Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 лютого 2021 р. Справа № 120/1109/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Браславець Ян Юрійович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ), до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04327264, місцезнаходження юридичної особи: вул. Центральна, 2-А, с. Ковалівка, Немирівський район, Вінницька область, 22830) про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
11.02.2021 засобами поштового зв`язку до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Браславця Я.Ю., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення 62 сесії І скликання Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (далі - Ковалівська сільська рада) від 19.10.2020 № 1556 "Про визнання рішення 59 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 27.08.2020 № 1409 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" таким, що втратило чинність".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27.08.2020 на 59 сесії І скликання Ковалівської сільської ради прийнято рішення за № 1409 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 25,50 га з цільовим призначенням "для ведення сільського господарства", яка рахується за померлим ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15.05.1995. Крім того, вказаним рішенням визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею від 15.05.1995, а земельну ділянку площею 25,50 га вирішено повернуто до земель запасу Ковалівської сільської ради.
У зв`язку з прийняттям вищезазначеного рішення та враховуючи вільність земельної ділянки площею 25,50 га від прав інших осіб, 31.08.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером 0523088300:01:001:0397, розташованої в межах відповідних земель, що раніше перебували у постійному користуванні ОСОБА_2 . Не отримавши відповідь у місячний строк, 02.10.2020 позивач уклав договір із землевпорядною організацією на розроблення проекту землеустрою, про що було повідомлено відповідача.
Втім, 19.10.2020 відповідач прийняв рішення за № 1556 "Про визнання рішення 59 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 27.08.2020 № 1409 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" таким, що втратило чинність". Рішення мотивоване тим, що громадянка ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) є спадкоємицею померлого ОСОБА_2 та має намір успадкувати земельну ділянку загальною площею 25,50 га, яка належала останньому на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15.05.1995.
Крім того, 19.10.2020 відповідач прийняв рішення № 1668 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що місце розташування об`єкта не відповідає вимогам законів, а саме зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка не є вільною, оскільки на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ВН № 000007 від 15.05.1995 бажана для заявника земельна ділянка перебуває у постійному користуванні іншої особи.
02.12.2020 позивач отримав рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № РВ-0501908422020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Надану відмову кадастровий реєстратор пояснив тим, що відповідно до картографічних матеріалів земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 . Окрім того, кадастровий реєстратор зауважив, що рішенням 62 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 19.10.2020 № 1668 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відтак позивач зазначає, що оскаржуване рішення від 19.10.2020 № 1556 "Про визнання рішення 59 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 27.08.2020 № 1409 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" таким, що втратило чинність" порушує його права та законні інтереси, не відповідає вимогам законів України, прийняте з перевищенням органом місцевого самоврядування своїх повноважень, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 належить відмовити.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Водночас за змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення 62 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 19.10.2020 № 1556 "Про визнання рішення 59 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 27.08.2020 № 1409 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" таким, що втратило чинність".
Підставою для прийняття вищевказаного рішення стала заява ОСОБА_3 від 07.10.2020, в якій вона повідомила Ковалівську сільську раду про те, що є спадкоємицею після смерті свого сина ОСОБА_2 на все належне йому майно, у тому числі земельну ділянку загальною площею 25,50 га з цільовим призначенням "для ведення сільського господарства", яка перебувала в його постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ВН № 000007 від 15.05.1995.
Водночас прямим наслідком скасування судом оскаржуваного рішення Ковалівської сільської ради № 1556 від 19.10.2020 буде відновлення дії іншого рішення цієї ради, а саме рішення за № 1409 від 27.08.2020, яким, у свою чергу, припинено право ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою і, як вважає ОСОБА_3 , порушено її законні права на таке майно як спадкоємця останнього.
Тобто з матеріалів позовної заяви вбачається існування спору про право, який, з одного боку, виник у зв`язку з незаконним, на думку ОСОБА_3 , позбавленням її права на спадкування земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 , та віднесенням цієї земельної ділянки до числа вільних земель запасу Ковалівської сільської ради, а з іншого - пов`язаний з тим, що позивач ОСОБА_1 претендує на отримання у власність частини відповідної земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації, що можливо лише стосовно вільних земельних ділянок державної або комунальної власності.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правових, а ініційований позивачем спір не може бути віднесений до публічно-правових спорів, оскільки в його основі є спір про право цивільне.
Відповідно до пункту 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Як видно зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, відповідач (Ковалівська сільська рада) є суб`єктом владних повноважень. Проте, з урахуванням наведених вище критеріїв розмежування судової юрисдикції, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-29).
Цей висновок також узгоджується з положеннями частини першої-другої статті 2 Цивільного кодексу України, згідно з якими учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкт владних повноважень (суб`єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.
Отже, сам факт участі у спірних правовідносинах Ковалівської сільської ради, попри формальний статус відповідача як суб`єкта владних повноважень, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно на публічно-правовий характер спору.
Тому визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності спору є саме характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 809/739/17 та від 20.09.2018 у справі № 126/1373/17.
Крім того, необхідно врахувати, що стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 цього Кодексу у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц та від 06.02.2019 у справі № 145/797/15-ц.
Судом з`ясовано, що оскаржуване рішення Ковалівської сільської ради від 19.10.2020 № 1556 за своєю правовою природою є рішенням майнового характеру, оскільки передбачає скасування (визнання таким, що втратило чинність) рішення про припинення права особи на постійне користування земельною ділянкою.
Таке рішення водночас як відновлює права ОСОБА_3 та надає їй можливість успадкувати відповідну земельну ділянку, так і порушує права позивача ОСОБА_1 , оскільки, навпаки, перешкоджає йому у можливості реалізувати своє право на безоплатну приватизацію землі комунальної власності.
В будь-якому разі, скасування у судовому порядку вказаного рішення безпосередньо впливає на майнові права та інтереси позивача та третьої особи ОСОБА_3 .
Відтак, виходячи з обставин справи, суд приходить до переконання, що у даному випадку існує спір про право, який не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Частиною першою, другою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовувати у своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав на те, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом
При цьому суд враховує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що справа за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення 62 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 19.10.2020 № 1556 "Про визнання рішення 59 сесії І скликання Ковалівської сільської ради від 27.08.2020 № 1409 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" таким, що втратило чинність" підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
З огляду на викладене у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом належить відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), роз`яснивши заявнику можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Копію ухвали надіслати представнику позивача разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Роз`яснити позивачеві, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена 16.02.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович
