ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/25451/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/216/21 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,
за участі секретаря -Боднар Р.В.
та сторін - представника апелянта адвоката Жеребецької І.О.; позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Магдич О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/25451/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2020 року, ухваленого суддею Сливка Л.М., повний текст рішення складено 16 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання вчинити дії, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у якому просила визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод при переїзді сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійне місце проживання до неї.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 22 березня 20018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 . Спільне життя із відповідачем не склалося, у зв`язку із зловживанням відповідачем алкоголем та наркотичними речовинами. Часто відповідач поводив себе агресивно та застосовував до неї фізичну силу, що призвело до того, що вона декілька разів переїжджала із малолітнім сином проживати до своїх батьків, однак на вмовляння відповідача знову поверталася до нього у будинок, який належить матері відповідача, що знаходиться у с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області. Після досягнення сином одного року та трьох місяців, вона вийшла із академічної відпустки по догляду за дитиною та відновила своє навчання у Тернопільському медичному університеті ім. Горбачевського, у зв`язку із чим, під час здачі сесій в університеті відповідач частіше залишався вдома із сином ОСОБА_4 . У зв`язку із її навчанням та необхідністю відлучатися з дому, відносини із відповідачем погіршилися, а вночі 16 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 , застосувавши фізичну силу вигнав її з дому. З цих підстав, малолітній син ОСОБА_4 залишився проживати з відповідачем у будинку його матері. При цьому відповідач категорично відмовляється віддавати їй сина, мотивуючи це тим, що дитина буде проживати разом із ним, а вона як матір зможе бачитися із сином лише у його присутності та у будинку, де він проживає. Вказані дії відповідача порушують її права як матері, а також інтереси малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки відповідач є наркозалежним, що негативно впливає на його поведінку та морально-психологічний стан. Відповідач, як чоловік, не може зрозуміти потреб малолітньої дитини та належним чином доглядати за сином, оскільки внаслідок зайнятості на роботі не зможе бути поруч із сином, за яким доглядатимуть посторонні люди. Натомість, вона та її батьки мають можливість постійно доглядати за дитиною та належним чином виховувати малолітнього ОСОБА_4 , у звичному та комфортному для дитини середовищі, оскільки ще під час спільного проживання із відповідачем більшість часу вихованням сина займалася вона та її мати. Разом із цим, вона не заперечує щодо регулярних побачень батька з сином.
04 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, у якому просить визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що після реєстрації шлюбу із відповідачкою ОСОБА_1 вони проживали разом із його батьками за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому, були самостійними, мали змогу вести окремо сімейне життя, займатись доглядом та вихованням сина. Однак, вже після реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 почала ігнорувати сімейні цінності, а після народження сина почала вчиняти сварки у сім`ї. Також, відповідачка почала зловживати спиртними напоями, не пояснюючи причин залишала дім, повертаючись додому пізно. Згодом відновила навчання у Тернопільському медичному університеті, та перестала займатись вихованням дитини, не приділяла синові належної уваги та часу. Весь цей час догляд за дитиною здійснював він та його батьки. Його спроби зберегти сім`ю не дали позитивних результатів, у зв`язку із чим, у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою. Також, йому стало відомо про факти подружньої зради його дружини, що підтверджує роздруківка переписки ОСОБА_1 у соціальних мережах з іншими чоловіками. На сьогоднішній день їх малолітній син ОСОБА_4 проживає разом із ним та перебуває повністю на його утриманні, саме він здійснює догляд за сином, займається його вихованням, розвитком, медичним обстеженням. Натомість ОСОБА_1 відвідує сина у зручний для неї час. Також, діючи всупереч інтересам дитини ОСОБА_1 перешкоджає проведенню реєстрації місця проживання сина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що його мати як власниця будинку надавала та надає згоду на реєстрацію місця проживання дитини у належному їй будинку. Внаслідок цього, по даний час дитина не зареєстрована за жодною адресою. Відповідачка не взмозі утримувати сина та здійснювати за ним догляд, оскільки не має постійного місця проживання та доходу, а кошти, які отримує на утримання дитини - витрачає на свої власні потреби.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.
Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768, 40 гривень судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що твердження суду першої інстанції про відсутність виняткової обставини для розлучення неповнолітнього сина з матір є необ`єктивними та свідчать про неповне з`ясування обставин даного сімейного спору.
Окрім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що неповнолітній ОСОБА_4 на момент постановлення рішення більше року проживає лише з батьком, а участь матері у вихованні сина полягала у короткочасних відвідувань дитини за місцем її проживання, які є сама собі визначала та встановлювала час.
Позитивна характеристика по місцю навчання ОСОБА_1 не може слугувати доказом виконання її материнських обов`язків чи дотримання інших цінностей.
ОСОБА_1 за весь час не зверталась ні в поліцію, ні в опікунську раду чи медичну установу зі скаргами з приводу неправомірних дій колишнього чоловіка щодо неналежного виконання батьком його обов`язків по відношенню до сина.
Також, суд першої інстанції не дав правової оцінки відповіді Комунального некомерційного підприємства "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" Тернопільської обласної ради від 21 серпня 2020 року, в якій надано роз`яснення з приводу діагнозу ОСОБА_2 , а саме: "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох психоактивних речовин, синдром залежності на цей час утримання (повна ремісія)". Залежність від прийому психоактивних речовин виникла з початку 2008 року. З 2010 року припинив вживати їх і не вживає по теперішній час, тому залежності немає.
ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала, що кошти у вигляді щомісячної одноразової допомоги після народження дитини нею не зберігаються, а використовуються для власних потреб. В свою чергу ОСОБА_2 забезпечений постійним місцем роботи. Його офіційний дохід до виходу у відпустку по догляду за дитиною до трьох річного віку становив 67335,60 грн. ОСОБА_1 здобуває освіту на платній основі денної форми навчання в Тернопільському національному медичному університеті на третьому курсі і навчатиметься там до 2024 року, що позбавляє її можливості здійснювати належний догляд за маленькою дитиною.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не поступив.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його адвокат Жеребецька І.О. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.
ОСОБА_1 та її адвокат Магдич О.О. апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів відмовила у клопотанні представника ОСОБА_3 адвоката Жеребецької І.О. про зупинення провадження по даній справі до розгляду Тернопільським міськрайонним судом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 519 від 15 липня 2020 року, оскільки воно подано з порушенням норм процесуального законодавства. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначаючи місце проживання неповнолітньої дитини разом із матір`ю, суд першої інстанції врахувавши висновок органу опіки та піклування, яким визначено місце проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю вірно виходив з того, що малолітній син ОСОБА_4 , з огляду на його вік, потребує перш за все турботи, уваги, любові та догляду матері.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 березня 2018 року по 09 червня 2020 року (т.1, а.с. 5, 246).
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 1248 Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, яким 22 жовтня 2019 року повторно видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.6).
Малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації, що стверджується актом про встановлення факту проживання громадянина від 24 жовтня 2019 року, складеного депутатом виборчого округу № 21 ОСОБА_5 у присутності сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та затвердженого сільським головою Петриківської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області Король В.М. (т.1, а.с.6, 27).
В даному будинку, власником якого є ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 листопада 2012 року, зареєстровані та проживають: відповідач ОСОБА_2 та його батьки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що стверджується довідкою № 1872, виданою 21 жовтня 2019 року Петриківською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області (том №1, а.с. 26, 29).
ОСОБА_1 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 , тут же зареєстрована та проживає (том № 1, а.с. 132).
Іншим співвласником вказаної квартири є її матір - ОСОБА_10 , про що свідчить копія реєстраційного посвідчення, виданого 23 квітня 1998 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 вересня 2015 року, індексний номер 44360398 (том № 1, а.с. 131-132).
Відповідно до довідки № 05/1/5596, виданої 27 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, ОСОБА_1 у 2018-2019 навчальному році дійсно перебувала в академічній відпустці по догляду за дитиною до 01 вересня 2019 року (т.1, а.с. 32 зворот, 111).
ОСОБА_1 є студенткою другого курсу медичного факультету Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, спеціальність «Медицина», форма навчання - денна, контракт; закінчує навчання в червні 2024 року( довідкою №05/1/5595, видана 27 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, і розмір плати за навчання становить : перший рік навчання - 23000 грн, другий - 24200 грн, третій - 25000 грн, четвертий - 26000 грн, п`ятий та шостий по 27000 грн (т.1, а.с. 32, 248).
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи по зору з дитинства, на строк до листопада 2020 року, дата чергового переогляду - 27 жовтня 2020 року та отримує соціальну пенсію, сума якої за період із 01 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року становила 9458 гривень (т.1, а.с. 180, 181).
Відповідно із довідкою № 2663, виданою 02 листопада 2020 року Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку, як одержувач державної соціальної допомоги при народженні дитини, розмір якої за період із червня 2018 року по жовтень 2020 року становив 24080 гривень.
Згідно характеристики наданої Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського за підписом куратора - ОСОБА_11 та декана медичного факультету - ОСОБА_12 , ОСОБА_1 навчається у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського з 01 вересня 2017 року за спеціальністю «Медицина». За період навчання зарекомендувала себе як дисциплінована, старанна і уважна до інших студентка. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні, заборгованості з дисциплін не має, труднощів у навчанні не зазнає, цілеспрямована, пропусків з лекцій та семінарів без поважної причини не допускала. Приймає участь у наукових гуртках, є співавтором декількох наукових робіт. За характером ОСОБА_1 спокійна і доброзичлива, уникає конфліктів, привітна, товариська. На критику реагує правильно. З викладачами ввічлива і тактовна. Приймає активну участь в роботі на семінарах, виконує всі завдання, що передбачені для студентів, вміє планувати свою роботу. У ОСОБА_1 чітко сформовані моральні і етичні цінності, дотримується правил поведінки і розпорядку університету, виконує вимоги викладачів та куратора, підтримує дружні стосунки з багатьма студентами. За роки навчання студентка продемонструвала здатність до співпраці, відповідальне ставлення до навчання, наполегливість та дисциплінованість.
ОСОБА_2 працює в Тернопільському районному госпрозрахунковому бюро ТІ на посаді державного реєстратора з 10 лютого 2016 року по даний час і отримав дохід за 2019 рік в сумі 54729,71 грн (т. 1, а.с. 22, 25).
На даний час ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується ОСОБА_1 .
Із відповіді Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 28 листопада 2019 року № 3738/01/11-2019 наданої на запит адвоката Семененко Л., убачається, що 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про факт вчинення домашнього насильства зі сторони чоловіка ОСОБА_2 в частині неповернення спільної дитини. Прибувши на місце події, працівники поліції, в межах компетенції, здійснили опитування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та роз`яснили ОСОБА_1 її право на звернення в органи опіки та піклування для встановлення порядку спілкування, побачень із дитиною. На момент виїзду на місце події, працівниками поліції не здобуто доказів про наявність суб`єктивних та об`єктивних ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_2 , у зв`язку із чим відносно нього не було складено адміністративного протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (т.1, а.с. 102).
Із наданої інформації Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції у Тернопільській області від 16 грудня 2019 року за №16703/01/24/3-19 слідує, що 24 липня 2013 року близько 05 години по вул. Шептицького біля АЗС «Калина» було виявлено ОСОБА_2 , який голосно виражався нецензурними словами, його було затримано за ст. 173 КУпАП та доставлено у Тернопільський МВ, де при особистому огляді із правого рукава куртки було вилучено поліетиленовий кульок, у якому знаходився паперовий згорток з подрібненою речовиною схожою на рослину коноплі вагою 4 грами. Даний рапорт цього ж дня прийнято та зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського ВП за № 12374 - відомості внесено до ЄРДР № 12013210010002870 від 25 липня 2013 року за ч. 1 ст. 309 КК України (т.1, а.с. 126).
Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради надано інформацію за № 31/1 від 02 січня 2020 року ОСОБА_2 перебуває на обліку з червня 2010 року з приводу «Розлади психіки і поведінки, внаслідок вживання наркотичних та інших психо-активних речовин (канабіноїдів і амфетаміну). Синдром залежності (т.1, а.с. 196).
ОСОБА_2 не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога на даний час (довідка, видана 06 лютого 2020 року комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська центральна районна лікарня» (т.1, а.с. 240).
На диспансерному обліку в комунальному некомерційному підприємстві Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради ОСОБА_2 не перебуває (довідка №721/1, видана 07 лютого 2020 року КНП Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради (т.1, а.с. 241).
Як убачається із відповіді Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради, наданої на адвокатський запит представника відповідача - адвоката Жеребецької І.О. від 21 серпня 2020 року за № 3295/1, ОСОБА_2 на час стаціонарного обстеження у відділенні № 1 медичного центру з 12 січня 2020 року по 29 січня 2020 року не був наркотично залежним внаслідок виявлення кількох психоактивних речовин, так як перебував в стадії повної ремісії на протязі останніх 10 років (повне утримання від впливу психоактивних речовин). Запис лікуючого лікаря ОСОБА_13 в етапному епікризі № 203 про активну залежність в стадії ремісії є помилковим і був ним виправлений на час виконання даного запиту. Вірний діагноз: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох психоактивних речовин. Синдром залежності на цей час утримання (повна ремісія 10 років). Залежність від прийому психоактивних речовин виникла з початку 2008 року. З 2010 року припинив вживати їх і не вживає по теперішній час (на момент стаціонарного обстеження). Тому залежності немає. По місцю проживання в лікаря-нарколога в поточному році знятий з диспансерного обліку, у зв`язку із одруженням (т.1, а.с. 242).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2013 року, ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 44 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450 гривень в дохід держави; речові докази по справі, а саме наркотичний засіб - канібас (марихуана) обсягом 0,80 грам, який знаходиться в камері зберігання - знищити.
Як убачається із вказаної постанови суду, 24 липня 2013 року близько 00 годин 05 хвилин під час особистого огляду ОСОБА_2 виявлено та вилучено наркотичний засіб - марихуана, маса якого становить 0,80 грама. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні правопорушення визнав повністю та пояснив, що 21 липня 2013 року він, перебуваючи поблизу готельного комплексу «Джентльмен», що по вул. Будного у м. Тернополі у садку знайшов дикорослу рослину коноплі. Після чого він її зірвав та переніс додому у с. Петрики Тернопільського району. Вдома за допомогою мікрохвильової пічки він її висушив та руками подрібнив виготовивши наркотичний засіб канабіс. 24 липня 2013 року він проходив по вул. Шептицького у м. Тернополі, випиваючи по дорозі пиво, де на зауваження працівників міліції не відреагував. Внаслідок цього його було запрошено у відділення міліції, де під час особистого огляду у присутності понятих у нього було знайдено та вилучено паперовий згорток із рослинною речовиною канабісом, який він зберігав для власних потреб без мети збуту.
Відтак, вказаною постановою суду встановлено, що станом на 2013 рік відповідач зберігав для власних потреб без мети збуту наркотичний засіб.
Згідно довідки-характеристики № 1106 виданої 12 серпня 2020 року Петриківською сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області, за час проживання в с. Петриків за ОСОБА_2 зауважень зі сторони сільвиконкому з приводу поведінки - не було, скарг від сусідів та жителів села не поступало, порушення громадського порядку не виявлено, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Як убачається із характеристики виданої 12 листопада 2019 року комунальним підприємством «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 працює у КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» на посаді державного реєстратора з 10 лютого 2016 року по теперішній час. За період перебування на посаді зарекомендував себе позитивно, як фахівець, ініціативний працівник, який успішно справляється зі своїми посадовими обов`язками. Може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійною діяльністю і знаходиться в межах його компетенції. Ділові якості проявив на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. Трудову дисципліну не порушував, стягнень не має. У колективі користується повагою та авторитетом.
Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконаних, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другого статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 19 СК України).
Згідно висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 519 від 15 липня 2020 року, працівниками служби у справах дітей, управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено, що квартира трикімнатна, з усіма комунальними зручностями, для матері та дитини виділено окрему кімнату, в якій є диван, шафа для одягу, дитяче ліжечко, годувальне кріселко для дитини, комод, дитячі іграшки, створено всі відповідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку хлопчика. Мати дитини, ОСОБА_1 повідомила, що бажає, щоб неповнолітній син ОСОБА_4 , проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Також працівниками служби у справах дітей Тернопільської РДА проведено обстеження умов проживання батька дитини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок двоповерховий, з усіма комунальними зручностями, для дитини виділено окрему кімнату, в якій є окреме спальне місце, шафа для одягу, засоби гігієни, розвиваючі ігри, для хлопчика облаштований ігровий майданчик. Дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям відповідно до віку. Батько дитини - ОСОБА_2 повідомив, що бажає, щоб малолітній син проживав разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 . Також батько дитини повідомив, що перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, самостійного доходу немає, але має фінансові заощадження .
Відповідно до довідки № 31/1 від 02.01.2020 року КНП " Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" ОСОБА_2 перебуває на обліку з 2010 року з приводу "Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психо-активних речовин. Синдром залежності", а тому рекомендують визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 209, 210).
Згідно зі ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 4 ст. 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
У відповідності із вимогами ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно ч. 1-2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Вимогами ч. 1 ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789/ХІІ від 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або не благополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи не доведено, що з боку ОСОБА_2 застосовувались заходи домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 .
Також матеріали справи не містять доказів щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо виховання їх малолітнього сина ОСОБА_4 із-за того, що вона є інвалідом з дитинства по зору та студенткою, оскільки ці обставини не мішають їй виконувати обов`язки матері. В апеляційній інстанції встановлено, що між подружжям склались неприязні відносини, що призвели до різного їх місця проживання.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо визначення місця проживання малолітнього сина сторін разом із матір`ю, оскільки дитині лише два з половиною роки, мама має можливість забезпечити сина нормальними умовами для його проживання та розвитку, а тому проживання сина із матір`ю краще забезпечить його інтереси.
Правильним є висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини разом із ним, оскільки наявні в матеріалах справи докази на даний час не дають підстав для цього.
Однак спори про визначення місця проживання малолітньої дитини можуть розглядатись неодноразово, оскільки умови виховання дитини можуть змінюватись в залежності від різних обставин (стан здоров`я матері і дитини, можливість догляду за дитиною, поява інших обставин), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказане рішення не є перешкодою для звернення іншої сторони, інших осіб з позовом про визначення місця проживання дитини за наведених обставин.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що малолітній ОСОБА_4 на момент постановлення рішення більше року проживає лише з батьком, а участь матері у вихованні сина полягала у короткочасних відвідувань дитини за місцем її проживання, які сама собі визначала та встановлювала час, оскільки батьки мають рівні права та обов`язки щодо виховання свого сина.
Згідно до вимог ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
В зв`язку з цим суд першої інстанції вірно не взяв до уваги долучені до матеріалів справи ОСОБА_2 роздруківки переписки із соціальних мереж ОСОБА_1 , оскільки спосіб отримання даного доказу та спосіб його подачі суду прямо суперечить нормам ст. 100 ЦПК України, порушують фундаментальні особисті права людини.
Голослівними є і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки відповіді Комунального некомерційного підприємства "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" Тернопільської обласної ради від 21 серпня 2020 року, в якій надано роз`яснення з приводу діагнозу ОСОБА_2 , а саме: "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох психоактивних речовин, синдром залежності на цей час утримання (повна ремісія)". Залежність від прийому психоактивних речовин виникла з початку 2008 року. З 2010 року припинив вживати їх і не вживає по теперішній час, тому залежності немає", оскільки спростовуються іншими доказами по справі, зокрема, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 17.09.2013 року та довідкою № 31/1 від 02.01.2020 року, яка покладена в основу висновку органу опіки та піклування і які на час розгляду справи не скасовані (т.1, а.с. 199).
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 січня 2021 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2020 року підлягає поновленню.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2020 року - залишити без зміни.
Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2020 року.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 березня 2021 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Б.І. Сташків
