Справа № 127/26257/20
Провадження № 22-ц/801/601/2021
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 рокуСправа № 127/26257/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіСала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Ліннік Я.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2021 року про закриття провадження у справі, постановлену суддею Волошиним С.В. в м Вінниці, за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування пені, 3% річних, інфляційних збитків та стягнення моральної шкоди,
встановив:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь заподіянні збитки на загальну суму 221 947,75 грн, з яких: пеня 186910,15 грн; 3 % річних 832,62 грн; інфляційні збитки 4204,98 грн; моральна шкода 30000 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи здійснювати в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
04січня 2021року відпредставника Фондугарантування вкладівфізичних осібнадійшло клопотанняпро закриттяпровадження уданій справі,яке мотивованетим, що підставою звернення позивача до суду із позовом стало порушення, на його думку, строків виконання грошового зобов`язання, передбаченогост. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку із чим до Фонду гарантування пред`явлені майнові вимоги позивача про стягнення передбаченихст. 625 ЦК України3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування за договором вкладу. Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, а також моральної шкоди (як похідної вимоги) повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства (постанови ВП ВС від 10.04.2018 у справі №761/10730/18, ВС від 05.09.2019 №761/11256/17, ВС від 23.10.2019 у справі №725/5833/16-ц, ВС від 30.09.2020 у справі №761/39061/18).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2021 року клопотання представника відповідача задоволено.
Провадження у даній справі закрито. Роз`яснено позивачу, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скарга мотивована тим, що суд безпідставно послався на ст. 19, а також ч. 5 ст. 21 КАС України; помилковим є застосування постанови ВС від 30.09.2020 у справі №761/39061/18 та ряду інших постанов з аналогічним правовим висновком, які не мають відношення до даної справи; даний спір носить приватноправовий характер, регулюється нормами ЦК України і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства; судом залишено поза увагою, що спірні правовідносини не стосуються виплати гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу, яку вона вже отримала; відзив на позов, а також клопотання про закриття провадження у справі вона не отримувала.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від ОСОБА_1 02.03.2021 надійшла заява, в якій вона просить судове засідання проводити без її участі.
Враховуючи положення ч. 2ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заподіяних збитків в сумі 221 947,75 грн, з яких: 186910,15 грн - пеня; 832,62 грн - 3 % річних; 4204,98 грн - інфляційні збитки; 30000 грн - моральна шкода.
В обґрунтування позову зазначила, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 у справі №802/1194/17-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.10.2017, зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. включити дані про її поточний рахунок до перелікурахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у банкуза рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №980-051-000238203 від 12.05.2016.
До відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягало 17069,42 грн.
Кошти відшкодовані ОСОБА_1 05.02.2018, що не заперечується учасниками справи.
Правовими підставамидля стягненнявказаних вищесум позивачзазначає несвоєчаснувиплату їй Фондом коштів з банківського рахунку у строки на умовах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Закриваючи провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1ст.255ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги стосуються безпосередньо правомірності дій Фонду, який виступав в ролі суб`єкта публічного права, і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частиною першоюстатті 19 ЦПК Україниустановлено, що суди розглядаютьу порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим, відповідно до частини першоїстатті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для якихзакономустановлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осібіз суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першоїстатті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майновогочи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщодо порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичнихчи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом якихє перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для якихзакономустановлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюється Законом статті 3 ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон № 4452-VI).
Відповідно дост. 3 Закону № 4452-VI,Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з ч. 1ст. 4 Закону№ 4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другоюстатті 4 Закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту правта охоронюванихзакономінтересів вкладників.
Із матеріалів справи вбачається, що правовими підставами для стягнення з відповідача передбаченихстаттею 625 ЦК України3% річних та інфляційних збитків, передбаченої частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»пені за прострочення грошового зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування за договором вкладу та моральної шкоди є невчасна виплата Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованого відшкодування за договором вкладу в неплатоспроможному банку.
Тобто, майнові вимоги ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, інфляційних збитків тапені за прострочення грошового зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування за договором вкладу, стягнутого судовим рішенням, звернені позивачем до Фонду гарантування вкладів фізичних осібта стосуються правомірності дій останнього, пов`язаних із виплатою ОСОБА_1 відшкодування за вкладом.
Отже, такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідні висновки узгоджуються із висновками ВС у постановах від 09.07.2020 у справі №761/39229/19, від 25.11.2020 у справі №761/46680/19, від 02.12.2020 у справі №206/1579/18, а також ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі №761/11256/17, які зроблені в аналогічних правовідносинах.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно звимогами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналізуючи зазначене, колегія суддіввважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у даній справі з тих підстав, щосправа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апелянта про те, що позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства, бо не містить вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як визначено ч. 5 ст. 21 КАС України, а стосується лише відшкодування матеріальної шкоди не спростовують мотивовані висновки суду про юрисдикцію адміністративного суду в даній справі.
Так, зі змісту зазначеного вище Закону № 4452-VI слідує, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованої державою суми вкладу за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер з боку держави в особі Фонду.
Відповідно вимоги вкладника про стягнення на його користь гарантованої державою суми вкладу за рахунок коштів Фонду розглядаються за правилами адміністративного судочинства, незалежно від того заявив вкладник вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Фонду як суб`єкта владних повноважень, чи не заявив.
Це ж стосується вимог вкладника про відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, пов`язаних із несвоєчасною виплатою вкладу, які підлягають розгляду адміністративним судом незалежно від оскарження вкладником рішень чи дій Фонду.
Відхиляються колегією суддів твердження апелянта про безпідставне застосування судом постанови ВС від 30.09.2020 у справі №761/39061/18, оскільки ВС переглядав справу за аналогічних правовідносин (позов вкладника до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення пені за прострочення зобов`язання та моральної шкоди у зв`язку з несвоєчасним виконанням Фондом своїх зобов`язань).
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин також і інші постанови ВС є помилковим, оскільки посилання на вказані постанови містяться у вищезгаданій постанові ВС від 30.09.2020 у справі №761/39061/18, зміст якої відтворений в описовій та мотивувальній частині оскаржуваної постанови.
Зазначаючи про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, апелянт посилається на постанову ВП ВС від 23.01.2019 у справі №639/5960/17 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, у якій ВП ВС зазначила, що розгляд вимог, якими позивач хотів доповнити позов, подавши відповідну заяву від 29 листопада 2017 року, про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, трьох процентів річних і пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Однак, колегія суддів враховує, що ВП ВС, у наступних постановах від 10.04.2019 у справі № 761/10730/18, від 13.11.2019 у справі № 761/2987/18, від 15.01.2020 року у справі № 334/452/18 прийшла до висновку про належність до юрисдикції адміністративного суду спорів про стягнення вкладником банку з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб упущеної вигоди, а також сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, через несвоєчасне виконання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб його обов`язків за Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
ВП ВС у наведених висновках сформулювала позицію про те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання звернені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки стосуються безпосередньо правомірності дій останнього пов`язаних з виплатою відшкодування.
Помилковим є посилання апелянта на постанови ВС від 07.11.2018 у справі №757/56680/16-ц, від 23.05.2018 у справі №811/568/16, від 16.05.2018 у справі №910/17448/16, оскільки вони ухвалені у справі за інших правовідносин, які не є аналогічними до правовідносин цієї справи.
Зазначаючи про те, що відповідач, подаючи клопотання про закриття провадження у справі, не направив таке клопотання на адресу позивача, ОСОБА_1 не зазначає, якою нормою закону передбачено такі вимоги, оскільки ст. 178 ЦПК України, на яку посилається апелянт стосується відзиву на позовну заяву.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовуються правильних висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене,колегія суддіввважає,що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 375, 379, 382, 384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
Т.М. Шемета
