Києву, фактично змінює рішення суду, що є неприпустимим і порушує принцип безумовного виконання рішення суду, як і бездіяльність державного виконавця, яка призвела до невиконання рішення суду, оскільки порядок визначення заборгованості по сплаті аліментів визначений ч. 2 ст. 195 СК України.

Відмовляючи у задоволенні інших вимог стягувача, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 рішення суду про стягнення з останього аліментів, виконується добровільно: сплачуються аліменти в сумі 10 000 грн.на місяць у 2018-2019 роках, відтак, судом не встановлено порушень державним виконавцем вимог ст.ст.10, 18, 48, 49, 50, 71 Закону України«Про виконавче провадження».

Стягувачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

З матеріалів справи вбачається, що оперативною нарадою, яка була проведена в управлінні ДВСу м. Києві 17.10.2019 року і за результатами якої державному виконавцю Лисенко О.В. запропоновано направити запити до ДФС України про отримані ОСОБА_3 доходів за період з 2018 року по жовтень 2019 року;викликати боржника до відділу задля надання декларації про доходи та майно за 2019 рік; направити запити до банківських установ про розкриття банківської таємниці, в яких боржником відкриті рахунки; направити запити до Державної прикордонної служби про надання інформації щодо перетину державного кордону боржником за період з липня 2018 року і дотепер.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимога стягувача про зобов`язання державного виконавця виконати зазначене рішення, викладене у протоколі оперативної наради від 17.10.2019 року, не передбачена чинним законодавством України, в т.ч. виконавчим, відтак така вимога задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019 року державним виконавцем зобов`язано ОСОБА_3 надати декларацію про доходи та майно за 2019 рік, відтак, судом першої інстанції, з врахуванням встановленого, правильно залишена без задоволення вимога стягувача про зобов`язання державного виконавця витребувати у боржника ОСОБА_3 декларацію про доходи та майно за 2019 рік, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або інших осіб, чи про кошти і майно, належні йому від інших осіб, за формою установленою Міністерством юстиції України.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального права.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця витребувати з державної прикордонної служби України інформацію про кількість перетинів державного кордону боржником ОСОБА_3 за період з 20.07.2018 року (і станом на день подання скарги), оскільки дана інформація не впливає на виконання рішення суду і не є обов`язковою при вчиненні виконавчих дій .

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця витребувати з банківських та фінансових установ, які здійснюють діяльність на території України, інформацію про відкриті рахунки та рух грошових коштів, відкритих на ім`я ОСОБА_3 з 20.07.2018 року (і станом на день подання скарги), суд першої інстанції виходив з того, що боржником добровільно виконується рішення суду про стягнення аліментів та у виконавця відсутні підстави витребовувати від банківських та інших фінансових установ таку інформацію, крім того, згідно з п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», такі дії є правом, а не обов`язком виконавця.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задовленні вимоги стягувача про зобов`язання державного виконавця направити до Управління судової роботи Головного територіального управління юстиції у м. Києві подання про витребування інформації про доходи боржника ОСОБА_3 , які отримуються ним у Швейцарській конфедерації, оскільки порядок виконання рішення українських судів за кордоном регулюється Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженої Міністерством юстиції України від 29.12.2006 року №121/5.

Інструкція визначає вимоги щодо звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави, вимоги щодо заяви про стягнення аліментів з боржника, який проживає за кордоном, тощо.

Процедура визнання та виконання рішень українських судів у разі їх наявності на території держав-підписантів Конвенції регламентується Міжнародною конвенцією про стягнення аліментів за кордоном, укладеною у м. Нью Йорк 20.06.1956 р.,до якої Україна приєдналась 20.07.2006 року і яка набула чинності для України 19.10.2006 року.

Направленняподання про витребування інформації про доходи боржника,який проживає за кордоном, не є обов`язком виконавця в розумінні Закону України«Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_3 проживає за межами України, проте, уповноважив на ведення своїх справ в Україні, в т.ч. щодо виконання рішень судів в органах виконавчої служби, ОСОБА_8 , повноваження якого підтверджено довіреністю від 29.10.2018 року (а.с. 43).

На виклик державного виконавця від 27.07.2019 року,представник боржника 08.08.2019 року направив лист з повідомленням про неможливість боржника особисто прибути на виклик виконавця в зв`язку з перебуванням за кордоном та надано копії квитанції про сплату ним аліментів на виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 15 березня 2021 року.

Головуючий

Судді