КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 750/6370/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3496/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Левенця Б.Б.,
суддів Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гребнєва Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ковбеля М.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії про скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання зарахувати окремо на квартирний облік,
в с т а н о в и в :
У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати протокол засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 № 5 від 20 травня 2019 року та зобов`язати відповідача згідно наданих документів зарахувати ОСОБА_1 окремо на квартирний облік у відповідності до п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року та вимог базового житлового законодавства, на підставі яких ця норма виписана в наказі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що має права на пільги учасника бойових дій, після перебування у відрядженні та закінчення лікування позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 05 лютого 2018 року та зібраних документів щодо зарахування його на квартирний облік окремо згідно правової підстави п. 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.
Зазначав, що зібравши терміново документи 12 лютого 2018 року звернувся до голови житлової комісії, який в телефонному режимі повідомив, що той у відрядженні і остаточно його документи перевірить 14 лютого 2018 року, а зібрані документи у нього прийме командир. Цього ж числа оригінали даних документів в ного забрав командир військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2
23 лютого 2018 року голова житлової комісії повідомив, що потрібно ще терміново надати на його ім`я довідку згідно Додатку 3 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року і його беззаперечно буде зараховано на квартирний облік цим числом, а тому для вирішення цього питання батько позивача терміново написав заяву для надання йому такої довідки на адресу голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , де перебував він у складі його сім`ї на квартирному обліку.
У подальшому 28 лютого 2018 року при наданні офіційної відповіді на даний його рапорт щодо зарахування командир і голова житлової комісії повідомили додатково, що позивачу необхідно надати довідку згідно з Додатком 3 даного наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року і цим рішенням житлової комісії датою від 26лютого 2018 року зарахують позивача на квартирний облік. Вказував, що звертався до відповідача з рапортами, надаючи додаткові докази, однак житлова комісія не вирішила питання щодо зарахування його на квартирний облік згідно підстав п. 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.
Звертав увагу на те, що 03 березня 2018 року його було незаконно звільнено, однак після поновлення на військовій службі за рішенням суду позивач подав нові рапорти від 23 квітня 2019 року та від 06травня 2019 року, однак житлове питання про зарахування на квартирний облік не вирішено (а.с. 2-5).
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20жовтня 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено (а.с. 137-143).
Не погодившись із заочним рішенням суду, 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заявлені позовні вимоги (а.с. 146-162).
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказував, що дійсно перебував з 23 березня 1999 року на квартирному обліку у складі сімї батька. Проте із настанням повноліття ОСОБА_1 має право отримати житло у порядку розподілу особової справи, тобто отримати житло окремо. Зазначав, що двічі надавав на вимогу командування військової частини НОМЕР_1 (м. Чернігів), яка входить до складу військової частини НОМЕР_2 (м. Васильків) усі необхідні документи щодо зарахування на квартирний облік окремо. Проте був незаконно звільнений, а згодом поновлений на військовій службі з 04 березня 2018 року, тому до цього часу є військовослужбовцем. З огляду на зазначене, на нього поширюється наказ Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, який діяв на час подання рапорту від 05 лютого 2018 року та виникнення спірних правовідносин. Зазначав, що до затвердження житловою комісією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 5 від 20 травня 2019 року рапорт згідно Додатку 10, який передбачений наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 не надавав, на житловій комісії присутній не був. Висновки суду, що рапорт складений невірно є безпідставним, оскільки цілком відповідає вимогам зразка Додатку 1, що передбачений наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року. Звертав увагу на те, що спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Житловим кодексом України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 39, 161).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 № 49 від 13 лютого 2018 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 14 вересня 2007 року (а.с. 9).
Відповідно до довідки № 1677 від 04 грудня 2017 року, виданої батьку позивача ОСОБА_4 , останній перебуває на квартирному обліку з 23 березня 1999 року у складі сім`ї з 5 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також у списках осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень з 25 вересня 2000 року як звільнений в запас за станом здоров`я (а.с. 14).
З довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 05 травня 2018 року №671 вбачається, що ОСОБА_1 з 23 березня 1999 року по 19 квітня 2018 року перебував на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 складом сім`ї з 5 осіб. Житлом за рахунок Міністерства оборони не забезпечувався (а.с. 27).
05 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини та голови житлової комісії з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на облік для поліпшення житлових умов у в/ч НОМЕР_1 (м. Чернігів) та включити в списки на першочергове отримання жилого приміщення як учасника бойових дій та на підставі п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (а.с. 6-8).
Як вбачається з відповіді командира військової частини НОМЕР_1 № 176 від 28 лютого 2018 року на рапорт позивача ОСОБА_1 стосовно вирішення питання про постановку на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 , повідомлено, що рапорт, написаний з суттєвими порушеннями вимог Інструкції, затвердженої Міністерством оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року тому повернутий позивачу для доопрацювання (а.с. 21).
01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з новим рапортом, в якому зазначив, що дійсним рапортом доповідає, що довідку змістом форми № 5 не може надати, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_2 службу не проходив, і на квартирному обліку не перебував, а перебуває у складі сімї батька. Просив вчинити належні дії щодо розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року (а.с. 24).
23 травня 2018 року позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 звернення, в якому зазначив, що надає на вимогу довідку про те, що перебував на квартирному обліку разом з батьком, яку надає на підставі рапорту від 05 лютого 2018 року та одночасно в даному зверненні просив повідомити щодо зарахування його на квартирний облік (а.с. 28).
06 червня 2018 року командир військової частини НОМЕР_1 надав відповідь № 469, відповідно до якої позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у поставленні на квартирний облік, оскільки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2018 року № 51 позивач був звільнений з військової служби у запас і на той час на квартирній черзі не перебував, станом на 23 травня 2018 року позивач не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та втратив зв`язок з Міністерством оборони (а.с. 28).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/1462/18 від 11 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 15 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2018 року № 51, яким звільнено з військової служби позивача, визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_3 від 23 липня 2017 року № 210, та поновлено на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 04 березня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 32-34).
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06 лютого 2019 року, позивача поновлено на військовій службі на підставі вищезазначеного рішення суду і призначено оператором радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_1 , ВОС 500542А (а.с. 35).
23 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на квартирний облік згідно рапорту від 05 лютого 2018 року, врахувавши рішення суду від 11 грудня 2018 року, на підставі п. 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №737 від 30 листопада 2011 року (а.с. 36)
06 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на квартирний облік згідно рапорту від 05 лютого 2018 року, врахувавши рішення суду від 11 грудня 2018 року, на підставі п. 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №737 від 30 листопада 2011 року, та надав перелік документів (а.с. 37).
Як вбачається з Витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 5 від 20 травня 2019 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями у зв`язку з тим, що останній не надав усі необхідні документи для внесення до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (а.с. 38).
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 2 ч. 1 статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, частиною 4 ст. 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З посвідчення ОСОБА_1 вбачається, що він є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 161).
Мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Житловим кодексом України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, позивач ОСОБА_1 оскаржував відмову відповідача зарахувати позивача, як учасника бойових дій, окремо на квартирний облік для отримання жилого приміщення. Обґрунтування позовних вимог обумовлено посиланням на необхідність поновлення порушених прав у сфері житлових відносин невиконанням державою гарантій щодо зарахування позивача, як військовослужбовця, згідно наданих документів окремо на квартирний облік у відповідності до п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.
Така гарантія соціального захисту як забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, є однією з передбачених зазначеним Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу та набули статус учасника війни.
Відповідно до частин 1 та 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
Оскільки спір у даній справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме, гарантувала право військовослужбовцям на поліпшення житлових умов шляхом отримання жилого приміщення, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18.
Наявність ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду № 825/1347/18 від 04 квітня 2018 року, якою було закрито провадження в адміністративній справі за іншим позовом ОСОБА_1 цих висновків не спростовує (а.с. 30-31).
Згідно з пунктом 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 1 та 2ст. 377 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбаченихстаттею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Оскільки районний суд не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянув в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На виконання вимог частини першоїстатті 256 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції Чернігівського окружного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст. 367, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст. 377, ст.ст. 381-384 ЦПК України,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочнерішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії про скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання зарахувати окремо на квартирний облік закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 19 лютого 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова
