Справа № 466/5890/20
У Х В А Л А
03 березня 2021 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі
судді ОСОБА_1
секретар с\з ОСОБА_2
Справа № 466\5890\20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові клопотання захисника
ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про визнання супровідного листа УСБ України у Львівській області від 29.05.2020 року №62/14/2-826 п та копії фіскального чеку від 29.05.2020 року про купівлю 1 000 доларів США недопустимими доказами в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000430 від 27.05.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
з участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3
в с т а н о в и в :
05.08.2020 р. до Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 року справу № 466\5890\20 розподілена на суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою від 07.08.2020 року справа призначалась до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 19.08.2020 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_3 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
03.03.2021 року під час судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 подано письмове клопотання про визнання недопустимими доказами - супровідного листа УСБ України у Львівській області від 29.05.2020 року №62/14/2-826 п та копії фіскального чеку від 29.05.2020 року про купівлю 1 000 (однієї тисячі) доларів США.
Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що наведені докази є недопустимими, що тягне за собою неможливість їх дослідження або ж припинення його дослідження, у судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате у зв`язку з тим, що 28.05.2020 прокурором військової прокуратури Львівського гарнізону винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину. Відповідно до даної постанови, прокурор постановив здійснити аудіо- та відео контроль ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , спостереження за ними, зняття інформації. Крім цього, даною постановою прокурор доручив проведення спеціального слідчого експерименту, аудіо- відеозапису, фотографування та технічне забезпечення проведення НСРД співробітникам УСБ України у Львівській області. Згідно п. 3 постанови, прокурор вирішив залучити до конфіденційного співробітництва якусь особу, однак кого саме не вказано. Однак, даною постановою жодній особі не доручено надати слідчому чи іншій уповноваженій особі будь-які кошти для проведення спеціального слідчого експерименту, придбати чи у інших спосіб отримати такі кошти. Також вказує, що долучені прокурором документи не містять жодних відомостей, хто придбав 1 000 доларів США і взагалі за які кошти придбані ці долари. Адвокат посилаєьться на те, що супровідний лист у додатках взагалі не містить посилання на будь-які кошти, не зазначено номери та серії купюр, у додатках зазначена лише копія квитанції, відсутня реєстрація даного листа у ГУ НП у Львівській області, про що свідчить відсутність відповідного штампу, дати реєстрації та вхідного номеру. Згідно протоколу огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 29.05.2020, слідчий ОСОБА_9 отримав кошти в сумі 1 000 доларів США безпосередньо від оперуповноваженого УСБ України у Львівській області ОСОБА_10 , однак у який спосіб їх отримав співробітник служби безпеки не відомо, така інформація в матеріалах справи відсутня, до матераілів справи долучено лише копію квитанції, місцезнаходження її оригіналу є також невідомим.
Адвокат ОСОБА_4 також зазначає, що сумнівне походження копії квитанції про купівлю доларів США так і самих доларів США вказує як на встановлення очевидної недопустимості даного доказу під час судового розгляду так і на провокаційний характер дій працівників правоохоронних органів. Враховуючи цю обставину, всі подальші слідчі та процесуальні дії із даними коштами теж є незаконними та недопустимими доказами у справі і повинні бути визнані такими судом, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального законодавства.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечив, оскільки вважає наведені докази допустимими.
При цьому прокурор зазначив, що на даному етапі судового розгляду не можливо надати однозначну оцінку цим доказам, оскільки вони повинні бути оцінені у сукупності з іншими наданими суду доказами.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши в межах заявленого клопотання матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Конституційний Суд України у Рішенні N 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК.
Частиною першою статті 87 КПК передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
Законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на примушування будь-якої особи до визнання винуватості або говорити з приводу підозри чи обвинувачення, а вчинення дій всупереч цій забороні має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Крім того, виходячи з положень ч.1 ст.86 КПК України допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.
Без перевірки інших доказів сторонами обвинувачення та в разі наявності і доказів захисту, суд позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави отримання таких доказів.
Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Обставини, на які посилається захисник у своєму клопотанні і які він вважає встановленими фактами, на даний час перевіряються судом шляхом дослідження наданих сторонами доказів.
З огляду на положення ст. ст. 86, 87 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави на які посилається захисник в своєму клопотанні, враховуючи заперечення надані прокурором, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд вважає клопотання на даній стадії судового розгляду задоволенню не підлягає, вказані докази підлягають дослідженню з подальшим вирішенням їх недопустимості в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 94, 369, 372 КПК України, суддя -
постановив :
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про визнання супровідного листа УСБ України у Львівській області від 29.05.2020 року №62/14/2-826 п та копії фіскального чеку від 29.05.2020 року про купівлю 1 000 доларів США недопустимими доказами - відмовити.
Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України, з врахуванням всіх досліджених судом доказів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
