ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2021 р. Справа№ 910/9841/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Ткаченко Я.В.,
від відповідача - Ногіна І.І.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 (повний текст рішення складено 26.10.2020)
у справі № 910/9841/20 (суддя Паламар П.І.)
За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.)
про визнання договору частково недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
У 2020 році Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.) про визнання договору частково недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що пункт 18.15. договору (підряду на виконання робіт) № 89-В-ЮЖФ-18 щодо застереження про розгляд спорів між ними щодо тлумачення договору, його виконання, порушення, припинення чи недійсності у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом порушує права позивача на судовий захист, а також суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відтак на підставі ст.ст. 203, 215, Цивільного кодексу України необхідно визнати договір в цій частині недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року в задоволення позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Закон не містить заборони на укладання такого застереження, а даний спір стосується цивільно-правових аспектів договору (підряду на виконання робіт) № 89-В-ЮЖФ-18 від 6 квітня 2018 р. і не стосується його публічно-правових аспектів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Зокрема доводи апеляційної скарги аналогічні доводам викладеним в позовні заяві, а саме позивач вважає, що чинне законодавство обмежує право сторін на вільний вибір арбітражу в разі якщо мова йде про розгляд спору, який виник в результаті виконання договору про публічні закупівлі, оскільки мова йде про витрачання та використання коштів державного підприємства (конкретно ДП «АМПУ» перераховує 90% доходу до бюджету) та визначає монополію на розгляд таких спорів виключно державними судами. Отже, на думку скаржника оскільки п. 18.15. договору від 06.04.2018 року №89-В-ЮЖВ-18 суперечить положенням пункту 1 ч. 1, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9841/20, розгляд справи призначено на 14.01.2021 року.
11.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.), відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
21.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", позивача у справі, надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу задовольнити.
31.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від адвоката Ногіної Ірини Ігорівни, представника China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.), відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.01.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, сформовано для розгляду справи №910/9841/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 року апеляційну скаргу Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9841/20 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, клопотання China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено, розгляд справи призначено на 10.02.2021 року.
26.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року клопотання Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.
08.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Ногіної Ірини Ігорівни представника China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.), відповідача у справі, надійшли документи по справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2021 року.
В судовому засіданні 24.02.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи інстанції, що у 2017 році Южненською філією ДП «АМПУ» проведено тендер із закупівлі робіт з будівництва об`єкту реконструкція операційної акваторії 1-го ковша сухого лиману Чорноморської (Іллічівської) філії ДП «АМПУ» із збільшенням глибини до 15 метрів (інформація щодо тендеру розміщена на інтернет-ресурсі ДП «ПРОЗОРРО»).
За результатами тендеру переможцем визнано компанію China Harbour Engineering Company ltd. та укладено з нею договір підряду від 06.04.2018 року №89-В-ЮЖФ-18 на суму 316 999 000, 00 грн. (а.с. 39-75).
Відповідно до п. 18.15. цього договору усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом. Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місцем проведення засідання Арбітражного суду є м. Київ. Мовами арбітражного розгляду є українська, російська. (а.с. 68).
Отже, позивач вважає, що п. 18.15. №89-В-ЮЖФ-18 від 06.04.2018 року суперечить положенням пункту 1 ч. 1, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому позивач просив суд визнати вказаний пункт договору недійсним.
Положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:
1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;
2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;
3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.
Цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.
Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. (ч. 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу).
Порядок вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку передбачений Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України. (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Згідно із статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.
Як зазначено вище, сторонами укладено арбітражне застереження, виклавши його в пункті 15.18. п. 18.15. договору №89-В-ЮЖФ-18 від 06.04.2018 року де зазначено, що усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом. Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місцем проведення засідання Арбітражного суду є м. Київ. Мовами арбітражного розгляду є українська, російська. (а.с. 68).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключення передання сторонами на вирішення міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Водночас частиною 2, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.
Цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Тобто, колегія суддів звертає увагу, що обмеження, передбачене в ч. 1, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України стосується спорів, які виникають з підстав невірного застосування Законодавства щодо публічних закупівель, як то порушення процедури такої закупівлі та інше.
Однак, ч. 2, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказує на можливість передання спорів на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а саме цивільно-правових аспектів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, тобто процесуальним законодавством передбачено передання спорів на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, які регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, тобто спорів, що стосуються своєчасного виконання договору, якості виконання договору, розрахунків та інше.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Колегія суддів звертає увагу, що питання прийняття до розгляду спору, що має арбітражне застереження відноситься до компетенції суду, який приймає позовну заяву та вирішує питання про наявність компетенції суду щодо вирішення конкретного спору.
Саме по собі зазначення в арбітражному застереженні словосполучення «всіх спорі» не можу вважатись таким, що протирічить п. 1, ч. 1, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що зміст договору підряду від 06.04.2018 року №89-В-ЮЖФ-18 запропоновано саме позивачем.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода (пункт угоди) може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору на підставі ст. 215, ч. 1 ст. 203, 228 Цивільного кодексу України, під час вирішення цієї справи судом мають досліджуватися лише обставини відповідності положень спірного договору вимогам законодавства, а не обставини подальшого його виконання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон не містить заборони на укладання такого застереження, а даний спір стосується цивільно-правових аспектів договору (підряду на виконання робіт) № 89-В-ЮЖФ-18 від 6 квітня 2018 р. і не стосується його публічно-правових аспектів, а саме питань дотримання при проведенні публічних закупівель.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9841/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі № 910/9841/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9841/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.02.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз
