Номер провадження: 11-кп/813/1113/20
Номер справи місцевого суду: 521/8873/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеській апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представник потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси, від 10 січня 2019 року, у кримінальному провадженні №12017160470003587, внесеному до ЄРДР 02.09.2017 року, стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскарженим вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_9 :
- на користь ОСОБА_7 , 10 666 (десять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 17 ( сімнадцять) копійок, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином;
- на користь ОСОБА_7 , 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) гривень процесуальних витрат на правову допомогу;
- на користь держави судові витрати на залучення експертів під час проведення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи за № 566-А від 24.10.2017 року у сумі 5566 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 50 копійок та судової автотехнічної експертизи за № 350-А від 26.04.2018 року у сумі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень, на загальну суму 7 282 (сім тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.
Відповідно дооскарженого вирокусуду, 02 вересня 2017 року, приблизно о 07 годині 40 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Geely JL 7162 МК 1.6» д/н НОМЕР_1 , рухався в м. Одесі по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття між-квартального проїзду з боку вул. І. Рабіна в напрямку вул. Радісна навпроти будинку № 7 по вул. Радісна, з дозволеною швидкістю руху, за кермом транспортного засобу уважним не був, при виконанні маневру - виїзду на проїжджу частину вул. Радісна, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода, який на той час перетинав дорогу між-квартального проїзду зліва направо за ходом руху автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , 1953 року народження. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Обвинувачений звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим, в зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 в апеляційні скарзі вказує на те, що судом при призначені покарання не в повній мірі були враховані обставини, пом`якшуючі покарання обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений намагався відшкодувати матеріальні збитки потерпілому в сумі 10 000 грн, які були надіслані грошовим переказом через Укрпошту, проте останній відмовився отримувати грошові кошти.
Також, при призначенні покарання обвинуваченому, судом першої інстанції не враховано те, що автомобіль є основним джерелом доходу обвинуваченого та застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, приведе до втрати єдиного заробітку.
Враховуючи наведене, обвинувачений ОСОБА_9 просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому менш суворе покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, причин неприбуття не повідомили, з клопотанням про відкладення судового розгляду не зверталися.
Приймаючи до уваги той факт, що в даному випадку участь сторін кримінального провадження є необов`язковою, а апеляційним судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення сторони захисту про призначення судового засідання в апеляційному суді, апеляційний суд, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу, за їх відсутності.
Прокурор ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що при призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючих обставин, а тому необґрунтовано призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Загальні засади призначення покарання, визначені в ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.
У роз`ясненнях, що містяться у п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ч.ч.1, 2 ст.ст. 286, 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів відповідно, що також слідує із роз`яснень згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України.
Як вбачається з оскарженого вироку суду першої інстанції, при призначенні ОСОБА_9 основного покарання та вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, та позицію потерпілого, який просив суд застосувати покарання, не пов`язане з позбавленням волі та наполягав на позбавленні ОСОБА_9 права керування транспортними засобами, та дійшов обгрунтованого висновку про призначення покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що позитивна характеристика обвинуваченого, не може бути визнана мотивованою підставою для незастосування до ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також необхідно зазначити, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, апеляційний суд не вбачає порушень закону при призначенні ОСОБА_9 судом першої інстанції додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, оскільки висновок суду є належним чином вмотивованим.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений ОСОБА_9 намагався відшкодувати матеріальні збитки потерпілому в розмірі 10 000 гривень, проте останній відмовився, не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах провадження відсутні та стороною захисту під час апеляційного перегляду не надані докази на підтвердження зазначеної обставини.
Навпаки потерпілий стверджував, що ОСОБА_9 не відшкодував та не намагався відшкодувати шкоду, завдану злочином.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не допустив порушення вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, які можуть бути визнані підставами для скасування або зміни оскарженого вироку, тому суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 370, 372, 376,404,405,407,418,419,532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси, від 10 січня 2019 року, яким ОСОБА_9 , визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
