ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року м. Київ № 640/7728/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства закордонних справ України,

Кабінету Міністрів України

третя особа Рада національної безпеки і оборони України.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі по тексту - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач-2), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ради національної безпеки і оборони України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про:

визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України, що полягає у невнесенні до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 888;

зобов`язання Міністерство закордонних справ України внести до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 888;

визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, що полягає у невнесенні до Ради національної безпеки і оборони України, пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»;

зобов`язання Кабінет Міністрів України внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Ухвалою суду від 09.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.08.2020 залучено до участі у справі №640/7728/20 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 21.06.2018 рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відносно ОСОБА_1 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

На думку позивача, підстав передбачених статтею 3 Закону України «Про санкції» для застосування санкцій до ОСОБА_1 не існує, оскільки ніяких дій, які б створювали реальні чи потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяли б терористичній діяльності та/або порушували права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводили до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, позивач не здійснював. Через застосування до ОСОБА_1 санкцій рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018), він та його сім`я потрапили в складну життєву ситуацію. Він не може розпорядитись власним майном, не може отримувати кошти, оскільки не може скористуватись послугами банків, не може забезпечувати фінансово свою сім`ю, відповідно знаходиться у дуже складному фінансовому становищі. Крім того, життя рідних позивача та його у суспільстві ускладнилось, страждає репутація, відносини з людьми псуються через перебування в санкційному списку.

Зазначено, що намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, позивач звертався до Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України з численними запитами щодо підстав включення останнього до санкційного списку, однак станом на 13.03.2020 від Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України, як ініціаторів щодо застосування до ОСОБА_1 санкцій, інформації та доказів (документів) щодо підстав для застосування до позивача санкцій не надано і жодних дій щодо припинення порушення прав позивача здійснено не було. Позивач вважає, що наслідком бездіяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України є порушення законних прав, свобод та інтересів позивача.

Представником Кабінету Міністрів України 15.05.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та вказав, що Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 18.04.2018 №258-р «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» надав пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, які слугували підставами для запровадження санкцій згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018. Рада Національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), відповідно до Конституції України, є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України (стаття 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998). Функціями РНБО є внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час та в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України (стаття 3 зазначеного Закону).

Зазначено, що включення позивача до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються санкції, не визнане судом незаконним, а отже є чинним і обґрунтованим. При цьому, позивач не оскаржує зазначений вище Указ Президента України, який вводить в дію відповідне рішення РНБО України, а отже, відсутні правові підстави стверджувати про безпідставність запровадження до позивача відповідних санкцій.

Вказано, що Кабінет Міністрів України не отримував від Міністерства закордонних справ України пропозицій щодо зміни (скасування) санкцій, застосованих до позивача, та, відповідно, Уряд не мав законних підстав самостійно вносити пропозиції до РНБО України про скасування застосованих до позивача санкцій. Вказані дії (внесення Урядом пропозицій до РНБО України щодо скасування санкцій) не мають самостійного правового значення, а є лише стадією єдиного процесу підготовки рішень щодо застосування, скасування чи зміни санкцій відповідно до Закону України «Про санкції». Звернуто увагу, що вказані дії, без відповідного рішення РНБО, введеного, в свою чергу, в дію Указом Президента України, не породжують наслідків для позивача, а отже і не порушують його прав та інтересів.

Представником Міністерства закордонних справ України 21.05.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у січні-квітні 2018 року на виконання доручення Кабінету Міністрів України, Міністерством закордонних справ України готувалися пропозиції щодо продовження строку застосування санкцій, термін застосування яких завершувався у квітні 2018 року, а також зводилися пропозиції центральних органів виконавчої влади та інших відомств щодо застосування нових санкційних обмежень.

Звернуто увагу, що в умовах пасивного ставлення з боку багатьох центральних органів виконавчої влади до виконання доручень стосовно санкційної політики, Кабінет Міністрів України з 2015 року поклав завдання узагальнення пропозицій щодо санкційної тематики на Міністерство закордонних справ України.

Вказано, що на етапі підготовки проекту акта Кабінету Міністрів України, Міністерством закордонних справ України було запропоновано Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - МТОТ) у взаємодії із відповідними центральними органами виконавчої влади опрацювати переліки фізичних осіб - депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, які не внесені до Додатку 1 до рішення РНБО України від 28.04.2017, визначитися стосовно необхідності застосування щодо них обмежувальних заходів (санкцій) та строку їх застосування, а також внести на розгляд Кабінету Міністрів України відповідний пакет документів (листи від 21.02.2018 №610/16-994-43дск та від 03.03.2018 №610/14-994-59дск). Листом від 21.02.2018 №610/14-994-43дск також було надіслано до МТОТ відповідні робочі переліки відповідних осіб.

Зазначено, що саме Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України було визначено Кабінетом Міністрів України як уповноважений орган, який повинен був опрацювати переліки осіб та визначитись щодо питання застосування санкцій, а не Міністерство закордонних справ України, як про це вказує позивач.

Листом від 05.04.2018 №22/6-25-18/дск МТОТ інформувало Секретаріат Кабінету Міністрів України про необхідність запровадження обмежувальних заходів (санкцій) щодо осіб, визначених у листі Міністерства закордонних справ України (робочі пропозиції щодо депутатів Верховної Ради АР Крим). Крім того, МТОТ (лист від 22.03.2018 №22/6.1-21-18дск) додатково було внесено пропозиції про застосування санкцій до депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, інформація про яких була відсутня у листі Міністерства закордонних справ України,

Листом від 30.03.2018 №610/16-994-80дск Міністерство закордонних справ України звернулося до компетентних органів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної міграційної служби України з проханням здійснити верифікацію переліку фізичних осіб-представників окупаційної адміністрації тимчасово окупованих АР Крим і м. Севастополь. У зазначеному переліку також був вказаний ОСОБА_1 . Заперечень чи застережень стосовно виключення позивача до списку Міністерством закордонних справ України від жодного компетентного органу отримано не було.

Проект акту Кабінету Міністрів України Міністерством закордонних справ України у встановленому порядку погоджено з усіма заінтересованими органами, в тому числі з МТОТ, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством оборони України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною міграційною службою України і Генеральною прокуратурою України, які, відповідно до пункту 3 Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №888 (далі-Порядок №888), уповноважені вносити пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, як державні органи, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування санкцій.

На думку відповідача, заявлені до Міністерства закордонних справ України позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України, що полягає у невнесенні до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 888, не можуть бути задоволені, враховуючи, що відповідно до пункту 3 Порядку №888, Міністерство закордонних справ України не мало та не має компетенції визначати наявність та допустимість доказів що вказують на наявність/відсутність підстав для застосування обмежувальних заходів (санкцій). Міністерство закордонних справ України не уповноважено самостійно приймати рішення щодо скасування чи внесення змін до санкцій. Вказано, що Міністерство закордонних справ України в повній відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням резолюцій Уряду України вживало вичерпні заходи спрямовані на внесення пропозицій щодо перегляду/зняття санкцій, що ґрунтувались на позиціях уповноважених державних органів, зокрема, МТОТ, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.

Представником позивача 27.05.2020 подано відповідь на відзив Кабінету Міністрів України, в якому вказано, що у відзиві відсутні докази, чи навіть просто інформація про підстави включення ОСОБА_1 до списку фізичних осіб, до яких застосовані санкції. Не вказано жодних обставин, за яких застосовані санкції, не наведене посилання на жодні документи, крім посилання на прийняте Кабінетом Міністрів України розпорядження від 18.04.2018 №258-р «Про внесення пропозицій для застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Наголошено, що незважаючи на багаторазові звернення позивача, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки та оборони України, Президент України, Служба безпеки України, Міністерство закордонних справ також не надали жодних пояснень щодо підстав застосування санкцій до останнього.

У подальшому, представником позивача 25.06.2020 подано відповідь на відзив Міністерства закордонних справ України, в якій вказано, що саме Міністерство закордонних справ України листом від 21.02.2018 №610/16-994-43дск надіслало на адресу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (МТОТ) перелік депутатів Верховної Ради АР Крим, щодо яких, на його думку, необхідно було застосувати обмежувальні заходи, що і підтверджується у відзиві.

Більш того, Міністерство закордонних справ України виступило розробником проекту рішення Кабінету Міністрів України про застосування обмежувальних заходів щодо осіб, серед яких був ОСОБА_1 . Такий проект розпорядження Кабінету Міністрів України був листом Міністерства закордонних справ України від 03.04.2018 №610/13-994-83дск надісланий на адресу центральних органів виконавчої влади для погодження. Обґрунтовуючи відзив, відповідач 1 зазначає, що на нараді, яка відбулась 27.03.2018, Кабінет Міністрів України призначив відповідальним органом, який повинен визначити переліки осіб щодо яких підлягають застосуванню обмежувальні заходи (санкції) Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а не Міністерство закордонних справ України. Однак, фактично, роль МТОТ звелась до того, що листом від 05.04.2018 №22/6-25-18дск МТОТ України інформувало Кабінет Міністрів України про необхідність застосування санкцій щодо осіб, визначених в листі Міністерства закордонних справ України від 21.02.2018.

За пропозицією Міністерства закордонних справ України, після погодження з центральними органами виконавчої влади проекту акту, Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження від 18.04.2018 №258-р "Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Позивач вказує, що саме Міністерство закордонних справ України було розробником проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про застосування санкцій, відповідно до яких до позивача були застосовані санкції, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №888, та, відповідно, саме відповідач 1 є ініціатором підготовки та внесення Кабінету Міністрів України пропозицій щодо застосування відносно ОСОБА_1 санкцій, а не МТОТ України, як про це зазначає відповідач 1. Таким, чином, на думку позивача, Міністерство закордонних справ України є належним відповідачем по справі.

Також вказано, що зі змісту відзиву Міністерства закордонних справ України та доданих до нього документів вбачається, що єдиною підставою для застосування до позивача обмежувальних заходів стало автоматичне переведення його із списку депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання до списку депутатів "Державної Ради Республіки Крим" після перейменування парламенту Криму 17.03.2014. Жодних підстав, визначених Законом України «Про санкції», для застосування санкцій ні Кабінет Міністрів України, ні Міністерство закордонних справ України в своїх відзивах на позов не зазначили.

Позивач наголошує, що у 20-тих числах лютого 2014 року, коли почалося загострення в АР Крим, позивач не приймав участі у роботі Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Участь у засіданні (роботі) Верховної Ради Автономної Республіки Крим т.зв. «Державної ради» т.зв. «Республіки Крим», починаючи з 20.02.2014, позивач не брав. Зазначено, що 06.03.2014 він відвідував приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим тільки для того, щоб забрати свою картку для голосування. Після цього позивач більше не відвідував приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Додатково позивачем наголошено, що він не брав участі в голосуванні Верховної Ради Автономної Республіки Крим т.зв. «Державної ради» т.зв. «Республіки Крим» після 20.02.2014, в тому числі не брав участі у голосуванні за рішення від 06.03.2014 «Про проведення загальнокримського референдуму», від 11.03.2014 «Декларація про незалежність Автономної республіки Крим і міста Севастополь», від 17.03.2014 «Про незалежність Криму», 11.04.2014 «Конституція Республіки Крим» та за жодні інші документи, що стали підґрунтям для створення нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» та спроби анексії території Автономної Республіки Крим і м. Севастополь з боку Російської Федерації.

Також позивач наголошує, що єдиною підставою для застосування санкцій до нього стало автоматичне його переведення представниками окупаційної влади зі складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання до списку депутатів "Державної Ради Республіки Крим" в період з березня 2014 по вересень 2014 року. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що були та є відсутніми будь-які підстави, передбачені положеннями Закону України «Про санкції», для застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій). Оскільки, наявні факти про те, що позивач не приймав жодної участі в діяльності влади на території окупованої АР Крим.

Представником позивача, разом з відповіддю на відзив Міністерства закордонних справ України, надано висновок експерта №101/20 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 19.06.2020. Ухвалою суду від 14.08.2020 витребувано від Міністерства закордонних справ України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, який державний орган був ініціатором внесення ОСОБА_1 до проекту рішення РНБО України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та на підставі яких матеріалів його було включено до проекту зазначеного рішення.

Секретаріатом Кабінету Міністрів України 07.09.2020, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020, надано суду належним чином засвідчений витяг з розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №258-р та копії матеріалів до нього. Вказано, що за поданням Міністерства закордонних справ України, додатком 4 до зазначеного розпорядження, затверджено перелік фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у тому числі до ОСОБА_1 .

Також, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України 08.09.2020 подано до суду лист, в якому зазначено, що статтею 6 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» визначено, що персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також інші особи, визначені Президентом України.

Вказано, що власної організаційної структури Рада національної безпеки і оборони України не має. У зв`язку з викладеним, державна реєстрація такого органу як Рада національної безпеки і оборони України не проводилася, відповідно у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи щодо нього. Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність юридичної особи виникає разом з виникненням адміністративної процесуальної правоздатності (набуттям статусу юридичної особи) та враховуючи, що державна реєстрація такого конституційного органу, як Рада національної безпеки і оборони України станом на сьогодні не здійснювалася, цей орган не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності, що з огляду на положення статей 42, 44 та 51 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість участі Ради національної безпеки і оборони України в адміністративному процесі у правовому статусі сторони чи третьої особи. Крім того, із зазначених вище обставин Рада національної безпеки і оборони України не є володільцем інформації та документів, зокрема, згаданих в Ухвалі.

Повідомлено, що Апарат Ради національної безпеки і оборони України є державним органом, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України. Проте з огляду на вимоги Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» та Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року №1446, Апарат Ради національної безпеки і оборони України не наділений повноваженнями представляти Раду національної безпеки і оборони України в судових інстанціях.

Міністерством закордонних справ України, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 подано письмові пояснення, в яких зазначено, що Міністерство закордонних справ України не мало і не має компетенції визначати наявність належних та допустимих доказів наявності/відсутності підстав для застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Порядком підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №888 визначено, що кожне відомство ініціює, обґрунтовує і застосовує санкції у сфері своєї компетенції.

Міністерство закордонних справ України мало виконувати доручення Кабінету Міністрів України щодо скликання пропозицій підпорядкованих Кабінету Міністрів України центральних органів виконавчої влади та інших органів з метою актуалізації/розширення санкційних переліків.

Вказано, що на Міністерство закордонних справ України покладалося виконання політичного рішення про поширення дії санкційних обмежень на максимальне коло осіб, причетних до спроби анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а також тимчасової окупації окремих територій Донецької і Луганської областей. У свою чергу, Міністерство закордонних справ України неодноразово інформувало Кабінет Міністрів України та Апарат Ради національної безпеки і оборони України про недостатню активність центральних органів виконавчої влади та причетних органів влади при виконанні завдань із санкційної проблематики, у тому числі щодо ненадання пропозицій щодо актуалізації/розширення санкційних переліків. Кабінет Міністрів України постійно доручав причетним органам влади надавати пропозиції для зведення саме до Міністерства закордонних справ України. За таких умов та з метою якісного виконання доручень Кабінету міністрів України, Міністерство закордонних справ України змушене було брати на себе значну частину роботи із підготовки проектів санкційних списків і надавати їх на погодження до тих міністерств і відомств, які за компетенцією мали б володіти необхідною інформацією.

Також, Міністерством закордонних справ України вказано, що за результатами аналізу чинних на початок 2018 року санкційних списків було визначено, що обмежувальні заходи застосовувалися лише до частини осіб, причетних до організації та проведення окупаційною владою м. Севастополь незаконних виборів. Так само, санкції не застосовувалися до всіх осіб, які належали до російської окупаційної адміністрації в Криму, у тому числі депутатів кримського парламенту та парламенту м. Севастополь.

Листом від 05.03.2018 №610/14-994-59дск Міністерство закордонних справ України надіслано до МТОТ робочі переліки депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, які не були внесені до Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017, а також т.зв. «депутатів» т.зв. «Державної ради Республіки Крим VI скликання», які не були внесені до Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017.

На момент підготовки пропозицій про застосування санкцій інформацію про діяльність депутатів Верховної Ради АРК VI скликання у період до 14.09.2014 містилася на сайті т.зв. «Державної ради Республіки Крим» (http://crimea.gov.ru). Наразі доступ до цього ресурсу закрито у зв`язку із застосуванням щодо цього санкції «блокування інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів», відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018, уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 №176.

Міністерство закордонних справ України звернулося до МТОТ з проханням відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №888, у взаємодії із відповідними центральними органами виконавчої влади опрацювати робочі переліки вказаних у додатках осіб, визначитися стосовно необхідності застосуванні щодо них обмежувальних заходів (санкцій) та строку їх застосування, і також внести на розгляд Кабінету Міністрів України відповідний пакет документів, передбачений Порядком.

Вказано, що відповідей від МТОТ на зазначені листи Міністерства закордонних справ України отримано не було.

Пунктом 8 протокольного рішення (від 27.03.2018 №65/4/1 -18-ДСК) за результатами наради з обговорення проблемних питань застосування, реалізації та моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), проведеної 27.03.2018 під головуванням тодішнього Першого віце-прем`єр-міністра України - міністра економічного розвитку і торгівлі України С.І.Кубіва, МТОТ доручалося у термін до 30.03.2018 у взаємодії із причетними відомствами опрацювати надані Міністерством закордонних справ України переліки депутатів Верховної Ради АР Крим VI скликання та «депутатів» т.зв. «Державної ради Республіки Крим VI скликання» та визначитися стосовно доцільності застосування санкцій та строку їх застосування.

Листом від 06.04.2018 №610/13-994-86дск Міністерство закордонних справ України інформувало Кабінет Міністрів України про виконання вищезазначеного протокольного рішення. Щодо пункту 8 було зазначено, що Міністерство закордонних справ України не отримувало пропозиції від МТОТ щодо доцільності застосування санкцій до депутатів Верховної Ради АР Крим, які були внесені до Додатку 1 до рішення РНБО України від 28.04.2017, та строку їх застосування.

Листом заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів України В.Я. Федорчука від 11.04.2018 №109/0/2-18-ДСК до Міністерства закордонних справ України було надіслано лист МТОТ від 05.04.2018 №22/6-25-18дск «для врахування під час опрацюванню Протокольних рішень за результатами нарад з обговорення проблемних питань застосування, реалізації та моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів від 20.09.2017 №1306/0/1-17-ДСК та від 27.03.2018 №65/4/1-18-ДСК».

Зазначеним документом МТОТ інформувало Секретаріат Кабінету Міністрів України про підтримку запровадження обмежувальних заходів (санкцій) до депутатів Верховної Ради АР Крим. Крім того, МТОТ листом від 22.03.2018 №22/6.1-21-18дск було внесено пропозиції про застосування санкцій до депутатів Верховної Ради АР Крим, інформація про яких була відсутня в робочих пропозиціях Міністерства закордонних справ України.

Міністерством закордонних справ України у своїх поясненнях вказано, що МТОТ відповідно до Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №376 визначався головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим і м. Севастополь, позиція цього органу відіграла вирішальну роль.

Крім того, Міністерством закордонних справ України не було отримано жодних заперечень чи застережень стосовно виключення ОСОБА_1 із санкційного списку від жодного компетентного органу, з яким погоджувалися списки та проект розпорядження Кабінету Міністрів України щодо запровадження санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 21.06.2018, введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Відповідно до пункту 1601 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 до ОСОБА_1 безстроково застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції», а саме: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта, що міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з листом від 11.06.2018 до Президента України Порошенка П.О. з вимогою виключити його з санкційного списку, уведеного в дію Указом Президента України від 14.05.2018 №126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

У вищезазначеній заяві, позивачем було зазначено, що санкції відносно нього застосовано незаконно, оскільки він ніякою терористичною діяльністю не займався. Також вказано, що Прокуратурою Автономної Республіки Крим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016010000000046 та кримінальному провадженні №42015000000000584, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.03.2016, в рамках яких позивач був неодноразово допитаний в якості свідка, встановлено, що позивач дійсно був обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, будь-якої участі у засіданнях представницьких органів на тимчасово окупованій території півострова Крим не брав.

Листом заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Литвиненка О. від 21.06.2018 №355/22-01 позивача повідомлено, що його звернення скеровано до Кабінету Міністрів України. В листі висловлене прохання доручити заінтересованим органам виконавчої влади розглянути зазначене звернення та за результатами проінформувати заявника.

Позивач вказує, що його звернення так і не було розглянуто по суті та не було вирішене. Не надано жодного пояснення, інформації, доказу щодо підстав застосування до позивача санкцій у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».

За посиланням позивача, він був вимушений звернутися до Народного депутата України ОСОБА_4 для надання допомоги у вирішенні його питання.

Народним депутатом України ОСОБА_4 направлено депутатські звернення від 30.05.2019 №203 до Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України та Ради національної безпеки та оборони України, в якому останній просив пояснити причини включення позивача до списку осіб, щодо яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції); підготувати пропозиції щодо скасування щодо позивача санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176; подати такі пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України; притягнути до відповідальності осіб, винних у порушені прав громадянина України ОСОБА_1 .

Листом від 31.05.2019 №11/10-1737 Віце-прем`єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Климпуш-Цинцадзе І. повідомлено, що запит Народного депутата України ОСОБА_4, оголошений на засіданні Верховної Ради України 31.05.2019 щодо скасування санкцій стосовно громадянина ОСОБА_1 , доручено опрацювати Міністерству закордонних справ України.

Листом від 14.06.2019 №8/5/Д-311/30-3364 Служба безпеки України повідомила Народного депутата України ОСОБА_4 , що Службою безпеки України не вносилися пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій до ОСОБА_1 . Водночас, викладену в запиті інформацію враховано відповідними підрозділами Служби безпеки України в оперативно-службовій діяльності. За наявності підстав, буде вжито заходів реагування згідно з чинним законодавством України.

Листом від 14.06.2019 №911/14-08/2-19 Секретарем Ради національної безпеки і оборони України повідомлено Народного депутата України ОСОБА_4 , що пропозиції щодо застосування санкцій до вказаної депутатському запиті фізичної особи виносилися на розгляд Ради національної безпеки і оборони України Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 18.04.2018 №258-р). З огляду на викладене, депутатський запит направлено до Кабінету Міністрів України, як ініціатора застосування санкцій. Також повідомлено, що у випадку надходження пропозицій щодо скасування санкцій від уповноважених Законом України «Про санкції» органів, зокрема Кабінету Міністрів України, вони будуть винесені на розгляд Ради національної безпеки і оборони України в установленому порядку.

В подальшому, Народний депутат України ОСОБА_4 звернувся до Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України з листом від 01.10.2019 №14 з проханням підготувати пропозиції щодо скасування санкцій відносно ОСОБА_1 .

Листом від 11.10.2019 №610/12-091-961 Міністерство закордонних справ України повідомило, що про результати опрацювання депутатського запиту Міністерство закордонних справ України інформувало Кабінет Міністрів України листом від 11.10.2019 №610/13-994-218дск. Також зазначено, що з огляду на отриману від причетних центральних органів виконавчої влади та компетентних органів інформації, Міністерство закордонних справ України не має обґрунтованих підстав для внесення пропозицій стосовно змін до діючих санкцій.

Народний депутат України ОСОБА_4 звернувся до Кабінету Міністрів України з листом від 19.11.2019 №15 з вимогою доручити Міністерству закордонних справ України негайно надати розгорнуту відповідь щодо підстав застосування до ОСОБА_1 санкцій, а також підготувати пропозиції щодо скасування санкцій шляхом виключення позицій 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176.

Листом від 26.11.2019 №610/13-212/4-1141 Міністерством закордонних справ України повідомлено, що на виконання резолюцій Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України від 14.06.2019 №19261/1/1-19 та від 14.06.2019 №19237/1/1-19 щодо опрацювання депутатських запитів від 30.05.2019 №202 та від 30.05.2019 №203 Міністерство закордонних справ двічі зверталося до причетних центральних органів виконавчої влади та інших заінтересований відомств України з проханням у невідкладному порядку надати наявну, максимально повну інформацію щодо фактів по суті даного питання. Зважаючи на отриману від причетних центральних органів виконавчої влади та компетентних органів інформацію, Міністерство закордонних справ України не має відповідно до вимог чинного законодавства обґрунтованих підстав для внесення пропозицій стосовно змін до діючих санкцій.

ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України з листом від 18.12.2019, в якому позивач просив внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо нього санкцій шляхом, виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176.

Листом від 17.01.2020 №610/19-212/4-39 Міністерство закордонних справ України повідомлено позивача, що Міністерство закордонних справ України не має компетенції на самостійне прийняття рішення у сфері застосування, скасування чи внесення змін до санкцій. Вказано, що Міністерство вчергове звернулось до органів влади з проханням терміново надати наявну у них максимально повну інформацію, що може слугувати підставою для внесення змін, доповнень чи перегляду (зняття) санкцій, що наразі застосовуються. Такі запити було направлено до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Міністерства у справах ветеранів тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби фінансового моніторингу України та Державної міграційної служби України.

За посиланням позивача, станом на 13.03.2020 від Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України, як ініціаторів щодо застосування до позивача санкцій, інформації та доказів (документів) щодо підстав для застосування до позивача санкцій не надано і жодних дій щодо припинення порушення прав позивача здійснено не було.

Позивач вважаючи бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України протиправною, незаконною та такою що порушує його законні права та свободи, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про санкції» від 14.08.2014 (далі - Закон №1644-VII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Статтею 2 Закону №1644-VII унормовано, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Статтею 3 Закону №1644-VII визначено підстави та принципи застосування санкцій.

Підставами для застосування санкцій є:

1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;

2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй;

3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;

4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.

Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої.

Види санкцій визначені статтею 4 Закону №1644-VII, відповідно до якої видами санкцій згідно з цим Законом є:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;

10) заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Статтею 5 Закону №1644-VII визначено порядок застосування, скасування та внесення змін до санкцій, а саме:

Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.

Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

Отже, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Служба безпеки України (як суб`єкти подання пропозицій) мають право вносити на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). У разі підтримання запропонованих санкцій, Рада національної безпеки і оборони України приймає відповідне рішення, яке набирає чинності з моменту видання указу Президента України про введення його в дію, й тільки після цього таке рішення є обов`язковим до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Міністерства закордонних справ України (МЗС) та Кабінету Міністрів України з вимогою внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року №176/2018.

Зі змісту відповідей Міністерства закордонних справ України та Кабінету Міністрів України на звернення позивача та Народного депутата України ОСОБА_4 , зокрема, від 31.05.2019 №11/10-1737, від 11.10.2019 №610/12-091-961, від 26.11.2019 №610/13-212/4-1141 та від 17.01.2020 №610/19-212/4-39 вбачається, що Кабінет Міністрів України доручив опрацювати Міністерству закордонних справ України питання щодо скасування санкцій стосовно громадянина України ОСОБА_1 . Проте, Міністерство закордонних справ України повідомляло, що не має відповідно до вимог чинного законодавства обґрунтованих підстав для внесення пропозицій стосовно змін до діючих санкцій відносно позивача.

Суд зазначає, що в листі від 11.10.2019 №610/13-994-218дск вказано, що Кабінет Міністрів України, відповідно до резолюції тодішнього Віце-прем`єр - міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І.О. Климпуш-Цинцадзе від 13.08.2019 №964/2/1-19-ДСК, запропонував діяти відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №888.

Згідно з пунктом 1 Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №888 (далі - Порядок №888), цей Порядок визначає процедуру підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (далі - санкції), що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Закону України "Про санкції".

Пунктом 3 Порядку №888 визначено, що підготовка та внесення Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій здійснюється відповідно до законодавства, у тому числі з урахуванням вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 54, ст. 2180; 2011 р., № 88, ст. 3199), державними органами, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування санкцій (були вчинені дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів) (далі - ініціатор), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 6 Порядку №888, заінтересовані органи за зверненням та в установлений ініціатором строк подають висновки, інформаційно-аналітичні матеріали та інші документи, необхідні для підготовки проекту рішення Кабінету Міністрів України, з урахуванням вимог, встановлених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.

Відповідальність за повноту і достовірність відомостей, викладених у проекті рішення Кабінету Міністрів України та пояснювальній записці до нього, несе їх ініціатор, а також інші заінтересовані органи, які подавали ініціатору інформацію.

Згідно з пунктом 7 Порядку №888 у разі коли протягом розумного строку, обумовленого метою застосування відповідних санкцій або внесення змін до них, з дня настання визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону підстав ініціатор не вніс Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо застосування санкцій, внесення змін до них, то ініціаторами внесення зазначених пропозицій можуть бути такі органи:

Міноборони, якщо відповідні дії суб`єктів, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності, призводять до окупації території України;

Мін`юст, якщо відповідні дії суб`єктів, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкоди для повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Перебіг розумного строку починається з часу, коли ініціатору стали відомі та були офіційно підтверджені підстави для застосування, скасування та внесення змін до санкцій.

Пунктом 8 Порядку №888 передбачено, що ініціатором внесення Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій на підставах, визначених у пунктах 2-4 частини першої статті 3 Закону, є МЗС. Такі пропозиції повинні відповідати вимогам, встановленим у пунктах 4 і 5 цього Порядку, з урахуванням наявного в МЗС обсягу інформації.

Підставою для ініціювання таких пропозицій є отримання МЗС офіційного документального підтвердження щодо застосування (скасування, внесення змін) санкцій до певних осіб. Таке повідомлення повинно містити офіційні відомості з відповідними документами щодо застосування санкцій (із зазначенням мети, виду та підстав застосованих санкцій, переліку осіб, щодо яких застосовано санкції) за підписом уповноваженої особи.

Рішення Кабінету Міністрів України стосовно схвалення та внесення на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій подається на розгляд Ради національної безпеки та оборони України разом із: супровідним листом за підписом Прем`єр-міністра України; копією пояснювальної записки до проекту рішення Кабінету Міністрів України стосовно схвалення та внесення на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій та іншими (за наявності) матеріалами до нього в електронній формі; порівняльною таблицею (у разі подання проекту рішення Кабінету Міністрів України щодо внесення змін чи скасування санкцій) (пункт 10 Порядку №888).

Ініціатор схвалених Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій є відповідальним за супроводження відповідного рішення Кабінету Міністрів України в Апараті Ради національної безпеки і оборони України до їх розгляду Радою національної безпеки і оборони України (пункт 11 Порядку №888).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Порядку №888 саме Міністерство закордонних справ України є ініціатором внесення Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України листом від 19.04.2018 №22/3-407-6.2-524 повідомило позивача, що МТОТ не було ініціатором запровадженням щодо позивача обмежувальних заходів (санкцій).

Тому, зважаючи на викладене, судом не приймаються до уваги доводи представника Міністерства закордонних справ України, що саме Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України було визначено Кабінетом Міністрів України як уповноважений орган, який повинен був опрацювати переліки осіб та визначитись щодо питання застосування санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 05.03.2018 №610/14-994-59дск Міністерство закордонних справ України надіслано до МТОТ робочі переліки депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, які не були внесені до Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017.

Листом від 30.03.2018 №610/16-994-80дск Міністерство закордонних справ України звернулося до компетентних органів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної міграційної служби України з проханням здійснити верифікацію переліку фізичних осіб-представників окупаційної адміністрації тимчасово окупованих АР Крим і м. Севастополь.

Відповідно до додатку 2 до листа від 30.03.2018 №610/16-994-80дск до фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у розділі «Депутати Верховної Ради АР Крим 6 скликання, які не внесені до Додатку 1 до рішення РНБО України від 28.04.2017), у пункті 67 увійшов ОСОБА_1 . Підставою для застосування санкції зазначено: МЗС: Діяльність з легітимізації спроби анексії частини території України. Дії інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових витрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Тобто, із даного листа вбачається, що пропозиція щодо включення позивача до санкційного списку подана саме Міністерством закордонних справ України.

Листом від 05.08.2019 №610/13-994-169дск Міністерство закордонних справ України проінформувало Кабінет Міністрів України, що ОСОБА_1 (№1601, відповідно, у додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018, уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 № 176) було внесено до санкційного списку у 2018 році як колишнього депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання. На момент підготовки пропозицій про застосування санкцій інформація про голосування та діяльність депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання до 14.09.2014 містилася на сайті т.зв. «Державної ради Республіки Крим» (http://crimea.gov.ru). Наразі до нього застосовано санкцію блокування інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018, уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 №176. У ході міжвідомчого погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (у додатку №6 до цього документа під №56 був зазначений ОСОБА_1 ) від причетних центральних органів виконавчої влади та інших відомств, у т.ч. від Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Генеральної прокуратури України, будь-яких заперечень, зауважень чи пропозицій щодо позивача отримано не було. На виконання резолюцій Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І.О.Климпуш-Цинцадзе від 14.06.2019 №19261/1/1-19 та від 14.06.2019 №19237/1/1-19 МЗС звернулося до Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Генеральної прокуратури України та Прокуратури Автономної Республіки Крим з проханням у невідкладному порядку надати наявну у цих відомствах інформацію про дії та факти, що підтверджують правомірність застосування санкцій до ОСОБА_1 . Служба безпеки України (лист від 27.06.2019 №8/5/2-3518) інформувала, що матеріали, які підтверджують дії позивача на шкоду національній безпеці, а також порушують права і свободи людини і громадянина на цей час відсутні. Служба зовнішньої розвідки України (лист від 16.07.2019 №9/2/634дск/П) зазначила, що даними про голосування ОСОБА_1 за т.зв. постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», за т.зв «Декларацію про незалежність АРК і м. Севастополь», т.зв. постанову «Про незалежність Криму» та т.зв. «Конституцію Республіки Крим» не володіє. Прокуратура Автономної Республіки Крим (лист від 03.07.2019 №17/2-222вих19) повідомила, що обставини, які б стали підставою для включення позивача до санкційного списку у відомства відсутні. Зокрема, даних, які б підтверджували факт вчинення колишнім депутатом Верховної Ради АРК VI скликання ОСОБА_1 кримінального порушення, передбаченого частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України, не встановлено. На підставі нової інформації, отриманої від спеціальних органів України, які за сферою компетенції володіють необхідною для прийняття рішення щодо застосування санкцій інформацією, та з урахуванням пункту 6 статті 5 Закону України «Про санкції» МЗС вийшло з пропозицією про внесення відповідних змін до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018, уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 №176, шляхом скасування санкцій стосовно ОСОБА_1 . Вказано, що у разі погодження Міністерство закордонних справ України невідкладно розпочне підготовку відповідного проекту розпорядження Кабінету Міністрів України.

Листом від 19.08.2019 №610/13-994-178дск Міністерство закордонних справ України інформувало Кабінет Міністрів України про доручення причетним центральним органам виконавчої влади та іншим відомствам інформувати Міністерство закордонних справ України щодо доцільності/недоцільності внесення змін/доповнень/перегляду санкцій, застосовуваних до ОСОБА_1 .

Крім того, листом від 11.10.2019 №610/13-994-218дск Міністерство закордонних справ України інформувало Кабінет Міністрів України, що Резолюцією тодішнього Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І.О.Климпуш-Цинцадзе від 21.08.2019 №964/4/1-19дск причетним центральним органам виконавчої влади було доручено забезпечити виконання запропонованого. За результатами Міністерство економічного розвитку і торгівлі (лист від 28.08.2019 №2402-05/35739-03), Міністерство соціальної політики України (лист від 27.08.2019 №15598/0/2-19/13), Міністерство фінансів України (лист від 02.09.2019 №14020-16-5/21981), Міністерство розвитку громад та територій України (лист від 01.10.2019 №1/12/14025-19) інформували про відсутність інформації щодо позивача. За інформацією Служби зовнішньої розвідки України (лист від 30.08.2019 №9/2/1056дск/П), «під час позачергового пленарного засідання сесії Верховної Ради АРК 6 березня 2014 року, у ході якого було прийнято т.зв. постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», за ухвалення даного рішення не голосувала група присутніх на засіданні депутатів, серед яких ОСОБА_1 ». Водночас, даними про голосування за вказану постанову ОСОБА_1 11 березня 2014 року за т.зв. «Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополь», 17.03.2014 за т.зв. постанову «Про незалежність Криму та 11.04.2014 за т.зв. «Конституцію Республіки Крим». Крім того, «станом на 11 квітня 2014 року у складі «держради Криму» зберігалися фракції депутатів, сформовані у Верховній Раді АР Крим. ОСОБА_1 входив до фракції «Регіони Криму». Служба безпеки України (лист від 02.09.2019 №8/5/2-4279дск) інформує, що «відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII повноваження ВР АРК були достроково припинені, що є прямим наслідком припинення повноважень її депутатів». Водночас, за наявними в Службі безпеки України даними « ОСОБА_1 з 17.03.2014 до 14.09.2014 перебував на посаді депутата т.зв. «державної Ради Республіки Крим» від кримської республіканської організації «Партії регіонів». Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (лист від 02.09.2019 №22/6.1-3502-19) надало копії принт-скринів веб-сайту т.зв. «Державної ради Республіки Крим», де розміщений «Список депутатов Верховной Рады Автономной Республики Крым VI созыва (2010-2014) (с 17 марта 2014 года - Государственного совета Республики Крым)». У цьому списку зазначений ОСОБА_1 . Прокуратура Автономної Республіки Крим (лист від 17.09.2019 №15/1-288вих19) повідомила, що «на теперішній час даних, які б підтверджували факт вчинення колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим VI скликання ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 Кримінального Кодексу України, не встановлено». «За результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин вказаних кримінальних проваджень фактів участі ОСОБА_1 у незаконних засіданнях Верховної Ради АР Крим VI скликання та т.зв. «Державній раді Республіки Крим», голосування за прийняття незаконних рішень, які сприяли тимчасовій окупації півострова Крим, порушень вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не встановлено». При цьому, Генеральна прокуратура України (лист заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів\кримінальне провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України ОСОБА_5. від 24.09.2019 №04/413-61вих/ДСК-19) зазначає, що у неї «відсутня інформація про дії та факти, які могли б слугувати підставою для внесення змін/доповнень/перегляду санкцій, що застосовуються до ОСОБА_1 ». Щодо відсутності інформації про дії та факти, які могли б слугувати підставою для внесення змін, доповнень, перегляду санкцій стосовно зазначених осіб йдеться також у відповідях Міністерства внутрішніх справ України (лист від -3.-9.2019 № 12031/05/14-2019) та Державної міграційної служби України (лист від 02.09.2019 № 8.3-368/2-19ДСК). Зважаючи на отриману від причетних центральних органів виконавчої влади та компетентних органів інформацію, міністерство закордонних справ України не має обґрунтованих підстав для внесення відповідно до вимог чинного законодавства пропозицій стосовно змін до діючих санкцій.

Аналізуючи зміст зазначених листів Міністерства закордонних справ України до Кабінету Міністрів України, зокрема, від 05.08.2019 №610/13-994/169 дск та від 11.10.2019 №610/13-994-218, суд зазначає, що зміст вказаних листів суперечать за висновками один одному, а саме, згідно листа від 05.08.2019 №610/13-994/169 дск Міністерство закордонних справ України вийшло з пропозицією про внесення відповідних змін до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018, уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 №176, шляхом скасування санкцій стосовно ОСОБА_1 , у той час листом від 11.10.2019 №610/13-994-218 Міністерство закордонних справ України вказує, що зважаючи на отриману від причетних центральних органів виконавчої влади та компетентних органів інформацію, Міністерство закордонних справ України не має обґрунтованих підстав для внесення відповідно до вимог чинного законодавства пропозицій стосовно змін до діючих санкцій.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зі змісту зазначених листів не вбачається, а Міністерством закордонних справ України під час судового розгляду справи не доведено та матеріалами справи не підтверджено щодо наявності підстав, передбачених статтею 2 Закону України «Про санкції».

Суд наголошує, що зі змісту листів Міністерства закордонних справ України від 05.08.2019 №610/13-994-169дск та від 11.10.2019 №610/13-994-218дск вбачається, що Службою безпеки України, органами прокуратури не встановлено даних, які б підтверджували факт вчинення колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим VI скликання ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 Кримінального Кодексу України.

Разом з тим, у листі від 11.10.2019 №610/13-994-218дск Генеральною прокуратурою України зазначено про відсутність інформації про дії та факти, які могли б слугувати підставою для внесення змін/доповнень/перегляду санкцій, що застосовуються до позивача.

Більше того, у відповідях Міністерства внутрішніх справ України та Державної міграційної служби України також зазначено щодо відсутності інформації про дії та факти, які могли б слугувати підставою для внесення змін, доповнень, перегляду санкцій стосовно позивача.

Суд звертає увагу, що відповідного реагування Кабінету Міністрів України на лист Міністерства закордонних справ України від 05.08.2019 №610/13-994/169 дск щодо внесення відповідних змін до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018, уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 №176, шляхом скасування санкцій стосовно позивача матеріали справи не містять.

Також, в матеріалах справи відсутні докази відкликання листа Міністерства закордонних справ України від 05.08.2019 №610/13-994/169 дск.

Позивач в позовній заяві вказує, що у березні 2014 року він покинув територію Автономної Республіки Крим та переїхав до Києва, де проживає до сьогодні. Через ситуацію, що склалася в Автономній Республіці Крим, та через категоричну громадську позицію позивача щодо відмови брати участь у засіданнях так званої «Державної Ради Республіки Крим» виникла загроза його життю та здоров`ю. Також вказував, що він ніколи не приймав участь у будь-яких заходах, які б могли характеризуватися як загроза національним інтересам і національній безпеці України. Зокрема, не брав жодної участі у голосуванні Верховної Ради Автономної Республіки Крим після 20.02.2014, а також не працював у т.зв. «Державної ради» т.зв. «Республіки Крим» та не займався і не займається будь-якою політичною чи громадською діяльністю, яка б могла його дискредитувати як громадянина України.

В ході судового розгляду, представниками відповідачів не спростовано вищезазначені доводи позивача.

Листом від 30.08.2019 №9/2/1056/дск/П Служба зовнішньої розвідки України повідомила Міністерству закордонних справ України, що ОСОБА_1 - депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання 2010-2014 роки (на момент участі у виборах безпартійний, обирався за партійними списками «Партії Регіонів»). Після подій лютого 2014 року був автоматично переведений до т.зв. «Державної Ради Криму». Станом на 11.04.2014 у складі «держради Криму» зберігалися фракції депутатів, сформовані у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, позивач входив до фракції «Регіони Криму». Згідно з повідомленням інтернет-видання «Крымский аналитик» під час позачергового пленарного засідання сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06.03.2014, у ході якого було прийнято т.зв. постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», за ухвалення даного рішення не голосувала група присутніх на засіданні депутатів, серед яких і позивач.

Крім того, листом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 02.09.2019 №8/5/2-4279дск Міністерству закордонних справ України повідомлено, що, зокрема, громадянин України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львів, станом на 2015 рік зареєстрований за адресою; АДРЕСА_1 ) був депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання з 2010 по 2014 роки. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.03.2014 №891-VII повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим були достроково припинені, що є прямим наслідком припинення повноважень її депутатів. Згідно з постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.03.2014 №1746-6/14 Верховну Раду Автономної Республіки Крим було перейменовано на т.зв. «Державну Раду Республіки Крим». Водночас, за наявними даними, позивач з 17.03.2014 по 14.09.2014 перебував на посаді депутата т.зв. «Державну Раду Республіки Крим» від кримської республіканської організації «Партії Регіонів». За результатами перевірки встановлено, зокрема, що позивач у період з 2014 по 2019 роки адміністративний кордон з тимчасово окупованої території АР Крим не перетинав. За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, у кримінальних провадження, які розслідувались слідчими органів безпеки, станом на 28.08.2019 повідомлення про підозру громадянину ОСОБА_1. не здійснювалось.

Тобто, вищезазначеним листом підтверджуються доводи позивача, що він залишив територію АР Крим у 2014 році.

Аналізуючи матеріали справи, вбачається, що Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, Прокуратурою Автономної Республіки Крим повідомлено, що матеріали, які підтверджують дії ОСОБА_1 на шкоду національній безпеці, а також порушують права і свободи людини і громадянина також відсутні.

Суд зазначає, що відповідачами не надано суду доказів щодо наявності правових підстав для застосування до громадянина України ОСОБА_1 санкцій, визначених статтею 4 Закону України «Про санкції».

Зокрема, відсутній вирок суду щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України, а також взагалі відсутні відомості щодо наявності відкритих кримінальних проваджень відносно позивача.

Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що обставини, які б стали підставою для включення позивача до санкційного списку відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт голосування чи участі колишнім депутатом Верховної Ради АРК VI скликання ОСОБА_1 в прийнятті рішень, після лютого 2014 року.

Суд не приймає до уваги доводи Ради національної безпеки і оборони України, що Апарат Ради національної безпеки і оборони України не наділений повноваженнями представляти Раду національної безпеки і оборони України в судових інстанціях, оскільки Рада національної безпеки і оборони України є суб`єктом владних повноважень, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та наділена повноваженнями щодо представництва в судах.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції» №1644-VII визначено порядок застосування, скасування та внесення змін до санкцій, зокрема, рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Проте, відповідачами не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, визначених частиною третьої статті 5 Закону України «Про санкції», до яких можуть бути застосовані відповідні санкції.

Разом з тим, суд враховує Висновок експерта №101/20 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 19.06.2020 Науково-Дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, відповідно до якого, за посиланням http://crimea.gov.ru/o_gossovete/sozyvy/1_sozyv/spisok_deputatov_1_sozyva містить перелік депутатів «І скликання Державної Ради Республіки Крим», який було складено за результатами «виборів депутатів Державної ради Республіки Крим», які відбулись 14 вересня 2014 року (перші вибори депутатів парламенту в Криму після анексії Автономної Республіки Крим Росією в 2014 році). В списку депутатів «І скликання Державної Ради Республіки Крим» ОСОБА_1 відсутній.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України, що полягає у невнесенні до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 , шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №888 та зобов`язання Міністерства закордонних справ України внести до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 , шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №888.

Також, зважаючи на те, що представником Кабінету Міністрів України під час судового розгляду не надано та матеріали справи не містять будь-яких доказів реагування на лист МЗС від 05.08.2019 №610/13-994/169 дск, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, що полягає у невнесенні до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 , санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та зобов`язання Кабінету Міністрів України внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 , санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України (м. Київ, 01018, Михайлівська площа, 1, код ЄДРПОУ 00026620), що полягає у невнесенні до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №888.

Зобов`язати Міністерство закордонних справ України (м. Київ, 01018, Михайлівська площа, 1, код ЄДРПОУ 00026620) внести до Кабінету Міністрів України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №888.

Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), що полягає у невнесенні до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Зобов`язати Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) внести до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ), санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 8, код ЄДРПОУ 00026620) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60грн. та з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда