Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №718/933/20
Провадження №1-кп/718/67/20
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2021 року м. Кіцмань
Кіцманський районний суд Чернівецької області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі: прокурора - ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань кримінальне провадження № 12018260110000336 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, працюючого лікарем КНП «Кіцманська ЦРЛ», військовозобов`язаного, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_8 наказом головного лікаря Кіцманської центральної районної лікарні № 100 від 03.08.1991р. призначений на посаду лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської ЦРЛ, що розташована за адресою: вул. Незалежності, 1, м. Кіцмань Чернівецької області. ОСОБА_8 присвоєно кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології першої категорії.
Відповідно до ч.1 ст.37 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичні працівники зобов`язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини.
Пунктом 3.2 Положення про пологове відділення КУ «Кіцманська ЦРЛ», затвердженого наказом головного лікарня КУ «Кіцманська ЦРЛ» № 119 від 21.09.2016р., серед функцій пологового відділення визначено забезпечення надання невідкладної медичної та спеціалізованої консультативної допомоги пацієнтам; своєчасне обстеження та лікування пацієнтів на рівні сучасних досліджень медичної науки і практики.
Відповідно до п.2.1 Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_8 , затвердженої наказом головного лікаря КУ «Кіцманська ЦРЛ» № 9 від 18.05.2015р., лікар акушер-гінеколог зобов`язаний надавати кваліфіковану планову та невідкладну стаціонарну акушерсько-гінекологічну допомогу відповідно до кваліфікаційної категорії.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.9 вказаної Посадової інструкції лікар акушер-гінеколог повинен знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я; методи надання швидкої та невідкладної лікарської допомоги.
Однак, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КУ Кіцманська ЦРЛ, всупереч встановлених правил лікувального процесу та надання невідкладної медичної допомоги, під час прийняття пологів 28.05.2018р. в ОСОБА_6 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, допустив порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011р., які в подальшому призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі дитини.
Так, 21.05.2018р. в ОСОБА_6 діагностовано наявність больового синдрому, вкорочення шийки матки за даними УЗД (до 15мм), косе положення плода, яке потім стало тазовим, що вказували на загрозу передчасних пологів. На підставі зазначеного вище діагнозу 22.05.2018р. ОСОБА_6 за направленням лікаря жіночої консультації Кіцманської ЦРЛ госпіталізовано до пологового відділення Кіцманської ЦРЛ, де вона перебувала під постійним лікарським наглядом до 26.05.2018р. включно. В подальшому, 26.05.2018р. ОСОБА_6 відпущена лікуючим лікарем додому на період вихідних та святкових днів.
Відповідно до графіку чергувань лікарів акушерів-гінекологів пологового відділення на травень 2018 року, затвердженого головним лікарем КУ «Кіцманська ЦРЛ», ОСОБА_8 заступив на чергування в пологовому відділенні Кіцманської ЦРЛ з 20:30год. 27.05.2018р. по 08:30год. 28.05.2018р.
Надалі, 28.05.2018р. приблизно о 03:40год. ОСОБА_6 поступила до пологового відділення Кіцманської ЦРЛ зі скаргами: «відходження вод з 03:30год. 28.05.2018р.. При огляді ОСОБА_6 о 04:00год. 28.05.2018р., яке здійснено черговим лікарем ОСОБА_8 встановлено, що у вагітної ОСОБА_6 спостерігається «відходження навколоплідних вод, ніжне прилягання, випадіння петлі пуповини, пульсація якої відсутня, а серцебиття плода не прослуховувалось. При УЗД обстеженні наявність серцебиття плода «шах» - 102 в 1хв.
Враховуючи вказаний діагноз, вагітна ОСОБА_6 підлягала невідкладному розродженню шляхом Кесаревого розтину, який у відповідності до вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011р., необхідно було провести не пізніше 15 хвилин після виявлення вище вказаних симптомів, тобто не пізніше 04:15год. 28.05.2018р..
Однак, лікар акушер-гінеколог пологового відділення Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_8 , маючи кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології першої категорії, перебуваючи на чергуванні у пологовому відділенні Кіцманської ЦРЛ, будучи зобов`язаним надати невідкладну медичну допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, своєчасно не надав кваліфікованої невідкладної медичної допомоги ОСОБА_6 відповідно до встановленого діагнозу, а саме своєчасно не провів Кесаревого розтину, що призвело до смерті дитини ОСОБА_6 .
Згідно Висновку комісійної судово-медичної експертизи від 21.12.2018р. № 114, проведеної Чернівецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, причиною смерті дитини ОСОБА_6 стала внутрішньоутробна асфіксія внаслідок гострого порушення плодово-плацентарного кровообігу, обумовленого випадінням та стисканням петель пуповини з формуванням обтураційного тромба в просвіті вени пуповини.
Відповідно до Висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 13.03.2020р. № 158, 159/19, проведеної Державною установою «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», між недотриманням лікарями вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011р., та внутрішньоутробною смертю плода існує прямий причинний зв`язок. У наданих матеріалах відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 мала будь-які хронічні (фонові) захворювання, які могли призвести до смерті дитини. За даними патологоанатомічного дослідження трупа (Протокол № 45/3) та мікроскопічного дослідження, проведеного в ході виконання даної судово-медичної експертизи (Висновок експерта № 10) смерть дитини настала внаслідок внутрішньоутробної асфіксії.
Обвинувачений ОСОБА_8 своєї вини не визнав, заперечуючи тим, що 28 травня біля 4 години акушерка повідомила, що поступила жінка, яка лежить у стаціонарі. При огляді жінки з піхви випала пуповина, яка не пульсувала і ним було виставлено діагноз: антенатальна загибель плода, для підтвердження діагнозу він викликав лікаря УЗД, яким було підтверджено наявність серцебиття плода і жінку було направлено в операційну. Він самостійно не проводить операції «Кесарів розтин», тому подзвонив зав.відділення, але він не міг, тоді подзвонив до ОСОБА_9 і він приїхав. Але мав бути ще лікар-неонатолог, за ним відправили машину. При огляді ОСОБА_9 сказав, що будемо пробувати, щоби жінка сама народжувала, підключили кардіомоніторинг, ОСОБА_9 запитав згоду жінки на «Кесарів розтин», вона погодилась, приступили до операції, при вилученні плоду він був мертвий. Операцію було проведено десь через годину. Самостійно він не міг провести таку операцію, оскільки під час такої операції виникають складності при видаленні плода, часто виникають кровотечі, дитина може бути травмована. Обов`язково має бути асистент. У лікаря мають бути відповідні навики. Він був упевнений, що дитина не жива. По іншому він би не вчинив. Цивільного позову не визнає, прискорити операцію не міг, самостійно провести таку операцію неможливо.
Потерпіла ОСОБА_6 показала, що у неї то була друга вагітність, на другому УЗД, 21 числа, було виставлено діагноз: можливість передчасних пологів, можливі патологічні зміни, можливий «Кесарів розтин». Наступного дня її лікар ОСОБА_10 направив її у пологове відділення на госпіталізацію, вагітність була 36-37 тижнів, так говорили лікарі і говорили, що «Кесарів розтин» робити зарано, десь після Свят, після 1-2 числа. Зав.відділенням ОСОБА_11 сказав, що у зв`язку із Світами, немає сенсу ставити системи, можна піти додому, прибути в понеділок зранку до огляду, про що вона повідомила чоловіка, це було 27 число. Вночі, 28 числа, біля 3 години, у неї відійшли води та почалися потуги і чоловік повіз її у лікарню. Біля 3:30год.-3:40год. у приймальному відділені сказали йти у пологове відділення, де акушерка сказала йти у палату, хотіли, щоби були звичайні пологи. Чергував лікар ОСОБА_8 , взяв її на огляд, саме під час якого і сталось випадіння пуповини. Підключили карідомоніторинг і лікар сказав, що це вже все, можна ліки не купляти. Її направили на УЗД, щоби констатувати смерть дитини. З випавшими петлями пуповини, підтримуючи випавши петлі, вона своїм ходом пішла на УЗД, на якому було виявлено серцебиття дитини. Вона просила зробити «Кесарів розтин». Тоді ОСОБА_8 почав дзвонити лікарям. Аж тоді її взяли на каталку та повезли в операційну. Прийшов лікар ОСОБА_9 , вони зволікали, бачили ніжки дитини і пропонували самостійно народжувати. Вона просила врятувати дитину та зробити «Кесарів розтин». Коли прокинулась після операції, сказали, що дитина загинула через «тромбоз петель пуповини». До лікарні вона прибула біля 4год., розтин був проведений з 5:30год. до 5:45год. Лікарі зволікали та не врятували дитину.
Цивільний позов ОСОБА_6 підтримала, просила стягнути з ОСОБА_8 200000 гривень у відшкодування моральної шкоди, оскільки вона втратила дитину і це позначилось на усьому її житті, вона дуже важко пережила моральні страждання і до цього часу не може змиритися із втратою дитини.
Свідок ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_12 поступила на облік на 20 тижні вагітності, на УЗД встановлено 23-24 тижні вагітності, вона з`являлась періодично, 22 травня на УЗД встановлено 36-37 тижнів та сідничне положення плода, було рекомендовано стаціонар, ним було направлено жінку до пологового відділення. Жінка була повіністю обстежена, все було добре, жінка фізично здорова, другі пологи, були передумови для самостійних пологів. При випадінні пуповини обов`язкове оперативне втручання.
Як показав свідок ОСОБА_13 , вона приймала участь в операції, але стосовно дитини. Жінка поступили вночі, у неї відійшли води. Лікар побачив випадіння пуповини, при пальпації пуповина не пульсувала, на кардіомоніторингу також не прослуховувалось серцебиття, тому лікар викликав лікаря УЗД, який виявив серцебиття, тоді жінку відправили в операційну. Оперуючим лікарем був ОСОБА_9 , асистент ОСОБА_8 , була вона відповідає за дитину та операційна сестра. Не всі лікарі проводять «Кесарів розтин». До того ж, якби жінка не покинула стаціонар, таких наслідків можна було б уникнути.
Згідно показань свідка ОСОБА_14 більше двох років тому його викликали вночі, йому подзвонив ОСОБА_8 , що є підозра на аненотальну загибель плода. Він прибув десь через 15-20 хвилин, була вагітна жінка з підозрою на пологи. Жінка самостійно прийшла на УЗД, яке знаходиться на першому поверсі, а пологове відділення на другому поверсі лікарні. Ним було проведено УЗД та виявлено брадикардію (сповільнене серцебиття), що було погано для дитини. З його кабінету жінку забрали в операційну. Коли вже виходив з лікарні, зустрів лікаря ОСОБА_9 та зрозумів, що буде проводитися «Кесарів розтин». Не всі лікарі проводять таку операцію.
З показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що йому подзвонив ОСОБА_8 , що біда, нікого немає, потрібна допомога. Він за стажем старше і він має вищу категорію, ОСОБА_8 має першу категорію. Є моменти, що може один лікар, не може інший. Він прибув швидко, десь за 10 хвилин, вони говорили потерпілій, що шансів, що дитина жива немає. Перед тим проводилось УЗД. В операційній серцебиття плода ледь прослуховувалось, було 80 при нормі 160. Було відходження вод, положення плода було ніжне. Неправильне положення плода це загроза передчасних пологів, потрібен стаціонар. При випадінні пуповини жінка мала лежати. Для термінового втручання мали були абсолютні показання: кровотеча, загроза життя. Якщо треба діяти в інтересах матері, тоді час не грає, а тут йшлося про дитину, в такому випадку не оперують одноосібно, так як може бути загроза і матері і дитині, і один лікар не може бути. Лікар, який залучається до чергування у пологовому відділенні, має робити «Кесарів розтин». На думку лікаря ОСОБА_8 дитина була не жива, тому він направив жінку на УЗД, що відповідає Протоколу. У даній ситуації ОСОБА_8 не міг робити «Кесарів розтин», не передбачено нормативами.
В судовому засіданні оглянуто Журнали обліку оперативних втручань за 22.12.2013р.-24.10.2017р. та за 26.10.2017р.-12.09.2019р., згідно яких ОСОБА_8 проводив операції «Кесарів розтин»: у 2015 році операції № 10, № 31, № 36, № 54, № 83; у 2016-2018р.р. він приймав участь в операціях як асистент.
01.06.2018р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_15 від 31.05.2018р. за № 12018260110000336 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, зокрема про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської ЦРЛ, всупереч встановлених правил лікувального процесу та надання невідкладної медичної допомоги, під час прийняття пологів 28.05.2018р. в ОСОБА_6 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, допустив порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011р., які в подальшому призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі дитини (т.1 а.к.п.1).
Також, 01.06.2018р. до ЄРДР за № 12018260110000336 за заявою ОСОБА_16 від 31.05.2018р. внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, зокрема про те, що 28.05.2018р. вранці через неналежне виконання професійних обов`язків лікарями пологового відділення Кіцманської ЦРЛ під час приймання пологів у ОСОБА_6 померла дитина (т.1 а.к.п.2-4).
За змістом протоколу від 31.05.2018р. у ОСОБА_16 прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.к.п.24-25).
Відповідно до п.2.1 Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога пологового відділення Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_8 , затвердженої наказом головного лікаря КУ «Кіцманська ЦРЛ» № 9 від 18.05.2015р., лікар акушер-гінеколог зобов`язаний надавати кваліфіковану планову та невідкладну стаціонарну акушерсько-гінекологічну допомогу відповідно до кваліфікаційної категорії (т.1 а.к.п.36-41).
Згідно копія трудової книжки ОСОБА_8 з 12.08.1991р. обіймає посаду лікаря акушера-гінеколога Кіцманської ЦРЛ (т.1 а.к.п.51-52).
Як вбачається з копії посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_8 06.12.2016р. пройшов атестацію та підтвердив кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології (т.1 а.к.п.55).
Відповідно до копії графіків чергувань у пологовому відділенні Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_17 перебував на чергуванні з 20:30год. 27 травня 2018р. до 08:30год. 28 травня 2018р. (т.1 а.к.п.57-60).
Згідно довідка про причину смерті від 29.05.2018р. причина смерті Унгурян під час пологів 28.05.2018р. є внутрішньоутробна асфіксія плода під час пологів (т.1 а.к.п.69).
До Державного реєстру актів цивільного стану громадян 28.05.2018р. внесено відомості про смерть народженої ОСОБА_6 дитини (т.1 а.к.п.70).
Як вбачається з обмінної карта № 309 пологового відділення на породіллю, копії листка непрацездатності серії АГЩ № 496485, обмінної карти, історії вагітності та пологів № 299/258, 28.05.2018р. у ОСОБА_6 мали місце патологічні пологи та дитина народилась мертвою (т.1 а.к.п.71, 72, 74-91, 120-167).
Постановою слідчого від 16.03.2020р. визнано речовим доказом обмінну карту ОСОБА_6 (т.1 а.к.п.93).
Постановою слідчого від 16.03.2020р. визнано речовими доказами історію вагітності та пологів № 299/258 з обмінною картою ОСОБА_6 (т.1 а.к.п.169).
За клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.08.2018р. (справа № 718/1418/18) призначено комісійну судово-медичну експертизу (т.1 а.к.п.170-175).
Згідно Висновку комісійної судово-медичної експертизи від 21.12.2018р. № 114, проведеної Чернівецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, причиною смерті дитини ОСОБА_6 стала внутрішньоутробна асфіксія внаслідок гострого порушення плодово-плацентарного кровообігу, обумовленого випадінням та стисканням петель пуповини з формуванням обтураційного тромба в просвіті вени пуповини (т.1 а.к.п.176-187)
Постановою слідчого від 16.03.2020р. визнано речовим доказом індивідуальну карту вагітної ОСОБА_12 (т.1 а.к.п.196-237, 239)
Постановою слідчого від 16.03.2020р. визнано речовими доказами: медична карта новонародженого № 309, протокол патологоанатомічного дослідження № 45/3 від 29.05.2018р., протокол патологоанатомічного дослідження посліду № 20196-01 від 29.05.2018р. (т.1 а.к.п.241-249, 250-253, 255).
Згідно Висновку експерта № 10 Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» у наданому матеріалі від трупа мертвонародженої дитини чоловічої статі ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_6 , виявлено патологію посліду: тромбоз (еритроцитарний тромб) вени пуповини (т.2 а.к.п.10-11).
Відповідно до Висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 13.03.2020р. № 158, 159/19, проведеної Державною установою «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», між недотриманням лікарями вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 977 від 27.12.2011р., та внутрішньоутробною смертю плода існує прямий причинний зв`язок. У наданих матеріалах відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 мала будь-які хронічні (фонові) захворювання, які могли призвести до смерті дитини. За даними патологоанатомічного дослідження трупа (Протокол № 45/3) та мікроскопічного дослідження, проведеного в ході виконання даної судово-медичної експертизи (Висновок експерта № 10) смерть дитини настала внаслідок внутрішньоутробної асфіксії.
Постановою слідчого від 16.03.2020р. визнано речовими доказами: гістологічний матеріал від трупа мертвонародженої дитини чоловічої статі ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_6 , який упакований та переданий на зберігання до камери сходу Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області згідно квитанції № 357 (т.2 а.к.п.108-110).
Згідно Протоколу оперативної наради при головному лікарю від 01.06.2018р. стосовно випадку надання мдичної допомоги вагітній ОСОБА_12 було вирішено вважати випадок на етапах жіночої консультації та пологового стаціонару непопереджувальним; завідуючому пологовим відділенням та черговим лікарям посилити контроль за наявністю пацієнток у відділенні; при виявленні випадку відсутності пацієнтки виписувати за порушення режиму та повідомити про даний факт дільничного перинатолога; завідуючому відділення ОСОБА_11 розробити графік ургенції акушер-гінекологів для надання асистенції при оперативному пологорозрішенні (т.2 а.к.п.122).
Відповідно до Висновку за результатами клініко-експертної оцінки з акушерсько-гінекологічної допомоги від 26.06.2018р. за № 2 щодо розгляду обставин надання медичної допомоги вагітній ОСОБА_6 незважаючи на недоліки оформлення історії вагітності та пологів даний випадок можна вважати непопереджуваним на етапі жіночої консультації та умовно попереджуваним на етапі стаціонару за умови дотримання вагітною лікарняного режиму, що дало б змогу своєчасно діагностувати випадіння петель пуповини та пологорозрішити (т.2 а.к.п.125-126).
Як свідчить судова практика, кримінально-правова охорона життя людини розпочинається з початку життя, у кримінальному праві під початковим моментом життя людини розуміється початок пологів.
Аналіз інструкцій МОЗ України свідчить про те, що зазвичай життєздатним у медицині вважають новонародженого з 22-го повного тижня вагітності, оскільки і поняття передчасних пологів, і поняття новонародженого, і навіть поняття мертвонародження пов`язуються із досягненням 22-го повного тижня вагітності. Отже, однією з визначальних ознак життєздатності є термін вагітності, на якому відбулося вигнання (вилучення) з організму матері плоду, що складає 22 або більше повних тижнів вагітності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено під час розгляду справи, термін вагітності потерпілої ОСОБА_6 становив 36-37 тижнів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, тобто неналежне виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.140 КК України, згідно ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , згідно ст.66 КК України, не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
Суд враховує також особу обвинуваченого ОСОБА_8 , що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває. (т.2 а.к.п.151-159).
Як передбачено статтею 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід визначити покарання, достатнє для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді обмеження волі відповідно до санкції відповідної частини статті за дане кримінальне правопорушення з призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з урахуванням особи обвинуваченого з випробувальним строком до основного виду покарання з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.1 та п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_8 пред`явлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, який вона обгрунтовує тим, що саме зволікання лікаря ОСОБА_8 призвело до смерті її дитини. Хоча вагітність була не першою, у неї є син ОСОБА_19 , 2007р.н., ця вагітність була для неї усвідомленим кроком, для них з чоловіком це стало важливою подією, ОСОБА_20 також чекав на братика чи сестричку. Вона дуже відповідально поставилась до власного здоров`я, протягом вагітності регулярно відвідувала лікаря та виконували всі рекомендації, готувала до появи дитини. Не передати словами, яку біль та розпач вона відчула про смерть дитини, вона тривалий час не могла отямитись, вона постійно думала про дитину та пакала. Втрата дитини позначилась на відносинах із чоловіком. Вона відчувала страх, що не зможе більше відчути радість материнства. Вона досі не може змиритися із втратою дитини, що лікарська помилка вартувала життя немовляти та двох покалічених життів його батьків. Жодна сума морального відшкодування не зможе позбавити її душевних страждань та непоправних наслідків, і вважає, що розумною та справедливою буде сума морального відшкодування у 200000 гривень.
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК).
Як передбачено статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Суд зважає на фізичний стан цивільного позивача, глибину її фізичних та душевних страждань у зв`язку із втратою дитини та пов`язаних із цим вимушених змін у її житті, беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю та страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз, та, виходячи з міркувань розумності та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.
Відповідно до ст.100 КПК України речові докази: - обмінну карту ОСОБА_6 ; - історію вагітності та пологів № 299/258 з обмінною картою ОСОБА_6 ; - індивідуальну карту вагітної ОСОБА_12 ; - медичну карту новонародженого № 309, протокол патологоанатомічного дослідження № 45/3 від 29.05.2018р., протокол патологоанатомічного дослідження посліду № 20196-01 від 29.05.2018р., - слід залишити в матеріалах кримінального провадження;- гістологічний матеріал від трупа мертвонародженої дитини чоловічої статі ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_6 , який упакований та переданий на зберігання до камери сходу Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області згідно квитанції № 357, - слід знищити.
Керуючись ст.ст.12, 50, 66, 67, 140 КК України, ст.ст. 100, 128, 368, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на один рік шість місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до п.1 та п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 100 000 гривень моральної шкоди.
Речові докази: - обмінну карту ОСОБА_6 ; - історію вагітності та пологів № 299/258 з обмінною картою ОСОБА_6 ; - індивідуальну карту вагітної ОСОБА_12 ; - медичну карту новонародженого № 309, протокол патологоанатомічного дослідження № 45/3 від 29.05.2018р., протокол патологоанатомічного дослідження посліду № 20196-01 від 29.05.2018р., - залишити в матеріалах кримінального провадження; - гістологічний матеріал від трупа мертвонародженої дитини чоловічої статі ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_6 , який упакований та переданий на зберігання до камери сходу Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області згідно квитанції № 357, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_1
