ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2020Справа № 910/9841/20
За позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Києва
до China Harbour Engineering Company ltd. (Чайна Харбор Енджиніринг компані лтд.), Китайська Народна Республіка в особі Представництва "Чайна Харбор Енджинірінг Компані Лтд." м. Києва
про визнання договору частково недійсним,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Божко Д.О.
Представники:
від позивача: Остапов В.В.,
від відповідачів: Ногіна І.І.
СУТЬ СПОРУ :
у липні 2020 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що у січні 2018 році ним було проведено тендер щодо закупівлі робіт з будівництва об`єкту: "Реконструкція операційної акваторії 1-го ковша Сухого лиману Іллічівської філії ДП "АМПУ" із збільшенням глибини до 15 м (оголошення на інтернет-ресурсі ДП "ПРОЗОРРО" https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-11-14-001695-c).
За результатами тендеру переможцем торгів було визнано відповідача.
6 квітня 2018 р. між ним та відповідачем було укладено договір (підряду на виконання робіт) № 89-В-ЮЖФ-18.
Пункт 18.15. цього договору містить застереження про розгляд спорів між ними щодо тлумачення договору, його виконання, порушення, припинення чи недійсності у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом. Правом, яке регулює договір є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місцем проведення засідання Арбітражного суду є м. Київ. Мовами арбітражного розгляду є українська, російська.
Посилаючись на те, що вказане застереження порушує його права на судовий захист, суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, оскільки договір підряду на виконання робіт є договором про публічну закупівлю, а спори, які виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі зачіпають публічний інтерес, у зв`язку із чим не можуть бути передані на розгляд арбітражу з огляду на їх правову природу, позивач на підставі ст.ст. 203, 215, ЦК України просив задовольнити позов та визнати договір в цій частині недійсним.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства.
Подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що позов поданий з порушенням правил підсудності, оскільки згідно п.18.15. договору усі спори між сторонами, що виникають із договору щодо його недійсності підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом.
Згідно з ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" під терміном "суд" в вказаному законі розуміється відповідний орган судової системи держави.
Закон України "Про судоустрій та статус суддів " визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України "Про судоустрій та статус суддів " визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.
Згідно ч. 3 ст. 17 указаного Закону систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в т.ч. стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Таким чином, указані положення законодавства розділяють недійсність усього правочину і недійсність арбітражного застереження. Принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди.
У широкому аспекті умова про можливість розгляду третейським судом питання про недійсність договору не суперечить розгляду судом питання про недійсність арбітражного застереження. Державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства. Тому, згідно вимог чинного законодавства державний суд компетентний розглядати питання про недійсність арбітражного застереження. За таких обставин суд ухвалив відмовити в задоволенні указаного клопотання.
Судом встановлено, що за наслідками закупівлі між позивачем та відповідачем було укладено договір (підряду на виконання робіт) № 89-В-ЮЖФ-18 від 6 квітня 2018 р., за умовами якого відповідач (підрядник) за завданням позивача (замовника) зобов`язався у 2018 році виконати роботи з будівництва об`єкту "Реконструкція операційної акваторії 1-го ковша Сухого лиману Іллічівської філії ДП "АМПУ" із збільшенням глибини до 15 м, а позивач - прийняти та оплатити ці роботи на умовах договору.
Пункт 18.15. цього договору містить застереження, згідно з яким сторони погодили, що усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом. Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місцем проведення засідання Арбітражного суду є м. Київ. Мовами арбітражного розгляду є українська, російська.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи копією вищевказаного договору.
Відповідно до ч.ч. 1 ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім, спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2. ст. 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Отже, Закон не містить заборони на укладання такого застереження. Даний спір стосується цивільно-правових аспектів договору (підряду на виконання робіт) № 89-В-ЮЖФ-18 від 6 квітня 2018 р. і не стосується його публічно-правових аспектів.
Включення відповідних умов у господарський договір не суперечить вимогам законодавства, тому зміст спірного договору в частині п. 18.15. відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Суду не надано доказів порушення відповідачем прав позивача у спірних правовідносинах.
Доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими та суперечать встановленим ст. 3 ЦК України принципам свободи договору та розумності.
Доказів невідповідності спірного договору іншим вимогам чинного законодавства суду не надано.
При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ГПК України суд реалізував право позивача на розгляд його справи про визнання арбітражної угоди недійсною у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Виходячи з наведеного у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
у позові Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 26 жовтня 2020 року.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар
