Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.11.2020 Справа №607/25451/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сливки Л.М.
за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,
позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Магдич Ольги Олександрівни, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жеребецької Ірини Орестівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання вчинити дії , та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 пред`явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у якому просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкод при переїзді сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійне місце проживання до матері, за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона з 22 березня 20018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . Спільне життя із відповідачем не склалося, у зв`язку із зловживанням відповідачем алкоголем та наркотичними речовинами. Часто відповідач поводив себе агресивно та застосовував до неї фізичну силу, що призвело до того, що вона декілька разів переїжджала із малолітнім сином проживати до своїх батьків, однак на вмовляння відповідача знову поверталася до нього у будинок, який належить матері відповідача, що знаходиться у с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області. Після досягнення сином одного року та трьох місяців, вона вийшла із академічної відпустки по догляду за дитиною та відновила своє навчання у Тернопільському медичному університеті ім. Горбачевського, у зв`язку із чим, під час здачі сесій в університеті відповідач частіше залишався вдома із сином ОСОБА_3 . У зв`язку із її навчанням та необхідністю відлучатися з дому, відносини із відповідачем погіршилися, а вночі 16 жовтня 2019 року, відповідач ОСОБА_2 , застосувавши фізичну силу вигнав її з дому. З цих підстав, малолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з відповідачем у будинку його матері. При цьому відповідач категорично відмовляється віддавати їй сина, мотивуючи це тим, що дитина буде проживати разом із ним, а вона як матір зможе бачитися із сином лише у його присутності та у будинку, де він проживає. Позивачка вважає, що вказані дії відповідача порушують її права як матері, а також інтереси малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки відповідач є наркозалежним, що негативно впливає на його поведінку та морально-психологічний стан. З цих підстав, позивачка переконана, що слід визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею, оскільки через малолітній вік син емоційно прив`язаний до матері, вона, як матір постійно здійснює за ним догляд, займається вихованнями та розвитком, контролює стан його здоров`я, необхідність здійснення планових щеплень. Відповідач, як чоловік, не може зрозуміти потреб малолітньої дитини та належним чином доглядати за сином, оскільки внаслідок зайнятості на роботі не зможе бути поруч із сином, за яким доглядатимуть по сторонні люди. Натомість, вона та її батьки мають можливість постійно доглядати за дитиною та належним чином виховувати малолітнього ОСОБА_3 , у звичному та комфортному для дитини середовищі, оскільки ще під час спільного проживання із відповідачем більшість часу вихованням сина займалася вона та її мати. Разом із цим, вона не заперечує щодо регулярних побачень батька з сином. За вказаних обставин просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
04 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, у якому просить визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що після реєстрації шлюбу із відповідачкою ОСОБА_1 вони проживали разом із його батьками за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому, були самостійними, мали змогу вести окремо сімейне життя, займатись доглядом та вихованням сина. Однак, вже після реєстрації шлюбу, відповідачка ОСОБА_1 почала ігнорувати сімейні цінності, а після народження сина почала вчиняти сварки у сім`ї. Також, відповідачка почала зловживати спиртними напоями, не пояснюючи причин залишала дім, повертаючись додому пізно. Згодом відновила навчання у Тернопільському медичному університеті, та перестала займатись вихованням дитини, не приділяла синові належної уваги та часу. Весь цей час догляд за дитиною здійснював він та його батьки. Його спроби зберегти сім`ю не дали позитивних результатів, у зв`язку із чим, у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою. Також, йому стало відомо про факти подружньої зради його дружини, що підтверджує роздруківка переписки ОСОБА_1 у соціальних мережах з іншими чоловіками. На сьогоднішній день їх малолітній син ОСОБА_3 проживає разом із ним та перебуває повністю на його утриманні, саме він здійснює догляд за сином, займається його вихованням, розвитком, медичним обстеженням. Натомість відповідачка ОСОБА_1 відвідує сина у зручний для неї час. Також, діючи всупереч інтересам дитини відповідачка ОСОБА_1 перешкоджає проведенню реєстрації місця проживання сина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що його мати як власниця будинку надавала та надає згоду на реєстрацію місця проживання дитини у належному їй будинку. Внаслідок цього, по даний час дитина не зареєстрована за жодною адресою. Відтак, ОСОБА_2 вважає, що відповідачка невзмозі утримувати сина та здійснювати за ним догляд, оскільки не має постійного місця проживання та доходу, а кошти, які отримує на утримання дитини - витрачає на свої власні потреби. З цих підстав, ОСОБА_2 просить відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом із матір`ю та задоволити зустрічний позов, визначивши місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 .
04 грудня 2019 року судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та призначено його до розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання вчинити дії.
ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічний позов, у якому заперечує проти викладених у позові обставин, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, вказує, що твердження відповідача щодо перебування сина на його повному матеріальному утриманні не відповідають дійсності, оскільки більшість вартісних речей для сина придбавала вона, зокрема купляла дитячий візок, ліжко, одяг та інші необхідні для дитини речі. Із покупками їй допомагали її батьки. Також вказує, що безпідставними є твердження ОСОБА_2 про відсутність у неї житла, оскільки їй на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 , інші 3/4 частки вказаної квартири належать на праві власності її матері ОСОБА_5 . Також, її батько - ОСОБА_6 є власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_4 . І у квартирі, і в будинку створені належні умови для проживання та розвитку малолітнього сина ОСОБА_3 . Натомість, ОСОБА_2 не має у власності житла, оскільки будинок, у якому він проживає належить на праві власності його матері. Також, позивачка заперечує твердження відповідача про відсутність у неї доходів, оскільки вона отримує пенсію та соціальну допомогу, у зв`язку із народженням дитини. Крім цього, їй фінансово допомагають батьки та бабуся, для яких вона є єдиною дочкою та онукою. Крім цього, позивачка заперечує доводи відповідача про ігнорування нею своїх материнських обов`язків, вказуючи, що відповідач не міг бачити скільки часу вона проводить із дитиною, у зв`язку із тим, що внаслідок частого зловживання алкогольними напоями та наркотичними речовинами він пізно повертався додому. Також, позивачка стверджує, що визначення місця проживання дитини разом із нею відповідатиме саме інтересам дитини, оскільки внаслідок його віку, на даному етапі свого життя син потребує багато уваги та догляду, які вона має можливість йому забезпечити, оскільки, незважаючи на те, що вона є студенткою, при цьому, має можливість вільного відвідування лекцій, а у період сесій зайнята неповний день. Натомість, відповідач ОСОБА_2 перебуває на роботі повний робочий день, а в цей час їх малолітній син ОСОБА_3 перебуває під наглядом чоловіка її свекрухи - ОСОБА_7 , який є стороннім для дитини та не має жодних навиків догляду за дітьми. Також, позивачка заперечує проти долучених відповідачем роздруківок її переписки із соціальних мереж, вказуючи, що вказана роздруківка є сфальшованою та не може бути використана у якості доказу, а спосіб її отримання суперечить вимогам ст.100 ЦПК України. Посилаючись на наведені обставини просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом із ОСОБА_2 .
29 вересня 2020 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Магдич О.О. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та вказала, що малолітній ОСОБА_3 , з огляду на його вік, повинен проживати разом із матір`ю, адже саме мати зможе забезпечити йому належний догляд, увагу та турботу. При цьому, на даний час дитина проживає разом із відповідачем у житловому будинку в с. Петриків та не виходить за межі подвір`я, у зв`язку із чим хлопчик соціально не адаптований, йому потрібне спілкування з однолітками, що сприятиме його розвитку, однак, вони із відповідачем не можуть знайти взаєморозуміння із вказаного питання. З цих підстав просила задоволити первісний позов про визначення місця проживання дитини з матір`ю та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Жеребецька І.О. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому, підтримала зустрічний позов ОСОБА_2 та просила визначити місце проживання неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки протягом останнього року дитина проживає лише з батьком ОСОБА_2 , який здійснює належний догляд за сином та перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Мати дитини - ОСОБА_1 має можливість бачитися з сином за місцем його проживання, натомість, всі вихідні ОСОБА_1 проводить без сина, а також використовує щомісячну допомогу при народженні дитини на свої власні потреби, є студенткою денної форми навчання, що свідчить про відсутність у неї часу на виховання сина, а також у неї встановлено інвалідність другої групи, у зв`язку із чим вона потребує постійної підтримки стану свого здоров`я. З цих підстав, представник відповідача стверджує, що найкращим інтересам дитини відповідатиме визначення місця проживання із батьком, у зв`язку із чим просила задовольнити зустрічний позов.
Від третьої особи - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради попередньо надійшло до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, підтримують висновок органу опіки та піклування, який прийнятий з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Судом установлено:
Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у зареєстрований шлюб 22 березня 2018 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 22 березня 2018 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №369.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №1248 Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, яким 22 жовтня 2019 року повторно видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
За час розгляду вказаної цивільної справи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 червня 2020 року (справа №607/25649/19) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується Актом про встановлення факту проживання громадянина від 24 жовтня 2о19 року, складеного депутатом виборчого округу №21 ОСОБА_8 у присутності сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та затвердженого сільським головою Петриківської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області Король В.М.
Згідно довідки №1872 виданою 21 жовтня 2019 року Петриківською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області у житловому будинку АДРЕСА_2 також зареєстровані та проживають: відповідач ОСОБА_2 та його батьки - ОСОБА_11 і ОСОБА_7 , що стверджується (том №1, а.с.26).
Відповідно до дубліката Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 листопада 2012 року, власником будинковолодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_11 .
Як установлено судом, між сторонами по справі склалися складні стосунки, що призвело до виникнення сварок та конфліктів, в тому числі і з приводу визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до їх звернення до суду із вказаним позовом.
Із відповіді Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 28 листопада 2019 року №3738/01/11-2019 наданої на запит адвоката Л. Семененко, убачається, що 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про факт вчинення домашнього насильства зі сторони чоловіка ОСОБА_2 в частині неповернення спільної дитини. Прибувши на місце події, працівники поліції, в межах компетенції, здійснили опитування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та роз`яснили ОСОБА_1 її право на звернення в органи опіки та піклування для встановлення порядку спілкування, побачень із дитиною. На момент виїзду на місце події, працівниками поліції не здобуто доказів про наявність суб`єктивних та об`єктивних ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_2 , у зв`язку із чим відносно ОСОБА_2 не було складено адміністративного протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою 18 грудня 2019 року Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації за №51619/28-03.
Згідно реєстраційного посвідчення, виданого 23 квітня 1998 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 (том №1, а.с. 132).
Іншим співвласником вказаної квартири є матір позивачки - ОСОБА_5 , про що свідчить копія реєстраційного посвідчення, виданого 23 квітня 1998 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 вересня 2015 року, індексний номер 44360398 (том №1, а.с. 131-132).
Відповідно до довідки №05/1/5596, виданої 27 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, ОСОБА_1 у 2018-2019 навчальному році дійсно перебувала в академічній відпустці по догляду за дитиною, до 01 вересня 2019 року.
Довідкою №05/1/5595, виданою 27 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, стверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчається на ІІ курсі медичного факультету Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, спеціальність «Медицина», форма навчання - денна, контракт; закінчує навчання в червні 2024 року.
Згідно характеристики наданої Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського за підписом куратора - А.М. Пришляк та декана медичного факультету - П.Г. Лихацького, ОСОБА_1 навчається у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського з 01 вересня 2017 року за спеціальністю «Медицина». За період навчання зарекомендувала себе як дисциплінована, старанна і уважна до інших студентка. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні, заборгованості з дисциплін не має, труднощів у навчанні не зазнає, цілеспрямована, пропусків з лекцій та семінарів без поважної причини не допускала. Приймає участь у наукових гуртках, є співавтором декількох наукових робіт. За характером ОСОБА_1 спокійна і доброзичлива, уникає конфліктів, привітна, товариська. На критику реагує правильно. З викладачами ввічлива і тактовна. Приймає активну участь в роботі на семінарах, виконує всі завдання, що передбачені для студентів, вміє планувати свою роботу. У ОСОБА_1 чітко сформовані моральні і етичні цінності, дотримується правил поведінки і розпорядку університету, виконує вимоги викладачів та куратора, підтримує дружні стосунки з багатьма студентами. За роки навчання студентка продемонструвала здатність до співпраці, відповідальне ставлення до навчання, наполегливість та дисциплінованість.
Як убачається із Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06 грудня 2017 року, у ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності по зору, з дитинства, на строк до листопада 2020 року, дата чергового переогляду - 27 жовтня 2020 року.
Згідно довідки про доходи №9515545006561544, сформованої 13 грудня 2019 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тернопільському об`єднаному управлінні ПФУ Тернопільської області і отримує соціальну пенсію, сума якої за період із 01 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 9458 гривень.
Відповідно із довідкою №2663 виданою 02 листопада 2020 року Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку, як одержувач державної соціальної допомоги при народженні дитини, розмір якої за період із червня 2018 року по жовтень 2020 року становить 24080 гривень.
В обґрунтування позовних вимог стосовно визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом із матір`ю, позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що батько дитини - відповідач ОСОБА_2 зловживає алкогольними та наркотичними речовинами, у зв`язку із чим стає агресивним, що також призводило до вчинення ним насильства у сім`ї під час їх спільного проживання.
Із наданої, на ухвалу суду про витребування доказів, інформації Тернопільського відділу поліції Головного управління національної поліції у Тернопільській області від 16 грудня 2019 року за №16703/01/24/3-19 слідує, що 24 липня 2013 року близько 05 години по вул. Шептицького біля АЗС «Калина» було виявлено ОСОБА_2 , який голосно виражався нецензурними словами, його було затримано за ст. 173 КУпАП та доставлено у Тернопільський МВ, де при особистому огляді із правого рукава куртки було вилучено поліетиленовий кульок, у якому знаходився паперовий згорток з подрібленою речовиною схожою на рослину коноплі вагою 4 грами. Даний рапорт цього ж дня прийнято та зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського ВП за №12374 - відомості внесено до ЄРДР №12013210010002870 від 25 липня 2013 року за ч. 1 ст. 309 КК України.
На ухвалу суду про витребування доказів, Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради надано інформацію за №31/1 від 02 січня 2020 року, згідно якої ОСОБА_2 перебуває на обліку з червня 2010 року з приводу «Розлади психіки і поведінки, внаслідок вживання наркотичних та інших психо-активних речовин (канабіноїдів і амфетаміну). Синдром залежності.
Стороною відповідача ОСОБА_2 заперечується факт вживання відповідачем наркотичних речовин та перебування його на диспансерному обліку, на підтвердження чого надані довідки із медичних установ.
Згідно Довідки, виданої 06 лютого 2020 року комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога, на даний час.
Також, відповідно із довідкою №721/1 виданою 07 лютого 2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради, на диспансерному обліку в комунальному некомерційному підприємстві Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради ОСОБА_2 не перебуває.
Як убачається із відповіді Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради, наданої на адвокатський запит представника відповідача - адвоката Жеребецької І.О. від 21 серпня 2020 року за №3295/1, ОСОБА_2 на час стаціонарного обстеження у відділенні №1 медичного центру з 12 січня 2020 року по 29 січня 2020 року не був наркотично залежним внаслідок виявлення кількох психоактивних речовин, так як перебував в стадії повної ремісії на протязі останніх 10 років (повне утримання від впливу психоактивних речовин). Запис лікуючого лікаря ОСОБА_14 в етапному епікризі №203 про активну залежність в стадії ремісії є помилковим і був ним виправлений на час виконання даного запиту. Вірний діагноз: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох психоактивних речовин. Синдром залежності на цей час утримання (повна ремісія 10 років). Залежність від прийому психоактивних речовин виникла з початку 2008 року. З 2010 року припинив вживати їх і не вживає по теперішній час (на момент стаціонарного обстеження. Тому залежності немає. По місцю проживання в лікаря-нарколога в поточному році знятий з диспансерного обліку, у зв`язку із одруженням.
Разом із цим, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2013 року, ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450 гривень в дохід держави; речові докази по справі, а саме наркотичний засіб - канібас (марихуана) обсягом 0,80 грам, який знаходиться в камері зберігання - знищити.
Як убачається із вказаної постанови суду, 24 липня 2013 року близько 00 годин 05 хвилин під час особистого огляду ОСОБА_2 виявлено та вилучено наркотичний засіб - марихуана, маса якого становить 0,80 грама. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні правопорушення визнав повністю та пояснив, що 21 липня 2013 року він, перебуваючи поблизу готельного комплексу «Джентльмен», що по вул. Будного у м. Тернополі у садку знайшов дикорослу рослину коноплі. Після чого він її зірвав та переніс додому у с. Петрики Тернопільського району. Вдома за допомогою мікрохвильової пічки він її висушив та руками подрібнив виготовивши наркотичний засіб канабіс. 24 липня 2013 року він проходив по вул. Шептицького у м. Тернополі, випиваючи по дорозі пиво, де на зауваження працівників міліції не відреагував. Внаслідок цього його було запрошено у відділення міліції, де під час особистого огляду у присутності понятих у нього було знайдено та вилучено паперовий згорток із рослинною речовиною канабісом, який він зберігав для власних потреб без мети збуту.
Відтак, вказаною постановою суду встановлено, що станом на 2013 рік відповідач зберігав для власних потреб без мети збуту наркотичний засіб.
Згідно довідки-характеристики №1106 виданої 12 серпня 2020 року Петриківською сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області, за час проживання в с. Петриків за ОСОБА_2 зауважень зі сторони сільвиконкому з приводу поведінки - не було, скарг від сусідів та жителів села не поступало, порушення громадського порядку не виявлено, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Як установлено судом та не заперечувалося сторонами, на даний час ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До моменту перебування у відпустці по догляду за дитиною відповідач ОСОБА_2 працював у комунальному підприємстві « Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації».
Як убачається із характеристики виданої 12 листопада 2019 року комунальним підприємством « Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 працює у КП «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» на посаді державного реєстратора з 10 лютого 2016 року по теперішній час. За період перебування на посаді зарекомендував себе позитивно, як фахівець, ініціативний працівник, який успішно справляється зі своїми посадовими обов`язками. Може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійною діяльністю і знаходиться в межах його компетенції. Ділові якості проявив на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. Трудову дисципліну не порушував, стягнень не має. У колективі користується повагою та авторитетом.
Згідно висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працівниками служби у справах дітей, управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено, що квартира трикімнатна, з усіма комунальними зручностями, для матері та дитини виділено окрему кімнату, в якій є диван, шафа для одягу, дитяче ліжечко, годувальне кріселко для дитини, комод, дитячі іграшки, створено всі відповідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку хлопчика. Мати дитини, ОСОБА_1 повідомила, що бажає, щоб неповнолітній син ОСОБА_3 , проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Також працівниками служби у справах дітей Тернопільської РДА проведено обстеження умов проживання батька дитини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок двохповерховий, з усіма комунальними зручностями, для дитини виділено окрему кімнату, в якій є окреме спальне місце, шафа для одягу, засоби гігієни, розвиваючі ігри, для хлопчика об лаштований ігровий майданчик. Дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям відповідно до віку. Батько дитини - ОСОБА_2 повідомив, що бажає, щоб малолітній син проживав разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 . Також батько дитини повідомив, що перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, самостійного доходу немає, але має фінансові заощадження.
Враховуючи усі обставини та захищаючи інтереси дитини, орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №519 від 15 липня 2020 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:
У відповідності із вимогами ст.153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно ч. 1-2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно вимог ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
У відповідності із ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Вимогами ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України передбачено , що якщо мати та батько, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 4 ст.29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості ; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини не має розлучатися зі своєю матір`ю.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Під час розгляду справи на підставі усіх зібраних доказів, судом установлено, що як мати, так і батько піклуються про неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наявний між сторонами конфлікт не спростовує того, що обоє батьків докладають зусиль для виховання та здійснення догляду за сином.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не приймає до уваги надані стороною відповідача ОСОБА_2 копії роздруківки переписки із соціальних мереж, оскільки зазначена роздруківка не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження доводів відповідача.
Згідно вимог ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Вказані вимоги при подачі зазначених доказів відповідачем ОСОБА_2 не дотримані, відтак, суд не може ідентифікувати, з якого джерела взята вказана інформація та чи є вона достовірною.
Також суд не приймає надані позивачкою фотознімки відповідача, із підписом про зображення на них моменту вживання відповідачем ОСОБА_2 наркотичних речовин, оскільки дані фото не є належними та допустимими доказами.
Позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів про вчинення домашнього насильства відносно неї відповідачем ОСОБА_2 .
Щодо тверджень позивачки, як на обґрунтування позовних вимог про зловживання відповідачем ОСОБА_2 алкогольними та наркотичними речовинами, суд зауважує, що під час розгляді справи позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями. З приводу вживання наркотичних речовин, то судом установлено наявність встановленого діагнозу у відповідача - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психотропних речовин,синдром залежності .
Суд вважає неспроможними твердження відповідача та його представника про неналежне виконання позивачкою ОСОБА_1 своїх материнських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані доводи відповідача повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Також, суд критично сприймає доводи відповідача про те, що позивачка не приділятиме сину належної уваги, оскільки є студенткою денної форми навчання, а також у неї встановлено інвалідність. Суд зауважує, що інвалідність другої групи по зору встановлено у позивачки з дитинства, зазначена обставина не перешкоджає позивачці вести активне життя та успішно навчатись у вищому навчальному закладі, що підтверджується характеристикою із Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського.
При цьому, суд не приймає до уваги надані сторонами копії роздруківок електронних замовлень покупок дитячих товарів з інтернет-сайтів, оскільки зазначені роздруківки не містять повної інформації щодо здійснення покупок даних товарів та не є належним доказом.
Також, суд критично оцінює та не бере до уваги наданий представником відповідача графік відвідувань малолітнього сина ОСОБА_2 його матір`ю ОСОБА_1 , як такий, що не відповідає вимогам до його оформлення. Зокрема, із вказаного графіку не можливо встановити, ким та коли він складений, не міститься жодного підписів, зазначення прізвищ, тощо.
При вирішенні позовних вимог, судом враховується, вік неповнолітнього ОСОБА_3 , якому на момент ухвалення рішення виповнилося 2 роки і 5 місяців, можливість матері дитини забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина ОСОБА_3 , оскільки вона має у власності частку у квартирі, отримує пенсію та соціальну допомогу при народженні дитини, здобуває вищу освіту у Тернопільському національному медичному університету імені І.Я. Горбачевського за спеціальністю «Медицина» та позитивно характеризується за місцем навчання. Також, суд враховує наявність встановленого у відповідача ОСОБА_2 діагнозу «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психотропних речовин, синдром залежності (повна ремісія), що може негативно вплинути на виховання малолітнього сина сторін. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю може зашкодити інтересам малолітнього сина, в ході розгляду справи не здобуто.
Крім того, неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , з огляду на його вік, потребує перш за турботи, уваги та догляду матері. У даному випадку відсутні виняткові обставини для розлучення неповнолітнього сина з матір`ю.
Разом із цим, суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування та участь у вихованні сина.
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, суд вважає необхідним визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у переїзді сина ОСОБА_3 на постійне місце проживання до матері за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказана вимога є передчасною, доказів щодо того, що відповідачем будуть вчинятися перешкоди при переїзді сина, суду не надано. При цьому, рішення суду про визначення місця проживання дитини є обов`язковим до виконання сторонами.
За вказаних обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання вчинити дії підлягають до часткового задоволення шляхом визначення місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, слід відмовити.
За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково .
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення 16 листопада 2020 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач : ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місце знаходження - бульвар Т. Шевченка, 1, м. Тернопіль 46010.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка
