ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2021 року м. Кропивницький
справа № 405/1526/17
провадження № 22-ц/4809/41/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Єгорової С.М., Чельник О.І.,
при секретарі - Сорокіної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Шевченко І.М. від 19 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про встановлення факту призначення на посаду, зобов`язання внести запис до трудової книжки, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 02 листопада 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано наказ з особового складу «Про призначення ОСОБА_1 », яким його призначено виконуючим обов`язки директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 19 листопада 2016 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.
Вказав, що з 19 січня 2017 року продовжував виконувати обов`язки директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» більше двох місяців.
Вважав, якщо працівник виконує обов`язки більше двох місяців, то він автоматично затверджується на цій посаді без відповідного наказу.
20 березня 2017 року він звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з заявою у якій просив, внести запис до трудової книжки про призначення його директором ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 19 січня 2017 року та встановити посадовий оклад на рівні посадового окладу директора підприємства з 19 січня 2017 року.
До цього часу відповіді на вищевказану заяву він не отримав.
З сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивачу стало відомо про засідання постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з заслуховування конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору на посаду керівника державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».
Комісія заслухала конкурсні пропозиції дев`яти учасників конкурсного відбору і за результатами обговорення та аналізу конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору, переможцем конкурсного відбору оголошено ОСОБА_2 .
Посилаючись на ці обставини та з урахуванням внесених ним змін та доповнень до позову, позивач просив встановити факт призначення його на посаду директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»; зобов`язати підприємство внести до його трудової книжки запис про призначення його директором вказаного підприємства; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 64-п «Про звільнення ОСОБА_1 ,.»; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 65-п «Про призначення ОСОБА_2 », поновити його на посаді директора вищезазначеного підприємства з 21 березня 2017 року та стягнути з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 15 червня 2017 року № 123-п «Про призначення ОСОБА_2 ».
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зокрема вказує, що судом не в повному обсязі з`ясовано всі обставини справи, не було застосовано роз`яснення Державного комітету Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва» та не взято до уваги той факт, що на момент призначення позивача виконуючим обов`язки, посада директора була вакантною та після сплину двухмісячного строку після його призначення інша особа не була призначена директором, а тому суд мав прийти до висновку про затвердження його на посаді на постійну роботу. Також зазначає, що наказ про його звільнення є незаконним з тих підстав, що він був виданий під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 18 листопада 2013 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_1 було укладено Контракт № 19 про призначення на посаду директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», засновником якого є Міністерство економічного розвитку, на термін з 18 листопада 2013 року по 18 листопада 2016 року /т.1 а.с.54-59/.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2016 року № 149-п позивача з 18 листопада 2016 року було звільнено з посади директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України /т.1 а.с.51/.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2016 року № 150-п позивача було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 19 листопада 2016 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку/ т.1 а.с.52/.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 грудня 2016 року № 2135 було оголошено конкурсний відбір керівника державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» /т.1 а.с.78/.
Згідно витягу із протоколу № 3 засідання постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що на належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 березня 2017 року, переможцем конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» оголошено ОСОБА_2 . Рішення Комісії є підставою для укладення контракту між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та переможцем конкурсного відбору ОСОБА_2 /т. 1 а.с.86-87/.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 64-п позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору /а.с.53/.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 65-п призначено ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на час проведення спеціальної перевірки з подальшим укладенням контракту /т. 1 а.с.27/.
15 червня 2017 року ОСОБА_2 призначений на посаду директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі контракту /т. а.с.88/.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Враховуючи те, що строк на який було призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» закінчився, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що трудові відносини між сторонами припинені відповідно до вимог трудового законодавства.
Безпідставним є посилання позивача на Роз`яснення Держкомпраці СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 ( зі змінами від 11 грудня 1986 року № 521/30-18 ) «Про порядок оплати тимчасового замісництва», як на порядок призначення керівників державних установ, оскільки дане питання врегульовано Законом України «Про управління об`єктами державної власності», постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки».
Однак, суд першої інстанції помилково не врахував той факт, що у період з 14 березня 2017 року по 31 березня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДЕ № 811850, виданого Кіровоградською обласною лікарнею /т.1 а.с. 106/.
Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.
В рішенні від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі 3-425/2018(6960/18) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був звільнений у період його тимчасової непрацездатності, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити дату звільнення позивача з посади виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 21 березня 2017 року на 01 квітня 2017 року.
За таких обставин, у відповідності до ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2017 року скасувати частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 21 березня 2017 року на 01 квітня 2017 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.03.2021
Судді:
О.А.Письменний С.М. Єгорова О.І. Чельник
