Постанова

Іменем України

11 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 750/6370/19

провадження № 61-4675св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В.(суддя-доповідач), Калараша А.А., Ткачука О.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ковбеля М.М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року ухвалену у складі колегії суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М., Борисової О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії про скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання зарахувати окремо на квартирний облік,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати протокол засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 № 5 від 20 травня 2019року та зобов`язати відповідача згідно наданих документів зарахувати ОСОБА_1 окремо на квартирний облік у відповідності до п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року та вимог базового житлового законодавства, на підставі яких ця норма виписана в наказі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що має права на пільги учасника бойових дій, після перебування у відрядженні та закінчення лікування позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 05 лютого 2018 року та зібраних документів щодо зарахування його на квартирний облік окремо згідно правової підстави п. 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.

Зазначав, що зібравши терміново документи 12 лютого 2018 року звернувся до голови житлової комісії, який в телефонному режимі повідомив, що той у відрядженні і остаточно його документи перевірить 14 лютого 2018 року, а зібрані документи у нього прийме командир. Цього ж числа оригінали даних документів в ного забрав командир військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2

23 лютого 2018 року голова житлової комісії повідомив, що потрібно ще терміново надати на його ім`я довідку згідно Додатку 3 наказу Міністра оборони України №737 від 30 листопада 2011 року і його беззаперечно буде зараховано на квартирний облік цим числом, а тому для вирішення цього питання батько позивача терміново написав заяву для надання йому такої довідки на адресу голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , де перебував він у складі його сім`ї на квартирному обліку.

У подальшому 28 лютого 2018 року при наданні офіційної відповіді на даний його рапорт щодо зарахування командир і голова житлової комісії повідомили додатково, що позивачу необхідно надати довідку згідно з Додатком 3 даного наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року і цим рішенням житлової комісії датою від 26 лютого 2018 року зарахують позивача на квартирний облік. Вказував, що звертався до відповідача з рапортами, надаючи додаткові докази, однак житлова комісія не вирішила питання щодо зарахування його на квартирний облік згідно підстав п. 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року.

Звертав увагу на те, що 03 березня 2018 року його було незаконно звільнено, однак після поновлення на військовій службі за рішенням суду позивач подав нові рапорти від 23 квітня 2019 року та від 06 травня 2019 року, однак житлове питання про зарахування на квартирний облік не вирішено (а. с. 2 5).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, рапорти, на які посилається позивач не відповідають дійсності, суперечать один одному, та спростовуються відповідними довідками, а витяг з протоколу, що юридично оформлений у формі засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №5 від 20травня 2019 року відповідає вимогам чинного законодавства України, тобто ОСОБА_1 не довів порушення його прав відповідачем, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із заочним рішенням суду, 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заявлені позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Васильківського Міськрайонного Суду Київської області від 20 жовтня 2020 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії про скасування протоколу засідання житлової комісії та зобов`язання зарахувати окремо на квартирний облік закрито.

Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду мотивована тим, що спір у цій справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме, гарантувала право військовослужбовцям на поліпшення житлових умов шляхом отримання жилого приміщення, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень від 30 квітня 2021 року, вказує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати вказані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Васильківського міськрайонного суду.

02 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просив дати належну правову оцінку знехтуваними судами обох інстанцій відносно нього нормами матеріального права, що зазначені в п. 2 прикінцевих положень Закону України від 24 червня 2004 року «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 1865-ІV, згідно якого особи, які перебувають на квартирному обліку датою зарахування до 01січня 2005 року мають також законне право отримувати житло відповідно з урахуванням порядку вимог статей 1, 9, 31, 32, 34, 50, 64 ЖК України.

Оскільки зазначені в позові обставини (факти) виключно базуються на фактичних підставах, які підтверджено письмовими документами, та юридичних підставах норм Законів України і Конституції України, то з правового огляду на зазначене постає беззаперечна юридична позиція щодо скасування з підстав незаконності і нікчемності неправомірного рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 та законного зарахування позивача на квартирний облік окремо, згідно наданого рапорту від 05 лютого 2018 року. Оскільки позивач був поновлений судом на військовій службі з 04 березня 2018 року, то на нього поширюються ті норми законодавства, що були чинні на час незаконного звільнення та законного поновлення і згідно яких позивач повинен зараз бути законно зарахований на квартирний облік окремо.

Зазначав, що за обставин передачі цієї справи до адміністративного суду він вимушений вирішувати питання про зарахування на квартирний облік окремо у відповідності до порядку КАС України та оскаржувати рішення житлової комісії, яке в розумінні КАС України взагалі не є рішенням і суд його за дискреційних повноважень наданих цьому військовому державному органу влади з житлового забезпечення не може скасувати і така вимога згідно цих повноважень може бути тільки прохального характеру щодо розгляду рапорту, що передбачає протиправну зміну позовних вимог.

При ухваленні рішення просив врахувати висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 712/8757/16-ц, яким підтверджується те, що питання зарахування на квартирний облік з правового огляду на зазначене та вимог частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» взагалі не є тотожними.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни (а. с. 39, 161).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 № 49 від 13 лютого 2018 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 14вересня 2007 року (а. с. 9).

Відповідно до довідки № 1677 від 04 грудня 2017 року, виданої батьку позивача ОСОБА_3 , останній перебуває на квартирному обліку з 23 березня 1999 року у складі сім`ї з 5 осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також у списках осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень з 25 вересня 2000 року як звільнений в запас за станом здоров`я (а.с.14).

З довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 05 травня 2018 року № 671 вбачається, що ОСОБА_1 з 23 березня 1999 року по 19 квітня 2018року перебував на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 складом сім`ї з 5 осіб. Житлом за рахунок Міністерства оборони не забезпечувався (а. с. 27).

05 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини та голови житлової комісії з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на облік для поліпшення житлових умов у в/ч НОМЕР_1 (м. Чернігів) та включити в списки на першочергове отримання жилого приміщення як учасника бойових дій та на підставі п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (а.с. 6 8).

Як вбачається з відповіді командира військової частини НОМЕР_1 № 176 від 28лютого 2018 року на рапорт позивача ОСОБА_1 стосовно вирішення питання про постановку на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 , повідомлено, що рапорт, написаний з суттєвими порушеннями вимог Інструкції, затвердженої Міністерством оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року тому повернутий позивачу для доопрацювання (а. с. 21).

01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з новим рапортом, в якому зазначив, що дійсним рапортом доповідає, що довідку змістом форми № 5 не може надати, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_2 службу не проходив, і на квартирному обліку не перебував, а перебуває у складі сім`ї батька. Просив вчинити належні дії щодо розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року (а. с. 24).

23 травня 2018 року позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 звернення, в якому зазначив, що надає на вимогу довідку про те, що перебував на квартирному обліку разом з батьком, яку надає на підставі рапорту від 05 лютого 2018 року та одночасно в даному зверненні просив повідомити щодо зарахування його на квартирний облік (а. с. 28).

06 червня 2018 року командир військової частини НОМЕР_1 надав відповідь № 469, відповідно до якої позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у поставленні на квартирний облік, оскільки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2018 року № 51 позивач був звільнений з військової служби у запас і на той час на квартирній черзі не перебував, станом на 23 травня 2018 року позивач не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та втратив зв`язок з Міністерством оборони (а. с. 28).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №825/1462/18 від 11 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 15 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2018 року № 51, яким звільнено з військової служби позивача, визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_3 від 23 липня 2017 року № 210, та поновлено на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 04 березня 2018 року. Узадоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 3234).

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06лютого 2019 року, позивача поновлено на військовій службі на підставі вищезазначеного рішення суду і призначено оператором радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_1 , ВОС 500542А (а. с. 35).

23 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на квартирний облік згідно рапорту від 05 лютого 2018року, врахувавши рішення суду від 11 грудня 2018 року, на підставі п. 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №737 від 30 листопада 2011року (а. с. 36)

06 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з рапортом, відповідно до якого просив зарахувати його на квартирний облік згідно рапорту від 05лютого 2018 року, врахувавши рішення суду від 11 грудня 2018 року, на підставі п. 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №737 від 30 листопада 2011року, та надав перелік документів (а. с. 37).

Як вбачається з Витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 5 від 20 травня 2019 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями у зв`язку з тим, що останній не надав усі необхідні документи для внесення до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов (а. с. 38).

З посвідчення ОСОБА_1 вбачається, що він є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 161).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на необхідність поновлення порушених прав у сфері житлових відносин невиконанням державою гарантій щодо зарахування позивача, як військовослужбовця, згідно наданих документів, окремо на квартирний облік у відповідності до п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30листопада 2011 року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Оскільки спір у даній справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також, призначення та надання таких гарантій (пільг), правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у свої постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18 (провадження № 61-15408св19).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є.В. Петров

А.А. Калараш

О.С. Ткачук