ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2021 р. Справа№ 910/9490/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Верховця А.А.
за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 17.02.2021
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"
на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2020
у справі №910/9490/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг"
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/9490/20, крім іншого, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" в частині визнання недійсним п. 10.4. договору № 06/03 від 01.03.2006 на виконання проектно-вишукувальних робіт; закрито провадження у справі № 910/9490/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" про визнання недійсним п. 10.4. договору № 06/03 від 01.03.2006 на виконання проектно-вишукувальних робіт; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" задоволено, визнано авторські майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" на твір архітектури - проект: "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. С.Сагайдака, 101 у Дніпровському районі міста Києва.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/9490/20, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржником вказано, що суд першої інстанції в оспорюваному рішенні безпідставно дійшов висновку про нікчемність п. 10.4 спірного договору від 01.03.2006 №06/03, неправильно оцінив правову природу спірного договору. Скаржник наголошує, що для визнання правочину нікчемним необхідна пряма вказівка закону на це. В той же час, суд першої інстанції, констатуючи нікчемність п. 10.4 Договору від 01.03.2006р. №06/03, не зазначив в оспорюваному рішенні норму законодавства, де міститься пряма вказівка на нікчемність положень оспорюваного договору. На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про нікчемність положень спірного правочину, не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки такий висновок не ґрунтується на прямій вказівці закону, а лише на припущеннях та умовиводах суду першої інстанції. Висновок суду першої інстанції, про те, що спірний договір від 01.03.2006 не є договором про створення об`єкту інтелектуальної власності, оскільки не містить способу та умов використання твору архітектури, спростовується змістом самого договору на виконання проектно-вишукувальних робіт від 01.03.2006 №06/03 та матеріалами справи. Скаржник зазначає, що зі змісту договору від 01.03.2006 №06/03 вбачається, що сторони визначили спосіб використання проектної документації - це будівництво житлового комплексу та умови її використання, а саме, сторони зобов`язали не використовувати її для цілей, не передбачених даним Договором, тобто для цілей, які не пов`язані із будівництвом житлового комплексу. Скаржник прийшов до висновку, що положеннями п. 10.4 Договору від 01.03.2006 №06/03, який є змішаним договором (містить в собі як елементи договору підряду, так і елементи договору про створення об`єкта права інтелектуальної власності за замовленням), в повній мірі узгоджуються з положеннями ст. 30 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п.5 ч. 1 ст. 1107 ЦК України, а висновок суду першої інстанції про нікчемність положень п. 10.4 Договору не ґрунтується на положеннях законодавства. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно не застосував положення про позовну давність до позовних вимог позивача.
03.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу. в якому третя особа зазначає, що суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, прийшов до обґрунтованих висновків, що спірний договір містить умови, притаманні лише договору підряду та не встановлює правового режиму (користування, розпорядження, в тому числі відчуження) об`єкта інтелектуальної власності, а отже, вказаний договір не може бути підставою для виникнення, зміни або припинення майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності. Інших договорів, що регламентували б передачу авторських майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності до матеріалів справи долучено не було, а отже, на думку третьої особи передача авторських майнових прав від автора - ТОВ "Будівельна компанія "Міськбудінвест" до ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" не здійснювалась. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" зазначає, що суд першої інстанції мав необхідні й достатні підстави для визнання авторських майнових прав ТОВ "БК "Міськбудінвест" на твір архітектури - проект: "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. С.Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва. Оскільки судом першої інстанції було встановлено наявність порушення права та охоронюваного законом інтересу позивача відповідачем, суд першої інстанції правомірно встановив, що доводи позивача стосовно початку перебігу строку позовної давності є обґрунтованими, оскільки перебіг строку починається з 16.04.2020 (з дати надходження позову у справі № 910/5230/20 до суду), а позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, подавши позов у справі № 910/9490/20- 01.07.2020.
08.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що Авторські майнові права виникають з моменту створення твору. Оскільки станом на дату укладення договору 01.03.2006 твір створено не було, авторські майнові права на нього не могли бути передані або відчужені скаржнику за договором підряду. Апелянт безпідставно ототожнює авторські майнові права на твір та право на проектну документацію (матеріальний об`єкт). Нікчемність оспорюваного пункту 10.4 вказаного договору випливає з ч.2 ст. 1107 ЦК України (недодержання письмової форми щодо розпоряджання майновими правами). На думку позивача, суд першої інстанції правильно встановив відсутність пропуску строку позовної давності.
12.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
17.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" надійшло клопотання про повернення без розгляду раніше поданого клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
В судове засідання з`явились представники скаржника, позивача та третьої осіби у справі. Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні колегією суддів було зазначено, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та про повернення без розгляду відповідного клопотання. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" підтвердив, що клопотання про повернення без розгляду раніше поданого клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні було подано у зв`язку з тим, що відпала обставина за якою останній просив оголосити перерву в судовому засіданні. Суд врахував позиції сторін та залишив клопотання про оголошення перерви без розгляду.
В судовому засіданні представник скаржника зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, правомірно прийняв відмову позивача від позову в частині вимог про визнання недійсним пункту 10.4. вказаного договору та закрив провадження у справі в цій частині. Вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представники позивача та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову, в решті оскаржуване рішення залишивши без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" (відповідач), в якому просило: визнати недійним пункт 10.4 договору №06/03 від 01.03.2006 на виконання проектно-вишукувальних робіт; визнати авторські майнові права позивача на твір архітектури - проект: "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціального-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. С.Сагайдака, 101 у Дніпровському районі міста Києва. Позовні вимоги мотивовані тим, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду та не встановлює правового режиму (користування, розпорядження, в тому числі відчуження) об`єкта інтелектуальної власності, тому такий договір не може бути підставою для виникнення, зміни або припинення майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності.
25.11.2020 від позивача надійшла заява про відмову від позовної вимоги про визнання недійсним п. 10.4. Договору від 01.03.2006 №06/03 на виконання проектно-вишукувальних робіт та про закриття провадження в цій частині.
За оскаржуваним рішенням, крім іншого, судом першої інстанції прийнята відмова позивача від позову у вказаній частині та закрито провадження у справі. в частині вимог про визнання недійсним п. 10.4. Договору від 01.03.2006 №06/03 на виконання проектно-вишукувальних робіт. Апеляційна скарга не містить доводів неправомірності оскаржуваного рішення в цій частині, що підтверджується позицією представника скаржника, висловленою в судовому засіданні 17.02.2021.
Визнаючи авторські майнові права позивача на вказаний твір архітектури, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що договір від 01.03.2006 №06/03 на виконання проектно-вишукувальних робіт містить умови, притаманні лише договору підряду та не встановлює правового режиму (користування, розпорядження, в тому числі відчуження) об`єкта інтелектуальної власності. Відповідно вказаний договір не може бути підставою для виникнення, зміни або припинення майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності. Суд вказав, що інших договорів, що регламентували б передачу авторських майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності до матеріалів справи долучено не було, а отже, передача авторських майнових прав від автора - ТОВ "Будівельна компанія "Міськбудінвест" до ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" не здійснювалась. Додатковим аргументом суду першої інстанції є те, що п. 10.4. договору від 01.03.2006 №06/03 є нікчемним, а тому не створює жодних прав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент". Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що має необхідні й достатні підстави для визнання авторських майнових прав ТОВ "БК "Міськбудінвест" на твір архітектури - проект: "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. С. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва".
Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (як виконавцем) було укладено договір від 01.03.2006 №06/03 на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання розробити містобудівну та проектно-кошторисну документацію, виконати інженерні вишукування для будівництва об`єкту: Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101, в Дніпровському районі м. Києва (надалі - Об`єкт), на умовах і в порядку, визначених договором.
Проектні роботи виконуються згідно із завданням на проектування, вихідними даними, у відповідності з діючими законодавством та нормативною базою України, ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", "Правилами забудови м. Києва" (п. 1.2. договору).
Відповідно до положень п. 1.4. договору роботи згідно з умовами договору здійснюються за такими головними етапами:
- "Розробка детального плану території";
- "Концепція інженерної підготовки території під забудову";
- "Інженерна підготовка території під забудову";
- "Інженерно-геологічні вишукувальні роботи";
- проект встановлення водоохоронної зони р. Десенка (протока Русанівська) по вул. С. Сагайдака, 101;
- стадія "Ескізний проект";
- Оцінка впливу на оточуюче середовище (ОВОС);
- стадія "Проект";
- стадія "Робоча документація".
Виконавець розпочинає роботи за цим договором після його укладання, надання замовником необхідних вихідних даних для проектування та отримання виконавцем авансу, згідно з п. 3.4. цього договору. Початок робіт за цим договором оформлюється Актом, який готується замовником та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 5.1. договору).
Виконана у відповідності до умов цього договору та розроблена згідно з вимогами Державних будівельних норм України проектна документація відповідних етапів передається виконавцем замовникові в 4-ьох екземплярах, при цьому сторони підписують Акт прийому-передачі документації або передають таку документацію за накладними. По завершенню кожного з етапів робіт виконавець представляє замовникові Акт здачі-приймання виконаних робіт (п. п. 6.1., 6.2. договору).
Згідно з пунктом 10.4. договору авторські немайнові права на креслення, технічні умови й інші підготовлені документи належать виконавцеві. Авторські майнові права, а також право практичної реалізації проекту належать замовникові.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.1. договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За змістом статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відносини, що виникають під час створення і використання об`єктів архітектури як об`єктів авторського права, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права", Цивільним кодексом України, Законом України "Про архітектурну діяльність" та іншими законодавчими актами України (в редакції станом на дату укладення відповідного Договору).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" твір архітектури - твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).
У статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" зазначено, що:
- архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер`єру об`єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі;
- проект - документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Згідно з частинами першою і другою статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автором є особа, творчою працею якої створено твір архітектури.
Положеннями ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що автор є первинним суб`єктом інтелектуальної власності, авторські права якому належать з моменту його створення.
Стаття 29 Закону України "Про архітектурну діяльність" також визначає, що автором вважається особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об`єкти архітектури як об`єкти авторського права.
У той же час, співавторами не можуть бути особи, які подають автору об`єкта архітектури технічну, консультаційну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" закріплює, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору від 01.03.2006 №06/03 на виконання проектно-вишукувальних робіт замовник прийняв на себе зобов`язання видати вихідні дані для розробки документації, архітектурно-планувальне завдання, технічні умови на інженерне забезпечення до моменту початку робіт по стадії "Проект".
З п. 4.2. договору вбачається, що розробка, виготовлення та затвердження проектної та робочої документації об`єкту здійснюється виконавцем.
Стаття 30 Закону України '"Про архітектурну діяльність" визначає, що майнові права на об`єкт архітектури як об`єкт авторського права, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній особі, де він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Майнові права на об`єкт архітектури як об`єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
У частині першій статті 424 ЦК України зазначено, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ст. 426 ЦК України).
У ст. 427 ЦК України встановлено, що умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
Суд першої інстанції зазначає, що результатом укладеного між сторонами договору є містобудівна та проектно-кошторисна документація та інженерні вишукування для будівництва об`єкту. Порядок здачі та приймання виконаних робіт регламентовані розділом 6 договору. Так, зокрема, по завершенні кожного з етапів робіт виконавець представляє замовнику Акт здачі-приймання виконаних робіт.
Суд першої інстанції зазначив, що твір архітектури у вигляді проекту не існував та не міг існувати фактично на дату підписання договору підряду, а отже й встановити правовий режим використання авторських прав на такий твір не можливо. Але суд першої інстанції невірно визначив правову природу договору 01.03.2006 №06/03 та безпідставно визнав нікчемним п.10.4 цього договору.
Даний договір є договором про створення за замовленням і використання об`єкта архітектури.
Зі змісту договору від 01.03.2006 №06/03 вбачається, що сторони визначили спосіб використання проектної документації - це будівництво житлового комплексу по вул. Сагайдака, 101 у м. Києві (п.1.1 Договору), та умови її використання - сторони передбачили не використовувати її для цілей, не передбачених даним Договором, тобто для цілей, які не пов`язані із будівництвом житлового комплексу по вул. Сагайдака, 101 у м. Києві.
Висновок суду першої інстанції, про те, що спірний договір від 01.03.2006 не є договором про створення об`єкту інтелектуальної власності, оскільки не містить способу та умов використання твору архітектури, спростовується змістом самого договору на виконання проектно - вишукувальних робіт від 01.03.2006 №06/03 та матеріалами справи, про що вже зазначено вище.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1112 ЦК України за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.
Згідно зі ст. 1112 ЦК України договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об`єкта замовником.
Суд першої інстанції, не звернув уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 1112 ЦК України, оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається зі змісту договору від 01.03.2006 №06/03 сторони передбачили в п. 10.4 умову, що авторські немайнові права на креслення, технічні умови й інші підготовлені документи належать виконавцеві, авторські майнові права, а також право практичної реалізації проекту належать Замовникові.
Відповідно до ч. 3 ст. 1112 ЦК України сторони у договорі передбачили, що авторські майнові права на твір архітектури, а також право практичної реалізації проекту належить замовникові - ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент».
Важливо проводити розмежування між розпорядженням уже наявними суб`єктивними правами і встановленням механізму розподілу прав на створені в майбутньому об`єкти. У договорі про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності мова не йде про відчуження майнових прав. Тому сам по собі факт укладення такого договору зовсім не свідчить про виникнення майнових прав у замовника чи творця в момент укладення договору. Сторони лише узгоджують механізм розподілу прав на об`єкти, що будуть створені при виконанні договору.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання п. 10.4 вказаного договору нікчемним. Суд вважає узгодженим сторонами договору механізм розподілу прав на об`єкт, що був створений при виконанні договору. А тому відсутні підстави для задоволення позову та визнання авторських майнових прав на об`єкт архітектури за позивачем. При цьому суд правомірно прийняв відмову позивача від позову в частині та закрив провадження у справі в частинні визнання п. 10.4 вказаного договору недійсним.
Щодо вимог про застосування наслідків пропуску позовної давності, які заявляє відповідач, а саме, що строк позовної давності про визнання недійсними окремих положень договору та про визнання авторських майнових прав на твір архітектури закінчується 01.03.2009. колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право або інтерес особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Оскільки судом встановлено відсутність порушення права та охоронюваного законом інтересу позивача відповідачем, відпадає підстава для застосування строку позовної давності за вимогою про визнання авторських майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" на твір архітектури - проект: "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціального-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. С. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі міста Києва.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відсутні підстави встановлювати початок перебігу позовної давності та застосування строку позовної давності.
Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими у вказаній частині та підлягають частковому задоволенню.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до п.2 ч.1, п. 2 ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/9490/20 скасувати в частині задоволення позову, визнання авторських майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" на твір архітектури - проект: "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. С.Сагайдака, 101 у Дніпровському районі міста Києва та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 102, 00 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
В решті рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/9490/20 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17; код ЄДРПОУ 31175387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська,8, приміщення 10, код ЄДРПОУ 33603182) судовий збір у розмірі 3 405, 00 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень) сплачений за подання апеляційної скарги у даній справі.
Зобов`язати господарський суд міста Києва видати наказ.
Матеріали справи №910/9490/20 направити до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 22.02.2021.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
А.А. Верховець
